Рішення № 81855348, 08.05.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/133/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сенюх Ю.І. ,

представників позивача Бобика Й.Б., Пославського В.С. ,

представника відповідача Фуштея М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Надія-Є" до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові приватне підприємство "Надія-Є" (далі - позивач) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 09.08.2018р. №0004871408, прийняте Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач за наслідками проведеної перевірки ПП "Надія-Є" дійшов висновку про заниження підприємством податку на прибуток за 2016-2017рр. в сумі 1252733,00грн. внаслідок не віднесення до доходу безоплатно отриманих товарів, оскільки у постачальників - фізичних осіб-здавачів великої рогатої худоби (далі - ВРХ), які проживають на території Житомирської та Рівненської областей та більша частина, яких не ідентифіковані для здійснення постачання тварин в таких обсягах, активи були відсутні, а сам факт поставки документально не підтверджено. У зв`язку з цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1565916,00грн. Позивач вважає, що до перевірки ним надані всі необхідні первинні та інші документи, які підтверджують його взаємовідносини із здавачами ВРХ, підтверджують факт передачі позивачем голів ВРХ на переробку ТОВ "Компанії "Зевс Лтд", а також в подальшому реалізацію готової продукції на експорт в Республіку Білорусь. В свою чергу, посилання податкового органу на лист ДП "Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин" №716/9-11 від 16.07.2018р., щодо відсутності відомостей про переробку позивачем ВРХ, на думку позивача, є безпідставними.

Відтак, на думку позивача, оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки перевіркою встановлено, що позивачем в 2016 та 2017 роках включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) витрати з придбання ВРХ на загальну суму 6824720грн. від 87 постачальників фізичних осіб, які проживають на території Рівненської та Житомирської областей, які згідно первинних документів не ідентифіковані. Відповідач вказує, що в самих первинних документах (приймальних квитанціях та авансових звітах) щодо таких осіб наведені недостовірні дані, такі як місце проживання, їх реєстраційні номера як платників податків (РНОКПП). Також у зв`язку з відсутністю обов`язкових документів на переміщення товару, а саме товарно-транспортних накладних, неможливо дослідити питання транспортування ВРХ від здавачів до місця переробки. Позивачем для перевірки не надано документів щодо реального походження товаро-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) (зокрема, паспортів з ідентифікації тварин тощо), що не дає змоги встановити виробника, походження товару.

Враховуючи зазначене в ході перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що задекларовані господарські операції із придбання у фізичних осіб ВРХ не відбулися у дійсності, рух активів від фізичних осіб до посередників-заготовачів (працівників підприємства), що діяли від імені ПП «Надія-Є» в дійсності не відбувся, а надані первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів. В результаті чого перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток за 2016-2017 роки в сумі 1252733 грн.

На підставі вказаного, відповідач стверджує, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018р. №0004871408, прийняте Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області за результатами перевірки ПП «Надія-Є» є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 12.02.2019р. відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.03.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2019р.

В ході судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові та просили суд їх задовольнити повністю. Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на обставини, наведені у відзиві.

Суд, заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Надія-Є» (ПП «Надія-Є») зареєстровано та взято на податковий облік 28.07.2005р., Кіцманська ОДПІ (Заставнівське відділення), податковий номер платника податків 33651058 , знаходиться за адресою: Україна, 59454, Чернівецька область, Заставнівський район, с. Шубранець (т.1 а.с.10).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області на підставі наказу від 11.06.2018р. №375 та направлень від 26.06.2018р. №№ 1124, 1127-1129 у період з 27.06.2018р. по 19.07.2018р. було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Надія-Є» з питань дотримання податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р. (т.1 а.с.9).

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 26.07.2018р. №3708/24-13-14-08/33651058 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.9-69).

Проведеною перевіркою, з-поміж іншого, встановлено порушення ПП «Надія-Є» положень ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за вказаний період в сумі 1 252 733грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 263 636грн., за 2017 рік в сумі 989097грн. (т.1 а.с.69).

На підставі висновків акту перевірки, зокрема, за вказане вище порушення, податковим органом 09.08.2018р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0004871408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1565916,00 грн., в тому числі: 1252733,00грн. - основний платіж, 313183,00грн. - штрафна (фінансова) санкція (т.1 а.с.75).

Рішенням про результати розгляду скарги ПП «Надія-Є» від 17.10.2018р. №33734/6/99-99-11-01-01-25, податкове повідомлення-рішення №0004871408 залишено без змін (т.2 а.с. 88-93).

З наведеним в акті перевірки висновком щодо заниження податку на прибуток в сумі 1252733,00грн. за 2016-2017 роки, а відтак і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, тому звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України).

У відповідності до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.12 ст.44 ПК України).

У відповідності до положень пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзаци 2-3 пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України).

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід), який позначається як форма №2. Актуальна форма цього звіту для великих підприємств затверджена Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868 (надалі - Положення бухгалтерського обліку).

Так, згідно пункту 3 розділу 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Положення бухгалтерського обліку звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8 розділу 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" Положення бухгалтерського обліку).

Згідно з пунктом 7 розділу 15 «Дохід» Положення бухгалтерського обліку визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

В свою чергу, у відповідності до положень розділу 16 «Витрати» Положення бухгалтерського обліку до складу витрат входять: собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), витрати, пов`язані з операційною діяльністю та інші витрати діяльності.

Згідно з пунктами 5 та 7 розділу 16 «Витрати» Положення бухгалтерського обліку витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

У відповідності до п.11 розділу 16 «Витрати» Положення бухгалтерського обліку собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 розділу 16 «Витрати» Положення бухгалтерського обліку до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (пункт 17 розділу 16 "Витрати" Положення бухгалтерського обліку).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі - Закон №996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до положень статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, первинний документ має містити відомості про господарську операцію, в свою чергу визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення), під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов`язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника.

З матеріалів справи слідує, що до висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства в частині правомірності декларування доходу за період, що перевірявся, внаслідок чого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач дійшов у зв`язку з тим, що перевіркою встановлено, що ПП «Надія-Є» в 2016 та 2017 роках до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) включено витрати з придбання великої рогатої худоби на загальну суму 6 824 720грн., (в тому числі за 2016 рік в сумі 1464646грн., та 2017 рік у сумі 5360074грн.) від 87 постачальників - фізичних осіб, які проживають на території Рівненської та Житомирської областей.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку застосування форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів та сировини, затвердженого Постановою Правління центральної спілки споживчих товариств від 29 травня 2000 року №118 за погодженням з Держкомстатом України (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління центральної спілки споживчих товариств України від 12 березня 2001 року № 35, далі - Порядок) передбачено, що закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини від їх товаровиробників - сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та громадян, продуктів переробки (цукру, олії, круп, борошна тощо) від переробних підприємств і громадян оформлюється приймальними квитанціями, затвердженими правлінням Укоопспілки від 29.05.2000 р. N 118, за погодженням з Держкомстатом України, зокрема: спеціалізована форма №ПК-2 УКС - Приймальна квитанція на закупівлю худоби, птиці та кролів в особистих підсобних господарствах громадян (фізичних осіб).

Пунктами 2.1,2.2, 2.3 Порядку визначено, що приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо. Облік закупівель сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини ведеться на момент фактичного приймання продукції підприємством. Приймальні квитанції та відомості складаються в присутності здавальника. Приймальні квитанції виписуються приймальниками (заготівельниками) на підставі даних супровідних документів (товарно-транспортних накладних) та приймання продукції (зважування, підрахунку, виміру, визначення якості). Здавальники сільськогосподарської продукції повинні мати відповідні супровідні документи, які підтверджують якість продукції і придатність до споживання: сертифікат якості, сертифікат відповідності (для продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації), ветеринарний дозвіл для сировини тваринницького походження, меду тощо, видані відповідними службами.

Згідно пункту 2.6 Порядку приймальні квитанції та відомості, оформлені в установленому порядку, підтверджують закупівлю та є основою для обліку сільськогосподарської продукції.

В силу пункту 3.2 Порядку реквізити приймальних квитанцій відповідають установленим правилам приймання окремих видів продукції за кількістю і якістю, порядку розрахунків, транспортування та іншим вимогам, зокрема: дата виписки квитанції для обліку обсягів закупівлі сільськогосподарської продукції за певний звітний період; назва господарства; у разі приймання продукції від громадян: прізвище, ім`я та по батькові індивідуального здавальника, його адреса - для обліку обсягів продажу за адміністративно-територіальною ознакою, а також визначення належності продукції, як виробникові; найменування продукції, фізична маса (кількість); якісні показники: сорт, жирність, категорія тощо - для визначення передбачених надбавок (знижок) з фізичної маси та розрахунків із здавальниками.

Порядок оформлення квитанцій зумовлений специфічними властивостями певного виду сільськогосподарської продукції та сировини і їх якісними показниками.

За змістом пункту 3.2 Порядку титульна частина приймальних квитанцій незалежно від закуповуваних сільгосппродуктів, продуктів їх переробки та сировини і відповідно застосовуваних форм бланків оформлюється в такій послідовності: у рядках «Приймальник» записується назва та адреса підприємства (з заповненням його ідентифікаційного коду та коду за КОАТУУ), від імені якого видається приймальна квитанція, посада та прізвище, ініціали приймальника (заготівельника); у рядках «Продавець» записується назва і адреса господарства (сільськогосподарського кооперативу, приватно-орендного підприємства, селянського (фермерського) господарства, господарського товариства тощо), що здає продукцію, заповнюється його ідентифікаційний код та код за КОАТУУ; у рядку «Довіреність» проставляється серія, номер, дата видачі довіреності приймальнику (заготівельнику), термін її дії (у разі безготівкових розрахунків); за умови закупівлі продукції в населення в приймальних квитанціях заповнюються: прізвище, ім`я, по батькові здавальника (продавця), його ідентифікаційний код (*) і місце проживання (місто, район, сільрада, населений пункт, вулиця, N будинку); (*) Державною податковою адміністрацією України листом від 29.01.98 N 827/11/29.01.04 тимчасово дозволяється організаціям і підприємствам споживчої кооперації України не проставляти ідентифікаційний код індивідуального здавальника (населення) в приймальних квитанціях або відомості при закупівлі вирощеної ним сільськогосподарської продукції. Під назвою приймальної квитанції проставляється число, місяць (літерами) та рік приймання продукції, номер та дата супровідних документів, поданих здавальниками (продавцями) продукції, які залишаються у приймальників та додаються до копії приймальної квитанції; у товарній частині приймальних квитанцій вказується назва сільгосппродуктів, продуктів їх переробки та сировини за стандартом, окремо за їх якістю і станом, вага (кількість), закупівельна ціна, а у разі наявних дефектів, засміченості та інших відхилень від стандартів кількість або вага вказується за мінусом знижок, передбачених стандартами, іншими нормативними документами; після запису в рядку «Разом» та підрахунку підсумку у вільному рядку квитанції зазначаються передбачені відповідними нормативними документами доплати понад закупівельну вартість: фактична вага (кількість) закупленої продукції, а також сума до виплати вказуються цифрами і літерами; приймальні квитанції після рядка «Всього до виплати» підписують особи, які здали та прийняли продукцію.

Отримання здавальником (продавцем) оплати готівкою за продану продукцію фіксується в квитанції в рядку «Гроші в сумі», де проставляється сума літерами, в рядку «отримав» - «виплатив» відповідно підписи одержувача грошей і особи, що їх виплатила.

Після здачі приймальником (заготівельником) звіту приймальні квитанції підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, від імені якого здійснюється операція закупівель.

Виплата грошей за здану продукцію через касу підприємства проводиться за видатковим касовим ордером на підставі приймальної квитанції та паспорта здавальника (продавця).

У видатковому касовому ордері заповнюються такі реквізити: прізвище, ім`я, по батькові здавальника (продавця) продукції, дата і номер приймальної квитанції, сума до виплати. Видатковий касовий ордер підписують керівник і головний бухгалтер підприємства, після чого касир виплачує здавальнику сільгосппродукції гроші з відповідними підписами в одержанні і виплаті грошей у видатковому касовому ордері та приймальній квитанції.

Судом встановлено, що для підтвердження операцій з придбання ВРХ у фізичних осіб позивачем були надані: форми ПК-2, прийомні квитанції; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т.1 а.с.77-227).

На підставі поданих підприємством документів, контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що ПП "Надія-Є" в 2016 році до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) по деклараціях з податку на прибуток підприємств включено витрати з придбаних тварин ВРХ на загальну суму 1464 646 грн., що відображено в регістрах бухгалтерського обліку від наступних постачальників-фізичних осіб: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 ), ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_15 ), ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_16 ), ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_17 ); ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_18 ); ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_19 ); ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_20 ); ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_21 ); ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_22 ); ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_23 ), ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_24 ), ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_25 ), ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_26 ), ОСОБА_27 (РНОКПП НОМЕР_27 ); ОСОБА_28 (РНОКПП НОМЕР_28 ); ОСОБА_29 (РНОКПП НОМЕР_29 ); ОСОБА_30 (РНОКПП НОМЕР_30 ); ОСОБА_31 (РНОКПП НОМЕР_31 ); ОСОБА_32 (РНОКПП НОМЕР_32 ); ОСОБА_33 (РНОКПП НОМЕР_33 ); ОСОБА_34 (РНОКПП НОМЕР_34 ); ОСОБА_35 (РНОКПП НОМЕР_35 ); ОСОБА_36 (РНОКПП НОМЕР_36 ) ОСОБА_37 (РНОКПП НОМЕР_37 ); ОСОБА_38 (РНОКПП НОМЕР_38 ) ОСОБА_39 (РНОКПП НОМЕР_39 ); ОСОБА_40 (РНОКПП НОМЕР_40 ); ОСОБА_41 (РНОКПП НОМЕР_41 ); ОСОБА_42 (РНОКПП НОМЕР_42 ); ОСОБА_43 (РНОКПП НОМЕР_43 ); ОСОБА_44 (РНОКПП НОМЕР_44 ); ОСОБА_45 (РНОКПП НОМЕР_45 ); ОСОБА_46 (РНОКПП НОМЕР_46 ); ОСОБА_47 (РНОКПП НОМЕР_47 ); ОСОБА_48 (РНОКПП НОМЕР_48 ); ОСОБА_49 (РНОКПП НОМЕР_49 ); ОСОБА_50 (РНОКПП НОМЕР_50 ).

Також, в ході перевірки встановлено, що ПП "Надія-Є" в 2017 році до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) по деклараціях з податку на прибуток підприємств включено витрати з придбаних тварин ВРХ на загальну суму 5360074 грн., що відображено в регістрах бухгалтерського обліку, від наступних постачальників-фізичних осіб: ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , - ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_72 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 .

Водночас, на підставі інформації, викладеної у листі Оперативного управління ГУДФС у Чернівецькій області №629/вн/24-13-21-03 від 17.07.2018. щодо переліку громадян жителів Рівненської області, від яких ПП «Надія-Є» оформило придбання ВРХ, в ході перевірки встановлено, що у закупівельних відомостях зазначено РНОКПП НОМЕР_50 ОСОБА_50 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1), тоді як фактично РНОКПП належить громадянці ОСОБА_84 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ). Аналогічно у закупівельних відомостях зазначено РНОКПП НОМЕР_25 ОСОБА_85 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3), тоді як фактично РНОКПП належить громадянці ОСОБА_66 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_17 дійсно належить громадянці ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 жительці АДРЕСА_5). Всі інші РНОКПП вказані у закупівельних документах не присвоєні фізичним особам (т.2 а.с.93-94).

Таким чином, документи надані ПП «Надія-Є» на підтвердження придбання у вказаних фізичних осіб ВРК, містять недостовірні дані щодо таких осіб. За таких обставин, на думку суду, викликають сумніви достовірність підписів здавачів ВРХ, що містяться у формах №ПК-2 та приймальних квитанціях, наданих позивачем.

В ході судового розгляду представники позивача не надали суду обґрунтованого пояснення причин недостовірності даних щодо фізичних осіб-здавачів ВРХ, вказаних у документах, що підтверджують їх придбання. Разом з тим, суд вважає, що такі неузгодженості є суттєвими, оскільки, ідентифікувати вказаних осіб є неможливим.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що надані позивачем документи, що підтверджують здійснення господарських операцій - придбання ВРХ у фізичних осіб в даному випадку складені з порушенням правил, закріплених в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенні №88, Порядку №118.

Судом встановлено, що податковим органом направлено запити сільським радам з приводу надання інформації про вирощування, розведення, відгодівлю продукції тваринництва (ВРХ) громадянами, вказаними як здавачі ВРХ у наданих до перевірки документах.

Згідно відповідей Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №02-20/273-2 від 16.07.2018р., Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 269 від 16.07.2018 р., Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 184 від 16.07.2018 р., Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 133 від 13.07-2018 р., Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 499 від 16.07.2018 р., Вербської сільської ради Лубенського району Рівненської області № 02-25 від 16.07.2018 р., Приввільненської сільської ради Лубенського району Рівненської області № 100 від 24.07.2018 р., Семидубської сільської ради Лубенського району Рівненської області № 655 від 24.07.2018 р. вказані у запитах громадяни в сільську раду для підтвердження факту вирощування та реалізації ВРХ не звертались, довідки про самостійне вирощування, розведення, відгодівлю продукції тваринництва (ВРХ) громадянам, які були зазначені у запитах не видавалися, вказані у запиті громадяни на територіях зазначених вище сільських рад не зареєстровані та не проживають (т.2 а.с.96-107).

Таким чином перевіркою встановлено невідповідність місцезнаходження фізичних-осіб-здавачів ВРХ, що не було і спростовано в судовому засіданні.

В ході перевірки податковим органом на підставі листа Оперативного управління ГУДФС у Чернівецькій області від 17.07.2018р. №629/вн/24-13-21-03 встановлено, що у власності фізичних осіб, через яких ПП "Надія-Є" здійснювало заготівлю ВРХ від фізичних осіб-здавачів, не зареєстровані вантажні бортові транспортні засоби. До перевірки не надано товарно-транспортних документів, що підтверджують факт перевезення ВРХ від фізичних осіб-здавачів ВРХ до ПП «Надія-Є». У зв`язку з чим, не ідентифіковано фактичних місць отримання (зберігання), а також транспортування ВРХ до місця їх поставки позивачу. На підставі вказаного, враховуючи те, що населені пункти здавачів ВРХ знаходяться на значних відстанях від забійного цеху ПП «Надія-Є», а також відсутність власних чи орендованих транспортних засобів, податковим органом зроблено висновок, що реальність здійснення вказаних господарських операцій є неможливою.

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

Серед первинних документів окрім інших в даному випадку обов`язковим є також наявність товарно-транспортної накладної, яка підтверджує факт перевезення товару від постачальника до покупця та форма якої затверджена наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

У відповідності до абзацу 25 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні також визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно пункту 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

З наведеного слідує, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість позивачем як до перевірки, так і в ході судового розгляду даної справи товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне переміщення придбаної ВРХ не надано.

Крім того, у періоді, що був предметом перевірки, діяло Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України 17.09.2003р. №342 (далі - Положення №342), яке в силу пункту 2 розділу 1 є обов`язковим для всіх юридичних і фізичних осіб, що займаються розведенням та утриманням великої рогатої худоби, здійснюють її продаж, забій, утилізацію, надають послуги зі штучного осіменіння та організовують виставки за участю великої рогатої худоби.

Згідно з п.3 розділу 1 Положення №342 ідентифікації та реєстрації підлягає вся велика рогата худоба, яка перебуває, розводиться або утримується на території України.

У відповідності до п.1 розділу 6 Положення №342 власник/утримувач має право на переміщення тварини лише у разі, якщо тварину ідентифіковано відповідно до розділу ІІІ цього Порядку, зареєстровано в Реєстрі тварин і на неї видано паспорт тварини.

Судом встановлено, що в ході перевірки позивачем не надано документів щодо походження (ідентифікації) ВРХ, у зв`язку з чим, податковим органом не встановлено походження товару.

З приводу вказаного суд також враховує інформацію, надану в листі "Агентства з ідентифікації реєстрації тварин" №716/9-11 від 16.07.2018р., згідно якої відповідно до даних Єдиного державного реєстру тварин у Звітах про рух поголів`я тварин ВРХ власника ПП «Надія-Є» (код ЄДРПОУ 33651058) за період з 01.01.2016р. по 31.03.2018р. відсутні відомості про переробку тварин із паспортами, вказаними у закупівельних відомостях, що придбавалися у фізичних осіб Житомирської та Рівненської областей (т.2 а.с.95).

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що податковий орган дійшов висновку обґрунтованого висновку про нереальність проведених господарських операцій ПП «Надія-Є» із фізичними особами-здавачами ВРХ, оскільки, як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду встановлено, що:

- згідно первинних документів наведені недостовірні дані, такі як місце проживання осіб, їх реєстраційні номера як платників податків, що не дають змогу їх ідентифікувати;

- також відсутні документи на переміщення товару, а саме товарно-транспортні накладні, які в даному випадку є обов`язковими для встановлення транспортування ВРХ від здавачів до місця переробки;

- не надано документів щодо реального походження ТМЦ (зокрема паспортів з ідентифікації тварин), що унеможливлює встановлення виробника та походження товару.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем занижено дохід у періоді, що перевірявся в загальній сумі в сумі 6 824 720 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір, суд звертає увагу на положення частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У постанові від 24.04.2018р. у справі №808/1077/17 (провадження №К/9901/11932/18) Верховний суд виклав правову позицію, яка полягає в тому, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Поряд із цим, позивачем не надано суду доказів, які б спростовували допущені ним порушення податкового законодавства, встановлені в ході перевірки.

З приводу посилань позивача на висновок експертизи, наданий в обґрунтування неправомірності висновків перевірки, суд зазначає, що такий висновок здійснений судовим експертом на підставі дослідження наданих до перевірки документів з урахуванням відповідності положенням Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015р. № 727. Разом з цим, на думку суду, в даному випадку необхідним є врахування особливостей оформлення документації, зокрема, що складаються при здійсненні господарських операцій із закупівлі сільськогосподарських продуктів та їх обліку, що регламентовані постановою Укоопспілки від 29.05.2000р. №118, а також чинного на момент здійснення спірних господарських операцій із закупівлі ВРХ, Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України 17.09.2003р. №342. Відповідно, надані первинні документи не були перевірені на предмет відповідності вказаним вище положенням, а відтак висновкам перевірки не надано оцінку в повній мірі.

Крім того, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Компанією «Зевс ЛТД», реальність яких позивач обґрунтовує в позові, стосуються переробки ВРХ, та не заперечуються актом документальної планової перевірки. Відтак, такі доводи позивача, наведені в обґрунтування неправомірності оскаржуваного рішення, є безпідставними.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши вищенаведені положення нормативно-правових актів, враховуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність прийнятого ним рішення. Натомість позивачем на підтвердження заявлених вимог доказів не надано. Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, а витрат інших осіб, які їх понесли у справі немає, що не суперечить ч.5 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Приватне підприємство "Надія-Є" (код ЄДРПОУ 33651058, с.Шубранець, Заставнівський район, Чернівецька область, 59454).

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-а, м. Чернівці, 58013).

Суддя Кушнір В.О.