Рішення № 81860200, 13.05.2019, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/310/18

Номер провадження № 2/315/6/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Дмитренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області позовну заяву Акціонерного Товариства Комерційний банк ”Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2018 року до суду звернулося Акціонерне Товариство Комерційний банк ”Приватбанк” з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позові посилалися на те, що ОСОБА_2 звернулася до позивача з заявою від 03.08.2011 року на отримання банківських послуг та отримала кредит в сумі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, ОСОБА_2 підтвердила, що її заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами банку є договором про надання банківських послуг, посилаючись на те, що п.1.1.3.2.3 договору передбачає зміну тарифів, відповідач неналежно виконував обов`язок щодо повернення кредиту, процентів за користування, передбаченого умовами договору №б/н від 03.08.2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть, 25.07.2017 року відповідачу як спадкоємцю померлої було надіслано лист-претензію з вимогою про погашення заборгованості за договором, так на дату смерті заборгованість становить в сумі 16197,76 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 4073,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3135,45 грн., заборгованість за пенею в сумі 8989,05 грн., прохали стягнути заборгованість за договором №б/н від 03.08.2011 року в сумі 16197,76 грн., судові витрати, справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечували проти заочного розгляду справи.

21.05.2018 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О. позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкрите судове засідання на 14.06.2018 року.

26.06.2018 року до суду звернувся відповідач з відзивом на позов, в якому посилався на те, що вважав, що позов не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що ОСОБА_2 було видано шість кредитних карток з різним строками дії, з наданих суду розрахунків не зрозуміло по яким карткам здійснено розрахунок заборгованості, суду не надано доказів отримання ОСОБА_2 кредитних карток, не згоден з тим, що надані суду Умови та Привила надання банківських послуг є саме тими з якими ознайомився заявник, підписуючи анкету-заяву, посилається на ст.551 ЦК України, прохав в задоволенні позову відмовити.

10.07.2018 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_3 з відповіддю на відзив, в якому посилався на те, що договір про надання банківських послуг з ОСОБА_2 був укладений на користування кредитною карткою «Універсальна Gold», розрахунок заборгованості не є первинним документом, таким документом є виписка по рахунку, ОСОБА_2 була ознайомлена з умовами кредитування, форма кредитного договору відповідає вимогам закону, застосування одночасно пені та штрафу правомірне, щодо застосування строку позовної давності посилається на те, що останнє погашення заборгованості мало місце 23.03.2016 року, тоді як позивач звернувся до суду 07.03.2018 року, а саме до спливу строку позовної давності, претензія до відповідача як кредитора була надіслана до Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області 12.04.2017 року.

01.08.2018 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Телегуз С.М. позов був прийнятий до свого провадження і справу призначено в порядку загального позовного провадження у відкрите підготовче засідання на 28.08.2018 року.

01.10.2018 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області підготовче провадження у справі було закрито і справу було призначено до розгляду по суті у відкрите судове засідання на 19.10.2018 року.

23.10.2018 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Яроша С.О. справа була прийнята до провадження і справу призначено до розгляду по суті у відкрите судове засідання на 17.12.2018 року.

Відповідач позов не визнав, суду пояснивши, що ОСОБА_2 було видано шість кредитних карток з різним строками дії, з наданих суду розрахунків не зрозуміло по яким карткам здійснено розрахунок заборгованості, суду не надано доказів отримання ОСОБА_2 кредитних карток, не згоден з тим, що надані суду Умови та Привила надання банківських послуг є саме тими з якими ознайомився заявник, підписуючи анкету-заяву, посилається на ст.551 ЦК України, прохав в задоволенні позову відмовити, застосувавши строк позовної давності.

22.02.2019 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області розгляд справи був відкладений на 12.04.2019 року.

12.04.2019 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області розгляд справи був відкладений на 13.05.2019 року.

13.05.2019 року належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом представник позивача, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не надав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді даної справи не здійснювалось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, так як розгляд справи здійснювався судом у відсутність всіх учасників справи.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

03.08.2011 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір про надання банківських послуг №б/н, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача, Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 03.08.2011 року, витягом з Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Даний договір є відповідно до ч.1 ст.304 ЦК України договором приєднання, так як відповідач, подавши 03.08.2011 року анкету-заяву позивачу про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку та тарифів обслуговування кредитних карток “Універсальна”, ознайомився з останніми формулярами і був згоден з умовами договору, що підтверджується його підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 03.08.2011 року.

Договір укладено в письмовій формі відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (в тому числі електронних) у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ОСОБА_2 , отримавши кредитну картку з кредитним лімітом, отримала доступ до карткового рахунку.

Відповідно до умов кредитування з використанням кредитки відповідач зобов`язався повернути зняті з кредитного рахунку кошти щомісячними платежами не пізніше 25 числа наступного за звітним в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, сплатити відсотки за базовою процентною ставкою 2,3 % на місяць, що підтверджується витягом з тарифів обслуговування кредитних карток “Універсальна”.

ОСОБА_2 отримала кредитну картку №51687423145296150817 з кінцевим терміном дії 08/17, що підтверджується довідкою про видачу карт (а.с.77).

Відповідач повертав кошти несвоєчасно і не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості.

24.02.2016 року ОСОБА_2 здійснила останню операцію по кредитній картці, що підтверджується випискою по рахунку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть.

Заборгованість на день смерті склала в сумі 16197,76 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 4073,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3135,45 грн., заборгованість за пенею в сумі 8989,05 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

09.12.2016 року до приватного нотаріуса Гуляйпільського нотаріального округу Запорізької області Демченко Т.М. звернувся відповідач з заявою про прийняття спадщини за заповітом після спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією спадкової справи.

09.12.2016 року приватним нотаріусом Гуляйпільського нотаріального округу Запорізької області Демченко Т.М. зареєстрована спадкова справа №97/2016 спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією спадкової справи.

27.02.2017 року позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_2 , про що зазначено в позові.

22.03.2017 року позивач звернувся до Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з претензією кредитора за договором про надання банківських послуг з ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю на претензію.

16.05.2017 року Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області надала позивачу відповідь на претензію, в якій зазначила, що спадкоємцем після померлої є відповідач у справі.

02.06.2017 року позивач отримав відповідь Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області про те, що спадкоємцем після померлої є відповідач у справі.

Суд, задовольняючи позов частково, керується наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами по договору надання банківських послуг, який містить ознаки кредитного договору, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами договору про надання банківських послуг № б/н від 03.08.2011 року, укладеного між сторонами, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача, Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Відповідно ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, керуючись ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом, а саме надав можливість відповідачу надати відзив на позов, а також надати суду всі наявні у учасників судового процесу докази.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд доходить висновку, що відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування та неустойки у виді пені.

Висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг №б/н від 03.08.2011 року банк надав позичальнику кредит з лімітом у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 3 % на місяць на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язався повернути зняті з кредитного рахунку кошти щомісячними платежами не пізніше 25 числа наступного за звітним в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, сплатити відсотки за базовою процентною ставкою 2,3 % на місяць.

Відповідач вносив кошти несвоєчасно і в неналежному розмірі, що підтверджується розрахунком заборгованості.

24.02.2016 року ОСОБА_2 здійснила останню операцію по кредитній картці, що підтверджується випискою по рахунку.

Заборгованість ОСОБА_2 на день смерті склала в сумі 16197,76 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 4073,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3135,45 грн., заборгованість за пенею в сумі 8989,05 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , зобов`язана згідно договору погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту, нарахованим відсоткам, неустойки у виді пені порушила зобов`язання по його поверненню частинами, відсотків за його користування та неустойки у виді пені, так як з березня 2016 року по день своєї смерті: 10.10.2016 року не повертала кредит, відсотки за його користування та неустойку у виді пені, чим допустила невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків за його користування та неустойки у виді пені.

Відповідно до ч.1 п.3, 4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п.8 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину…

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач як кредитор з позовом за захистом свого порушеного майнового права, передбаченого законом, до спадкоємця боржника, який прийняв спадщину після померлого боржника за заповітом, який зобов`язаний відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України задовольнити вимогу кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, порушив його право: не задовольнив його вимогу.

Суд доходить висновку, що порушене відповідачем право підлягає судовому захисту частково з наступних підстав.

Так позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 7208,71 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 4073,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3135,45 грн.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що позивач дізнався про порушення свого права на повернення йому кредиту ОСОБА_2 26.03.2016 року, коли остання не сплатила щомісячний платіж за кредитом.

А тому строк позовної давності, передбачений ч.1 ст.261 ЦК України, почав свій відлік з 26.03.2016 року.

Підстав для призупинення відліку строку позовної давності, передбачених ст.263 ЦК України, судом не встановлено.

Судом також не встановлено підстав для переривання перебігу позовної давності, передбаченої ч.1 ст.264 ЦК України, а саме визнання ОСОБА_2 боргу.

Зважаючи, що загальний строк позовної давності в три роки закінчився 26.03.2019 року, тоді як позивач звернувся до суду 13.03.2018 року, а саме до закінчення строку позовної давності, то суд не погоджується з позицією відповідача щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за його користування і поділяє позицію представника позивача в цій частині.

Однак відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки у виді пені суд не погоджується з позицією представника позивача і поділяє позицію відповідача з наступних підстав.

Так строк спеціальної позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки у виді пені, передбачений ч.2 п.1 ст.258 ЦК України, почав свій відлік 26.03.2016 року і закінчився через один рік 26.03.2017 року, тоді як позивач звернувся до суду 13.03.2018 року, а саме після його закінчення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так як на момент звернення до суду сплив спеціальний строк позовної давності по вимозі про стягнення неустойки у виді пені, а відповідачем як стороною у спорі заявлено про застосування строку позовної давності, то суд відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Суд не бере до уваги обставину, на яку посилається представник позивача, а саме, що позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_2 27.02.2017 року, що він зазначив в позові, так як представник позивача не підтверджує цю обставину будь-яким письмовим чи іншим достовірним, належним та допустимим доказом.

Тоді як суду надано письмовий доказ того, що 22.03.2017 року позивач звернувся до Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з претензією кредитора за договором про надання банківських послуг з ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю на претензію.

Крім того, в додатку до позову міститься фотокопія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , однак представник позивача не зазначив в позові, в якому передбаченому законом порядку остання отримана ним.

В претензії позивача до кредитора, яка надана 22.03.2017 року до Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області за договором про надання банківських послуг з ОСОБА_2 не міститься дата, коли позивач дізнався про смерть позичальника, що підтверджується копією претензії.

Вказані обставини свідчать про те, що представник позивача вказуючи дату в позові: 27.02.2017 року вводить суд в оману щодо достовірної дати, коли позивачу стало відомо про смерть позичальника: ОСОБА_2 , а тому бере до уваги як достовірну дату, коли позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_2 : 16.05.2017 року із відповіді Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області.

Загальна сума задоволених позовних вимог становить 7208,71 грн.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково на суму 7208,71 грн., то суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покладає на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 784,17 грн. та стягує їх з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4-6, 10-13, 89, 141, 263-266, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 256-267, 526, 546, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1048-1055, 1281, 1282 ЦК України, договором про надання банківських послуг №б/н від 03.08.2011 року суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного Товариства Комерційний банк ”Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» р/р № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за договором про надання банківських послуг №б/н від 03.08.2011 року станом на 10.10.2016 року в сумі 7208,71 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 4073,26 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3135,45 грн., а також судовий збір в 784,17 грн., а всього7992,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення буде складений 20.05.2019 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ярош С.О.