Рішення № 81851745, 20.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 р. Справа№200/5279/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Маріупольське УПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2019 року №28 про відмову в достроковому призначенні пенсії на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язання призначити дострокову пенсію за віком як особі, із числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач приймала участь в антитерористичній операції, отримала статус учасника бойових дій та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернулась до відповідача з метою призначення дострокової пенсії за віком. Однак, рішенням відповідача від 20.03.2019 № 28 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з тим, що право на пенсію службовцям Збройних Сил України цим Законом не передбачено. Позивач вважає спірне рішення протиправним та незаконними, тому просить його скасувати та зобов`язати відповідача призначити дострокову пенсію за віком як особі із числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

13 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в якому зазначено, що позивачу надано довідку від 06.06.2016 року №05/1875, видану Донецьким обласним військовим комісаріатом про безпосередню участь в АТО. Враховуючи, що довідка видана як працівнику Збройних Сил України, що не відповідає категоріям осіб, визначеним п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначити дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058 не має підстав. З огляду на наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та має статус учасника бойових дій (а.с. 10-12).

Відповідно до розписки - повідомлення 17.12.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до п.4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 9).

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20.03.2019 за № 28 позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач є працівником Збройних Сил України, що не дає права на призначення пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону (а.с. 7-8).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно витягу з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 06 травня 2016 року №59 про залучення до проведення антитерористичної операції сил та засобів Збройних Сил України працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділення забезпечення Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області, залучено до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, та відряджено в район її проведення з підпорядкуванням керівнику ОТУ «Маріуполь» з 01 грудня 2015 року (а.с. 24).

Відповідно до довідки від 06 червня 2016 року № 05/1875, виданої військовим комісаром Донецького обласного військового комісаріату, ОСОБА_1 дійсно в період з 01.12.2015 року по 01.06.2016 рік безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, перебувала у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередньо участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді головного спеціаліста відділення забезпечення Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату Донецької області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України (а.с. 23).

Згідно витягу з протоколу №27 засідання комісії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 03.08.2016 року, працівник ЗСУ Величко І .М. ухвалено військовослужбовцям та працівникам Сухопутних військ Збройних Сил України надати статус учасника бойових дій (а.с. 25).

З довідки Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату від 28.03.2019 року №742 вбачається, що позивач отримала статус учасника бойових дій згідно п.19 ст. 6 Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту», як така, що дійсно безпосередньо брала участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції з 01.12.2015 року по 01.06.2016 року (а.с. 26).

Суд зазначає, що наявність стажу роботи відповідачем не оспорюється, відповідні доводи відсутні.

Спірним у даній справі є відмова у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Відповідно до змісту п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії в т.ч.: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Позивача 05.04.2019 року взято на військовий облік військовозобов`язаних, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 (а.с. 27-29)

Пунктом 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що до категорії учасників бойових дій належать в тому числі: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відповідно до пункту 20 статті 6 цього Закону, учасниками бойових дій визнаються: особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов, наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які відносяться до числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд звертає увагу, що статус учасника бойових дій відповідно пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до внесення змін згідно Закону № 2443-VІІІ від 22.05.2018 надавався не тільки військовослужбовцям, але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак брали участь в бойових діях.

Позивач на підставі вищевказаної норми набула статусу учасника бойових дій, зокрема, як працівник, на військовий облік військовозобов`язаних її взято 05.04.2019 року. Але, цей статус не є тотожним статусу військовослужбовця.

Враховуючи, що позивач не був військовослужбовцем (військовозобов`язаним), у нього було відсутнє право на призначення пенсії на підставі положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, оскільки праця позивача носила цивільний характер та не могла прирівнюватись до праці осіб, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач хоч і має статус учасника бойових дій, але не належить до кола осіб, які, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мають право на дострокове призначення пенсії.

На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що пенсійним органом правомірно було відмовлено у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, тому в контексті викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч.2 ст. 2 КАС України, зобов`язаний перевірити рішення суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають стягненню.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судове рішення складено та підписано 20 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.