Рішення № 81851294, 17.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 р. Справа№200/4689/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - ГУ ПФУ, відповідач) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити з 01.06.2018 року пенсію за вислугою років МВС за період з 01.06.2018 року по 13.02.2019 року, а також заборгованість по невиплаті доплати після перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 44 291,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за вислугою років та перебуває на обліку у відповідача з 2011 року, однак, з 01.06.2018 року пенсія позивачу не виплачується у зв`язку з надходженням запиту пенсійної справи від відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Ліпецькій області. Позивач зазначив, що він дійсно періодично виїжджає до Російської Федерації, що не заборонено законом, але постійно проживає в м. Слов`янську Донецької області і є громадянином України. Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права на пенсійне забезпечення.

Виходячи з наведеного, позивач просить визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2018 року та у судовому порядку зобов`язати УПФУ нарахувати та виплатити з 01.06.2018 року пенсію за вислугою років МВС за період з 01.06.2018 року по 13.02.2019 року, а також заборгованість по невиплаті доплати після перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 44 291,60 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі та поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

08 травня 2019 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років, проте управлінням було отримано лист відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Ліпецькій області від 02.03.2018 року щодо запиту пенсійної справи та інформації про припинення виплат позивачу, тому виплата пенсії припинена з 01.06.2018 року у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. Разом з тим, оскільки позивач звернувся з заявою про поновлення виплати пенсії на території України, головним управлінням перевіряється інформація щодо отримання позивачем пенсії на території Російської Федерації, тому поновлення виплати пенсії можливе лише після отримання документів, які спростовують факт отримання позивачем пенсії на території Російської Федерації. У зв`язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у задоволенні клопотань представника відповідача про витребування доказів та розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 9-11).

Як зазначає відповідач в тексті відзиву на позов, позивачу була призначена пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена з причини виїзду пенсіонера за кордон на постійне місце проживання, оскільки ГУ ПФУ було отримано лист відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Ліпецькій області від 02.03.2018 року №2240 щодо запиту пенсійної справи та інформації про припинення виплат позивачу (а.с. 51).

14 листопада 2018 року відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Ліпецькій області надіслало запит №67/12116 про надіслання атестату про припинення виплати пенсії на ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням ним громадянства Російської Федерації, на підставі якого 13.02.2019 року Головне управління направило атестат про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання до Російської Федерації (а.с. 54, 55).

У зв`язку з наведеним, ГУ ПФ України в Донецькій області з 01.06.2018 року вирішено припинити виплату пенсії позивачу.

На звернення позивача з підстав припинення виплати пенсії, Управління надіслало лист від 27.02.2019 року №923-М-01, в якому зазначено, що виплату пенсії припинено з 01.06.2018 року у зв`язку із надходженням запиту відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по Ліпецькій області від 02.03.2018 року №2240, уповноваженого поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за новим місцем проживання. Разом з тим, 24.03.2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії, розрахованої відповідно до абз. 1 п. 3 постанови №103, однак підстави для виплати різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відсутні, оскільки позивач не перебуває на обліку в головному управлінні у зв`язку з виїздом до Російської Федерації (а.с. 16).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави. За приписами ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. За ст. 3 людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно ст. 19 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а на підставі ст. 46 громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно статті 1-1 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на України складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 51 цього ж Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У Рішенні № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивач є громадянином України та отримував пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак виплата пенсії припинена відповідачем у зв`язку з виїздом позивача на постійне місце проживання за кордон (до Російської Федерації).

Суд встановив, що починаючи з 13.03.1992 діє Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписана Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою , яка базується на територіальному принципі. Вказаною Угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць СНД, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

При цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера. При переселенні пенсіонера, якому на території однієї договірної сторони призначено пенсію на підставах, не передбачених законодавством іншої договірної сторони, виплата пенсії проводиться компетентними органами договірної сторони, яка її призначила, до виникнення права на пенсію відповідно до законодавства держави переселення.

За приписами статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

В даному випадку, як встановлено судом, на момент припинення пенсії позивачу в Україні (01.06.2018 року), доказів призначення та виплати такого виду пенсії, призначеного за законодавством України в країні-учасниці СНД - Російської Федерації відповідно до умов Міжнародної угоди від 13.03.1992 року, останньому не надано, а позивача, як пенсіонера, не було взято на облік в органі Пенсійного фонду Російської Федерації. Протилежного суду, на час розгляду справи, відповідачем не доведено.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем до суду не подано жодних документальних доказів на підтвердження переїзду позивача на постійне місце проживання до Російської Федерації та отриманням ним там громадянства і пенсії за законодавством Російської Федерації.

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованим припинення нарахування і виплати пенсії позивачу з 01.06.2018 року, а також невиплату різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, з підстав виїзду позивача за кордон на постійне місце проживання, за відсутністю документальних доказів призначення та виплати останньому аналогічного виду пенсії на території країни-учасниці СНД.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача сплатити заборгованість по невиплаті доплати після перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 44 291,60 грн., суд зазначає, що він не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати суми пенсії позивача, тому належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача виплатити перераховану пенсію позивачу з 01.01.2016 року.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ВУ силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ), за період з 01.06.2018 року по 13.02.2019 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ), перераховану пенсію з 01.01.2016 року.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 537 (п`ятсот тридцять сім) гривень 90 копійок.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 230 (двісті тридцять) гривень 50 копійок.

Повне судове рішення складено 17 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чучко В.М.