Рішення № 81854848, 20.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 травня 2019 р. № 520/2697/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації у задоволенні запиту на інформацію від 04.03.2019 року протиправною;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації від 04.03.2019 року та надати по ньому достовірну, точну та повну інформацію;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації у якості відшкодування мені моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача із письмовим запитом стосовно отримання публічної інформації про підтвердження або відмову у підтвердженні свого статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС, а також надання інформації про необхідність у разі потреби додаткового надання до відповідача документів для отримання від посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС нового зразку, якщо є така необхідність. У відповідь на вказаний запит позивачем було отримано лист відповідача із відмовою у задоволенні запиту через невідповідність запиту чинному законодавству. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останнім вказано, що управління із позовом не погоджується, оскільки позивачу було надано роз`яснення про вимоги для подання запиту на отримання публічної інформації, а також позивачу було додатково направлено листа, в якому вказано, які додаткові документи необхідні для отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Водночас, представником відповідача вказано, що оскільки запитувана позивачем інформація стосовно підтвердження або відмову у підтвердженні статусу ліквідатора аварії на ЧАЄС є конфіденційною, в направлений позивачем запит не містив в собі жодних документів, які дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит, то відповідачем розглянуто вказаний запит у відповідності до норм діючого законодавства у межах наявних в відповідача повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 28.11.2018 року позивачем на виконання вимог постанови КМУ від 11.07.2018 року № 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" подано до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради документи для підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які відповідачем разом з іншими документами інших осіб у централізованому порядку мало передати до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, до Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як вказано позивачем після розгляду поданих документів, управління видає відповідне посвідчення нового зразку.

З огляду на зазначені обставини, 04.03.2018 року позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом на отримання публічної інформації про надання йому публічної інформації про підтвердження або відмову у підтвердженні статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС. Також позивач просив надати інформацію про необхідність додаткового надання до відповідача документів для отримання від нього посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС нового зразку, якщо є така необхідність.

Як вказано позивачем, ним було отримано лист відповідача від 06.03.2019 К №0-4/9- 2019.01.-56 із відмовою у задоволенні запиту у зв`язку з невідповідністю запиту чинному законодавству.

Вважаючи вказану відмову у задоволенні запиту протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про інформацію" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних: на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Положеннями п. 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію

Згідно з положеннями ст.16 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно із положеннями ч.5 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено запит на отримання публічної інформації, в якому останній просив у зв`язку з поданням 28.11.2018 року документів для надання їх до Департаменту соціального захисту з метою підтвердження статусу як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС надати інформацію про підтвердження або про відмову у підтвердженні його статусу, а також про необхідність додаткового подання документів для отримання посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС нового зразка у разі необхідності.

Суд зазначає, що відповідачем у відповідь на запит позивача повідомлено, що запит з огляду на положення п.2, 3, 4, 5 ст. 16 Закону України "Про захист персональних даних" має містити в собі зазначення: прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника); найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника); прізвище, ім`я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит; відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника персональних даних; перелік персональних даних, що запитуються; мету та/або правові підстави для запиту. При цьому, відповідачем вказано, що запит на інформацію буде розглянуто у разі надходження запиту, оформленого з дотриманням приписів чинного законодавства.

Водночас, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що в додаток до відповіді від 06.03.2019 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист від 07.03.2019 року № К-О-4/9-2019.01.-56) із зазначенням інформації стосовно додаткових документів для отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян".

Суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому, п. 1 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація може бути з обмеженим доступом, а саме: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Як передбачено приписами ч. 5, 6 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що запитувана позивачем в запиті від 04.03.2019 року інформація щодо підтвердження або про відмову у підтвердженні статусу ліквідатора аварії на ЧАЄС є конфіденційною, а отже лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування.

Водночас, суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 10 Закону України «Про доступ до публчної інформації» кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що оскільки у даному випадку запит від 04.03.2019 року, направлений позивачем до відповідача, стосується отримання останнім інформації про прийняття стосовно нього рішення про підтвердження або відмову у підтвердженні статусу учасника лікваідації аварії наслідків аварії на ЧАЕС, то фактично такий запит є реалізацією наявного у позивача права на отримання доступу до інформації, розпорядником якої є відповідач, стосовно нього.

Вказані обставини дають підстави для висновку про те, що доводи та посилання відповідача на обставини неможливості надання інформації стосовно позивача третій особі є недоречними, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів ОСОБА_1 було подано запит про отримання публічної інформації стосовно себе, а отже особа запитувача інформації та особа, стосовно якої направлено зупит про отримання публічної інформації, є однією і тією ж особою.

Таким чином суд приходить до висновку про протиправність відмови Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 04.03.2019 року.

З огляду на обставини встановлення судовим розглядом справи протиправності відмови відповідача у задоволенні запиту позивача від 04.03.2019 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації від 04.03.2019 року з урахуванням висновків суду у даній справі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації у якості відшкодування мені моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем під час розгляду справи не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (61121, м. Харків, пр-т тракторобудівників, 144) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації у задоволенні запиту на інформацію від 04.03.2019 року, поданного ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської адміністрації повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.03.2019 року з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.