Рішення № 81855409, 21.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/1138/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про те, що в основні постійні види грошового забезпечення, з яких обраховується пенсія, не входять матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премії;

- зобов`язати відповідача включити одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії до переліку складових грошового забезпечення, які враховуються для виплати пенсії і повинні вноситись у довідку про грошове забезпечення для обчислення пенсії;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю пенсійних виплат з 01.01.2019 до моменту вирішення спору судом;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач протиправно трактує положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, зазначаючи, що в основні види грошового забезпечення, з яких обраховується пенсія, не входять матеріальні допомоги та одноразові премії. Крім того, позивач вважає протиправним нарахування відповідачем йому пенсії у розмірі, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, оскільки наведене суперечить рішенню Конституційного суду України від 20.12.2016 у справі №1-38/2016.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного письмового провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Протягом встановленого ухвалою суду строку відповідачем подано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що з довідки від 20.02.2019 №6, яка додана до позову, вбачається, що позивачу одноразово було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у грудні 2018 року, а також виплачувались одноразові премії лише в червні, серпні, вересні та грудні 2018 року. А оскільки і компенсація за невикористану відпустку, і одноразові премії не є щомісячними, їхній розмір не є фіксованим, а тому вони не можуть бути підставою для перерахунку пенсії позивачу. На думку відповідача, включення суми компенсації за невикористану відпустку та одноразових премій для обчислення пенсії прямо суперечить ст.43 Закону №2262. При цьому, зауважує, що факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст.43 Закону №2262. Також вказує, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.01.2018 були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають застосуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).

Звернувшись до відповідача із заявою, позивач отримав відповідь (лист від 13.03.2019 а.с.11), в якій Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило його, що при обчисленні пенсії розмір матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразових премій не враховується. Також, у своєму листі відповідач зазначив, що відповідно до діючого законодавства, максимальний розмір пенсії позивача не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, що втратили працездатність та становить 14 970,00 грн.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 ст.9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 1 ст.15 Закону №2011 визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону №2262.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною 3 ст.43 Закону №2262 визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

При цьому, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного ст.43 Закону №2262, який є вичерпним.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права наведений в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 та в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №750/4108/17.

Так, позивачем в адміністративному позові не зазначено, на підставі якої довідки грунтуються вимоги щодо включення до переліку складових грошового забезпечення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії. Водночас, матеріали справи містять довідку від 20.02.2019 №6, зі змісту якої видно, що позивачу одноразово було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у грудні 2018 року, а також виплачувались одноразові премії лише в червні, серпні, вересні та грудні 2018 року. Допомога для оздоровлення надавалась позивачу в травні 2018, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - у вересні цього ж року.

Тобто, компенсація за невикористану відпустку, і одноразові премії та допомоги не є щомісячними, а тому вони не можуть бути підставою для перерахунку пенсії позивачу та включатися для обчислення пенсії, оскільки протилежне буде прямо суперечити ст.43 Закону №2262.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та премій. А отже, відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.7 ст.43 Закону №2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Тобто, максимальний розмір пенсії позивача по 01.07.2019 не може перевищувати 14 970,00 грн, що складає 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 у справі №1-38/2016, оскільки вказаним рішенням визнано неконституційним положення ч.7 ст.43 Закону № 2262 що стосувалась періоду часу з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії, на момент виникнення спірних правовідносин, є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають для застосування юридичними та фізичними особами, зокрема і відповідачем.

Таким чином, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Не підлягає також задоволенню і вимога щодо зобов`язання виплатити різницю пенсійних виплат з 01.01.2019, оскільки вказана вимога є і передчасною, і одночасно похідною від попередніх вимог, у задоволенні яких, судом відмовлено.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. З урахуванням зазначеного, у позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька,83-а, м.Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повне рішення суду складено 21.05.2019

Суддя Л.О. Житняк