Постанова № 81860828, 21.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.05.2019

Справа № 320/2856/19

3/320/566/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіна Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту захисту економіки управління захисту економіки в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, обіймає посаду заступника директора з виробництва у ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС НААН», депутат сьомого скликання Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ,

за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, рішенням першої сесії сьомого скликання Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області № 1 від 14.11.2017 «Про початок повноважень депутатів Новобогданівської сільської ОТГ» ОСОБА_1 обрано депутатом Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади сьомого скликання.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи депутатом Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення, пов`язаного з корупцією.

01.10.2015 року згідно наказу № 104-к ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора з виробництва.

Відповідно до протоколу Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади 11.09.2018 у роботі 10-ї сесії сьомого скликання брали участь 13 депутатів, а також сільський голова.

11.09.2018 року на засіданні чергової сесії Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 , діючи як депутат, голосував за прийняття або не прийняття певних рішень по питаннях, які були винесені на чергову сесію сільської ради.

Питання №4, яке було винесено на порядок денний зазначеної сесії було питання про затвердження тарифів на водопостачання та послуги з централізованого водопостачання для ДП «ДГ Відродження» ДДСДС НААН України», одним з пунктів проекту рішення було дозволити підвищити тариф на водопостачання для населення, тим самим збільшити отримання прибутку для вказаного підприємства.

Проведеним голосуванням депутатів Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади з вказаного питання, яке відбулось у приміщенні Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади, розташованої за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новобогданівка, вул. Шевченка, 90 та у якому приймав участь і ОСОБА_1 , «за» проголосували усі 13 присутніх на сесії депутатів, рішення було прийнято одноголосно.

За результатами голосування прийнято рішення № 4 від 11.09.2018, відповідно до якого затвердили тарифі на водопостачання та послуги для ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС НААН».

При цьому, під час засідання Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади перед проведенням голосування ОСОБА_1 , не здійснено самостійного публічного оголошення, не повідомлено сільську об`єднану територіальну громаду, про наявність у нього реального конфлікту інтересів, оскільки питання стосувалось про підвищення тарифів на водопостачання для населення, тим самим збільшення отримання прибутку для ДП ДГ «Відродження» ДДСДС НААН, у якому він є заступником, тому має місце приватний інтерес при участі у голосуванні.

Отже, депутат Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області ОСОБА_1 , порушив вимоги ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» та ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону № 1700- VII від 14.10.2014) - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також ч.2 ст.172-7 КУпАП - вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

У судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 не визнав себе винним у скоєнні вказаних адміністративних правопорушень та пояснив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, просить провадження по справі закрити.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Медвідь Є.М. у судовому засіданні підтримав позицію підзахисного надавши до суду відомості про отриману заробітну плату за рахунок держави, також зазначив що Лаврентьєв не приймає участі в розробці тарифів на водопостачання, його розмір заробітку не залежить від підняття тарифів, він діяв виключно в межах наданих йому повноважень при цьому не порушуючи вимоги закону України "Про запобігання корупції", що узгоджується з роз`ясненнями НАЗК, затвердженими рішенням від 29.09.2017 року № 839. А також є мешканцем тої території на яку розповсюджується дія рішення про підняття тарифів. Просить провадження по справі закрити.

Прокурор у судовому засіданні просив притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1,2 ст.172-7 КУпАП.

За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Крім того, згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Частиною 2 вказаної статті передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з приміткою до вказаної статті суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 вказаного закону, до суб`єктів, на яких поширюється дія вказаного закону, зокрема, належать народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Статтею 41 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особа, зазначена у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету - Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.

Судом встановлено, що рішенням першої сесії сьомого скликання Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області № 1 від 14.11.2017 «Про початок повноважень депутатів Новобогданівської сільської ОТГ» ОСОБА_1 обрано депутатом Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади сьомого скликання.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи депутатом Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення, пов`язаного з корупцією.

01.10.2015 року згідно наказу № 104-к ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора з виробництва.

11.09.2018 року на засіданні чергової сесії Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 , діючи як депутат, голосував за прийняття або не прийняття певних рішень по питаннях, які були винесені на чергову сесію сільської ради. Питання №4, яке було винесено на порядок денний зазначеної сесії було питання про затвердження тарифів на водопостачання та послуги з централізованого водопостачання для ДП «ДГ Відродження» ДДСДС НААН України», одним з пунктів проекту рішення було дозволити підвищити тариф на водопостачання для населення.

Проведеним голосуванням депутатів Новобогданівської сільської об`єднаної територіальної громади з вказаного питання, у якому приймав участь ОСОБА_1 , «за» проголосували усі 13 присутніх на сесії депутатів, рішення було прийнято одноголосно.

За результатами голосування прийнято рішення № 4 від 11.09.2018, відповідно до якого затвердили тарифи на водопостачання та послуги для ДП «ДГ «Відродження» ДДСДС НААН».

Відповідно до абзацу 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Закон України «Про запобігання корупції» виділяє два види конфлікту інтересів: потенційний та реальний.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Під реальним конфліктом інтересів Закон визначає суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

У примітці 2 до ст. 172-7 КУпАП вказано, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Отже, складовою конфлікту інтересів (реального, потенційного) є приватний інтерес, що в розумінні ст. 1 Закону означає будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Таким чином, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених Рішенням № 839 від 29.09.2017 року Національного агентства з питань запобігання корупції, можна дійти висновку, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення, вчиненням чи не вчиненням дій під час виконання вказаних повноважень та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або вчинення чи не вчинення дій, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення. 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.

Таким чином, з урахуванням викладеного, досліджуючи питання щодо наявності (відсутності) можливого конфлікту інтересів у діях ОСОБА_1 під час голосування на сесії Новобогданівської сільської ради, де було затверджено тарифи на водопостачання для ДП «ДГ Відродження» ДДСДС НААН України», приватного інтересу, який би впливав на його об`єктивність або неупередженість не вбачається. Тільки той приватний інтерес у сфері службових повноважень, що може вплинути або впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, спричиняє виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів. Факт існування у особи приватного інтересу у будь-якій сфері може свідчити про наявність в неї лише потенційного конфлікту інтересів у розумінні ст. 1 Закону Країни "Про запобігання корупції".

Беручи до уваги визначення поняття «реальний конфлікт інтересів», згідно з яким він можливий при прийнятті рішення, а також роль окремої особи при прийнятті рішення колегіальним органом, можемо констатувати, що голосування окремою особою само по собі не може створювати безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між її діями та юридичними наслідками у формі прийнятого рішення колегіальним органом. Те саме стосується й осіб, які здійснюють представницькі повноваження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за прийняття вказаного рішення на сесії проголосували усі 13 присутніх на сесії депутатів, тому голос ОСОБА_1 не був вирішальним та здатним вплинути на прийняття чи неприйняття рішення.

ОСОБА_1 . одноособово не приймав зазначене рішення, рішення було прийнято колегіальним органом більшістю голосів. Відтак відсутній прямий і безпосередній причинно- наслідковий зв`язок між голосуванням та прийняттям рішення. Голосування депутата є його обов`язком, тобто участь у такому голосуванні є здійсненням депутатом його представницьких повноважень.

До того ж, у Методичних рекомендаціях щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених Рішенням НАЗК № 839 від 29 вересня 2017 року, підтверджено, що Законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу, як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об`єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових чи представницьких повноважень.

Виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення правопорушення та враховуючи, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення Суду від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не здобуто достатніх належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-2 КУпАП.

Враховуючи викладене, а також обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне закрити провадження у вищевказаній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 172-7, 251, 256, 283, 284, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 172-7 КУпАП та ч.2 ст. 172-7 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Т.В.Юрлагіна