Рішення № 81850630, 16.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2476/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.05.2018 позивач імпортувала на митну територію України сідельний тягач RENAULT T460, 2014 року випуску, як преференційний товар в рамках режиму вільної торгівлі, визначеної згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та Протоколу І до неї. Для підтвердження преференційного походження ФОП ОСОБА_1 надано для перевірки копію рахунку № 029/208 від 22.05.2018, ВМД № UA205090/2018/039638 від 25.05.2018, ЕЕ № UA205090/2018/39172, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 № D 1051032 від 30.05.2018.

Листами Волинської митниці ДФС від 14.06.2018 № 7213/20/03-70-19-04 та від 25.10.2018 № 14926/20/03-70-19-04 позивача повідомлено про те, що сертифікат з перевезення EUR.1 № D 1051032 направлено на перевірку до уповноважених органів країни експорту, тому відновлення режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД № UA205090/2018/039638 від 25.05.2018, буде прийняте з врахуванням інформації про результати перевірки.

Позивач вважає, що підстави для призупинення режиму вільної торгівлі відносно імпортованого товару є надуманими, а бездіяльність Волинської митниці ДФС протиправною і такою що не відповідає ні самій Угоді про асоціацію, ні Протоколу І до неї.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Волинської митниці ДФС щодо невідновлення режиму вільної торгівлі відносно товару сідельний тягач RENAULT T460, 2014 року виготовлення, шасі НОМЕР_1 , згідно з МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638 протиправною, та зобов`язати відповідача відновити режим вільної торгівлі до товару сідельний тягач RENAULT T460, 2014 року виготовлення, шасі НОМЕР_1 , згідно з МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. № 23/03-70-10/14 від 08.01.2019) (а. с. 25-29) представник відповідача ОСОБА_2 . позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскільки ввезений позивачем товар є бувшим у вжитку, а експортер товару не є його виробником, у Волинської митниці ДФС виникли обґрунтовані підстави для перевірки преферційного походження товару, при цьому, позивача було повідомлено про направлення сертифікату на перевірку до уповноважених органів країни експорту для перевірки преференційного статусу походження товару та про те, що рішення про відновлення режиму вільної торгівлі до спірного товару буде прийняте за результатами проведеної перевірки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

Ухвалою суду від 15.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці ДФС про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 49).

03.04.2019 суд постановив ухвалу, якою витребував з Волинської митниці ДФС докази направлення Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України та вручення адресату листа Волинської митниці ДФС від 15.06.2018 № 704/8/03-70-19-04 «Щодо перевірки документів про походження товару» та відповіді на вказаний лист щодо ввезеного за МД № UA205090/2018/0396381 транспортного засобу (сертифікат EUR.1 № D1051032 ), а також витребував у ФОП ОСОБА_1 засвідчений переклад на українську мову сертифікату EUR.1 № D1051032 (а. с. 53).

10.04.2019 на виконання ухвали суду про витребування доказів від 03.04.2019 на адресу суду від учасників справи надійшли додаткові докази (а. с. 62-74).

Крім того, на запит суду надійшов лист ДФС України від 15.04.2019 разом із копією запиту щодо перевірки сертифікату з перевезення товару до митної адміністрації ФРН (а. с. 77-80).

06.05.2019 позивач подала суду додаткові пояснення, у яких звернула увагу, що фактично перевірка походження товару, ввезеного 25.05.2018, розпочалася лише через 10 місяців шляхом направлення запиту до митного органу країни імпорту у квітні 2019 року (а. с. 85-86).

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638 ввезено на митну територію України та оформлено за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8701209000 товар «тягач сідельний, призначений для перевезення вантажних напівпричепів, бувший у використанні, марка згідно з довідником RENAULT, модель згідно з довідником Т460, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014, шасі номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 10837 см.куб., дизель, потужність двигуна 345 кВт., номер двигуна невизначений, колісна формула 4х2, маса в разі повного навантаження 20500 кг, загальна кількість місць включаючи водія 2, категорія ТЗ за документами виробника № 3, торгівельна марка RENAULT, виробник RENAULT, Франція (EU)» (а. с. 5-6).

08.06.2018 на адресу Волинської митниці ДФС надійшов лист ФОП ОСОБА_1 від 05.06.2018 № 05/06/1, у якому позивач повідомила, що при митному оформленні вказаного вище товару преференційний режим не застосовувався у зв`язку із помилкою у сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1, та у зв`язку із наявністю на даний час правильного сертифікату EUR.1 № D1051032 від 22.05.2018 просила відновити преференційний режим до товару № 1 згідно із МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638 відповідно до Угоди про вільну торгівлю з ЄС та перерахувати сплачені кошти відповідно до статті 301 Митного кодексу України на вказані у заяві рахунки, а саме мито в сумі 69305,02 грн., ПДВ в сумі 13861,00 грн. При цьому, до вказаного листа було додано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № D1051032 від 22.05.2018 та копію МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638 (а. с. 32-35).

Листом від 14.06.2018 № ФОП -7213 /20/03-70-19-04 відповідач повідомив позивача, що товар є бувшим у використанні та має значний термін експлуатації, тому відповідно до положень статей 32, 33 Протоколу 1 прийнято рішення про направлення вищезазначеного сертифікату на перевірку до уповноважених органів країни експорту для перевірки преференційного статусу походження товару, а рішення про відновлення режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638 буде прийнято митницею з врахуванням інформації про результати перевірки (а. с. 36).

18.10.2018 на адресу Волинської митниці ДФС надійшов лист ФОП ОСОБА_1 від 11.10.2018 № 11/10/1, у якому позивач просила повторно розглянути заяву про відновлення преференційного режиму до товару № 1 згідно із МД № UA205090/2018/039638 від 25.05.2018 (а. с. 37).

Листом від 25.10.2018 № ФОП -14926 / 20 /03-70-19-04 відповідач повідомив позивача, що сертифікат з перевезення EUR.1 № D1051032 направлено на перевірку до уповноважених органів країни експорту, рішення про відновлення режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638, буде прийнято митницею з врахуванням інформації про результати перевірки (перевірка може тривати до 10 місяців) (а. с. 38).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 в м. Брюсселі (далі - Угода про асоціацію з ЄС), яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Як передбачено пунктом 1 статті 6 Протоколу І, в статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу. Згадані вище умови вказують для всіх товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, обробку, яку необхідно виконати з використовуваними у виробництві товару матеріалів іншого походження. Ці умови можуть бути застосовані тільки до вказаних матеріалів. Зі вказаного витікає, що якщо товар, який набув статусу виробленого у вказаній країні завдяки виконанню умов, вказаних у Додатку II, використовується для виготовлення іншого товару, то застосовні для цього другого товару умови не поширюються на перший; також не має значення, чи використовувались для виготовлення першого товару матеріали іншого походження.

Відповідно до додатку ІІ до Протоколу І для товарів групи 87 визначено умову походження товару з ЄС: «виробництво, у якому ціна усіх матеріалів не перевищує 40% ціни товару від виробника».

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16 Протоколу І передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

За приписами статті 32 Протоколу І митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Як передбачено статтею 33 Протоколу І, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Згідно із частинами першою - третьою статті 43 Митного кодексу України (далі - МК України) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частин першої - третьої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Крім того, суд враховує, що листом від 03.03.2017 № 5466/7/99-99-19-03-17 «Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу» ДФС України роз`яснило, що до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

У цьому листі також зауважено, що подання суб`єктами ЗЕД документів про походження товару з метою відновлення преференційного режиму відповідно до статті 301 Митного кодексу України не є підставою (причиною) для здійснення перевірки цих документів (без обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару) (а. с. 88-90).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не прийняв рішення про відновлення режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД № UA205090/2018/039638 від 25.05.2018, за заявами позивача від 05.06.2018 та від 11.10.2018 з тих підстав, що у митниці виникли обґрунтовані підстави для перевірки преференційного походження товару (у зв`язку із тим, що товар є бувшим у вжитку, а експортер товару не є виробником) та сертифікат з перевезення EUR.1 № D1051032 направлено на перевірку до уповноважених органів країни експорту.

Проте, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави в порядку статті 33 Протоколу І, статті 45 МК України для здійснення перевірки сертифікату з перевезення EUR.1 № D1051032, оскільки обґрунтовані сумніви щодо достовірності цього документу про походження товару об`єктивно відсутні.

При цьому, на вимогу суду позивач подав засвідчену копію перекладу на українську мову вказаного сертифікату, який виданий уповноваженим митним органом ФРН за встановленим зразком та підтверджує преференційне походження товару (а. с. 73-74). Суд вважає, що у сукупності з іншими поданими до митного оформлення документами (а. с. 4, 7) спірний товар можна визначити як такий, що походить з ЄС.

Суд звертає увагу, що ті обставини, що товар є бувшим у вжитку, а експортер товару не є виробником, не може бути підставою в розумінні статті 33 Протоколу І, статті 45 МК України для вчинення дій щодо перевірки правомірності преференційного походження товару. Крім того, такі обставини не згадуються в переліку випадків обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару, зазначених у листі ДФС України від 03.03.2017 № 5466/7/99-99-19-03-17 «Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу».

Крім того, судом також встановлено, що Волинська митниця ДФС звернулася із листом від 15.06.2018 № 704/8/03-70-19-04 до ДФС України щодо розгляду питання про подальше направлення вказаного сертифікату до уповноважених органів ФРН для перевірки правомірності преференційного походження товарів (а. с. 64-71).

Проте, ДФС України направлено запит щодо перевірки вказаного сертифікату з перевезення товару EUR.1 до митної адміністрації ФРН лише 09.04.2019, що підтверджується листом ДФС України від 15.04.2019 № 8095/5/99-99-19-04-01-16 з додатком (а. с. 77-80).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач 05.06.2018 вперше звернулася до відповідача із заявою про відновлення преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638, а запит щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 було направлено ДФС України до митної адміністрації ФРН лише 09.04.2019, тобто за збігом десяти місяців після першого звернення позивача. При цьому, суд звертає увагу, що Волинська митниця ДФС не вжила будь-яких заходів щодо отримання від ДФС України відповіді на лист від 15.06.2018 про перевірку преференційного походження товару.

На думку суду, оскільки позивач подала у встановленому порядку сертифікат EUR.1 № D1051032 для відновлення преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638, щодо достовірності якого відсутні обґрунтовані сумніви, при цьому, на час повторного звернення позивача 11.10.2018 запиту щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 до митної адміністрації ФРН направлено не було, тому у відповідача були відсутні правові підстави для невідновлення режиму вільної торгівлі щодо вказаного товару.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невідновлення режиму вільної торгівлі до товару, ввезеного згідно із МД від 25.05.2018 № UA205090/2018/039638, після звернень позивача від 05.06.2018 та від 11.10.2018, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною належить задовольнити.

Крім того, виходячи із наданих суду пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України повноважень, та з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно також задовольнити позовні вимоги про зобов`язання відповідача відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до вказаного товару.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1762,00 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 13.12.2018 № 1093 (а. с. 18), та який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується випискою (а. с. 19).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Волинської митниці ДФС щодо невідновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) відносно товару сідельний тягач RENAULT T460, 2014 року виготовлення, шасі НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією від 25 травня 2018 року № UA205090/2018/039638.

Зобов`язати Волинську митницю ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код 39472698) відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару сідельний тягач RENAULT T460, 2014 року виготовлення, шасі НОМЕР_1 , згідно з митною декларацією від 25 травня 2018 року № UA205090/2018/039638.

Стягнути з Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код 39472698) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 1762 гривні 00 копійок (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх