Рішення № 81861782, 13.05.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2699/19

Провадження №2/442/943/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання – Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останньої в його користь 23248,37 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.08.2010 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 12200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно умов кредитного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, а тому у нього виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить такий задоволити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не повідомила суду причини неявки.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у її відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, враховуючи наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 25.08.2010 між сторонами було укладено договір №б/н на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 12000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості.

У п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі й простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно п.2.1.1.7.6 вищевказаних Умов при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

ОСОБА_1 не виконала взятих на себе кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 18.03.2019 заборгованість за кредитним договором у нього становить 23248,37 грн., а саме: 10351,83 грн. - заборгованість за кредитом; 4917,11 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5676,17 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 720 грн. – нараховані пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафні санкції: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1083,26 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до приписів ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором. Згідно умов вказаного кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов`язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом; сплачувати відповідну комісійну винагороду, та у випадку порушення зобов`язання, сплачувати відповідні штрафні санкції.

Разом з тим, статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування пені має місце з 01.09.2011, а до суду позивач звернувся 17.04.2019, тобто нарахування пені має місце поза межами одного року з дня звернення до суду.

Однак, нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

Отже, виходячи із засад цивільного права, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-25цс15 від 18 березня 2015 року.

Заяв про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу відповідач не звертався і суд за власною ініціативою позбавлений права її застосовування.

Разом з тим, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на вищевказане суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. та 1083,26 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що вимоги позивача є підставними та підлягають задоволенню частково, а тому з відповідача слід стягнути заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 21665,11 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення є один із основних засад цивільного судочинства.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в користь останнього в сумі 1790,17 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 264, 280-281 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 21665,11 гривень заборгованості за кредитним договором та 1790,17 гривні судових витрат, а всього: 23455,28 гривень.

В решті позову –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ вул.Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Павлів З.С.