Рішення № 81851531, 15.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 р. Справа№200/5090/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України,

до відповідача 2: Пенсійного фонду України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Пенсійного фонду України відповідно до якої просив суд визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.09.2018 року та зобов`язати відновити виплату пенсії та сплати заборгованість за весь період, починаючи з 01.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою перебуває на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Зазначає, що відповідач припинив виплачувати пенсію з 01.09.2018 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують конституційні права. Просив суд визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.09.2018 року та зобов`язати відновити виплату пенсії та сплати заборгованість за весь період, починаючи з 01.09.2018 року.

Ухвалою від 16 квітня 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 15 травня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08 травня 2019 року Пенсійний фонд України надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію Пенсійний фонд України вмотивовував наступним. Позивач, згідно даних позовної заяви та доданих до неї документів, був зареєстрований у м. Горлівка, згодом перереєстрований у м. Слов`янськ, де відповідно до позовної заяви і проживає.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (зі змінами), місто Горлівка є населеним пунктом, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. На підставі інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи, щодо контролю осіб, які тривалий час відсутні за адресою фактичного місця проживання, користувачем якої є і Пенсійний фонд України, позивач виїхав на непідконтрольну територію 02 лютого 2018 та не повертався. Таким чином, позивачу припинено виплату пенсії до з`ясування обставин. Крім того, зазначено, що позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 січня 2019 року № Пі-8849837 проінформовано, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутись до органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на обліку із заявою про поновлення виплати пенсії.

17 січня 2019 року Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області вмотивовувало наступним. Виплата пенсії позивачу була призупинена з 01 вересня 2018 року на центральному рівні на підставі інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю внутрішньо переміщених осіб. Зазначає, що порядок та умови отримання пенсій пенсіонерам, які зареєстровані на тимчасово захопленій території України, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, передбачено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706, Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, Постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" від 5 листопада 2014 року № 637, Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 з 28.07.2017 року. Позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 .

Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області до відзиву на адміністративний позов надана довідка, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , знаходиться на обліку в управлінні та не отримує виплату пенсії з вересня 2018 року.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Постанова № 22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є:

- паспорт громадянина України,

- тимчасове посвідчення громадянина України,

- посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання,

- посвідчення біженця,

- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту,

- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Нормами статті 6 зазначеного Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Судом встановлено, що позивач реалізував своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись до Донецька область м.Слов`янськ, де зареєструвався за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку.

Як вбачається з наданого відповідачем відзиву про факт реєстрації позивача на території, підконтрольній українській владі, відповідач був обізнаний та зазначене не спростовується відповідачем.

Стосовно виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених статтею 1 та статтею 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року №1706 та постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року "Про облік внутрішньо переміщених осіб", постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 року "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, суд зазначає наступне.

Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон № 1706 VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою, відповідно до норм частини 1 статті 1 зазначеного Закону є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частини 2 статті 1 Закону № 1706 VII).

Нормами статті 5 Закону № 1706 VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що оскільки позивач з 28.07.2017 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , положення зазначеного закону на позивача не поширюються.

За таких обставин, суд доходить висновку, що виплата належної пенсії має бути здійснена відповідачем за заявою позивача на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI, у тому числі, щодо обрання уповноваженого банку для здійснення виплати пенсії.

Отже, з аналогічних підстав суд визнає безпідставними посилання відповідача на норми постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок здійснення соціальних виплат (у тому числі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовуються до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх рішеннях від 07 березня 2018 року по справі № 242/3044/17 (адміністративне провадження №К/9901/2631/17), від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11095/17 (адміністративне провадження № К/9901/163/17).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем-1 не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Пенсійного Фонду України щодо припинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року та зобов`язання відновити виплату пенсії та сплати заборгованість за весь період, починаючи з 01 вересня 2018 року повинно бути відмовлено, оскільки Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку, виплати пенсії або припинення її виплати, оскільки функція з призначення, перерахунку та виплати пенсії є виключною компетенцією територіальних управлінь пенсійного фонду, а позовні вимоги про визнання протиправними щодо припинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року та зобов`язання Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування пенсії починаючи з 01 вересня 2018 року підлягають задоволенню.

З урахуванням вище викладеного, оскільки дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року були протиправними для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії, Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області дійсно слід зобов`язати поновити виплату та нарахування пенсії починаючи з 01 вересня 2018 року.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується та оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що припинення пенсії позивачу є протиправними діями суб`єкта владних повноважень - Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду про зобов`язання Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області дійсно слід зобов`язати поновити виплату та нарахування пенсії починаючи з 01 вересня 2018 року підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що питання стосовно судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 1: Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, до відповідача 2: Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 37803258) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька область, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 37803258) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) та сплатити заборгованість за весь період з 01 вересня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі7 68 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.