Рішення № 81860747, 01.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.04.2019

Справа № 320/6885/16-ц

2/320/19/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Діденко Т.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідачів Порохні Є.С. , Бабкова Д.Ю. , Чеботар Н.А. , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, Мелітопольського міського голови Мінько Сергія Анатолійовича, виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , третя особа: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіна Тетяна Анатоліївна, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, вселення, визнання незаконним та нечинним рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради та розпорядження Мелітопольського міського голови, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири, скасування реєстрації права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позов, який уточнювався та в якому просить визнати незаконним та нечинним рішення виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області від 26.05.2016 за №93/5 «Про внесення квартир до списку службового житла» в частині внесення до списку службового житла КП «Житломасив» квартири АДРЕСА_1 та рішення виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області від 28.07.2016 за №138 «Про виключення квартири зі списку службового житла»; визнати незаконним та нечинним Розпорядження Мелітопольського міського голови Мінька С.А . від 03.08.2016 за №538-р; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 03.08.2016, видане відповідачу ОСОБА_8 ; скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , проведену у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_8 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 22.08.2016, укладений між відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіною Т.А.; скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , проведену у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_7 ; визнати за позивачем ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язати виконком Мелітопольської міської ради Запорізької області, КП «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області укласти з позивачем договір найму квартири АДРЕСА_1 ; вселити позивача в квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Застрожнікова К.С. уточнений позов від 01.08.2017 підтримали повністю та пояснили, що брат позивача ОСОБА_10 користувався квартирою АДРЕСА_1 на підставі договору найму житлового приміщення, що був укладений у 1978 році. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 брат позивача помер. Після його смерті спадщину прийняв позивач. За життя брат позивача за станом здоров`я потребував сторонньої допомоги, а тому, позивач з грудня 2015 року постійно проживав із ним у даній квартирі та підтримував із ним родинні стосунки. У даній квартирі він проживав і після смерті брата. Але, залишивши квартиру на деякий час і поїхавши за межі міста, по приїзду у липні 2016 року з`ясувалось, що квартира опечатана, замки на дверях замінені, а на його звернення про визнання його наймачем та укладення з ним договору найму КП «Житломасив» повідомило, що квартира внесена до списку службових. Позивач вважає, що відповідачами КП «Житломасив» та виконкомом Мелітопольської міської ради порушено його право на користування квартирою, оскільки він був членом сім`ї наймача, постійно в ній проживав. Крім того, приватизація спірної квартири відповідачем ОСОБА_8 є незаконною, оскільки остання у вищевказаній квартирі не мешкала, з липня 2016 року квартира була опечатана, а тому, в подальшому є законні підстави визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, договору купівлі-продажу квартири.

Представник відповідачів: Мелітопольської міської ради, виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, Мелітопольського міського голови Порохня Є.С. в судовому засіданні уточнений позов не визнав, надавши письмові заперечення та зазначив, що позивачем не надано доказів того, що він був членом сім`ї померлого ОСОБА_10 , підстави його вселення в оспорювану квартиру, підтвердження користуванням даним житлом, дії договору найму житла на момент смерті ОСОБА_10 Крім того, позивачем не доведено, що він потребував поліпшення житлових умов, знаходився у черзі на поліпшення житлових умов, тоді як останній зареєстрований та проживає із родиною в іншому житловому приміщенні. Договір найму з померлим ОСОБА_10 від 1992 року укладений на 5 років і в матеріалах справи відсутні дані про продовження терміну його дії або внесення до нього змін. Тому, віднесення спірної квартири до числа службових було прийнято в межах компетенції виконкому і не порушує права позивача, який ніякого відношення до неї не має.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Цокало О.І. надав суду письмовий відзив та в судовому засіданні зазначив, що померлий ОСОБА_10 користувався спірною квартирою на підставі договору найму, який закінчився у зв`язку зі смертю останнього. Власник вказаного приміщення розпорядився ним на власний розсуд, тоді як позивач ніякого відношення до нього не має. Позивачем належним чином не доведено, що він на законних підставах вселився у спірну квартиру, як то не надано письму згоду наймача на вселення, факт постійного проживання ним не доведено, реєстрація позивача за іншою адресою. Не надано доказів ведення із померлим сумісного господарства, тривалості часу їхнього проживання. Факт прийняття спадщини після померлого брата не створює переважного права позивача на користування квартирою, оскільки вона не є спадковим майном, а право користування не може успадковуватися. Тому, просить в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, однак була допитана в попередньому судовому засіданні, в якому пояснила, що позов не визнає оскільки квартира нею була придбана законно. Вона дізналася, що продається квартира та звернулася у агентство з нерухомості « Альянс Д», зустрілася з ріелторами, подивилася квартиру, яка була в жахливому стані. В квартирі були лише газова плита та унітаз в коридорі. В серпні 2016 року вона з ОСОБА_8 уклала договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Малихіною. Також в матеріалах справи наявний письмовий відзив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Чеботар Н.А. позов не визнала та пояснила, що позивачем не надано належних доказів законності його вселення. Тоді як відповідачем ОСОБА_7 під час оформлення договору купівлі-продажу квартири були дотримані вимоги ст.203 ЦК України, вона є добросовісним набувачем, оскільки на момент укладання договору квартира в обтяженні не була, а тому, відсутні підстави для визнання договору недійсним та його скасування.

Представник відповідача КП «Житломасив» - адвокат Бабков Д.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в матеріалах справи наявний письмовий відзив.

Третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіна Т.А. в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так судом встановлено, що позивач є рідним братом ОСОБА_10 , на підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії їхніх свідоцтв про народження /а.с.6,7/.

За життя у ОСОБА_10 знаходилася у користуванні квартира АДРЕСА_1 і він був основним квартиронаймачем на підставі договору найму житлового приміщення /а.с.8-12/.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть /а.с.5/.

Оскільки квартира не приватизована, позивач звернувся до КП «Житломасив» із заявою про визнання його наймачем з метою укладання договору користування житлом, але йому було повідомлено з роз`ясненням, що вищевказана квартира знаходиться у власності територіальної громади м.Мелітополя /а.с.17, 18/. В подальшому дану квартиру на підставі рішення виконкому Мелітопольської міської ради від 26.05.2016 за №93/5 було внесено до списку службового житла КП «Житломасив» та 03.08.2016 видано свідоцтво ОСОБА_8 про право власності на житло і внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.19, 110,111/. На даний час квартира знаходиться у власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2016 року та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.66, 106-107/.

Позивач, обґрунтовуючи позов посилався на те, що він вселився у спірну квартиру для постійного проживання зі згоди свого рідного брата на правах члена сім`ї наймача, інших зареєстрованих та проживаючих осіб у цій квартирі не було, він із братом вели спільне господарство, а коли брат помер він поховав його та продовжував проживати в спірній квартирі.

Правовідносини по користуванню жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду врегульовані главою 2 розділу III Житлового Кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року №6-60цс-12, яка в силу ст.360-7 ЦПК України має застосовуватись судами України, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч.ч.1,2 ст.64 ЖК УРСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч.2 ст.65 ЖК УРСР).

При цьому, під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку членом сім`ї наймача, в розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом ст. 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», із змінами, вказав, що судовому розгляду підлягають спори, пов`язані з договором найму жилого приміщення, про визнання і втрату права на жиле приміщення.

Відповідно до п.9 вказаної постанови, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статей 13, 43, 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази та довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

На підтвердження своїх вимог позивачем долучено довідку старшої по будинку, яка завірена КП «Житломасив» та з тексту якої вбачається, що позивач проживав разом із померлим братом в квартирі АДРЕСА_1 до дня його смерті та вони вели спільне господарство /а.с.13 т.1/.

Однак, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , яка проживала по сусідству з померлим ОСОБА_10 , підтвердила той факт, що померлий у своїй квартирі проживав один, до нього ніхто не приходив. Лише один раз приходила дочка та ще один раз позивач. Більш вона нікого в квартирі не бачила, лише іноді приходили друзі і вони випивали.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також підтвердили, що в квартирі АДРЕСА_1 проживав лише ОСОБА_10 , який був інвалідом. За ним ніхто не доглядав, позивача в квартирі не бачила. Якщо ОСОБА_10 щось треба було купити, то він дзвонив у двері їй і просив про це.

Щодо показів свідка ОСОБА_17 , яка в судовому засіданні підтвердила, що позивач з 2010 по 2016 рік доглядав за своїм братом і не проживав в квартирі по АДРЕСА_3 , то суд не приймає їх до уваги, оскільки свідок не змогла пояснити чому вона видавала довідку в якій вказано, що позивач проживає зі своєю сім`єю постійно по АДРЕСА_3 з 2010 по теперішній час /а.с.17 т.3/ та довідку, видану ІНФОРМАЦІЯ_3 , про проживання позивача тривалий час за цією ж адресою /а.с.43 т.1/. Тобто, її покази знаходяться в протиріччі з виданими нею ж довідками.

Допитана свідок ОСОБА_18 , яка є старшою по будинку по АДРЕСА_1 пояснила, що довідку /а.с.13 т.1/ про нібито проживання позивача за цією адресою із братом видавала для отримання останнім компенсації витрат на поховання і для УПФУ в м.Мелітополі. Але, при цьому вона зазначила, що позивач із своїм братом не проживав, при опечатуванні квартири померлого в ній ніяких речей позивача не було, а сама квартира була в жахливому стані, там взагалі не можна було проживати.

З акту КП «Житломасив» вбачається, що при вивезенні речей з квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_10 в описі вивезених на склад речей зазначено лише 1 матрац /а.с.8 т.2/.

Щодо показань свідка ОСОБА_19 , який підтвердив факт проживання позивача із братом, то вони не узгоджуються з показами вищевказаних свідків та суперечать обставинам справи, встановленим судом. Його показання плутані та неконкретні.

Як вбачається із копії паспорта позивача, його зареєстроване місце проживання з 1979 року є АДРЕСА_3 .с.4 т.1/. За цією ж адресою позивачем відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який нараховується комунальна послуга КП Житломасив» і ним сплачується /а.с.17 т.1/.

Отже, факт того, що позивач із братом вели спільне господарство не доведено, не підтверджено документально. Відсутні будь-які докази постійного проживання позивача у спірному жилому приміщенні, тобто докази, що позивач був членом сім`ї наймача, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не надав позивач і доказів того, що мала місце усна чи письмова згода наймача на вселення його до квартири. Натомість, у позивача є інше постійне житло, де він зареєстрований та проживає зі своєю сім`єю.

Аналізуючи в сукупності всі надані у справі докази суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено те, що він постійно мешкав у спірній квартирі, мав із ОСОБА_10 спільне господарство, вселився до спірної квартири зі згоди наймача квартири та проживав там в якості члена сім`ї.

Оскільки позовні вимоги щодо зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, вселення, визнання незаконним та нечинним рішення та розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири, скасування реєстрації права власності на квартиру є похідними від позовних вимог про визнання права користування жилим приміщенням, то в їх задоволенні також слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 64,65, 106 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, Мелітопольського міського голови Мінько Сергія Анатолійовича, виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , третя особа: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіна Тетяна Анатоліївна, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення, вселення, визнання незаконним та нечинним рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради та розпорядження Мелітопольського міського голови, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири, скасування реєстрації права власності на квартиру відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Мелітопольська міська рада Запорізької області, розташована за адресою: вул.М.Грушевського, 5 в м.Мелітополі.

Відповідач: Мелітопольський міський голова Мінько Сергій Анатолійович , вул.М.Грушевського,5, м.Мелітополь .

Відповідач: виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, розташований за адресою: вул.Грушевського,5, м.Мелітополі.

Відповідач: Комунальне підприємство «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області, розташоване за адресою: вул.Бєляєва,18, м.Мелітополь.

Відповідач: ОСОБА_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 .

Третя особа: приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Малихіна Тетяна Анатоліївна, бул. 30 років Перемоги,2, м.Мелітополь .

СУДДЯ: