Рішення № 81853868, 08.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5002/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Семен В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Львівській області № 3335 від 24.09.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Львівській області № 649 о/с від 05.10.2018 року «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції з 05 жовтня 2018 року;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з 06 жовтня 2018 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з 06 жовтня 2018 року та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу начальника ГУНП у Львівській області №3335 від 24.09.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» винесено наказ №649 о/с від 05.10.2018 року «По особовому складу» та звільнено зі служби в поліції з 05.10.2018 року ОСОБА_1 Позивач вважає вказані накази протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у НП є неправомірним та вчинене на підставі висновків службового розслідування, що на думку позивача, є необ`єктивними. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Зважаючи на наведене, відповідачем враховувалися попередня поведінка позивача, оскільки такий мав два діючі дисциплінарні стягнення та не оскаржував такі, а саме: догана (наказ ГУНП у Львівській області №1566 від 27.04.2018 року) та попередження про неповну посадову відповідність (наказ ГУНП у Львівській області №3015 від 22.08.2018 року). Зазначає, що на підставі скарги гр. ОСОБА_3 призначено службове розслідування, яким виявлено ряд порушень ОСОБА_1 , зокрема проведення допиту свідків в кримінальному провадженні, в якому не був слідчим, та видано наказ №335 від 24.09.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП». В подальшому відповідачем видано наказ № 649 о/с від 05.10.2018 року, яким реалізовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, підставою винесення якого є п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року витребувано докази.

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просять суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти позову повністю, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, дослідив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та -

в с т а н о в и в :

Наказом начальника ГУ НП у Львівській області №3335 від 24.09.2018 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП» на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. (а.с. 9)

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №649 о/с від 05.10.2018 року «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції з 05 жовтня 2018 року. (а.с.8)

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №580).

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно зі ст. 18 Закону "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджуються законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 закону "Про Національну поліцію", визначено, що поліцейський звільняється зі служби поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статус Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію").

Згідно з ст.1 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України від 22.02.2006 № 3460-ІУ службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст.2 цього Закону).

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Водночас, ч.12 ст.14 Статуту визначено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

З матеріалів справи суд встановив, що наказом ГУНП у Львівській області № 1566 від 27.04.2018 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення - Догана: - за порушення службової дисципліни, вимог ст.ст. 2,9, 28, 91-93 КПК України, допущені при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні. Наказом ГУНП у Львівській області № 3015 від 22.08.2018 на позивача накладено дисциплінарне стягнення - Попередження про неповну посадову відповідність: за порушення службової дисципліни, вимог Розділу І та II Наказу МВС від 07.07.2017 № 535. (а.с.73)

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до ч. 1 якої - з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013р. за № 541/23073 (далі - Інструкція №230).

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пп. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Розділу ІІ Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення; скоєння особою РНС корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

Згідно з п. 2.6 Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Відповідно до п. 2.5. Інструкції № 230, підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

З матеріалів справи суд встановив, що гр. ОСОБА_3 20.08.2018 року подала скаргу на слідчого ОСОБА_1 (а.с.53), яка стала підставою для призначення службового розслідування».

Відповідно до висновку службового розслідування від 24.09.2018 року, в ході проведення службового розслідування установлено, що до Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області із письмовою скаргою звернулась ОСОБА_3 , в якій вона просить прийняти міри до слідчого СВ Мостиського ВП ОСОБА_1, який 20.08.2018 року перед обідом, не будучи слідчим у кримінальному провадженні, де заявником являється його брат ОСОБА_4 , провів допити в якості свідків ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_3 . Коли вона відмовилась підписувати протокол допиту у зв`язку з тим, що їй стало відомо, що допитує її слідчий ОСОБА_1 , а не ОСОБА_5 , то слідчий порвав протоколи написані від імені ОСОБА_6 та зробив нові протоколи за своїм прізвищем. Перед цим як приїхати слідчий ОСОБА_1 телефонував до неї та сина із номера телефону НОМЕР_1 та представлявся слідчим ОСОБА_6 та викликав їх на допит. (а.с.11-18)

Згідно з пояснень ОСОБА_6 , коли він був присутній у кабінеті начальника СВ Мостиського ВП де також був присутній ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 було з`ясовано, що слідчий ОСОБА_1 дзвонив зі свого мобільного телефону до ОСОБА_3 без його відома і викликав її неодноразово для проведення слідчих дій. (а.с.48-49)

Також проведеним службовим розслідуванням установлені інші порушення у роботі ОСОБА_1 , зокрема станом на 23.08.2018 року позивачем здійснювалось досудове розслідування у 75 кримінальних проваджень. За весь час перебування на посаді слідчого ОСОБА_1 скерував до суду з обвинувальним актом у 2017 році 2 кримінальні провадження. За 8 місяців 2018 року слідчим ОСОБА_1 направлено до суду з обвинувальним актом 10 кримінальних проваджень.

З висновку службового розслідування від 24.09.2018 року, судом встановлено, що позивач проводив досудове розслідування де був слідчим на неналежному рівні, з порушенням вимог ст.ст. 2, 9, 28, 40 КПК України щодо всебічного, повного, неупередженого дослідження обставин кримінальних проваджень у розумні строки.

В судовому засіданні 08.05.2019 року суд допитав свідків, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , та встановив на підставі їх показів, що вказані порушення у висновку службового розслідування підтвердженні та не спростовані.

Аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення за вчинення виявлених порушень, суд виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Крім того, Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, а лише визначає, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє (ч.12 ст.14 Статуту).

Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Зазначені висновки узгоджуються з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 щодо визначення дискреційних повноважень та ступенем свободи адміністративного органу.

Аналогічний висновок, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення викладений Верховним Судом у Постанові від 10 квітня 2019 року (справа №813/3020/16 провадження 9901/22208/18).

Виходячи із законодавчих приписів та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази прийняті на підставі, в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20.05.2019 року.

Суддя Коморний О.І.