Рішення № 81854480, 23.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1178/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

позивача - Малахової О. Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Заворсклянської сільської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заворсклянської сільської ради про зобов`язання зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала про відмову зняти з реєстрації її померлого сина ОСОБА_3 з підстав наявності розбіжностей у відомостях стосовно його громадянства. Викладене призводить до порушення її права на оформлення субсидії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про час та міс це судового розгляду належним чином /а.с. 18/. Правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до позовної заяви у січні 2015 року син позивача ОСОБА_3 виїхав на постійне проживання до м. Єкатеринбург, Російської Федерації, де він мав дружину і малолітню дитину. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, що підтверджується актовим записом про смерть 12243 від 24 вересня 2019 року /а.с. 11/.

В ході оформлення субсидії позивачем отримана довідка Заворсклянської сільської ради про склад сім`ї від 10 грудня 2018 року № 02-44/1999, відповідно до якої зазначено, що до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 14/.

За результатами звернення ОСОБА_2 про зняття сина з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 відповідач листом від 16 листопада 2018 року № 02-18/1422 відмовив у знятті з реєстрації, оскільки ОСОБА_3 не є громадянином України з підстав наявності у його свідоцтві про смерть відмітки про громадянство Російської Федерації.

Вважаючи своє право порушеним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовано Законами України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та "Про громадянство України" № 2235-III від 18 січня 2001 року та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року (далі - Правила №207).

За визначенням частини першої статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні":

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що разом із заявою особа подає також документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання.

За змістом пункту 9 Порядку №207 відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Згідно з пунктом 27 Порядку №207 працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи; вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.

Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Наведеним положенням Закону кореспондують положення пунктів 11 та 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що реалізація права особи на зняття з реєстрації її місця проживання можлива лише за умови подання особою (її представником) всіх необхідних документів. Неподання передбачених законом документів є підставою для відмови у знятті з реєстрації місця проживання. Підстави для зняття з реєстрації місця проживання є вичерпними.

Відповідачем не заперечується надання позивачем документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку, а саме свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24 вересня 2018 року, виданого відділом запису актів цивільного стану міста Єкатеринбург Свердловської області Російської Федерації, справжність перекладу якого засвідчено нотаріально /а.с. 11-13/.

Посилання відповідача у листі від 16 листопада 2018 року № 02-18/1422, яким відмовив у знятті з реєстрації, оскільки ОСОБА_3 не є громадянином України з підстав наявності у його свідоцтві про смерть відмітки про громадянство Російської Федерації, є безпідставним, виходячи на відсутність такої підстави для відмови та зважаючи на наступне.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III від 18 січня 2001 року законодавство України про громадянство ґрунтується на, зокрема, принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

При цьому, в силу статті 17 вказаного Закону України громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

При цьому, згідно статей 18 та 19 того ж Закону датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цими статтями, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Натомість у своїй відмові, викладеній у листі від 16 листопада 2018 року № 02-18/1422 відповідач зазначив, що ОСОБА_3 не є громадянином України з підстав наявності у його свідоцтві про смерть відмітки про громадянство Російської Федерації.

Всупереч викладеному, відомостей про видання Указу Президента України про припинення громадянства України ОСОБА_3 відповідачем не наведено. Варто наголосити, що сам відповідач у вказаному листі зазначає: "Документа про відмову ОСОБА_3 від громадянства України заявницею не надано."

Виходячи з викладеного, ОСОБА_3 в силу викладених вище норм у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України, а тому відмова, викладена у листі відповідача є необгрунтовано, відтак вимога позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Заворсклянської сільської ради (вул. Соборна, буд. 9, с. Заворскло, Полтавський район, Полтавська область, 38772, ідентифікаційний код 21046377) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Заворсклянську сільську раду (вул. Соборна, буд. 9, с. Заворскло, Полтавський район, Полтавська область, 38772, ідентифікаційний код 21046377) зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заворсклянської сільської ради (вул. Соборна, буд. 9, с. Заворскло, Полтавський район, Полтавська область, 38772, ідентифікаційний код 21046377) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2019 року.

Суддя А.Б. Головко