Ухвала суду № 81851310, 17.05.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/415/19 Провадження № 1-кс/304/298/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., при секретарі судового засідання – Гавій Л.В., за участю прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демківа Р.О., слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчука В.М., підозрюваного – ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Штефаняка І.І., розглянувши клопотання слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчука В.М., погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демківим Р.О. на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000102 від 12 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого,

про продовження строку тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчук В.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демківим Р.О., про продовження відносно ОСОБА_1 строку тримання під вартою. Клопотання мотивує тим, що слідчим відділом Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000102 від 12 березня 2019 року. За результатами зібраних доказів у даному кримінальному провадженні 20 березня 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , які діючи в групі осіб, заздалегідь підготувавшись, зокрема, одягнувшись у темні балаклави, взяли в руки знаряддя вчинення злочину, а саме ОСОБА_1 взяв предмет, схожий на пістолет, а ОСОБА_2 – предмет, схожий на бейсбольну біту, через вхідні двері проникли до приміщення цілодобового магазину «Повна Комора», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вул АДРЕСА_4 Центральна, №61 Перечинського району Закарпатської області, де знаходилися продавець магазину ОСОБА_3 та охоронець ОСОБА_4 , всередині якого ОСОБА_1 , погрожуючи предметом, схожим на пістолет, наказав продавцю магазину ОСОБА_3 віддати гроші та зайти у підсобне приміщення, а ОСОБА_2 , погрожуючи предметом, схожим на дерев`яну біту, наказав охоронцю ОСОБА_4 також іти до підсобного приміщення. Побоявшись за своє життя та здоров`я, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 добровільно виконали усні вимоги останніх, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зачинили їх в підсобному приміщенні магазину та з касового апарату взяли гроші в сумі 21 000 тисяча гривень, а також із прилавків магазину взяли мобільний телефон марки «IPHONE 6S», який належить ОСОБА_3 , та мобільний телефон марки «MYPHONE 5», який належить ОСОБА_4 , після чого вийшли з магазину. Своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили потерпілим – власнику магазину ОСОБА_6 , продавцю магазину ОСОБА_3 та охоронцю магазину ОСОБА_4 матеріальну шкоду, розмір якої на даний час встановлюється. Вина останніх у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, обґрунтована та підтверджується такими доказами: протоколом прийняття заяви від громадянки ОСОБА_6 від 12 березня 2019 року, протоколами допитів потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , протоколами обшуків від 20 березня 2019 року, протоколом пред`явлення речей для впізнання від 20 березня 2019 року, протоколом огляду та вилучення речей від 20 березня 2019 року, протоколами допиту свідків. Разом з тим, у даному кримінальному провадженні строк досудового розслідування у 2 місяці, передбачений ст. 219 КПК України, закінчується 20 травня 2019 року, та з об`єктивних причин є необхідність у проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, зокрема: провести та отримати висновки призначеної молекулярно-генетичної експертизи, провести та отримати висновки призначеної одорологічної експертизи, здійснити тимчасовий доступ до інформації у операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл» про телефонні з`єднання засобів зв`язку, які мали у користуванні підозрювані, виконати вимоги, передбачені статтями 290-291 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. 20 березня 2019 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою Перечинського районного суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 20 травня 2019 року. Враховуючи, що досудове розслідування не завершено, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та наразі не зменшилися ризики, передбачені п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у продовженні обраного щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме з метою запобігання: спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на тяжкість вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України і передбаченого за нього покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до десяти років, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, перебуваючи на умовному терміні за скоєння тяжкого злочину; спробам незаконно впливати на осіб, що допитані та підлягають допиту як свідки з обставин, що мають значення, зокрема потерпілих в даному кримінальному провадженні, а також з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_1 офіційно не працює, вчинив тяжкий корисливий злочин у групі осіб, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, тому слідчий просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Демків Р.О. та слідчий СВ Димчук В.М. клопотання підтримали та просили продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 20 червня 2019 року, тобто в межах строків досудового розслідування, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Штефаняк І.І. проти заявленого клопотання заперечили та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з огляду на молодий вік підозрюваного, позитивну характеристику, проживання з бабусею, яка є особою похилого віку та відсутність у потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будь-яких претензій відносно нього, про що свідчать їх письмові розписки.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали, приходить до наступного висновку.

Так, згідно зі статтею 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Разом з цим, згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 3 ст. 197 цього Кодексу строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так, у судовому засіданні встановлено, що Перечинським відділенням поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000102 від 12 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження №12019070130000102 від 10 травня 2019 року (а. с. 4-5).

Також встановлено, що 20 березня 2019 року ОСОБА_1 в порядку ст. 278 КПК України було оголошено повідомлення про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а 10 травня 2019 року – про зміну раніше повідомленої підозри (а. с. 14-15, 27-28).

Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2019 року до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 травня 2019 року (включно), без визначення розміру застави, починаючи з моменту його фактичного затримання, визначено дату закінчення дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою 16 год 00 хв. 20 травня 2019 року.

Також встановлено, що підставою тримання під вартою ОСОБА_1 слугувало те, що такий обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, а отже може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім цього встановлено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний момент фактично не відпали і по даній справі необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема провести та отримати висновки призначеної молекулярно-генетичної експертизи, провести та отримати висновки призначеної одорологічної експертизи, здійснити тимчасовий доступ до інформації у операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл» про телефонні з`єднання засобів зв`язку, які мали у користуванні підозрювані, виконати вимоги, передбачені статтями 290-291 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Вказана норма застосовується і до вимог ухвали слідчого судді про продовження строків тримання під вартою.

Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 114 КПК України будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Так, у справі «Чанєв проти України» (Заява №46193/13 від 09 жовтня 2015 року) Європейський Суд звернув увагу на необхідність утримання підозрюваної особи під вартою лише на підставі відповідного судового рішення, в тому числі зазначено, що при направленні обвинувального акту до суду запобіжний захід щодо обвинуваченого є незмінним у межах строку, визначеного ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

У п. 62 рішення по справі «Чопенко проти України» (Заява № 17735/06) суд повторно зазначає, що саме національні органи, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення національного законодавства. Проте Суд повинен перевірити, чи спосіб, в який тлумачиться та застосовується національне законодавство, породжує наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії (№ 1)» (Scordino v. Italy (по. 1)) [ВП], заява №36813/97, пп. 190, 191, ECHR 2006).

Також відповідно до практики ЄСПЛ (справа «Єлоєв проти України» (Заява №17283/02 від 06 листопада 2008 року), практика тримання обвинувачених під вартою без конкретного юридичного підґрунтя або за відсутності чітких правил, які б регулювали такі питання, внаслідок чого такі особи можуть бути позбавленими свободи протягом необмеженого строку без відповідного дозволу суду, - несумісна з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля, які червоною ниткою проходять через Конвенцію і принцип верховенства права.

Слідчий суддя враховує, що 12 березня 2019 року досудове розслідування кримінального провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000102, 20 березня 2019 року ОСОБА_1 у встановленому статтями 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України, а 10 травня 2019 року – про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно ч. 2 ст. 219 цього Кодексу строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Так, постановою керівника Ужгородської місцевої прокуратури від 10 травня 2019 року про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000102 від 12 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України до трьох місяців, тобто до 20 червня 2019 року.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даний момент не зменшились, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів фактично буде недостатніми для запобігання даним ризикам, а також те, що по справі необхідно провести ще ряд процесуальних та слідчих дій, які фактично перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 необхідно продовжити в межах строків досудового розслідування по 20 червня 2019 року, без визначення відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України розміру застави.

Тому, керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, статтями 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 201, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Димчука В.М., погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демківим Р.О. на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000102 від 12 березня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, щодо ОСОБА_1 про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою до 20 червня 2019 року, тобто в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Чепурнов В. О.