Рішення № 81847221, 16.05.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2019 р. Справа № 924/246/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М. розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, м. Київ

до міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго”, м. Хмельницький

про стягнення 30404,65 грн., з яких: 25702,90 грн. – пеня; 4701,75 грн. – 3% річних

Представники сторін:

позивач: не викликався

відповідач: Остапюк С.Г. – довіреність від 02.01.2019р. №5/02; Ялівчук А.А. - довіреність від 02.01.2019р. №4/02

В підготовчому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

22.03.2019р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, м. Київ до міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго”, м. Хмельницький про стягнення 30404,65 грн., з яких: 25702,90 грн. – пеня; 4701,75 грн. – 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019р. зазначена позовна заява передана для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. відкрито провадження у справі № 924/246/19 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.04.2019 р.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 16.05.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 30404,65 грн., з яких: 25702,90 грн. – пеня; 4701,75 грн. – 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2495/1617-БО-34 від 22.06.2016р., чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. договору.

Відповідач у письмовому відзиві від 11.04.2019р. зазначає, що несвоєчасне проведення розрахунків виникло не у зв`язку з умисним ухиленням відповідача від виконання зобов`язання, а залежить від своєчасного та повного розрахунку бюджетними установами та організаціями за поставлену відповідачем теплову енергію, неможливістю вільно розпоряджатися власними коштами, збитковості тарифів, необхідністю проведення термінових ремонтів для усунення аварійних ситуацій, проведення заходів по запровадженню енергозберігаючих технологій.

Звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ №217 від 18.06.2014р. уповноважений банк (ПАТ „Державний ощадниц банк України” здійснює розподіл і перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача щодня до 12 години. Відповідач обмежений у можливості розпоряджатися власними коштами всі надходження на рахунки відповідача пропорційно розподіляються між НАК „Нафтогаз України”, ПАТ „Хмельницькгаз”, ПАТ „Укртрансгаз”, а тому 95% від коштів, що надходять від споживачів на рахунки підприємства зі спеціальним режимом використання банком по затвердженим НКРЕКП нормативам автоматично відправляються на рахунки НАК „Нафтогаз України”.

Відповідач вказує, що за останні роки має значні збитки, пов`язані насамперед з невідповідністю затверджених НКРЕКП тарифів на теплову енергію витратам на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Просить врахувати суд, що відповідач є підприємством теплоенергетики, що забезпечує теплопостачання в ряд стратегічно важливих об`єктів (лікарні, дитячі садки, школи), тому вказує, що даний випадок є винятковим, виходячи із загальносуспільних інтересів, які можуть бути порушені в разі покладання на відповідача зобов`язання по сплаті пені у повному обсязі. Крім того, просить взяти до увагу, що відповідач прострочив оплату за договором лише 1 місяць. Враховуючи причини неналежного виконання зобов`язання, які не залежать від волі відповідача, невідповідність розміру стягуваної пені, позивач просить зменшити розмір нарахованої пені на 50% та відмовити у стягненні 3% річних.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (споживач) укладено договір постачання природного газу №2495/1617-БО-34, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. газ обсягом до 15041 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень 2016р. – 995; листопад 2016р. – 2121; грудень 2016р. – 2430; січень 2017р. – 3565; лютий 2017р. – 3510; березень 2017 – 2420.

Як передбачено п. 2.3. договору планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.

Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. договору приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно з п. 5.1. договору ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2. договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником. Така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 6343,20 грн. з урахуванням ПДВ – від 50 тис. куб.м. та 7099,20 грн. з ПДВ – до 50 тис. куб.м.

Як передбачено п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від споживача погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування. Відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до п. 6.5. договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та актів його приймання-передачі.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим договором.

У разі невиконання споживачем пунктів 6.1., 6.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 8.2. договору).

У відповідності до п. 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до з 01.110.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

28.10.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 22.09.2016р. №2495/1617-БО-34, якою зокрема, змінено обсяги поставки природного газу. Також в іншій редакції викладено п. 8.2. договору: „У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення”.

31.10.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 22.09.2016р. №2495/1617-БО-34, якою внесено зміни щодо ціни договору, а саме, п. 5.2. договору викладено в іншій редакції: „Ціна за 1000 куб.м.м газу за цим договором з 01.11.2016р. становить 6819,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) – 1363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ – 8182,80 грн.”.

22.11.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 22.09.2016р. №2495/1617-БО-34, якою п. 5.2. договору викладено в наступній редакції: „Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.12.2016р. становить 7148,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) – 1429,60 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ – 8577,60 грн.”.

Додатковою угоду №4 до договору постачання природного газу від 22.09.2016р. №2495/1617-БО-34 п. 5.2. договору викладено в наступній редакції: „Ціна за 1000 куб.м.м газу за цим договором з 23.12.2016р. становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ – 5930,40грн.”.

Згідно додаткової угоди №6 до договору постачання природного газу від 22.09.2016р. №2495/1617-БО-34 сторони змінили обсяги постачання природного газу, ціну природного газу з 01.04.2017р. – 9488,64 грн. з ПДВ. Також в п. 8.2. договору слова „21% річних” замінено на „16,4 % річних”.

Додатковою угоду №7 до договору постачання природного газу від 22.09.2016р. №2495/1617-БО-34 сторони змінили обсяги постачання природного газу.

На виконання умов договору та додаткових угод позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 57553881,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 3516510,62 грн.; від 30.11.2016р. на суму 9952723,27 грн.; від 31.12.2016р. на суму 9573546,58 грн.; від 31.01.2017р. на суму 12479684,69 грн.; від 28.02.2017р. на суму 11096264,69 грн.; від 31.03.2017р. на суму 6773519,04 грн.; від 30.04.2017р. на суму 4161632,11 грн.

Згідно довідки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про операції по МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” з 01.01.2016р. по 31.05.2018р., заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Враховуючи, що платежі здійснювалися з порушенням термінів оплати, позивач звернувся з позовом про стягнення з міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” 30404,65 грн., з яких: 25702,90 грн. – пеня; 4701,75 грн. – 3% річних.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1 ст.16 Цивільного кодексу України – кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (споживач) укладено договір постачання природного газу №2495/1617-БО-34, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 57553881,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 3516510,62 грн.; від 30.11.2016р. на суму 9952723,27 грн.; від 31.12.2016р. на суму 9573546,58 грн.; від 31.01.2017р. на суму 12479684,69 грн.; від 28.02.2017р. на суму 11096264,69 грн.; від 31.03.2017р. на суму 6773519,04 грн.; від 30.04.2017р. на суму 4161632,11 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в жовтні 2016р. - до 25.11.2016р. (включно);

- за газ, отриманий в листопаді 2016р. - до 25.12.2016р. (включно);

- за газ, отриманий в грудні 2016р. - до 25.01.2017р. (включно);

- за газ, отриманий в січні 2017р. - до 25.02.2017р. (включно);

- за газ, отриманий в лютому 2017р. - до 25.03.2017р. (включно);

- за газ, отриманий в березні 2017р. - до 25.04.2017р. (включно);

- за газ, отриманий в квітні 2017р. - до 25.05.2017р. (включно);

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що станом на момент звернення з позовом до суду вартість поставленого позивачем природного газу сплачена в повному обсязі.

Однак за природний газ, поставлений у квітні 2017р. проплати були здійсненні з порушенням терміну, встановленого п. 6.1. договору.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 4701,75 грн. за період з 26.05.2017р. по 14.06.2017р. за зобов`язаннями квітня 2017р. з урахуванням здійснених відповідачем проплат за вказаний період. Тому заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 52,48 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 8.2 договору з урахуванням додаткових угод №1 від 28.10.2016р. та №6 від 31.03.2017р. передбачено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення”.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 25702,90 грн. за період з 26.05.2017р. по 14.06.2017р. за зобов`язаннями квітня 2017р. з урахуванням здійснених відповідачем проплат за вказаний період.

Відповідач у відзиві від 11.04.2019р. просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Згідно з підпунктом 3.17.4. пункту 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач посилається на важне фінансове становище, вказує, що зобов`язання за договором постачання природного газу від 22.09.2016р. були виконані відповідачем повністю, а прострочення оплати було незначним (1 місяць) та спричинено несвоєчасними розрахунками бюджетних організацій та неотримання своєчасної компенсації від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю, яка виникла у зв`язку зі зростанням ціни на газ.

Звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ №217 від 18.06.2014р. уповноважений банк (ПАТ „Державний ощадний банк України” здійснює розподіл і перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача щодня до 12 години. Відповідач обмежений у можливості розпоряджатися власними коштами всі надходження на рахунки відповідача пропорційно розподіляються між НАК „Нафтогаз України”, ПАТ „Хмельницькгаз”, ПАТ „Укртрансгаз”, а тому 95% від коштів, що надходять від споживачів на рахунки підприємства зі спеціальним режимом використання банком по затвердженим НКРЕКП нормативам автоматично відправляються на рахунки НАК „Нафтогаз України”.

Просить врахувати суд, що відповідач є підприємством теплоенергетики, що забезпечує теплопостачання в ряд стратегічно важливих об`єктів (лікарні, дитячі садки, школи), тому вказує, що даний випадок є винятковим, виходячи із загальносуспільних інтересів, які можуть бути порушені в разі покладання на відповідача зобов`язання по сплаті пені у повному обсязі.

На підтвердження викладених обставин відповідачем надано довідки про фінансовий стан МКП „Хмельницькобленерго” станом на 01.10.2016р., на 01.01.2017р., на 01.01.2018р., які свідчать про важке фінансове становище комунального підприємства та наявність збитків за результатами господарської діяльності ( станом на 01.10.2016р. – в сумі 10787 тис. грн., станом на 01.01.2017р. – в сумі 28196 тис. грн., станом на 01.01.2018р. – в сумі 2121737 тис. грн.), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за червень 2017р. та картку рахунку 631 за червень 2017р., яка свідчать про сплату заборгованості 15.06.2017р.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи фінансовий стан відповідача, збитковість діяльності підприємства, причини неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ, ступінь загального виконання зобов`язання та особливості бюджетного фінансування, використання відповідачем придбаного природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 3% річних у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання за договором, суд вбачає підстави для зменшення штрафних санкцій (пені) на 50%.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 12851,45 грн.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 17553,20 грн., з яких: 12851,45 грн. – пеня; 4701,75 грн. – 3% річних.

В решті позову щодо стягнення пені в розмірі 12851,45 грн. суд відмовляє у зв`язку із зменшенням її на 50%.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 9 даної статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, ідентифікаційний код 03356571) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 12851,45 грн. (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна гривня 45 коп.) пені; 4701,75 грн. (чотири тисячі сімсот одна гривні 75 коп.) 3% річних, 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.05.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи,

2 – ПАТ НАК „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6); 3 – „Хмельницьктеплокомуненерго” (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5). Всім рекомендованим з повідомленням.