Рішення № 81854566, 15.05.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2019 року м. Рівне №460/402/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гуль Н.В.,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський спецкар`єр» (далі – позивач), звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Рівненській області (далі – відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002541305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 1 944 840,01 грн., з якого 1 798 822,05грн штрафні (фінансові) санкції та 146 017,96грн пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 жовтня 2018 року ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» був отриманий акт про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 01.04.2016 по 30.06.2018 року №2120/17-00-14-01/03443838, яким встановлено порушення п.п.14.1.180, п.п.14.1.156, п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз. 2 п.57.1 ст. 57, п.168.1 ст. 168, п.171.1 ст. 171 та пп. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не сплата (не перерахування) до бюджету податковим агентом ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 року по 30.06.2018 року на загальну суму 2693009,88грн; неподання податковим агентом ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» платіжних доручень, належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 на загальну суму 2 693 009,88грн. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про нібито не сплату (не перерахування) до бюджету податковим агентом ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 на загальну суму 2 693 009,88грн, що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України в розмірі 25%, 50%, 75% від суми несплаченого податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 по 30.06.2018. Позивач з такими висновками контролюючого органу не погоджується, вважає, що в даному випадку до позивача за несвоєчасну сплату ПДФО до бюджету має застосовуватись ст. 126 Податкового кодексу України. Вказує, що на дату закінчення перевірки ПДФО в повному обсязі надійшов до бюджету, отже відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 127 Податкового кодексу України. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч із порушенням передбаченого ст. 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає ст. 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 Податкового кодексу України. При цьому, розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених ст. 127 Податкового кодексу України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень (не нарахування, неутримання та/або несплата податків) протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом. Вказує, що проведеною перевіркою встановлено не сплату (не перерахування) до бюджету податковим агентом ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 на загальну суму 2 693 009,88грн, що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України в розмірі 25%, 50%, 75% від суми несплаченого податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 по 30.06.2018. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій вказує, що наведене у відзиві нормативно-правове обґрунтування заперечень відповідача не спростовує обґрунтованості позовних вимог позивача. Вказує, що підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (згідно зі статтею 127 ПК України - 50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України, яке можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, як наслідок, у податковому повідомленні-рішенні. Проте, відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 26.02.2019 позовна заява залишалась без руху та встановлювався позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення тотожні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у його відзиві на позов та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 10.09.2018 по 05.10.2018 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 30.08.2018 року № 2249 та плану-графіку проведення документальних перевірок на 2018 рік, направлень № 1730/17-00-14-01, № 1731/17-00-14-01, № 1731/17-00-14-01, №1 733/17-00-14-01, № 1734/17-00-14-01, № 1735/17-00-14-01 від 07.09.2018 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 01.04.2016 по 30.06.2018 року.

12 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області був складений акт про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 01.04.2016 по 30.06.2018, №2120/17-00-14-01/03443838.

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз. 2 п.57.1 ст. 57, п.168.1 ст. 168, п.171.1 ст. 171 та пп. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не сплату (не перерахування) до бюджету податковим агентом ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 року по 30.06.2018 року на загальну суму 2 693 009,88грн; неподання податковим агентом ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» платіжних доручень, належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Кодексу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2016 року по 30.06.2018 року на загальну суму 2 693 009,88грн.

Судом встановлено, що позивачем подавались заперечення на акт перевірки № 2120/17-00-14-01/03443838 до ГУ ДФС у Рівненській області.

30.10.2018 року за результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки № 2120/17-00-14-01/03443838 – залишено без змін.

01.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0002541305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 1 944 840,01грн, у т.ч. 1 798 822,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 146 017,96грн пені.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем оскаржувалось дане податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження до ДФС України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 10.01.2019 року №112216/99-99-11-05-01-25 скаргу ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 01.11.2018 року №0002541305 – без змін.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, у зв`язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.54.2. ст.54 Податкового кодексу, грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Підпунктом 168.1.1 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у статті 167 цього Кодексу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Платник податків, відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, зобов`язаний самостійно сплатити визначену ним суму податкового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації.

Податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з вимогами п. 171.2 ст.171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є податковий агент.

Відповідно до пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, з урахуванням наведеного, платник податку перераховує податок на доходи фізичних осіб одночасно із виплатою працівникам заробітної плати.

З матеріалів справи та акту перевірки (ст. 29 акту перевірки) вбачається, що станом на 30.06.2018, податок на доходи фізичних осіб сплачений позивачем в повному обсязі.

Отже, на думку суду, висновки про неперерахування до бюджету належного до сплати ПДФО за спірний період є безпідставними.

Щодо нарахування ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» штрафних санкцій в сумі 1798822,05грн згідно податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 0002541305, то суд зазначає наступне.

Підставою для нарахування зазначених штрафних санкцій стало порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що є підставою для застосування відповідальності на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.

Згідно п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Отже, відповідальність за правопорушення, передбачене п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов`язків платником податків (податковим агентом).

При цьому, у п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України немає посилань на застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДФО, натомість йдеться по несплату ПДФО, як факт несплати податку у обсягах, встановлених податковим законодавством України.

Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Положення ст. 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Тобто склад порушення згідно ст. 127 Податкового кодексу України передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 820/3562/17.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на час перевірки узгоджені суми грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб платником податків вже були сплачені, що виключає можливість застосування ст. 127 ПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив сплату позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, вказавши лише на допущення порушень ним термінів такої сплати.

Застосовуючи до позивача відповідальність на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, контролюючий орган вказує, що сплаті податку на доходи фізичних осіб спочатку передувала виплата доходу у вигляді заробітної плати, що у свою чергу є підставою для застосування відповідальності на підставі ст. 127 ПКУ.

Проте, такі висновки не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів акту перевірки та наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виплата заробітної плати працівникам позивача дійсно проводилась із порушенням строків. Проте, ПДФО та ЄСВ, військовий збір сплачувався у день виплати заробітної плати.

Зокрема, з акта перевірки вказується, що 06.04.2016 року була сплата ПДФО у розмірі 5000грн по заробітній платі, яка була виплачена у січні лютому 2016 року.

Проте, згідно платіжного доручення № 249 від 06.04.2016 року позивачем у квітні 2016 року було перераховано заробітну плату за грудень в розмірі 30 723,54грн.

Згідно платіжного доручення від 06.04.2016 року № 250, позивачем було перераховано ПДФО у розмірі 5000грн за грудень 2015 року.

Тобто, наведене свідчить про те, що позивачем було перераховано ПДФО у той самий день, що й виплата заробітної плати, а це вже є порушення, передбачене ст. 126 Податкового кодексу України, а саме як несвоєчасне перерахування ПДФО, що своєю чергою спростовує висновки відповідача, що виплата доходу працівникам передувала сплаті ПДФО.

Зазначене підтверджується платіжними дорученнями й за інші спірні періоди.

Факт сплати ПДФО під час виплати заробітної плати, проте з порушенням законодавчих строків, підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями про перерахування ПДФО, платіжними дорученнями про виплату заробітної плати, відомостями про нарахування заробітної плати, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 6411, 661 за період з 01.04.2016 по 30.06.2018 року, податковими розрахунками 1 ДФ.

Позивач не заперечує факту несвоєчасного перерахування ПДФО до бюджету, оскільки позивачем із затримкою виплачувалась заробітна плата, проте наполягає на застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з твердженнями позивача, що ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр», як податковий агент з податку на доходи фізичних осіб, за несвоєчасне перерахування податку до бюджету, повинен нести відповідальність у межах ст.126 Податкового кодексу України.

Суд констатує, що податковим органом змінено підстави застосування штрафних санкцій та визначено грошове зобов`язання платника податків на підставі ч.1 п. 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, що не відповідає складу встановленого правопорушення.

Аналогічні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду, викладеною у постанові Верховного суду від 27.03.2018 року №П/811/618/17.

Також, судом було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 за результатами якої складений акт № 207/17-00-14-01/03443838 від 05.09.2016.

Вказаним актом встановлено аналогічні порушення за період з 01.01.2013 по 30.03.2016 року.

На підставі акту перевірки від 05.09.2016 року № 207/17-00-14-01/03443838, Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 року за № 0001061502 про визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 236 955,90грн основного зобов`язання, 869 488,33грн. штрафних (фінансових) санкцій та 45 416,03грн пені. Дані штрафні санкції застосовано на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.09.2016 року № 0001061302 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 236 955,90грн за податковим зобов`язанням та 869 488,33грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 року зазначене рішення суду залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що судом встановлено, що мав місце факт несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб за спірний період. Даний факт був визнаний позивачем та пояснюється відсутністю достатніх коштів у товариства.

З урахуванням зазначених обставин Рівненський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач, як податковий агент з податку на доходи фізичних осіб, за несвоєчасне перерахування податку до бюджету, повинен нести відповідальність у межах ст.126 Податкового кодексу України, а не ст. 127 Податкового кодексу України.

Окрім того, суд звертає увагу на наступні норми закону.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (згідно зі статтею 127 ПК України - 50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що застосування штрафу в більшому розмірі можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, як наслідок, у податковому повідомленні-рішенні.

Проте, відповідачем не було зафіксовано факту повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, як і не було надано доказів прийняття податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошового зобов`язання двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення. Зазначена позиція позивача повністю узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 11.09.2018 року у справі № 805/3649/17-а. Податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 року № 0001061302 не береться судом до уваги так як скасоване Рівненським окружним адміністративним судом.

Як закріплено підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, визначення грошового зобов`язання, у тому числі зі сплати штрафних санкцій за порушення строків сплати (перерахування) платником податків, у тому числі податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, належить до повноважень контролюючого органу.

В даному випадку, суд не вбачає за можливе підміняти контролюючий орган та приймати замість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що скасовується, інше, яким визначати платнику податків розмір належних до сплати штрафних санкцій, оскільки це свідчитиме про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.

Враховуючи вищенаведене, на думку суду оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 року № 0002541305 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 798 822,05грн є протиправним та підлягає до скасування.

Щодо нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату податку до бюджету суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п.129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

У відповідності до п.п.129.3.1 п.129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Згідно п.129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Як встановлено судом, ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» за період, що перевірявся, було самостійно утримано (нараховано) податок з доходів фізичних осіб, відповідно до поданих податкових розрахунків форми № 1ДФ в розмірі 2 560 372,01грн. Проведеною перевіркою порушень щодо своєчасності подачі податкових розрахунків № 1-ДФ не встановлено.

Отже, задекларована позивачем сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб є узгодженою та підлягала сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Враховуючи те, що позивачем було несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що підтверджується актом перевірки та наявними у справі письмовими доказами, то суд приходить до висновку, що визначена позивачу пеня в розмірі 146 017,96грн була нарахована відповідачем у відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України. Перевіривши наданий відповідачем розрахунок пені до податкового повідомлення-рішення, суд встановив, що він є арифметично правильним тому суд бере його до уваги.

З цих підстав, податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 року №0002541305 в частині нарахування пені в 146 017,96грн є правомірним.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення частини 3 статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судового збору в сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням від 20.02.2019 року № 2726, тобто сплачена максимальна сума судового збору – 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідності до пп.1 п.3 ст.2 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в розмірі 17 767 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 33 копійки належать йому до відшкодування (1798822,05:1944840,01)х100%= 92,49%, (19210х92,49%)= 17767,33грн.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивача надано договір про надання правничої допомоги від 18/02/19-1 від 18 лютого 2019, укладеного між ТОВ «Рокитнівський спецкар`єр» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; ордер від 20.02.2019 серії РН-645 № 0129 на ім`я адвоката Гуль Н.В.; акт здачі-приймання наданих послуг від 22.04.2019 №1 на суму 14 000,00грн; рахунок на оплату послуг від 22.04.2019 №22/04/19 на суму 14 000,00грн; копію платіжного доручення від 25.04.2019 № 348 на суму 14 000,00грн з призначенням платежу: «Оплата за надану професійну правничу допомогу згідно з договором №18/02/19-1 від 18.02.2019 та акту №1 від 22.04.2019 у адміністративній справі №460/402/19».

Згідно з умовами вищевказаного договору, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги (п.2.1), зокрема щодо підготовки позовної заяви з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01.11.2018 року №0002541305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 1 944 840,01 грн., у т.ч. 1 798 822,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 146 017,96 грн. нарахованої пені, визначення та аналіз акту перевірки від 12.10.2018 року №2120/17-00-14-01/03443838, представництво інтересів у суді, вчинення інших процесуальних дій, тощо. Вартість послуг становить 1000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката (п.4.1).

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг від 22.04.2019 №1, адвокатським об`єднанням згідно з умовами вказаного договору надано наступну правничу допомогу: проведено зустріч із замовником для обговорення суті спору та правової позиції - 1 год.; опрацювання наданих замовником документів - 4 год.; опрацювання законодавства - 2 год.; підготовка та подання позовної заяви - 4 год.; підготовка та подання різних клопотань - 1 год. (2 клопотання по 0,5год.); підготовка та подання відповіді на відзив - 2 год., що загалом становить 14 годин затраченого часу адвоката.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначено в абзаці 268 Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»: «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V)».

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 18.02.2019 № 18/02/19-1.

Таким чином, з урахуванням положень ч.3 ст. 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 948 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 60 копійок (14000х92,49%).

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01 листопада 2018 року № 0002541305 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 1798822 (один мільйон сімсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 05 копійок.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 01 листопада 2018 року № 0002541305 в частині визначення суми пені в розмірі 146017 (сто сорок шість тисяч сімнадцять) гривень 96 копійок, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 17767 (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 33 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12948 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокитнівський спецкар`єр" (34208, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Рокитне, вул. Івана Франка, 101, код ЄДРПОУ 03443838);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).

Повний текст рішення складений 21 травня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.