Рішення № 81855371, 14.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/228/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області Державної фіскальної служби Українипро за участю сторін від позивача від відповідачів визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 від 30.01.1997 , ОСОБА_2 , діє на підставі довіреності від 14.02.2019 № 5018/99-99-11-01-02 У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-14988-17 на суму 20287,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він з 18.07.2005 є адвокатом та 13.03.2014 зареєстрований як фізична особа - підприємець. З 2014 року він є особою з інвалідністю, а з квітня 2018 року інвалідність ІІ групи встановлена безтерміново. На обліку в податкових органах він перебуває з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця, проте як самозайнята особа, що провадить незалежну професійну діяльність він на обліку не перебуває, оскільки його діяльність ФОП це діяльність в сфері права. Зважаючи на те, що позивач має інвалідність, від сплати єдиного соціального внеску він звільнений, відповідно до законодавства, а тому вимога податкового органу є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що згідно інформаційних баз даних ДФС України (ІТС «Податковий блок») позивач є фізичною особою - підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та одночасно самозайнятою особою - адвокатом. Отже, платник має сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану в розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.

Позивач направив відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не надав жодного доказу того, що він перебуває на обліку в податковому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Діюче законодавство не передбачає одночасне перебування на обліку самозайнятої особи як ФОП і особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, тому двічі сплачувати ЄСВ за одну особу повторно при неотриманні доходів є протиправним. Більш того, позивач наполягає на тому, що податкове законодавство виключає можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що він є інвалідом ІІ групи, що звільняє його від сплати ЄСВ.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та додатково пояснила, що дійсно з 2014 року позивач є пенсіонером та особою з інвалідністю, а тому він звільнений від сплати єдиного внеску як фізична особа-підприємець і сума вимоги складається зі сплати єдиного внеску як особи, що провадить незалежну професійну діяльність.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 10.04.2019 судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено судовий розгляд підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 23.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) 13.03.2014 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.14) та з 01.04.2014 перебуває на обліку в ДПІ у Ріпкинському районі на спрощеній системі оподаткування, види господарської діяльності: 69.10 - діяльність в сфері права, 82.99 - надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у, що підтверджується копією витягу з реєстру платників єдиного податку (а.с. 15).

Водночас, ОСОБА_1 , відповідно до даних з Єдиного реєстру адвокатів України, з 2005 року є адвокатом (свідоцтво про право на заняття НОМЕР_3 видане 18.07.2005).

Окрім того, позивач є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи з 2008 року, а з квітня 2018 року інвалідом ІІ групи безтерміново, а також особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується копіями посвідчення (а.с. 25, 87, 89), копіями довідок МСЕК (а.с. 35-37).

З огляду на матеріали справи, відповідачем сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу від 13.11.2018 № Ф-14988-17 на суму 20287,78 грн, з якою позивач не погодився та 07.12.2018 оскаржив до Державної фіскальної служби України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 09.01.2019 скаргу залишено без задоволення, а вимогу без змін (а.с.27-28).

Вважаючи зазначену вимогу протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

П. 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

У свою чергу, відповідно до положень ч.4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (надалі - Порядок № 1588) якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту

Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено вище, ОСОБА_1 здійснює діяльність за кодом 69.10 - Діяльність у сфері права.

Позивач також є адвокатом, відомості про нього внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону№ 2464); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 частини першої ст. 4 цього Закону № 2464).

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону № 2464.

Так, згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону№ 2464).

Частина 4 ст. 5 Закону № 2464 передбачає, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 (далі - Порядок №435) адвокати, що мають статус осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, звіт (за себе) має подаватися за календарний рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Форма звіту згідно таблиці 3 додатка 5 до Порядку № 435.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що звільнення від сплати за себе єдиного внеску законодавцем передбачено для фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію. Для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію, нарахування єдиного внеску здійснюється на загальних підставах.

Як встановлено в судовому засіданні, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Чернігівській області проводиться нараховування єдиного внеску позивачеві як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську, нарахування же єдиного внеску як фізичній особі - підприємцю відповідачем не проводиться, оскільки ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, для яких законодавчо встановлено пільги - звільнення від сплати єдиного внеску.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ 39392183.

Державна фіскальна служба України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197.

Дата складення повного рішення суду - 21.05.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб