Рішення № 81855270, 10.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року справа № 580/272/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Зачепи Х.В.,

представник позивача Хлівненка П.В. - за довіреністю,

представника відповідача Гламаздіна О.О. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “АЗОТ” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство “АЗОТ” (далі — позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі — відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби із незарахування платежів згідно платіжних доручень: № 6685 від 14.09.2018, № 6686 від 14.09.2018, № 6689 від 14.09.2018 № 6687 від 14.09.2018, № 6688 від 14.09.2018, № 6690 від 14.09.2018, № 6691 від 14.09.2018, №6692 від 14.09.2018, № 6720 від 14.09.2018, № 6970 від 25.10.2018, №6971 від 25.10.2018, № 6972 від 25.10.2018, №6990 від 22.11.2018, №6991 від 23.11.2018,№6992 від 23.11.2018, №7010 від 07.12.2018, №7008 від 07.12.2018, № 7013 від 07.12.2018, №7014 від 07.12.2018, №7009 від 07.12.2018, №7007 від 07.12.2018, № 7006 від 07.12.2018, №7011 від 13.12.2018, № 7012 від 13.12.2018, № 7030 від 21.12.2018, № 1 від 04.01.2019, №3 від 08.01.2019, № 4 від 08.01.2019, № 5 від 08.01.2019, №6 від 08.01.2019, № 7 від 08.01.2019, в рахунок сплати ПАТ “АЗОТ” (код ЄДРПОУ 00203826) єдиного соціального внеску;

- зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вчинити дії з зарахування платежів згідно платіжних доручень: № 6685 від 14.09.2018, № 6686 від 14.09.2018, № 6689 від 14.09.2018, № 6687 від 14.09.2018, № 6688 від 14.09.2018, № 6690 від 14.09.2018, № 6691 від 14.09.2018, № 6692 від 14.09.2018, №6720 від 14.09.2018, № 6970 від 25.10.2018, №6971 від 25.10.2018, №6972 від 25.10.2018, №6990 від 22.11.2018, № 6991 від 23.11.2018, № 6992 від 23.11.2018, № 7010 від 07.12.2018, № 7008 від 07.12.2018, № 7013 від 07.12.2018, № 7014 від 07.12.2018, №7009 від 07.12.2018, № 7007 від 07.12.2018, № 7006 від 07.12.2018, № 7011 від 13.12.2018, № 7012 від 13.12.2018, № 7030 від 21.12.2018, № 1 від 04.01.2019 № 3 від 08.01.2019, № 4 від 08.01.2019, № 5 від 08.01.2019, № 6 від 08.01.2019, №7 від 08.01.2019, в рахунок сплати ПАТ “АЗОТ” (код ЄДРПОУ 00203826) єдиного соціального внеску.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку із існуванням з 2017 року обставин, що унеможливлюють виконання позивачем свого обов`язку зі сплати єдиного внеску шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів, усвідомлюючи велику соціальну відповідальність перед найманими працівниками підприємства, позивачем укладено з дочірнім підприємством “ХІМІК” ПАТ “АЗОТ” договір доручення № 325-500 від 10.07.2017. На виконання умов вказаного договору позивач видав довіреності, якими уповноважив дочірнє підприємство “ХІМІК” ПАТ “АЗОТ” сплачувати від імені ПАТ “АЗОТ” зокрема єдиний соціальний внесок. Як вказує позивач при проведенні моніторингу стану розрахунків з бюджетом електронного кабінету ПАТ “АЗОТ” по єдиному соціальному внеску встановлено незарахування відповідачем платіжних доручень з вказаного податку здійснених дочірнім підприємством “ХІМІК” ПАТ “АЗОТ”.

Ухвалою від 11.02.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позову, 25.03.2019 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким вказує п. 9 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” заборонена передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам, крім випадків, передбачених законодавством. На думку відповідача, юридична особа з огляду на зазначені правові норми не може сплачувати єдиний внесок зі свого банківського рахунку за третю особу. У разі порушення п. 9 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, кошти зараховуються на код платника, що є власником рахунку, тобто юридичної особи.

Ухвалою від 08.04.2019 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 10.05.2019 о 10 год. 00 хв.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" перебуває на обліку відповідача з 19.08.1993 та є платником єдиного внеску, дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску: 2301002926/23014.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.08.2017 ВП № 53976743 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках позивача, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення цієї постанови в межах суми звернення стягнення 611 872 475 грн 30 коп.

Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 06.03.2018 ВП № 54610467 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках позивача, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення цієї постанови в межах суми звернення стягнення 23 462 931 грн 56 коп.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 11.04.2018 ВП № 55037853 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках позивача, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення цієї постанови в межах суми звернення стягнення 43 851 523 грн 90 коп.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.11.2018 ВП № 56922080 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках позивача, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення цієї постанови в межах суми звернення стягнення 1 261 178 436 грн 83 коп.

10 липня 2017 року публічне акціонерне товариство “АЗОТ” (Довіритель) уклало договір доручення № 325-500 з дочірнім підприємством “ХІМІК” публічного акціонерного товариства “АЗОТ” (Повірений), згідно з умовами якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов`язання та/або приймати виконання грошових зобов`язань від інших осіб. Виконання грошових зобов`язань Повіреним та/або прийняття Повіреним виконання грошових зобов`язань від інших осіб на виконання цього Договору, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки Довірителя.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2017.

19 грудня 2017 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору доручення № 325-500 від 10.07.2017 щодо строку його дії, який починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2018.

Відповідно до додаткової угоди № 3 до Договору доручення № 325-500 від 10.07.2017 сторонами погоджено продовження строку дії Договору до 31.12.2019.

На виконання умов вказаного Договору доручення № 325-500 від 10.07.2017 позивач видав довіреності № 500-08/54 від 22.06.2018 № 500-10/3825 від 26.09.2018 р., № 500-10/3895 від 28.12.2018, якими уповноважив Дочірнє підприємство «ХІМІК» ПАТ «АЗОТ» вчиняти від імені позивача наступні дії: сплачувати (перераховувати) від імені позивача послуги з оцінки майна, актуарні розрахунки, аудиторські та нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, Військовий збір, аліменти, заробітну плату, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати на період відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам позивача, профспілкові внески, утримання по виконавчим листам, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії.

Як встановлено з матеріалів справи 29.05.2017 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУС-ТРЕЙД» був укладений Договір на переробку давальницької сировини № 126-401, відповідно до умов якого позивач як Виконавець зобов`язався виконати роботи з переробки давальницької сировини в готову продукцію, а ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД» як Замовник зобов`язався прийняти готову продукцію та оплатити вартість виконаних робіт.

11 липня 2017 року сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору на переробку давальницької сировини № 126-401 від 29.05.2017, якою визначено, що «оплата за цим Договором може здійснюватися Замовником шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок третьої особи ДП «ХІМІК» ПАТ «АЗОТ» (код ЄДРПОУ 25584960), 26007010208 в АБ “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”, м. Київ, МФО 300647, уповноваженої отримувати грошові кошти від імені Виконавця на підставі Договору доручення № 325- 500 від 10.07.2017».

Відповідно до додаткової угоди № 19 до Договору на переробку давальницької сировини № 126-401 від 29.05.2017 сторонами продовжено строк дії вказаного Договору до 31.12.2018, а в частині розрахунків — до повного їх виконання. Також сторонами продовжено строк дії Додаткової угоди № 6 від 11.07.2017 до Договору на переробку давальницької сировини № 126-401 від 29.05.2017 до 31.12.2018.

Згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями починаючи з липня 2018 року по грудень 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУС-ТРЕЙД» на рахунок Дочірнє підприємство «ХІМІК» ПАТ «АЗОТ» сплачувались кошти на оплату згідно з Договором на переробку давальницької сировини № 126-401 від 29.05.2017.

Також судом встановлено, що 14.09.2018 та 27.09.2018 від імені та за рахунок позивача сплату єдиного соціального внеску відповідно до Договору доручення від 10.07.2017 № 325-500 та довіреності № 500-08/54 від 22.06.2018, здійснювало дочірнє підприємство «Хімік» у повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні доручення від 14.09.2018 №№6685-6692, від 27.09.2018 № 6720.

25 жовтня 2018 року від імені та за рахунок позивача сплату єдиного соціального внеску відповідно до Договору доручення від 10.07.2017 № 325-500 та довіреності № 500-10/3825 від 26.09.2018, здійснювало дочірнє підприємство «Хімік» у повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні доручення від 25.10.2018 №№6970-6972.

22 листопада та 23 листопада 2018 року від імені та за рахунок позивача сплату єдиного соціального внеску відповідно до Договору доручення від 10.07.2017 № 325-500 та довіреності № 500-10/3825 від 26.09.2018, здійснювало дочірнє підприємство «Хімік» у повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні доручення від 22.11.2018 № 6990, від 23.11.2018 №№ 6991-6992.

07 грудня, 13 грудня та 21 грудня 2018 року від імені та за рахунок позивача сплату єдиного соціального внеску відповідно до Договору доручення від 10.07.2017 № 325-500 та довіреності № 500-10/3825 від 26.09.2018, здійснювало дочірнє підприємство «Хімік» у повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні доручення від 07.12.2018 №7010, № 7008, № 7013, № 7014, № 7009, № 7007, № 7006, від 13.12.2018 №№7011-7012, від 21.12.2018 № 7030.

04 січня, 08 січня 2019 року від імені та за рахунок позивача сплату єдиного соціального внеску відповідно до Договору доручення від 10.07.2017 № 325-500 та довіреності № 500-10/3895 від 28.12.2018, здійснювало дочірнє підприємство «Хімік» у повному обсязі, про що свідчать відповідні платіжні доручення від 04.01.2018 №1, №№ 3-7.

Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу (персональні облікові картки застрахованих осіб), перераховані кошти були не зараховані в рахунок сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача щодо незарахування платежів згідно з вказаними вище платіжними дорученнями в рахунок сплати позивачем єдиного соціального внеску, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі — Закон № 2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2464-VІ дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464).

Серед визначених статтею 3 Закону № 2464-VІ принципів збору та ведення обліку єдиного внеску наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ обов`язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Частиною четвертою статті 8 Закону № 2464-VІ визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, якою передбачено, що:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (перша половина першого речення частини п`ятої статті 9);

- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзаци перший та другий частини шостої статті 9);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої статті 9);

- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).

Частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464-VІ встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

При вирішенні спору суд виходить з того, що Закон № 2464-VІ, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску (у відповідності до пункту 1 частини першої статті 4), безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п`ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).

Водночас, судом встановлено обставини, які унеможливлюють виконання позивачем зазначеного обов`язку (арешт коштів Товариства), у спосіб, визначений Законом №2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

Суд враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного соціального внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьому Закон №2464-VІ не передбачає випадків, коли, як у цій справі, існують обставини, що виключають можливість виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Тобто має місце ситуація, коли у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску (частина друга статті 2), наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом №2464-VІ обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку.

Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1).

Разом з тим, конкретний зміст спірних правовідносин свідчить про те, що Товариство не мало на меті звільнення від обов`язку зі сплати єдиного внеску за частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ , але, натомість, здійснювало пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників.

Вирішуючи спір суд бере до уваги, що Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237).

Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Виходячи із аналізу саме положень цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреним їхніх взаємовідносин за договором доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464-VІ

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону №2464-VІ.

У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі №2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Відтак з огляду на те, що власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску є саме позивач, а не будь-яка третя особа, суд висновує. що внаслідок обраного позивачем способу реалізації обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску не допущено порушення закону.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів, що викладена, зокрема у постановах від 21.12.2018 у справі №805/1429/17-а, та від 25.01.2019 у справі № 812/59/16.

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд висновує, що позовні вимоги є правомірними, та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 3 842 грн 00 коп.

Враховуючи, що позов підлягає до повного задоволення, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору на вказану суму.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства “АЗОТ” (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, ідентифікаційний код 00203826) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, ідентифікаційний код 39440996) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби із незарахування платежів згідно платіжних доручень: № 6685 від 14.09.2018, № 6686 від 14.09.2018, № 6689 від 14.09.2018 № 6687 від 14.09.2018, № 6688 від 14.09.2018, № 6690 від 14.09.2018, № 6691 від 14.09.2018, №6692 від 14.09.2018, № 6720 від 14.09.2018, № 6970 від 25.10.2018, №6971 від 25.10.2018, № 6972 від 25.10.2018, №6990 від 22.11.2018, №6991 від 23.11.2018, №6992 від 23.11.2018, №7010 від 07.12.2018, №7008 від 07.12.2018, № 7013 від 07.12.2018, №7014 від 07.12.2018, №7009 від 07.12.2018, №7007 від 07.12.2018, № 7006 від 07.12.2018, №7011 від 13.12.2018, № 7012 від 13.12.2018, № 7030 від 21.12.2018, № 1 від 04.01.2019, №3 від 08.01.2019, № 4 від 08.01.2019, № 5 від 08.01.2019, №6 від 08.01.2019, № 7 від 08.01.2019, в рахунок сплати ПАТ “АЗОТ” (код ЄДРПОУ 00203826) єдиного соціального внеску.

Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вчинити дії з зарахування платежів згідно платіжних доручень: № 6685 від 14.09.2018, № 6686 від 14.09.2018, № 6689 від 14.09.2018, № 6687 від 14.09.2018, № 6688 від 14.09.2018, № 6690 від 14.09.2018, № 6691 від 14.09.2018, № 6692 від 14.09.2018, №6720 від 14.09.2018, № 6970 від 25.10.2018, № 6971 від 25.10.2018, №6972 від 25.10.2018, №6990 від 22.11.2018, № 6991 від 23.11.2018, № 6992 від 23.11.2018, № 7010 від 07.12.2018, № 7008 від 07.12.2018, № 7013 від 07.12.2018, № 7014 від 07.12.2018, №7009 від 07.12.2018, № 7007 від 07.12.2018, № 7006 від 07.12.2018, № 7011 від 13.12.2018, № 7012 від 13.12.2018, № 7030 від 21.12.2018, № 1 від 04.01.2019 № 3 від 08.01.2019, № 4 від 08.01.2019, № 5 від 08.01.2019, № 6 від 08.01.2019, №7 від 08.01.2019, в рахунок сплати ПАТ “АЗОТ” (код ЄДРПОУ 00203826) єдиного соціального внеску.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства “АЗОТ” витрати зі сплати судового збору у сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.05.2019.

Суддя С.О. Кульчицький