Ухвала суду № 81859637, 21.05.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/6876/19

Провадження № 2/522/5588/19

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

21 травня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні буз виклику сторін заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ФІНМАРК» 19.04.2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5 327 655,92 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 79 914,84 грн..

До суду 06.05.2019 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації боржника, якою зазначено, що ОСОБА_1 , зареєстрованою або знятою з реєстрації по м.Одесі та Одеської області не значиться.

07.05.2019 року та 08.05.2019 року суддя перебувала у відпустці. 10.05.2019 року та 11.05.2019 року суддя перебувала у відрядженні.

Ухвалою суду від 17.05.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 24 червня 2019 року.

Разом із позовом представник позивача надав до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просив заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: 4х-кімнатної квартири АДРЕСА_4 . В обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що у разі задоволення їх позовних вимог судом, за час розгляду справи судом відповідач вчинить дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна іншій особі, то такі дії істотно ускладнять ефективний захист прав позивача щодо стягнення залишку заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши надані матеріали, суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.

Згідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України, передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов може забезпечуватися, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання сторони позивача у заяві на потенційну можливість ухилення відповідачки від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з позову, предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/1581/2/23221 від 19.09.2018 року у розмірі 5 327 655, 92 грн. та стягнення судових витрат у розмірі 79 914, 84 грн..

Суд вбачає, що предмет позову не стосується 4х-кімнатної квартири АДРЕСА_4 , щодо якої заявлено клопотання про забезпечення позову. Крім того, дана спірна квартира, як зазначає представник позивача, є предметом іпотеки та іпотекодержателем є саме ТОВ «ФК «Фінмарк».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявники просили вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНМАРК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення чи протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.

Суддя: Л.В. Домусчі