Рішення № 81855376, 20.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/888/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також -позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також -відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку з 01.01.2019 пенсії у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років та її виплату з 01.01.2019 виходячи з 78% грошового забезпечення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при проведенні перерахунку йому пенсії з 01.01.2019 протиправно до призначеної йому раніше пенсії застосовано обмеження її максимальним розміром 70% грошового забезпечення, оскільки відповідні обмеження були введені Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», у той час, як пенсія позивачу за вислугою років була призначена у 1997 році в розмірі 78% грошового забезпечення.

ГУ ПФУ в Чернігівській області у межах встановленого судом строку подало відзив на позов, у якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що вперше позивачу була призначена пенсія Чернігівським обласним військовим комісаріатом в розмірі 78% на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка на час призначення передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10% учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Після виникнення права у позивача на інший вид пенсії, позивачу, за його бажанням, була призначена та виплачувалась пенсія, відповідно до Закону України «Про державну службу». Із заявою про повторне призначення пенсії за вислугу років позивач звернувся до головного управління 27.12.2018, тобто в період, коли збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10% учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вже передбачено не було. Таким чином, пенсія позивачу призначена та виплачується згідно норм чинного законодавства.

Позивач направив на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що право на збільшення розміру пенсії на 10% він набув за часів призначення його пенсії вперше, а тому погіршення умов його пенсійного забезпечення не може допускатись через зміни в законодавстві.

Ухвалою суду від 28.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, як пенсіонер, якому призначено пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Так, згідно з пенсійним посвідченням НОМЕР_1 , виданого 27.02.1997 Чернігівським обласним військовим комісаріатом, та розрахунком Чернігівського обласного військового комісаріату, позивачеві призначено пенсію за вислугу років в розмірі 78 % грошового утримання.

При досягнення 50 років, позивач перейшов на пенсію державного , відповідно до Закону України «Про державну службу», що не заперечується сторонами.

Вподальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.12.2018 про призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та з 10.01.2019 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років.

З огляду на те, що з 2019 року пенсія позивача складає не 78%, а 68% грошового забезпечення та відповідач відмовив у перерахунку, виходячи з 78% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до пунктів «а», «в» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (далі - Закон № 3591-IV) (набрав чинності 29.04.2006) внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII, згідно яких не передбачено збільшення пенсії за вислугу років (на 5 та 10 процентів відповідних сум грошового забезпечення) учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби.

Зокрема вказаним Законом № 3591-IV пункт «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII, яким і передбачалося підвищення пенсії позивачу на 10 %, викладено у новій редакції:

«в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)"».

Таким чином, із набуттям чинності Законом № 3591-IV, пунктом 9 якого були внесені зміни, згідно з якими нова редакція підпункту «в» статті 13 Закону № 2262-ХІІ зазначену 10-процентну доплату не передбачала.

Вказані положення Конституційним Судом України неконституційними не визнавались.

У свою чергу судом встановлено, що отримував пенсію спочатку за вислугу років, потім з виникненням права перейшов на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» і лише з січня 2019 року, за його заявою ОСОБА_1 призначено відповідачем пенсію за вислугу років на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Оскільки на момент призначення пенсії позивачеві в 2019 році, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ не передбачала 10-процентне збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-процентної доплати для зазначених військовослужбовців немає. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що вищезгадані зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки - привели до її збільшення, що нівелює засторогу можливого порушення прав позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 червня 2014 року у справі №21-38а14 та від 08 липня 2014 року у справі №21-277а14, в ухвалі Верховного Суду України від 11 січня 2016 року у справі № 2а-3498/11.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно зі статтею ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 20.05.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб