Ухвала суду № 81854111, 20.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2353/19

У Х В А Л А

20 травня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №420/2353/19 за позовом ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси, в якому позивач просив:

зобов`язати Малиновський районний суд м. Одеси розглянути позовну (зустрічну) заяву ОСОБА_1 про поновлення трудових прав від 28 квітня 2015 року, зареєстровану в канцелярії суду за № 17807/15-вх, згідно вимог ЦПК України і приписів Конституції України;

для здійснення законного розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення трудових прав передати нерозглянутий судом позов від 28 квітня 2015 року (№ 17807/15-вх) з усіма додатками, що знаходяться в архіві Малиновського районного суду м. Одеси в матеріалах справи № 521/17958/14-ц без руху, після відмови у спільному розгляді на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 16.06.15 р., до канцелярії суду для реєстрації ОСК в автоматизованій системі документообігу суду для подальшого розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року було відмовлено у відкритті провадження по справі.

14.05.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначено, що ухвалою від 23.04.2019 року у справі № 420/2353/19 було відмовлено у відкритті провадження, проте не було визначено юрисдикції суду, який повинен розглянути поданий позов.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить постановити додаткове судове рішення в якому, відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, зазначити спосіб реалізації права на судовий захист, встановлений приписами статті 55 Конституції України, а саме вказати суд, до юрисдикції якого віднесений розгляд позову ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси про зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами" від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов`язкова участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Судом встановлено, що з листа від 07.11.17 р. № 5/469/2017-Вих за підписом керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси, вбачається, що "... зустрічна позовна заява до канцелярії суду для проведення подальшої реєстрації не передавалась та позивачу не поверталась". "Зміст резолютивної частини ухвали суду від 16.06.2015 року не містить чіткого формулювання щодо передачі зустрічної позовної заяви до канцелярії суду для реєстрації ОСК в автоматизованій системі документообігу суду або її повернення, що в свою чергу позбавило можливості секретаря судового засідання вчинити процесуальні дії, передбачені ст. 121 ЦПК України. Таким чином, службовою перевіркою встановлено відсутність в резолютивній частині ухвали суду від 16.06.15 року підстав для передачі, безпосередньо працівником апарату суду, зустрічного позову ОСОБА_1 до канцелярії суду для реєстрації в загальному порядку. Станом на час проведення перевірки зустрічна позовна заява, подана представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення трудових прав знаходиться в матеріалах цивільної справи № 521/17958/14-ц. У разі постановлення судового рішення із безпосередньою вказівкою щодо необхідності проведення реєстрації зустрічної позовної заяви в загальному порядку, відповідна реєстрація буде проведена працівниками апарату суду у встановленому законом порядку".

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що їх предметом фактично є процесуальні дії при здійсненні правосуддя. Тобто ОСОБА_1 , за відсутності відповідного рішення, прийнятого в межах ЦПК України, щодо передачі зустрічної позовної заяви до канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси для її реєстрації, фактично звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому на підставі норм КАС України просить зобов`язати інший суд вчинити процесуальні дії, передбачені нормами ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте в даному випадку між позивачем та відповідачем такі правовідносини не виникають, тому така справа не може бути підсудна судам загальної юрисдикції.

Даний спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

На сьогодні чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення під час здійснення правосуддя.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У зв`язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), процесуальними нормами чи іншими законами України не передбачено.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналогічного висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-28768 св 15.

З наведених підстав ухвалою від 23.04.2019 року у справі № 420/2353 не було визначено юрисдикції суду, який повинен розглянути поданий ОСОБА_1 позов.

Враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» та висновки Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-28768 св 15 суд відмовив у відкритті провадження без визначення юрисдикції суду, який повинен розглянути позов ОСОБА_1

З наведених підстав у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 248, 252, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №420/2353/19 за позовом ОСОБА_1 до Малиновського районного суду м. Одеси про зобов`язання вчинити дії.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя А.А. Радчук