Рішення № 81853378, 07.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 року м.Київ справа № 320/6437/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Цукровий Дім” до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Цукровий Дім” з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936338/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 62 від 14.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 62 від 14.12.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936344/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 70 від 15.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 70 від 15.11.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936349/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 70 від 15.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 70 від 15.12.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936342/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 82 від 15.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 82 від 15.12.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936347/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 92 від 21.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 92 від 21.11.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936356/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 93 від 20.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 93 від 20.11.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936350/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 128 від 08.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 128 від 08.12.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936353/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 138 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 138 від 29.11.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936348/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 140 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 140 від 29.11.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936354/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 145 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 145 від 29.11.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання;

- скасувати рішення комісії ГУ ДФС в Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 № 936358/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 06.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну Фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 22 від 06.12.2017 подану Товариством з обмеженою відповідальністю “Цукровий дім” за датою її подання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 закрито підготовче провадження та постановлено перейти до розгляду справи №320/6437/18 по суті після закриття підготовчого судового засідання 28.02.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за фактами поставки товару ТОВ «Перший столичний хлібзавод», відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Цукровий дім» складено податкові накладні №22 від 06.12.2017, №62 від 14.12.2017, №70 від 15.12.2017, №70 від 15.11.2017, №82 від 15.12.2017, №92 від 21.12.2017, №93 від 20.11.2017, №128 від 08.12.2017, №138 від 29.11.2017, №140 від 29.11.2017, №145 від 29.11.2017 та направлено їх до Державної фіскальної служби України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно квитанцій №1 від 30.11.2017, 13.12.2017 та 28.12.2017 вказані податкові накладні прийнято та реєстрація їх зупинена.

ТОВ “Цукровий дім” направлено на адресу ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції по ПН/РК, реєстрацію яких зупинено. Разом з повідомленнями надано пояснення та копії первинних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Однак, 01.10.2018 комісією Головного управління ДФС у Київській області були прийняті рішення №936338/37359830, №936344/37359830, №936349/37359830, №936342/37359830, №936347/37359830, №936356/37359830, №936350/37359830, №936353/37359830, № 936348/37359830, №936354/37359830 та № 936358/37359830, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №22 від 06.12.2017, №62 від 14.12.2017, №70 від 15.12.2017, №70 від 15.11.2017, №82 від 15.12.2017, №92 від 21.12.2017, №93 від 20.11.2017, №128 від 08.12.2017, №138 від 29.11.2017, №140 від 29.11.2017, №145 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання позивачем первинних документів щодо постачання товарів.

На думку позивача, зазначені рішення є необґрунтованими, незаконними через відсутність будь-яких підстав для зупинення та у подальшому відмови у реєстрації податкових накладних.

Позивач також звертає увагу, що оскаржувані рішення Головного управління ДФС у Київській області є актами індивідуальної дії, які не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування та у свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили про те, що ТОВ «Цукровий дім» не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій, чим порушено процедуру подачі податкових накладних до контролюючого органу.

Відповідачі вказали на те, що під час розгляду наданих ТОВ «Цукровий дім» документів встановлено неможливість дослідити реальність операцій у зв`язку з відсутністю первинних документів, а саме щодо зберігання, навантаження/розвантаження продукції, складські документи, а також відсутні документи, що підтверджують якість товару.

Присутній у судових засіданнях 06.02.2019 та 28.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судових засіданнях 06.02.2019 та 28.02.2019 представник відповідачів позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Присутні у судовому засіданні 28.02.2019 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 постановлено здійснити подальший розгляд справи №320/6437/18 у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукровий дім» (ідентифікаційний код: 37359830, місцезнаходження: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Крюківщина, вул.Балукова, буд.5А) з 12.10.2010 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.18-19).

12.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровий дім» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібзавод» (Покупець) було укладено договір поставки №ДГ-12/06, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти у власність товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару: продукти харчування та інші товари народного споживання.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кількість, вартість та асортимент товару, що постачається зазначаються в рахунках-фактурах, специфікаціях та/або видаткових накладних на товар, складений на підставі заявок покупця на поставку товару.

Згідно з п.2.3 договору датою поставки вважається дата передачі товару, що вказуються в товарній накладній, що підписується представниками сторін під час фактичної передачі товару.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до « 31» січня 2019 року (т.1, а.с.137-138).

З метою виконання умов договору, ТОВ «Цукровий дім» було передано, а ТОВ «Перший столичний хлібзавод» прийнято товар (молоко сухе знежирене, повидло яблучне, сіль кам`яна вагова, манна крупа вагова, патока крохмальна, молоко сухе та чорнослив ваговий) на загальну суму 289608,51 грн., про що сторонами складені та підписані видаткові накладні від 06.12.2017 №РН-0002071 на суму 50438,71 грн. (у т.ч. ПДВ – 8406,45 грн.), від 14.12.2017 №РН-0002117 на суму 20800,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 3466,67 грн.), від 15.12.2017 №РН-0002124 на суму 11520,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1920,00 грн.), від 15.11.2017 №РН-0001966 на суму 42735,63 грн. (у т.ч. ПДВ – 7122,61 грн.), від 15.12.2017 №РН-0002150 на суму 4392,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 732,00 грн.), від 21.11.2017 №РН-001992 на суму 12840,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 2140,00 грн.), від 20.11.2017 №РН-0001993 на суму 63857,17 грн. (у т.ч. ПДВ – 10642,86 грн.), від 08.12.2017 №РН-0002082 на суму 11520,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1920,00 грн.), від 29.11.2017 №РН-002044 на суму 12840,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 2140,00 грн.), від 29.11.2017 №РН-002036 на суму 56193,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 9365,50 грн.), від 29.11.2017 №РН-002046 на суму 2472,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 142,00 грн.) (т.1, а.с.26, 38, 45, 51, 63, 71, 79, 90, 100, 108, 124).

На підставі вищезазначених видаткових накладних позивачем складені наступні податкові накладні:

- №22 від 06.12.2017 на суму 50438,71 грн. (у т.ч. ПДВ – 8406,45 грн.);

- №62 від 14.12.2017 на суму 20800,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 3466,67 грн.);

- №70 від 15.12.2017 на суму 11520,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1920,00 грн.);

- №70 від 15.11.2017 на суму 42735,63 грн. (у т.ч. ПДВ – 7122,61 грн.);

- №82 від 15.12.2017 на суму 4392,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 732,00 грн.);

- №92 від 21.11.2017 на суму 12840,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 2140,00 грн.);

- №93 від 20.11.2017 на суму 63857,17 грн. (у т.ч. ПДВ – 10642,86 грн.);

- №128 від 08.12.2017 на суму 11520,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1920,00 грн.);

- №138 від 29.11.2017 на суму 12840,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 2140,00 грн.);

- №140 від 29.11.2017 на суму 56193,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 9365,50 грн.);

- №145 від 29.11.2017 на суму 2472,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 142,00 грн.) (т.1, а.с.20, 31, 39, 47, 57, 65, 73, 86, 94, 102, 119).

Вказані податкові накладні були направленні до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки вказаних податкових накладних їх реєстрація була зупинена, про що позивачеві було направлено квитанції №1 від 30.11.2017, від 13.12.2017 та від 28.12.2017 (т.1, а.с.21, 32, 40, 48, 58, 66, 74, 87, 95, 103 та 120).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних №22 від 06.12.2017, №62 від 14.12.2017, №93 від 20.11.2017, №140 від 29.11.2017 відповідачем вказано таке: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0402.<%REFINE%>. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів.

В якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних №82 від 15.12.2017, №92 від 21.11.2017, №128 від 08.12.2017, №138 від 29.11.2017, №70 від 15.12.2017 та №145 від 29.11.2017 відповідачем вказано таке: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2501.<%REFINE%>. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №70 від 15.11.2017 відповідачем вказано таке: відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0402,2007.<%REFINE%>. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

27.09.2018, 28.09.2018 ТОВ «Цукровий дім» подано до ДФС України повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №13, №14, №10, №4, №11, №6, №5, №12, №8, №7 та №9, які були прийняті контролюючим органом, про що свідчать квитанції №2 (т.2, а.с.2-131).

Судом встановлено, що 01.10.2018 комісією Головного управління ДФС у Київській області прийняті:

- рішення №936358/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 06.12.2017 (т.1, а.с.24);

- рішення №936338/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №62 від 14.12.2017 (т.1, а.с.36);

- рішення №936349/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.12.2017 (т.1, а.с.44);

- рішення №936344/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.11.2017 (т.1, а.с.56);

- рішення №936342/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №82 від 15.12.2017 (т.1, а.с.62);

- рішення №936347/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №92 від 21.11.2017 (т.1, а.с.70);

- рішення №936356/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №93 від 20.11.2017 (т.1, а.с.78);

- рішення №936350/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №128 від 08.12.2017 (т.1, а.с.93);

- рішення №936353/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №138 від 29.11.2017 (т.1, а.с.99);

- рішення №936348/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №140 від 29.11.2017 (т.1, а.с.107);

- рішення №936354/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №145 від 29.11.2017 (т.1, а.с.123).

Зі змісту вищезазначених рішень, платнику податків відмовлено у реєстрації податкових накладних через ненадання ним копій документів: первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Цукровий дім» було подано скарги на вищевказані рішення.

Так, за результатами розгляду скарг комісією з питань розгляду скарг були прийняті рішення від 17.10.2018 №37056/37359830/2, №37067/37359830/2, №37060/37359830/2, №37065/37359830/2, №37082/37359830/2, №37061/37359830/2, №37088/37359830/2, №37084/37359830/2, №37059/37359830/2, №37093/37359830/2 та №37062/37359830/2, якими залишено скарги позивача без задоволення, а спірні рішення – без змін (т.1, а.с.25, 35, 43, 55, 61,69, 77, 92, 98, 106 та 122-а).

Не погоджуючись з правомірністю спірних рішень від 01.10.2018 №936358/37359830, №936338/37359830, №936349/37359830, №936344/37359830, №936347/37359830, №936356/37359830, №936350/37359830, №936353/37359830, №936348/37359830 та №936354/37359830, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинна на момент зупинення ГУ ДФС у Київській області на підставі квитанцій №1 від 30.11.2017, від 13.12.2017 та від 28.12.2017) реєстрації наданих позивачем податкових накладних) реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 567 (далі – Критерії, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Перелік №567, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем в квитанціях №1 від 30.11.2017, від 13.12.2017 та від 28.12.2017 в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 Переліку №567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Відповідно до пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України (у редакції, чинній на момент направлення позивачем повідомлень) письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такі підстави встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 29.03.2017 №190, якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що саме ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу була зазначена Комісією ДФС України в якості підстави прийняття спірних рішень.

Така підстава для відмови в реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.

Відповідно до пункту 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року N 566, Комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що Комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Згідно з пунктом 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року N 450, матеріали, що виносяться на розгляд Комісії ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення Комісією ДФС України відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що в спірних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; Комісією ГУ ДФС у Київській області не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Спірними рішеннями Комісією ГУ ДФС у Київській області було відмовлено в реєстрації податкових накладних з підстави ненадання платником податку копій документів.

Проте, Комісією ГУ ДФС у Київській області не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яких саме документів, окрім тих, що були надані позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що оскаржувані рішення фактично не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття ГУ ДФС у Київській області рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість.

Керуючись закріпленим в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами господарської діяльності позивача за КВЕД 2010 є: Код КВЕД 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; Код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (основний);Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками;Код КВЕД 82.92 Пакування; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

Як вище встановлено судом, позивачем було передано ТОВ «Перший столичний хлібзавод» по договору поставки №ДГ-12/06 від 12.06.2017 товар, а саме: молоко сухе знежирене, повидло яблучне, сіль кам`яна вагова, манна крупа вагова, патока крохмальна, молоко сухе та чорнослив ваговий.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2011 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Альта-Віста» (Постачальник) укладено договір поставки №89, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти продукцію в асортименті та кількості, яка визначена у видатковій накладній, та оплатити її вартість (т.1, а.с.132-134).

Судом встановлено, що ТОВ «Альта-Віста» було передано позивачу по видатковим накладним №РН-0006948 від 10.10.2017 на суму 259893,60 грн. (у т.ч. ПДВ – 453315,60 грн.), №РН-0007854 від 01.12.2017 на суму 222879,60 грн. (у т.ч. ПДВ – 37146,60 грн.), №РН-0007298 від 01.11.2017 на суму 98976,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 16496,00 грн.), №РН-0007298 від 01.11.2017 на суму 98976,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 16496,00 грн.), №РН-0007647 від 14.11.2017 на суму 171341,40 грн. (у т.ч. ПДВ – 28556,90 грн.) товар (горох колотий, манна крупа вагова, сіль кам`яна вагова, борошно, пшоно вагове, ячна крупа, крохмаль кукурудзяний, цукор-пісок, борошно кукурудзяне, вівсяні пластівці вагові) (т.1, а.с.52, 64, 72, 91, 101).

24.05.2017 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Даском Трейд» було укладено договір поставки №2405/002, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти у власність товар та оплатити його вартість (т.1, а.с.126-127).

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Даском Трейд» було передано ТОВ «Цукровий дім» товар (чорнослив сушений (б/к), про що сторонами складено та підписано видаткову накладу №2411002 від 24.11.2017 на суму 51763,20 грн. (у т.ч. ПДВ – 8627,20 грн.) (т.1, а.с.109).

17.09.2014 між ТОВ «Цукровий дім» (Покупець) та ПП «Торговий дім «Золота Миля» (Постачальник) було укладено договір поставки №КО-17/09.2014/1, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору продукти харчування (т.1, а.с.128-129).

На виконання умов вказаного договору ПП «Торговий дім «Золота Миля» було поставлено позивачу товар (патока), що підтверджується видатковою накладною №5052 від 04.10.2017 на суму 97328,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 16221,33 грн.) (т.1, а.с.82).

16.05.2016 між ТОВ «Цукровий дім» (Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Атріум» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №16.05-16/8, за умовами якого продавець зобов`язався поставити покупцю товар партіями відповідно до замовлень останнього, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором (т.1, а.с.130).

Судом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Атріум» на підставі видаткової накладної №109 від 22.03.2017 на суму 41428,08 грн. (у т.ч. ПДВ – 6904,68 грн.) було поставлено позивачу товар (молоко сухе знежирене та ванілін) (т.1, а.с.115).

01.01.2017 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Гопак» (Постачальник) було укладено договір поставки №010317, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар за ціною, в асортименті і кількості, які погоджені сторонами (т.1, а.с.131).

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ «Гопак» було передано, а ТОВ «Цукровий дім» прийнято у власність товар (повидло яблучне Дністровське г/я 10,5 кг), про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №7102401 від 24.10.2017 на суму 102375,00 грн. (у т.ч. ПДВ- 17062,50 грн.) (т.1, а.с.54).

23.09.2015 між ТОВ «Цукровий дім» (Постачальник) та ТОВ «Полісся-Агротрейд» (Постачальник) було укладено договір №9, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець – прийняти товар в кількості і асортименті, які обумовлені договором (т.1, а.с.139-141).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Полісся-Агротрейд» було передано позивачу товар (сухе знежирене молоко), про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №1358 від 12.06.2017 на суму 48006,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 8001,00 грн.) (т.1, а.с.30).

Судом встановлено, що 01.01.2017 між позивачем (Наймач) та ФОП Ковбасюк Лілею Миколаївною (Наймодавець) було укладено договір найму (оренди) нерухомого майна №2/2017, за умовами якого наймодавець зобов`язався передати в найм (оренду) наймачу офісно-торгове приміщення, площею 200 кв.м., яке знаходиться за адресою: 08136, Києво-Святошинський р-н., с.Крюківщина, вул.Балукова, 5-а (т.1, а.с.135).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що придбаний позивач у ТОВ «Альта-Віста», ТОВ «Даском Трейд», ПП «Торговий дім «Золота Миля», ТОВ «Торговий дім «Атріум», ТОВ «Гопак» та ТОВ «Полісся-Агротрейд» товар, був реалізований ТОВ «Цукровий дім» іншому контрагенту – ТОВ «Перший столичний хлібзавод» по договору поставки №ДГ-12/06 від 12.06.2017.

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, Комісія Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не зважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього документи, прийняла спірні рішення в про відмову в реєстрації податкових накладних, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер`їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень та неврахування наданих позивачем Комісії ДФС документів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ «Перший столичний хлібзавод» та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття 01.10.2018 рішень №936358/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 06.12.2017, №936338/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №62 від 14.12.2017, №936349/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.12.2017, №936344/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.11.2017, №936342/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №82 від 15.12.2017, №936347/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №92 від 21.11.2017, №936356/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №93 від 20.11.2017, №936350/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №128 від 08.12.2017, №936353/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №138 від 29.11.2017, №936348/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №140 від 29.11.2017 та №936354/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №145 від 29.11.2017.

У позовній заяві позивач просить суд скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 №936358/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 06.12.2017, №936338/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №62 від 14.12.2017, №936349/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.12.2017, №936344/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.11.2017, №936342/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №82 від 15.12.2017, №936347/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №92 від 21.11.2017, №936356/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №93 від 20.11.2017, №936350/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №128 від 08.12.2017, №936353/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №138 від 29.11.2017, №936348/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №140 від 29.11.2017 та №936354/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №145 від 29.11.2017.

Разом з тим, суд вважає, що при зверненні до суду позивачем були неправильно сформульовані позовні вимоги у вигляді скасування спірних рішень замість визнання їх протиправними та скасування.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації стосуються прав конкретної юридичної особи, ТОВ «Цукровий дім», спірні рішення є індивідуальними актами та підлягають оскарженню шляхом подання позову про визнання їх протиправними та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 №936358/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 06.12.2017, №936338/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №62 від 14.12.2017, №936349/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.12.2017, №936344/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.11.2017, №936342/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №82 від 15.12.2017, №936347/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №92 від 21.11.2017, №936356/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №93 від 20.11.2017, №936350/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №128 від 08.12.2017, №936353/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №138 від 29.11.2017, №936348/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №140 від 29.11.2017 та №936354/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №145 від 29.11.2017.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пунктом 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

- протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку №1246 (у редакції, чинній на момент прийняття даного рішення суду) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі” зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи позивачем доведено надання ним до Головного управління ДФС у Київській області всіх документів, визначених Переліком №567 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних №22 від 06.12.2017, №62 від 14.12.2017, №70 від 15.11.2017 №70 від 15.12.2017, №82 від 15.12.2017, №92 від 21.11.2017, №93 від 20.11.2017, №128 від 08.12.2017, №138 від 29.11.2017, №140 від 29.11.2017 та №145 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий дім» №22 від 06.12.2017, №62 від 14.12.2017, №70 від 15.11.2017 №70 від 15.12.2017, №82 від 15.12.2017, №92 від 21.11.2017, №93 від 20.11.2017, №128 від 08.12.2017, №138 від 29.11.2017, №140 від 29.11.2017 та №145 від 29.11.2017, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 19382,00 грн. згідно платіжного доручення №1680 від 01.11.2018, оригінал якого міститься у матеріалах справи (т.1, а.с.2).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 19382,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області, оскільки спірні рішення саме Комісії Головного управління ДФС у Київській області призвели до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 01.10.2018 №936358/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 06.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936338/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №62 від 14.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936349/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936344/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 15.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936342/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №82 від 15.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936347/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №92 від 21.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936356/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №93 від 20.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936350/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №128 від 08.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936353/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №138 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; від 01.10.2018 №936348/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №140 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та від 01.10.2018 №936354/37359830 про відмову в реєстрації податкової накладної №145 від 29.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, будинок 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №22 від 06.12.2017, №62 від 14.12.2017, №70 від 15.11.2017, №70 від 15.12.2017, №82 від 15.12.2017, №92 від 21.11.2017, №93 від 20.11.2017, №128 від 08.12.2017, №138 від 29.11.2017, №140 від 29.11.2017 та №145 від 29.11.2017, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровий дім» (ідентифікаційний код 37359830).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий дім» (ідентифікаційний код: 37359830, місцезнаходження: 08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Крюківщина, вул.Балукова, буд.5А) судовий збір у розмірі 19382,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення – 07.05.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.