Ухвала суду № 81864919, 20.05.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7078/18

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., секретаря судового засідання Борисенко О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про відвід судді по цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про визнання споживчого кредиту від 27.11.2013 року недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

06.08.2018 р. провадження по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості відкрито, справу призначено до судового розгляду.

29.11.2018 року через канцелярію Подільського районного суду м. Києва надійшла заява про відвід судді Гребенюка В.В. 30.11.2018 р. відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Подільського районного суду м. Києва складено акт про відсутність підпису в заяві від 29.11.2018 р. про відвід судді Гребенюка В.В. по справі № 758/7078/18.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30.11.2018 р. заяву про відвід судді Гребенюка В.В. у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості було повернуто, через відсутній підпис заявника.

08.02.2019 р. до початку судового засідання відповідачем ОСОБА_1 повторно через канцелярію Подільського районного суду м. Києва подано заяву про відвід судді Гребенюка В.В.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.02.2019 р. визнано відвід необґрунтованим, заяву відповідача ОСОБА_1 , про відвід головуючого по справі судді Гребенюку В.В., передано до канцелярії з цивільних справ Подільського районного суду м. Києва для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України.

При цьому, всудове засідання призначене на 30.11.2018 р. сторони не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, зокрема, на розписці про день та час розгляду справи (а.с. 62) проставлений особистий підпис представника відповідача, позивачем в позовній заяві заявлено про розгляд справи за відсутності представника.

В судове засідання, призначене на 08.02.2019 р., сторони повторно не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, зокрема, на розписці про день та час розгляду справи (а.с. 133) проставлений особистий підпис відповідача. Така неявка відповідача в судове засідання судом визнана без поважних причин, оскільки додана до клопотання про відкладення розгляду справи від 08.02.2019 року, відповідачем додана довідка про хворобу матері останньої, що не зумовлює підстав для неявки в судове засідання, крім того, судом враховано, що дану заяву подано відповідачем до канцелярії Подільського районного суду м. Києва особисто, що відповідно до ст.44 ЦПК України є зловживанням процесуальними правами.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2019 р. відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді.

14.02.2019 р. провадження по справі поновлено та продовження розгляд справи призначено на 20.05.2019 р.

17.05.2019 р. ОСОБА_1 через канцелярію Подільського районного суду м. Києва втретє подано заяву про відвід судді Гребенюка В.В., який мотивовано незгодою з процесуальним рішенням судді, при цьому підстави для відводу заявлені ті ж самі.

20.05.2019 року в судове засідання сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення судової повістки (а.с. 187,188), при цьому, відповідач за первісним позовом 15.05.2019 р. ознайомлювалась з матеріалами цивільної справи, про що свідчить її підпис про таке ознайомлення (а.с. 182).

Дослідивши матеріали справи та заву про відвід судді Гребенюка В.В., суд приходить до висновку, що про необхідність залишити таку заяву без розгляду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як на підставу для відводу судді Гребенюка В.В. заявник посилається на ті ж самі обставини непогодження останньої з процесуальними рішеннями судді, що було предметом розгляду попереднього відводу головуючому судді в даній справі.

Крім того, даний відвід заявлено втретє з тих самих підстав, а відтак, заява ОСОБА_1 про відвід судді Гребенюка В.В. підлягає залишенню без розгляду.

Разом цим, суд звертає увагу на наступне.

Справа в судді розглядається тривалий час, при цьому, по суті дана справа по суті не розглядалась, відповідач тричі подавала заяви про відвід головуючого судді, що свідчить про намір останньої затягнути розгляд справи.

Крім того, всі обставини, що зазначені в заяві є процесуальними рішеннями судді, а тому відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода ОСОБА_1 з цими рішеннями не можуть бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.5 ст.39 ЦПК України, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Згідно ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ч. 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, положеннями ч.1 та ч. 2 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

При цьому, суд зазначає, що ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч.3 ст.35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (Рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі "Філіс проти Греції" (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов`язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.

Підсумовуючи все вищезазначене, враховуючи, що підстави відводу - незгода з процесуальним рішень судді, вже була предметом розгляду та не може бути підставою для його задоволення, суд дійшов висновку, що заявлений відвід заявляється втретє з підстав, розглянутих раніше, заявлений завідомо безпідставно, що спрямовано на безпідставне затягування розгляду справи.

Таким чином, дії ОСОБА_1 щодо неодноразового звернення з необґрунтованими заявами про відвід судді, суд розцінює як зловживання процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи та суперечить завданню цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про вжиття щодо ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у виді попередження.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заяву про відвід судді Гребенюка В.В. необхідно залишити без розгляду, при цьому, з метою припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді попередження.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.5 ст.39, п.1 ч.2 ч.3 ст. 44, ст.ст. 143, 144, 148, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 від 17.05.2019 р., про відвід судді по цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про визнання споживчого кредиту від 27.11.2013 року недійсним - залишити без розгляду;

Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у виді попередження;

Ухвала в частині залишення заяви про відвід судді без розгляду оскарженню не підлягає;

Ухвала в частині застосування заходів процесуального примусу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Ухвала в частині застосування заходів процесуального примусу, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.В. Гребенюк