Ухвала суду № 81859908, 16.05.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/395/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., за участю секретаря судового засідання Волкодав А.А., адвоката Осики Ю.П., розглянувши скаргу керівника релігійної громади Свято-Миколаївської парафії Сарненської єпархії Української Православної церкви с. Селець, Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В :

Керівник релігійної громади Свято-Миколаївської парафії Сарненської єпархії Української Православної церкви с. Селець, Дубровицького району Іваничко Микола Миколайович звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність службових осіб Дубровицького відділення поліції Сарненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області щодо невнесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі його повідомлення від 14 березня 2019 року про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 161, статтею 179 та статтею 356 Кримінального кодексу України та зобов`язати невідкладно внести відомості про вчинення вказаних кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Вказав, що 14 березня 2019 року звернувся з повідомленням про вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 161, статтею 179 та статтею 356 Кримінального кодексу України, що були спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі мешканців села Селець, виражались у непристойному вивловлюванні в адресу Української Православної Церкви та протиправному заволодінні майном Релігійної громади УПЦ с. Селець. Відомості за його повідомленням до ЄРДР внесенні не були, тому таку відмову вважає незаконною, просив визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати уповноважених осіб внести відомості за його зверненням від 14 березня 2019 року до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.

В судовому засіданні скаржник доводи своєї скарги підтримав та пояснив, що звернувся з заявою до поліції, оскільки вказані у скарзі особи вчиняли дії, що були спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі мешканців села Селець.

Представник скаржника адвокат Осика Ю.П. скаргу підтримав та пояснив, що його довіритель звернувся з заявою до поліції, яка була зареєстрована, однак відомості про злочини, які були вказані в заяві, до ЄРДР внесено не було, що є порушенням положень Кримінального процесуального кодексу України, тому така бездіяльність є протиправною.

Представник Дубровицького відділення поліції - заступник начальника СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Коваль О.В. заперечував щодо задоволення скарги, вказав, що у заяві не конкретизовано, які саме дії було вчинено особами, в яких саме діях наявний склад злочину та інші обставини скоєння злочинів, які б давали підстави для внесення відомостей до ЄРДР. Окрім того, представник Дубровицького відділення поліції - заступник начальника СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області Коваль О.В. зазначив, що у зв"язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, та неможливістю у зв"язку з цим внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріали, зареєстровані в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення від 14.03.2019 року за № 729 , були скеровані на адресу т.в.о. начальника Дубровицького відділення поліції Сарненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області Головатюку К.У. для їх розгляду згідно із ЗУ "Про звернення громадян" або в порядку , визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, а тому просить в задоволенні скарги відмовити.

Вислухавши пояснення скаржника, його представника, представника відділення поліції, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з таких підстав.

Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, є видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України закріплено обов`язок слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, оскільки частина 1 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України передбачає надходження заяви (повідомлення) саме про кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що до внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування не передбачено можливості збору даних, що можуть підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення (окрім проведення огляду місця події у невідкладених випадках), то подана заява, повідомлення мають містити достатні відомості про вчинення конкретного кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

В той же час, вказана норма не містить заборони невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, якщо зроблені заява, повідомлення не містять достатніх відомостей, що можуть свідчити про вчинення певного кримінального правопорушення.

Підтвердженням вказаного висновку є сам факт існування інституту оскарження такої бездіяльності як невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку глави 26 Кримінального процесуального кодексу України, норми якого не передбачають прийняття слідчим суддею безальтернативного рішення щодо задоволення скарги такого виду, а відповідно до положень статті 307 Кримінального процесуального кодексу України передбачають можливість прийняття рішення, серед інших, і про відмову у задоволенні скарги.

Крім цього, прийняття та реєстрація заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення та внесення відповідних відомостей до ЄРДР не є тотожними поняттями.

Перше - прийняття та реєстрація заяви чи повідомлення, передбачає отримання та фіксування надходження відповідного звернення до відповідного органу, а друге - внесення відомостей до ЄРДР, передбачає прийняття процесуального рішення про наявність у повідомленні обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та початок його розслідування.

До того ж, такі дії можуть вчинятись різними суб`єктами. Якщо прийняття та реєстрація заяви чи повідомлення можуть здійснюватись слідчим, прокурором або іншою службовою особою, уповноваженою на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень, то внесення відомостей до ЄРДР може бути здійснено лише слідчим або прокурором.

Дві перших стадії завжди передують третій, однак не завжди мають нею завершуватись.

Обов`язку слідчого або прокурора щодо внесення заяви (повідомлення) до ЄРДР кореспондується обов`язок суб`єкта звернення викласти обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з пунктом 1.2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06 квітня 2016року №139, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз положень частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, яка зазначає зміст відомостей, що вносяться до ЄРДР, дає можливість дійти висновку про те, що особа, яка звернулась з відповідною заявою, зобов`язана викласти в ній обставини таким чином, щоб орган, до якого надійшла така заява, мав можливість переконатись в тому, що кримінальне правопорушення дійсно було вчинено і вчинено саме кримінальне правопорушення, а не лише таке існує в уяві особи, яка звернулась з повідомленням, або його вчинення нею лише припускається.

Із зробленої скаржником 14 березня 2019 року заяви вбачається, що він повідомив про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили протиправні дії, що були спрямовані на розпалювання релігійної ворожнечі мешканців села Селець, виражались у непристойному вивловлюванні в адресу Української Православної Церкви та протиправному заволодінні майном Релігійної громади УПЦ с. Селець. Такі дії, на думку скаржника, містять склад злочинів, передбачених частиною 3 статті 161, статтею 179 та статтею 356 Кримінального кодексу України.

Дане повідомлення було прийнято та зареєстровано 14 березня 2019 року в ЖЄО за №729.

Відповідно до диспозиції статті 161 Кримінального кодексу України, відповідальність за вказаною нормою настає за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до диспозиції статті 179 Кримінального кодексу України, відповідальність за вказаною нормою настає за незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь.

Відповідно до диспозиції статті 356 Кримінального кодексу України, відповідальність за вказаною нормою настає за самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Однак, в своєму повідомленні від 14 березня 2019 року скаржник не наводить будь-яких достовірних відомостей про вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 таких злочинів як порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками, які мали б бути внесені до ЄРДР за статтею 161 Кримінального кодексу України. Відсутні такі відомості і за статтею 179 та статтею 356 Кримінального кодексу України.

В поданій до підрозділу поліції заяві наведено лише певну інформацію, в якій не зазначено конкретні обставини про дії конкретної особи, які, на переконання скаржника, є злочинними.

З оглянутої в судовому засіданні справи ЄО № 729 від 14.03.2019 року, та відповіді на скаргу від 28.03.2019 року, що міститься в матеріалах, вбачається,що розгляд заяви від 14.03.2019 року завершено, та по даному факту сформовано довідку. В ході проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 , умисних дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, в діях ініціативної групи встановлено не було, як і не було встановлено факту утримування, осквернення або знищення релігійних святинь.

Самовільних, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтерсам власника, в діяльності ініціативної групи виявлено не було.

Також у відповіді зазначено, що дане рішення ОСОБА_1 має право оскаржити в порядку ст.15,16,18 ЗУ "Про звернення громадян".

Отже, суб`єкт оскарження дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР.

За таких обставин у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 303, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги керівника релігійної громади Свято-Миколаївської парафії Сарненської єпархії Української Православної церкви с. Селець, Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 21 травня 2019 року.

Слідчий суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду Отупор К.М.