Рішення № 81853243, 16.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. справа № 300/89/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

представника позивача - ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA206000/2018/001027/1 від 10.12.2018,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA 206000/2018/001027/1 від 10.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статей 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, такий що був в експлуатації, номер кузова НОМЕР_1 , та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA 206000/2018/001027/1 від 10.12.2018. Позивач зазначає, що вказане рішення є необґрунтованим, прийняте без проведення консультацій та витребування додаткових доказів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 05.03.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 20.03.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив (а.с.7-8, 58). Пояснив суду, що ОСОБА_1 02.11.2018 придбала за 6000,00 євро транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, бувший у використанні, із пошкодженнями, номер кузова НОМЕР_1 , розрахунок здійснено готівкою. Декларантом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію на вказаний автомобіль, при перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту), що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) від 02.11.2018. Зазначив, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий для митного оформлення перелік документів, оскільки всі подані документи підтверджували визначену декларантом вартість товару, протиправно застосував резервний метод для визначення митної вартості товару, а збільшення вартості з 6000,00 EUR до 19550,00 EUR суттєво порушує права позивача. Також зазначив, що в рішенні митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних товарів або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, зазначити докладну інформацію, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, відповідачем не було витребувано жодного документу на підтвердження митної вартості, а зазначена у графі 33 рішення інформація про незастосування першого методу у зв`язку з ненаданням додаткових документів, зазначених у ч.3 ст.53 Митного кодексу України не відповідає дійсності. Окрім того, вказав що відповідачем не проведено консультації, безпідставно при визначенні митної вартості за резервним методом застосовано електронний каталог Basis SuperSCHWACKE. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.85). Керуючись положеннями ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд продовжив розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, письмових пояснень та заперечень (а.с.33-40, 52-55, 61-62), в яких зазначив, що вважає правомірним застосування відповідачем резервного методу для визначення митної вартості товару, передбаченого ст.64 Митного кодексу України. У відзиві на позов зазначив, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме документів що підтверджують ціну товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар, вимога надати необхідні документи здійснювалася інспектором в усній формі, що не суперечить законодавству. Також відповідачем у відзиві зазначено, що відповідно до рахунку-фактури від 02.11.2018 продавцем автомобіля виступає «C&W Cars», натомість у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено власника « ІНФОРМАЦІЯ_1 », митному органу невідомо на підставі чого продавець продав автомобіль позивачу, оскільки дана фірма не являється власником автомобіля згідно технічного паспорту, невідомо чи купляв «C&W Cars» автомобіль у власника «Muramutsa JEAN-MARIE V», та за яку вартість, що є суттєвими сумнівами митного органу у правильності визначення митної вартості автомобіля. Також у відзиві зазначив, що в документах містяться розбіжності щодо року виготовлення автомобіля, та позивачем не додано документів на підтвердження витрат на транспортування товару, встановленим йому для оплати експедитором, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

02.11.2018 позивачем придбано у нерезидента «C&W Cars» (Губерт Ван Доорнелаан 78 (Нідерланди) транспортний засіб - автомобіль MITSUBISHI, модель OUTLANDER, дата першої реєстрації 06-2017, номер кузова НОМЕР_1 , пошкоджений, тип палива - дизель, вартість: 6000 євро, сплачено готівкою 6000 євро. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією рахунку - фактури № 2018.0047 від 02.11.2018 (а.с.91-92).

29.11.2018 декларантом ФОП ОСОБА_2 , в інтересах позивача, як одержувача товару, подано до митного органу електронну митну декларацію №UA206010/2018/414430, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, такий що був в експлуатації, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, календарний рік виготовлення - 2016, виробник - MITSUBISHI, країна виробник - JP, загальна кількість місць, включаючи водія - 7, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування, (а.с.44).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6000,00 EUR - графа 42 митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) № 2018.0047 від 02.11.2018, в якому вказано покупця автомобіля марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, дата першої реєстрації 06-2017, номер кузова НОМЕР_1 , пошкоджений, тип палива - дизель, вартість автомобіля складає 6000 EUR, сплачено готівкою 6000 EUR - ОСОБА_1 . (а.с.91-92), декларацію про походження товару від №0380 від 02.11.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/68166 від 27.11.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.06.2017 (а.с.88-90), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 04.06.2007 (а.с.13-14), паспорт НОМЕР_3 від 15.06.1996.

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA206010/2018/414430 від 29.11.2018 Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2018/001027/1 від 10.12.18, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України) та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Basis SUPERSCHWACKE 12/2018. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 ч.2 ст.55 та Главою 4 Митного кодексу України. Сума скоригованої митної вартості визначена у розмірі 19550,00 EUR (а.с.48).

Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/11045 від 10.12.2018, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с.10).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення від 10.12.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі по тексту також - МК України).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення Як слідує з матеріалів справи та досліджених судом фактичних обставин справи, декларантом для визначення митної вартості товару було подано: рахунок-фактуру (інвойс) № 2018.0047 від 02.11.2018, в якому вказано про те, що автомобіль марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, дата першої реєстрації 06-2017, номер кузова НОМЕР_1 , пошкоджений, тип палива - дизель, вартість автомобіля складає 6000 EUR, сплачено готівкою 6000 EUR, покупець - ОСОБА_3 (а.с.91-92). Також представлено декларацію про походження товару від №0380 від 02.11.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/68166 від 27.11.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.06.2017 (а.с.88-90), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 04.06.2007 (а.с.13-14), паспорт НОМЕР_3 від 15.06.1996.

Зміст вказаних документів підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару. Подані 29.11.2018 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі документів, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зважає на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України об`єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.

Стосовно документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), то представником позивача зазначено про їх відсутність, оскільки оплата транспортного засобу здійснена готівкою, що також підтверджується змістом рахунку-фактури

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 коментованої статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №8 09/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 в справі № 21-498а15.

Як слідує із змісту наданих відповідачем заяв по суті справи та письмового пояснення, сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник у відповідача зв`язку з тим, що відповідно до рахунку-фактури №2018.0047 від 02.11.2018 продавцем автомобіля виступає «C&W Cars» натомість в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля зазначено «Muramutsa», митному органу невідомо на підставі чого продавець продав автомобіль позивачу, оскільки дана фірма не являється власником автомобіля згідно технічного паспорту, невідомо чи купляв «C&W Cars» автомобіль у власника Muramutsa Jean-Marie V, та за яку вартість, в документах містяться розбіжності щодо року виготовлення автомобіля.

Як зазначалось судом вище, у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені цією частиною статті.

Відповідачем не надано доказів надіслання митним органом позивачу письмової вимоги щодо витребування додаткових документів.

Проте, 10.12.2018 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

Суд зазначає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, оскаржуване рішення, не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

З приводу доводів представника відповідача про наявне у посадової особи митного органу права на проведення усної консультації, то в силу вимог статті 55 МК України така можливість дійсно існує. Втім, як свідчать приписи частини 3 статті 53 і частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів вправі запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, виключно в письмовій формі, тобто на письмову вимогу посадової особи митного органу.

Так, згідно із рахунком-фактурою від 02.11.2018, продавцем транспортного засобу - легкового автомобіля марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , зазначено «C&W Cars» (а.с.91).

Водночас, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.06.2017 власником проданого позивачу автомобіля вказано Muramutsa Jean-Marie V. Також зазначено, що цей сертифікат не є доказом права власності на транспортний засіб та зазначено дату присвоєння номерного знака 25.07.2013 (а.с.87-88).

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що у зазначеному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу є відмітки про те, що цей сертифікат не є доказом права власності на транспортний засіб, а згідно рахунку-фактури, «C&W Cars» не виступає власником транспортного засобу, а є лише його продавцем. Більше того, вказана обставина жодним чином не ставить під сумнів числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206010/2018/414430 від 29.11.2018, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких рахунок-фактура від 02.12.2018. Переклад наведеного документу на українську мову виконаний перекладачем ОСОБА_4 , засвідчений її підписом та печаткою, наявний в матеріалах справи (а.с.92).

Згідно вказаного рахунку-фактури від 02.11.2018, виданого «C&W Cars», покупцем автомобіля марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , пошкоджений, є ОСОБА_5 , вартість автомобіля складає 6000,00 EUR, сплачено готівкою 6000 EUR, сплачено через банк 0,00 EUR.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури від 02.11.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Нідерландів інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем «C&W Cars» вживаного автомобіля марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 6000,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

При цьому, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури № 2018.0047 від 02.11.2018.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури від 02.11.2018 за № 2018.0047, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Також, відповідач не надав суду достатніх доказів в підтвердження неможливості застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару, зокрема за ціною договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.

Як слідує із змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/001027/1 від 10.12.2018, що є предметом оскарження, за основу визначення митної вартості автомобіля марки MITSUBISHI, модель OUTLANDER, номер кузова НОМЕР_1 , взято „джерело інформації" відомості з електронного каталогу Basis SuperSCHWACKE.

Відповідачем в підтвердження правильності визначення митної вартості товару за резервним методом надано витяг з електронного каталогу SCHWACKE від 10.12.2018 (а.с.42) Також, надано переклад витягу з електронного каталогу SCHWACKE від 08.12.2018 (а.с.76).

Суд зазначає, що вказані документи містять запис, переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі" (vorbehaltlich der technischen Prufung).

Також, дані у витягу з електронного каталогу SCHWACKE вказують на наявну інформацію про два види вартості: вартість продажу (ринкову вартість) та вартість покупки (собівартість).

Крім того, у введені даних автомобіля (Fahrzeugdaten) зазначено пробіг - 52500 км, коригування швидкості ходу +16.114 км.

В той же час, пробіг обговорюваного у справі автомобіля становить 144095 км., а також автомобіль має пошкодження. Проте, будь-яких доказів коригування вартості транспортного засобу із врахуванням наявних пошкоджень та пробігу відповідач суду не надав.

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів служби №UA206000/2018/001027/1 від 10.12.2018, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768, 70 грн. (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби № UA206000/2018/001027/1 від 10.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768, 70 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 70 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.

Рішення складене в повному обсязі 30.04.2019.