Рішення № 81855369, 14.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/404/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпро за участю сторін: від позивача від відповідача скасування податкового повідомлення-рішення Кудрявцева О. О ., діє на підставі ордеру серії ЧН № 056964 від 23.04.2019, ОСОБА_2 , діє на підставі довіреності № 555/9/25-01-10-11 від 30.01.2019У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - також ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач), у якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 00053501305 від 29.12.2018.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що виторг згідно Z-звiтy по РРО за лютий 2018 року склав не 163543,00 грн, а 83149,20 грн, тобто податковою безпідставно було завищено реалізацію за лютий 2018 року, а отже і загалом за весь перевіряємий період. Таким чином контролюючим органом неправомірно збільшено базу оподаткування на 79335,20 грн (83149,20 - 3814 грн акцизний податок), на яку було нараховано 20% податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Зважаючи на вказане позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач на адресу суду в установлені строки направив відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити повністю, оскільки в період з 01.12.2016 по 30.09.2018 ФОП ОСОБА_3 підприємницьку діяльність здійснювала із застосуванням загальної системи оподаткування в сфері роздрібної торгівлі тютюновими виробами та отримувала виручку від поставки вищезазначених товарів для покупців - кінцевих споживачів (фізичних осіб). Перевіркою встановлено, що відповідно до використаних в ході перевірки: книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих в Чернігівській ОДПІ та звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та згідно Z-звітів (сумарних щомісячних виторгів) реєстратора розрахункових операцій, в яких відображається обсяг виручки за день, встановлено, що за період з 01.12.2016 по 30.11.2017 (включно) ФОП ОСОБА_3 отримано 1068798,28 грн доходу від здійснення господарської діяльності (реалізація тютюнових виробів та товарів змішаної групи через магазин кінцевому споживачу. Відповідно декларацій акцизного податку поданих ФОП ОСОБА_3 до Чернігівської ОДПІ, загальна сума акцизного податку за період з 01.12.2016 по 30.11.2017 становить 49234,00 грн. Так, станом на 30.11.2017 сума від здійснення операцій з постачання товарів ФОП ОСОБА_3 за період з 01.12.2015 по 30.11.2017р. (включно), без врахування акцизного податку склала більше ніж 1000000 грн, а саме 1019564,28 грн (1068798,28 грн - 49234,00 грн). Перевіркою встановлено, що за період з 01.12.2015 по 30.11.2017 (включно) загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (тютюнові вироби, товари змішаної групи) нарахована (сплачена, надана) ФОП ОСОБА_3 протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 1000000 грн на суму 16564,28 грн. Тобто з 11.12.2017 ФОП ОСОБА_3 . несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів за період з 11.12.2017 по 30.09.2018 складає 480612,00 грн (без врахування акцизного податку) та є у відповідності до ПКУ базою нарахування податком на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 10.04.2019 судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено судовий розгляд підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 23.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

В період з 29.10.2018 по 02.11.2018 (строк перевірки продовжувався з 02.11.2018 по 06.11.2018) Головним управління ДФС в Чернігівській області проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.12.2016 по 30.09.2018, про результати якої складено акт №742/13/2973912707 від 09.11.2018 (а.с. 22-26).

Актом перевірки №742/13/2973912707 від 09.11.2018 зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 п. 181.1 ст.181, п.183.2 п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2018 № 00053501305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 120152,50 грн, з яких 96122,00 грн за основним платежем та 24030,50 грн за штрафними санкціями.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи нормативну правову оцінку відносинам, що склались між сторонами суд зважає на таке.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - також ПК України).

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів).

Як встановлено в ході перевірки, станом на 30.11.2017 сума від здійснення операцій з постачання товарів ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період, без врахування акцизного податку склала більше ніж 1000000 грн, а саме 1 019 564,28 грн (1068798,28 грн. - 49234,00 грн). Зазначені обставини позивач не заперечує.

Відповідно до п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10 ст.183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем протягом останніх 12 календарних місяців дійсно було перевищено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, а саме 1000000 гривень, то ФОП ОСОБА_3 зобов`язана була зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу.

Проте, суд зазначає, що відповідачем було розпочато застосування до позивача відповідальності за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з 11.12.2017 року, в той час як ця дата була останнім днем для можливої подачі заяви до контролюючого органу для обов`язкової реєстрації як платника податку на додану вартість, оскільки останній день (10.12.2017) припав на вихідний день - неділю, а тому, зважаючи на норму ст. 183.6. Податкового кодексу України останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Вказане призвело до невірного встановлення періоду, за який рахувався обсяг виручки (обсяг виручки повинен був рахуватися не з 11 грудня 2017 року, а з 12 грудня 2017 року), що в свою чергу, призвело до збільшення бази нарахування податку на додану вартість за весь перевіряємий період.

Водночас, в акті перевірки встановлено, що виторг згідно Z-звітів РРО за лютий 2018 року склав 163343 грн, в той час як відповідно до наданого позивачем Z-звіту РРО за лютий 2018 року, який було досліджено в судовому засіданні загальний виторг склав 83149,20 грн.

Відповідачем з цього питання надано пояснення, що в зазначеному Z-звіті міститься найменування фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, а не ОСОБА_3 , а тому підтвердити, що дійсно було допущено помилку в акті перевірки можливості не має.

Суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки податкового органу реєстрація реєстратора розрахункових операцій (модель РРО - MINI-T 400ME, заводський РРО - НОМЕР_2) суб`єкту господарювання ОСОБА_3 скасована з 05.06.2018 за заявою останньої (а.с. 10).

В свою чергу, відповідно до наявної в матеріалах справи копії реєстраційного посвідчення реєстратор розрахункових операцій (модель РРО - MINI-T 400ME, заводський РРО - НОМЕР_2) з 11.06.2018 зареєстрований за суб`єктом господарювання ОСОБА_5 (а.с. 11).

Вказане свідчить про те, що на момент проведення перевірки податковим органом спірний реєстратор розрахункових операцій було вже зареєстровано за ФОП ОСОБА_5, про що в акті перевірки не зазначено.

Таким чином, невірне врахування загального виторгу за лютий 2018 року призвело до збільшення бази нарахування податку на додану вартість, а як наслідок і завищення нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Так, частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення враховуючи обставини, встановлені судом в частині завищення бази нарахування податку на додану вартість, а як наслідок і завищення нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 29.12.2018 № 00053501305 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області судові витрати в сумі 1201 (одна тисяча двісті одна) грн 53 коп. на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183.

Дата складення повного рішення суду - 21.05.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб