Ухвала суду № 81861574, 17.05.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4258/18

Провадження № 1-кп/461/135/19

У Х В А Л А

17.05.2019 року Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Остапчук М.Ю.,

прокурора Мішкурова К.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

захисників Акера І.Я., Старцуна М.І.,

Лисовича І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 – ч. 2 ст. 187, ч.3 ст. 27 - ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_3 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 14 – ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень під час іспитового строку, в тому числі тяжкого злочину, пов`язаного з насильством. Вона є організатором злочинних діянь, не має міцних соціальних зв`язків, не працює, не навчається, раніше судима. Ризики, що були встановлені слідчим суддею та підтверджувались судом під час продовження строків тримання її під вартою, не зменшились. А відтак, на думку прокурора, інші запобіжні заходи не забезпечать її належну процесуальну поведінку.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат Лисович І.Г. проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Подав суду клопотання, в якому просив змінити обвинуваченій запобіжний захід на більш м`який ніж тримання під вартою. Зазначив, що на даний час відсутня потреба у триманні ОСОБА_6 під вартою, оскільки остання має на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна дитина – донька є інвалідом з дитинства та потребує постійного догляду. Чоловік обвинуваченої помер, тому вихованням та утриманням дітей ОСОБА_4 до взяття під варту займалась самостійно. Крім того, захисник вважає, що прокурором не доведено існування передбачених КПК України ризиків. Інші обвинуваченні у кримінальному провадженні під вартою не утримуються, хоча доводи прокурора щодо необхідності обрання щодо них запобіжних заходів є аналогічними цьому клопотанню. Пояснив, що ОСОБА_4 зацікавлена в оперативному та об`єктивному розгляді справи, тому не має на меті переховуватись від суду та перешкоджати встановленню істини. Зауважив, що тривале тримання обвинуваченої під вартою порушує вимоги Конвенції з прав людини та має бути належним чином обґрунтоване. В той же час, судимість обвинуваченої не може бути підставою для обрання найсуворішого виду запобіжного заходу.

Обвинувачена підтримала позицію захисника.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить з наступних вимог кримінального процесуального закону.

В ст. 315 КПК України не зазначено про право суду продовжувати дію запобіжного заходу. Проте, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пунктом 24 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження (яке включає в себе підготовче судове засідання) не було завершене до спливу 2-х місячного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу була надана оцінка обґрунтованості підозри обвинуваченої ОСОБА_4 Тому, в даному судовому засіданні суд цього питання не вирішує.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з санкцією статті, у разі визнання ОСОБА_4 винуватою, вона може бути позбавлена волі на строк до десяти років.

Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, в тому числі - тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Остання до взяття під варту не працювала, раніше судима, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину під час відбуття іспитового строку.

Ці обставини свідчать про існування ризику продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності з метою здобуття собі засобів для існування.

Дії ОСОБА_4 та вона сама як особа представляють підвищену суспільну небезпеку.

Суворість можливого покарання у сукупності з наведеним ризиком також свідчить про можливість переховування ОСОБА_4 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відтак застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченої під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд вважає, що наведені обвинуваченим та його захисником спростування позиції прокурора щодо недоцільності тримання ОСОБА_4 під вартою та необхідності обрання більш м`якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.

Тривале тримання ОСОБА_4 під вартою виправдовується значним суспільним інтересом, який переважає принцип поваги до особистої свободи, про це йдеться у рішеннях Європейського суду з прав людини «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства».

У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи.А тривале тримання під вартою може бути виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Слідчий суддя враховує як тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , наслідки цих злочинів, так і дані про особу підозрюваної, яка раніше була засуджена вироком Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року за ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі; на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнена від відбування покарання з річним іспитовим строком. Проте, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень в період призначеного судом іспитового строку, що свідчить про те, що остання не стала на шлях виправлення.

Зазначене свідчить про високу ймовірність існування наведених судом ризиків того, що вона може вчинити інші злочини, перебуваючи на волі, а також переховуватись від суду, побоюючись настання кримінальної відповідальності у випадку доведеності її винуватості.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, на даний час неможливо застосувати до ОСОБА_4 навіть з урахуванням наявності на її утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку.

З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на два місці з дня проведення судового засідання, тобто до 15 липня 2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371-372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 – адвоката Лисовича І.Г. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на 02 місяці – до 15 липня 2019 року.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 17 травня 2019 року проголошено її вступну та резолютивну частини.

Повний текст ухвали проголошений 21 травня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Д. Фролова