Рішення № 81849743, 16.05.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/7845/18

Провадження № 2/265/244/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря судового засідання – Себко Г. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 265/7845/18 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Каргіна Є. С.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_2 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку він одноособово прийняв за відсутності інших спадкоємців. Натомість зазначав, що через відсутність державної реєстрації на такий будинок, йому було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на такий будинок, який за даними Маріупольського БТІ рахується за бабусею позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті бабусі, разом із нею мешкав батько позивача по АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією домової книги. На підставі цього ОСОБА_2 фактично прийняв у спадок після смерті ОСОБА_3 побудований до 1992 року будинок по АДРЕСА_1 . Враховуючи, що свого часу не була проведена державна реєстрація права власності на таку нерухомість за спадкодавцями, позивач просив суд захистити його права спадкоємця шляхом визнання за ним права власності на будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

За клопотанням представника відповідача з Маріупольського бюро технічної інвентаризації було витребувано інвентаризаційну справу щодо будинку АДРЕСА_1 , а також витребувано з Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, проти задоволення позову не заперечував, визнаючи заявлені ОСОБА_1 вимоги.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК) спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

За ст. 1261 ЦК в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

На підставі ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ч. 1 ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 106 від 23 січня 2012 року (а. с. 13).

Також суд встановив, що згідно із постановою від 13 серпня 2018 року державний нотаріус 4-ї маріупольської державної нотаріальної контори за спадковою справою № 382 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2 – відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 через відсутність правовстановлюючого документа на спірну нерухомість (а. с. 9, 112).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Дослідженням спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 вбачається, що остання була заведена на підставі заяви позивача ОСОБА_1 , про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача виданого 19 липня 1977 року Відділом РАГС Орджонікідзевського району міста Жданова, актовий запис № 782 від 19 липня 1977 року (а. с. 113-123).

За вказаною спадковою справою вбачається, що ОСОБА_1 єдиний хто успадкував спадок після смерті ОСОБА_2 , що також підтверджується відомостями зі Спадкового реєстру (а. с. 113-123).

Також судом було встановлено, що матір`ю ОСОБА_2 була ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 6 травня 1954 року Калінінською сільською радою Поворинського району Балашовської області, актовий запис № 16 від 6 травня 1954 року (а. с. 115).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого 19 квітня 1999 року Орджонікідзевським відділом громадянського стану міста Маріуполя, актовий запис № 517 від 19 квітня 1999 року (а. с. 14).

Крім цього зі спадкової справи № 382 щодо майна померлого ОСОБА_2 вбачається, що останній після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , звернувся до нотаріусу для успадкування будинку АДРЕСА_1 на підставі ст. 529 ЦК (в редакції 1963 року). При цьому факт прийняття спадщини ОСОБА_2 було встановлено нотаріусом на підставі реєстрації ОСОБА_2 у такому будинку на момент смерті спадкодавця, ОСОБА_3 , внаслідок чого було заведено спадкову справу № 214 (а. с. 118, 119).

Також судом було встановлено, що ОСОБА_2 єдиний хто успадкував спадок після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується відомостями з реєстру заповітів та реєстру спадкових справ, однак через смерть такого спадкоємця 22 січня 2012 року спадкова справа № 214 щодо майна спадкодавці ОСОБА_3 була закрита (а. с. 119, 120, 123).

Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а за п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК (в редакції 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, то до відносин спадкування майна ОСОБА_3 підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року (далі – ЦК УРСР).

Так за ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Згідно із ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, що повинно бути вчинено протягом 6 (шести) місяців з дня відкриття спадщини.

На підставі встановлених судом обставин справи підтверджено, що ОСОБА_2 успадкував спадщину після смерті ОСОБА_3 , а спадщину після смерті ОСОБА_2 успадкував вже позивач.

Суд зауважує, що до 5 серпня 1992 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалась «Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року.

При цьому у Листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі за текстом рішення - Лист ВССУ) також зазначалось, що державна реєстрація права власності на будівлі, споруди не залежала від виникнення права власності на нерухоме майно до моменту набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2004 року та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тому в разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Оглянувши надану МКП «Маріупольське БТІ» інвентарну справу на будинок АДРЕСА_1 , суд вставив, що за наявними там відомостями станом на 1 жовтня 1975 року житловий будинок літ. А-1 був самовільно побудований ОСОБА_3 .

Також з вказаної інвентарної справи вбачається, що відповідно до висновку від 18 червня 2002 року про реєстрацію домоволодіння по АДРЕСА_1 , побудованого ОСОБА_3 , було направлено документацію для вирішення питання про введення самовільно побудованого житлового будинку в експлуатацію з видачею на нього свідоцтва про право власності (а. с. 66).

Натомість з відповіді МКП «Маріупольське БТІ» від 22 травня 2018 року вбачається, що право власності на будинок по АДРЕСА_1 не було зареєстровано (а. с. 27).

Відповідно до п. 3.1 Листа ВССУ окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно; 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

За п. 3.2 Листа ВССУ громадяни, які збудували житлові будинки до 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Судом встановлено, що на момент прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 будинок по АДРЕСА_1 значився самовільно побудованим таким спадкодавцем та не був прийнятий до експлуатації при житті ані ОСОБА_3 , ані її спадкоємцем, ОСОБА_2

За ст. 331 ЦК (в редакції 2004 року) право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, якщо ж договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі змістом ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 22 січня 2012 року) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, в тому числі право власності на нерухоме майно.

За ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 22 січня 2012 року) державна реєстрація прав проводиться на підставі, крім іншого, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 29, 44, 46 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 22 січня 2012 року), для проведення державної реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на новозбудоване нерухоме майно по вулиці АДРЕСА_1 місті Маріуполі заінтересованій особі слід було подати: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та завірену в установленому порядку копію примірника кадастрового плану земельної ділянки на паперовому носії; документ, що містить технічну характеристику такого об`єкта нерухомого майна і формується за результатами проведення його технічної інвентаризації; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Також на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції з 12 березня 2011 року) було визначено порядок проектування та будівництва об`єктів нерухомості власниками або користувачами земельних ділянок.

При цьому за п. 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органом державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно за заявою власників (користувачів) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, збудовані відповідно до цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймаються у експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів.

Судом натомість було встановлено, що державна реєстрація будинку по АДРЕСА_1 як на момент смерті ОСОБА_3 , так й на момент смерті ОСОБА_2 не була проведена.

На підставі п. 3.2 Листа ВССУ в разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше відповідно до встановленого правового режиму спірного майна.

Суд зазначає, що внаслідок законодавчих змін п. 49 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, передбачалось, що документом, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Також наголошено, що документи, які підтверджують виникнення, перехід, припинення права власності на такий об`єкт нерухомого майна, заявник не подає.

Також за п. 3.1 «Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, аналогічним чином зазначалось, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Суд вказує, що за змістом ст. 4, 5 вже чинної редакції Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в тому числі житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини.

При цьому за змістом ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції з 2 листопада 2016 року) для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні житлові будинки, господарські будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях міських рад, якими здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Також відповідно до п. 41, 42 діючого «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. При цьому в такому випадку документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта не вимагається.

Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту, складеного 8 травня 2018 року представниками МКП «Маріупольське БТІ» на будинок 15 по вулиці АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , вбачається, що такий будинок складається з житлового будинку літ. А-1 (житлова площа – 32,2 кв. м., загальна площа – 49,0 кв. м.), сараю літ. Б-1, погребу літ. Б/п, вбиральні літ. В-1 та огорожі № 1. При цьому усі будівлі побудовані до 1958 року включно (а. с. 16-20).

На підставі відповіді МКП «Маріупольське БТІ» від 22 травня 2018 року також вбачається, що усі споруди на земельній ділянці по АДРЕСА_1 побудовані до 1992 року, тому не відносяться до самочинного будівництва (а. с. 27).

Вказана інформація в довідці МКП «Маріупольське БТІ» обґрунтовується тим, що внаслідок законодавчих змін вже не вимагається наявність документів, які б підтверджували виникнення права на індивідуальний житловий будинок, побудований до 5 серпня 1992 року, його відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також його прийняття в експлуатацію, оскільки вказані документи наразі замінює технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Також суд наголошує, що за ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином суд дійшов висновку, що при реєстрації права власності на житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, побудовані до 5 серпня 1992 року, введення їх в експлуатацію чинним законодавством не вимагається, а документами необхідними для реєстрації права власності на такі об`єкти нерухомості є: 1) технічний паспорт БТІ із зазначенням року побудови до 5 серпня 1992 року; 2) документ про присвоєння поштової адреси такому об`єкту нерухомого майна; 3) документ, що посвідчує правовий режим земельної ділянки під такою спорудою.

При цьому судом було встановлено, що оскільки на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який записано за ОСОБА_4 та який був побудований до 1992 року, мається належним чином складений технічний паспорт за результатами технічної інвентаризації, проведеної у 2018 році, то вказане свідчить про фактичне прийняття за діючим законодавством в експлуатацію закінченого будівництвом спірного житлового будинку та допоміжних будівель до нього.

В той же час судом встановлено, що ані на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 1999 року, ані у подальшому ОСОБА_2 , спадкоємцем останньої, як не було проведено прийняття у експлуатацію такого житлового будинку, так й не було проведено державної реєстрації права власності на нього.

З огляду на перелічене, враховуючи норми спадкового права, на момент відкриття спадщини після смерті батька позивача право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не входило у спадщину, оскільки сам спадкодавець такого права у встановленому законом порядку не мав, тому вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним в порядку спадкування права власності на такий будинок є безпідставними.

Натомість суд встановив, що для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 згідно чинного законодавства наразі слід з визначеними в «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документами звернутись до органу державної реєстрації прав.

З огляду на те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, та враховуючи, що ОСОБА_3 мала права забудовника житлового будинку АДРЕСА_1 , права якої перейшли у спадок та були прийняті ОСОБА_2 , спадкові права якого в цій частині були прийняті як спадок, в свою чергу, ОСОБА_1 , то таким чином суд дійшов висновку, що до позивача, як спадкоємця померлого ОСОБА_2 перейшли права забудовника, які той успадкував після смерті ОСОБА_3 , шляхом отримання права саме на оформлення права власності на такий житловий будинок у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене суд вважає можливим задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 частково, визнавши за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права забудовника шляхом надання позивачу можливості провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оформивши тим самим право власності на вказане нерухоме майно в порядку спадкування на себе.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на нерухомість в порядку спадкування – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права забудовника житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 права за технічним паспортом, оформленим на ОСОБА_3 , померлу 19 квітня 1999 року, провести державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. А-1 (житлова площа – 32,2 кв. м., загальна площа – 49,0 кв. м.), сараю літ. Б-1, погребу літ. Б/п, вбиральні літ. В-1 та огорожі №1.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Маріупольська міська рада, ЄДРПОУ: 33852448, зареєстрована в м. Маріуполі по пр. Миру 70.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21 травня 2019 року.

Суддя :