Рішення № 81847169, 08.05.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.05.2019 Справа № 920/1031/18м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Олтушевській І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1031/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", м. Суми

про стягнення 3 909 363 грн 30 коп

представники сторін:

від позивача: Дудченко В.В. (за довіреністю № 1-350 від 29.12.2018),

від відповідача: Танчик О.М. (за довіреністю № 18-49/3 від 28.12.2018).

В судовому засіданні 06.05.2019 оголошувалась перерва до 08.05.2019.

Суть спору: 27.12.2018 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» звернулось до суду з позовною заявою від 20.12.2018 № 2401ВИХ-18-4128, відповідно до якої просить суд: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на свою користь пеню в розмірі 2 549 970 грн 30 коп та штраф в розмірі 1 359 393 грн 00 коп, а також стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в сумі 58 640 грн 45 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.12.2018 відкрито провадження у справі № 920/1031/19 в порядку загального провадження з повідомленням сторін.

21.01.2019 до суду надійшов відзив від № 18-7/57 Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», в якому представник відповідача просить застосувати позовну давність до вимог АТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Київтрансгаз`АТ «Укртрансгаз» про стягнення з ПАТ «Сумське НВО» неустойки за договором № 1607000351 від 12.07.2016 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

25.01.2019 до суду надійшло клопотання б/н, б/д представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просить суд поновити строк для подання позивачем відповіді на відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.01.2019 № 920/1031/18 задоволено клопотання б/н, б/д представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про поновлення строку для подачі відповіді на відзив.

04.02.2019 до суду надійшла відповідь на відзив б/н, б/д (від 04.02.2019 Вх. № 783) представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз», відповідно до якої представник пояснила, що твердження Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», що позивач звернувся з позовом про стягнення штрафних санкцій за Договором № 1607000351 від 12.07.2016 в грудні 2018, тобто поза межами строків позовної давності, що встановлені ст. 258 ЦК України є безпідставними та необгрунованими , оскільки порушення права позивача відбулося саме 28.12.2017, внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки партії товару, на підставі заявки вих. №2401ВИХ-17-702 від 12.10.2017.

08.02.2019 до суду надійшло клопотання б/н, б/д (від 08.02.2019 Вх. № 369к) представника Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» оригінал заявки на крани кульові від 07.02.2017 № 831/28-04.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.02.2019 № 920/1031/18 вищезазначене клопотання задоволено.

20.02.2019 представник ПАТ «Сумське НВО» подав до суду заперечення № 18-7/191, в яких не згоден з твердженням позивача щодо позовної давності. Аргументи АТ «Укртрансгаз» стосовно переривання строків позовної давності щодо вимог позивача про сплату ПАТ «Сумське НВО» штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань з поставки товару за договором від 12.07.2016 № 1608000351 є такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, тому просить застосувати позовну давність до вимог АТ «Укратрансгаз» в особі Філії «УМГ Київтрансгаз» АТ «Укратрансгаз» про стягнення з ПАТ «Сумське НВО» 3 909 363 грн 30 коп неустойки за договором від 12.07.2016 № 1608000351 та відмовити у АТ «Укратрансгаз» в особі Філії «УМГ Київтрансгаз» АТ «Укратрансгаз» у задоволенні позовних вимог.

25.02.2019 представник АТ «Укртрансгаз» подала до суду клопотання б/н, б/д, відповідно до якого просить продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

25.02.2019 відповідача клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.02.2019 клопотання позивача та відповідача задоволені, строк підготовчого провадження у справі № 920/1031/18 продовжено на тридцять днів.

27.03.2019 представником позивача подані додаткові пояснення, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та заяву про виключення електронної копії письмових документів з числа доказів.

Відповідно до ухвали від 01.04.2019 закрите підготовче провадження у справі №920/1031/18, розгляд справи по суті призначено на 06.05.2019.

06.05.2019 представник ПАТ «Сумське НВО» подав до суду заяву б/н про зменшення неустойки, згідно з якою просить зменшити розмір неустойки. Що обрахований позивачем, а саме: зменшити пеню на 50% від її заявленого розміру, зменшити штраф на 90 % від його заявленого розміру.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2019 заявила усне клопотання про надання їй часу для ознайомлення з вищевказаною заявою, для чого судом в судовому засіданні оголошено перерву до 08.05.2019.

08.05.2019 представник АТ «Укртрансгаз» подала до суду пояснення б/н, відповідно до яких просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви про зменшення неустойки повністю та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" 08.05.2019 також подані пояснення, відповідно до яких просить виключити список згрупованих поштових відправлень від 13.10.2017, поштовий чек № 0796 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306503423350 як докази направлення заявки від 12.10.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 08.05.2019 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.05.2019 в задоволенні позову просив відмовити.

Оцінивши та дослідивши матеріали справи, докази, що надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (в подальшому Акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз») і Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» було укладено договір №1607000351 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався поставити і передати у власність позивачу крани, вентилі, клапани та подібні вироби до труб, котлів, резервуарів, цистерн і подібних виробів (Крани, вентилі та клапани (Крани кульові Ду1200-Ду1400)) - «Товар», найменування, кількість і ціна якого вказані у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 (а.с.15-20, І том)), а позивач зобов`язувався на умовах цього Договору прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно п. 3.1. Договору ціна Договору згідно специфікації складає 54 249 грн 00 коп, в т.ч. ПДВ 9 041 500грн 00 коп (а.с. 15, І том).

Зі змісту п. 3.3. Договору вбачається, що ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Обсяг закупівлі товару може зменшуватися, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків позивача (п. 3.4. Договору) (а.с. 15, І том).

Відповідно до п. 4.1. Договору сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача по факту поставки окремої партії товару не пізніше 90 робочих днів з дати поставки партії товару(а.с. 15, І том).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Товар за цим Договором відповідач зобов`язується поставити та передати позивачу окремими партіями за письмовими заявками Покупця протягом 75 календарних днів з дати відправлення заявки Покупцем (а.с. 17, І том).

Перехід права власності на товар позивачу відбувається в момент передачі цього товару на склад позивача (п.5.4. Договору, а.с. 17, І том).

В пункті 13.1. Договору сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до цього Договору здійснюються за згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди (а.с. 19, І том).

Згідно специфікації (Додаток 1 до Договору) сторони домовились про поставку наступного асортименту товару: 1. Кран кульовий Ду1200 Ру80 ПГП ПУ в кількості 3 шт., ціна за одиницю без ПДВ, грн. 5 240 000 грн 00 коп; 2. Кран кульовий Ду14000 Ру80 РП ПГП ПУ в кількості 5 шт., ціна за одиницю без ПДВ, грн. 5 897 500 грн 00 коп, всього на загальну суму разом з врахуванням ПДВ - 54 249 000грн 00 коп (а.с. 21, І том).

Позивач зазначає, що з 23.08.2016 по 21.08.2017 відповідачем було здійснено часткову поставку товару, а саме:

-крану кульового Ду1400 Ру80 ПГП ПУ (1 шт.) на суму 7 077 000 грн грн 00 коп;

-крану кульового ДУ1400 Ру80 ПГП ПУ (1 шт.) на суму 7 077 000 грн грн 00 коп;

-крану кульового Ду1200 Ру80 ПГП ПУ (1 шт.) на суму 6 288 000 грн 00 коп;

-крану кульового ДУ1200 Ру80 ПГП ПУ (1 шт) на суму 6 288 000 грн 00 коп;

-крану кульового Ду1400 Ру 80 ПГП ПУ (1 шт.) на суму 6 723 150 грн 00 коп, -

на загальну суму 33 453 150 грн 00 коп.

17.07.2017 між Покупцем та Продавцем було укладено Додаткову угоду №1 (а.с. 22, І том) до Договору про зменшення загальної ціни договору на 1 375 600 грн 00 грн та відповідно було змінено п. 3.1 Договору, а Специфікацію (Додаток №1 до Договору) викладено в новій редакції.

Відповідно до умов Додаткової угоди №1 до Договору та Специфікації (Додаток №1 до Додаткової угоди №1) ціна Договору склала 52 873 050,00 грн. (п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1).

У відповідності до п. 5.1 Договору товар за цим Договором Продавець зобов`язувався поставити та передати Покупцю окремими партіями за письмовими заявками Покупця протягом 75 календарних днів з дати відправлення заявки Покупцем.

При цьому 13.10.2017 Філією УМГ «КИЇВТРАНСГАЗ» було направлено на адресу Продавця (Відповідача) заявку вих. №2401ВИХ-17-702 від 12.10.2017 на поставку чергової партії товару (в кількості 3 штук), а саме:

- крану кульового Ду 1200 Ру80 ПГП ПУ - 1 шт.;

- крану кульового Ду1400Ру80 ПГП ПУ - 2 шт., -

Згідно умов п.5.1. Договору вказані у заявці вих.№2401ВИХ-17-702 від 12.10.2017 крани кульові Продавець (Відповідач) мав поставити у строк до 27.12.2017 (включно).

Проте, у встановлений Договором строк (27.12.2017) крани кульові (в кількості 3 штук) за вищевказаною заявкою відповідачем поставлено не було.

З 13.10.2017 (дати направлення заявки вих. №2401ВИХ-17-702 від 12.10.2017) по 12.07.2018 (дата закінчення строку дії Договору), за вищевказаною заявкою, Продавцем (Відповідачем) з порушенням строку поставки було здійснено лише поставку крану кульового Ду1400 Ру80 ПГП ПУ (1 шт.) на суму 6 723 150 грн 00 коп, згідно видаткової накладної № 23 від 28.03.2018 та крану кульового Ду1200 Ру80 ПГП ПУ (1 шт.) на суму 5 973 600 грн 00 коп згідно видаткової накладної №36 від 30.04.2018.

При цьому, товар на загальну суму 6 723 150 грн 00 коп (кран кульовий Ду1400 Ру80 ПГП ПУ (1шт.)) станом на 12.07.2018 залишився недопоставленим, що є порушенням умов п.5.1 Договору.

Позивач звертався до відповідача з Претензією №1 від 22.05.2018 №2401ВИХ-18-1171 та з Претензією № 2 від 07.09.2018 №2401ВИХ-18-2580 про виконання зобов`язання за Договором в повному обсязі та сплату пені і штрафу. Однак вказані претензії були залишені Відповідачем без відповіді.

Станом на 12.07.2018 відповідачем було лише частково поставлено товар, передбачений Договором, всього на загальну суму 46 149 900 грн 00 коп, з якої товар на суму 12 696 750 грн 00 грн, поставлений з порушенням строків поставки, що підтверджується копіями видаткових накладних № 52 від 23.08.2016, №3 від 23.01.2017, №9 від 08.02.2017, № 21 від 20.03.2017, № 76 від 21.08.2017, №23 від 28.03.2018, №36 від 30.04.2018 та Актом звірки розрахунків з 12.07.2016 по 14.12.2018.

Відповідачем, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, зобов`язання, в обсязі та у строк, встановлені Договором, належним чином не виконано, що і стало підставою звернення Позивача за захистом своїх порушених прав до суду.

При цьому, Позивачем сплачено в повному обсязі за поставлений товар в строки та в обсягах, встановлених Договором, що підтверджується платіжними дорученнями №23732 від 31.08.2016, №2641 від 31.01.2017, №5077 від 21.02.2017, №20063 від 19.07.2017, №26737 від 29.09.2017, № 3869 від 06.02.2018, №11533 від 20.04.2018, № 15123 від 25.05.2018.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару або недопоставку товару Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів Продавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Крім того Продавець зобов`язується відшкодувати усі пов`язані з цим збитки. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє Продавця від виконання зобов`язання.

Беручи до уваги порушення з боку відповідача зобов`язань щодо своєчасної поставки товару, позивачем на виконання п. 8.1. Договору нараховано штрафні санкції: пеню в розмірі 2 549 970 грн 30 коп за період з 28.12.2017 по 25.06.2018 та штраф в розмірі 1 359 393 грн 00 коп, які просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що посилання позивача на те, що строк виконання зобов`язання з поставки Товару по Договору сплинув 27.12.2017 та відповідне нарахування штрафних санкцій з 28.12.2017 є необґрунтованими, оскільки для визначення строку виконання зобов`язання слід брати до уваги заявку №831/28-04 від 07.02.2017, яка була отримана відповідачем електронною поштою та прийнята до виконання, а строк виконання зобов`язання з поставки товару сплинув 25.04.2017. В свою чергу, заявка №2401ВИХ-17-703 від 12.10.2017 по суті дублює заявку № 831/28-04 від 07.02.2017, уточнюючи кількість товару, що було недопоставлено відповідачем з моменту отримання попередньої заявки та зменшує ціну деяких одиниць товару, проте не змінює умов Договору щодо строку поставки товару (п. 5.1 Договору).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач наголошує на тому, що письмова заявка №831/28-04 від 07.02.2017 на адресу відповідача у спосіб, визначений у Договорі - шляхом надсилання засобами поштового зв`язку - не надсилалась, а отже не може вважатися належним доказом у справі.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Товар за цим Договором відповідач зобов`язується поставити та передати позивачу окремими партіями за письмовими заявками позивача протягом 75 календарних днів з дати відправлення заявки позивачем.

Згідно п. 5.2. Договору Товар, зазначений в специфікації, поставляється відповідачем в місця призначення по території України відокремленим підрозділам позивача згідно заявок позивача, в яких вказуються відвантажувальні реквізити, поштова адреса місця поставки та кількість товару.

В свою чергу, відповідач надав суду належні докази надсилання 08.02.2017 року (час 09 год. 34 хв. 13 сек.) на електронну поштову скриньку Директора Представництва Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у м. Києві ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 поштового клієнту mail.ukr.net листа від Клименка Андрія Єгоровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з вказівкою на тему листа: «Заявки 7 лютого на ДУ700- 1400.pdf», який містив додаток: електронний документ під назвою «Заявки 7 лютого на ДУ700-1400.pdf», що підтверджується скріншотом (а.с. 161, І том).

У відповідності до інформації, що міститься в базі даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» Українського інституту інтелектуальної власності, сторінка пошуку в якій розміщена на сайті Українського інституту інтелектуальної власності (http://base.uipv.org/searchBUL/), та п. 3.1. правил Домену.UA, доменне ім`я другого рівня «utg.ua» належить Акціонерному товариству «Укртрансгаз» на підставі свідоцтва № 39507 від 15.04.2004 року, дію якого подовжено до 15.07.2022 (№ заявки 2002075882).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що електронний документ під назвою «Заявки 7 лютого на ДУ700- 1400.pdf» було направлено з поштової скриньки AT «Укртрансгаз», що зареєстрована на ім`я Клименка Андрія Єгоровича .

Крім того, факт отримання вказаного електронного документа саме від позивача доводить і той факт, що на Заявці 831/28-04 від 07.02.2017 року розміщено реквізит № 28 за ДСТУ 4163-2003 «Прізвище виконавця і номер його телефону», а саме: « Клименко А.Є. (044) 239-77-85 ».

В матеріалах справи також міститься заява свідка - Директора Представництва Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у м. Києві ОСОБА_3, підпис якого посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аверіною Є.А., 25.03.2019 р. та зареєстровано в реєстрі за №6511 (а.с.293, І том). В зазначеній заяві гр. ОСОБА_3 підтверджує факт отримання заявки № 831/28-04 від 07.02.2017 електронною поштою від заступника начальника відділу матеріально-технічного постачання Філії «УМГ «Київтрансгаз» АТ «Укртрансгаз» Клименка Андрія Єгоровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка вважалась належною та достатньою підставою для організації виготовлення та відвантаження кранів кульових по Договору.

Крім того, позивачем на вимогу суду надано витяг з реєстраційної картки з електронного журналу вихідної кореспонденції, який вівся до липня 2017 року за допомогою комп`ютерної програми руху вхідної та вихідної кореспонденції «Lotus Notes», яка містить інформацію про здійснення загальним відділом філії УМГ «Київтрансгаз» реєстрації 07.02.2017 листа за №831 (а.с. 184).

В матеріалах справи також містяться належні докази здійснення відповідачем поставки товару на виконання заявки № 831/28-04 від 07.02.2017, факт часткового виконання зобов`язань з боку відповідача не заперечується позивачем, тобто письмовими матеріалами справи підтверджується факт виконання умов заявки № 831/28-04 від 07.02.2017 обома сторонами.

Таким чином, суд приймає заявку № 831/28-04 від 07.02.2017 на поставку товару по Договору в якості належного доказу у справі.

Отже строк виконання зобов`язання з поставки Товару за договором від 12.07.2016 № 1607000351 скінчився не 27.12.2017, а 25.04.2017.

В той же час, суд не приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що під час надсилання нової заявки №2401ВИХ-17-702 від 12.10.2017 на адресу відповідача сторони домовились про нові строки поставки, які мають обраховуватися саме з дати відправлення такої заявки, тобто з 12.10.2017 , виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1. ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Зі змісту ч. 3 цієї ж статті вбачається, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи те, що під час укладення Додаткової угоди № 1 від 17.07.2019 року сторони лише змінили загальну ціну договору шляхом зміни вартості товару, який станом на дату укладення додаткової угоди № 1 не був поставлений відповідачем, та не зазначили про скасування заявки № 831/28-04 від 07.02.2017 або ж про право позивача повторно направити заявку та зміну змісту заявки, який передбачений п. 5.2. Договору, не вносячи при цьому змін до п. 5.1. Договору щодо строків поставки товару, суд приходить до висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару має розраховуватися від дати направлення заявки № 831/28-04 від 07.02.2017 р. та сплинув 25.04.2017.

Судом встановлено та не заперечується самим відповідачем факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, що є предметом спору. Крім того, під час підписання додаткової угоди №1 до Договору в преамбулі сторони зазначили, що зміни вносяться «враховуючи коливання ціни на Крани, вентилі, клапани та подібні вироби до труб, котлів, резервуарів, цистерн і подібних виробів (Крани, вентилі та клапани (Крани кульові Ду1200-ДУ1400)) (далі - Товар) на ринку України, сторони, керуючись пунктами 3.3, 13.1, 13.2 договору №1607000351 від 12.07.2016 (далі - Договір), статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України, пунктом 5 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VІІІ від 25.12.2015, (п.5 ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»), прийшли до згоди зменшити ціну Договору (без зміни кількості (обсягу) та якості товару) шляхом зменшення ціни за одиниці недопоставленого Товару, передбаченого Договором».

Вище судом було надано правову оцінку початку перебігу строку, з якого відповідачем повинно було бути виконане зобов`язання з поставки товару -07.02.2017 (дата відправки заявки №831/28-04 від 07.02.2017), та закінчення такого строку - 24.04.2017 (75 календарних днів з дати відправлення заявки).

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, позивач мав право на нарахування пені за період з 25.04.2017 р. по 25.10.2017.

В той же час, з розрахунку позовних вимог вбачається, що пеня в загальному розмірі 2 549 970 грн 30 коп нарахована за період з 28.12.2017 по 25.06.2018, виходячи з періоду, протягом якого мав бути поставлений товар, на думку позивача, 14.10.2017 - 27.12.2017.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи те, що період нарахування пені визначено позивачем невірно, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 549 970 грн 30 коп пені та відмовляє в їх задоволенні.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 1 359 393 грн 00 коп штрафу, нарахованого відповідно до вимог п. 8.1. Договору який становить 7% вартості недопоставленого відповідачем товару.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що відповідач не поставив позивачу товар у період часу з 14.10.2017 по 27.12.2017.

Судом вже було встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, а також надано правову оцінку початку прострочення виконання такого зобов`язання - з 25.04.2017 р.

Відповідач наголошує на застосуванні до вимог позивача про стягнення штрафу наслідків спливу строків позовної давності, вважаючи, що позивачем такий строк пропущено, оскільки право на нарахування штрафу у нього виникло з 25.04.2017 року, а він звернувся до суду лише у 27.12.2018, про що свідчить відмітка про дату позовної заяви (а.с.5).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту ч.1 ст. 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач, в свою чергу, наполягає на тому, що відповідач визнав свою заборгованість, підписавши Додаткову угоду №1 від 17.07.2017 до Договору, що призвело до переривання перебігу позовної давності, а порушення права позивача відбулося саме з 27.12.2017, а отже позивач звернувся з позовом в межах строків позовної давності.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17 та 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Згідно з абз. 5 п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Відповідно до 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вбачається, що за змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що факт недопоставки товару відповідачем не заперечується, проте відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2 549 970 грн 30 коп пені та 1 359 393 грн 00 коп штрафу в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення права позивача з 25.04.2017, суд приходить до висновку про те, що звернувшись з позовом за захистом порушеного права 27.12.2018, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності - 1 рік, встановлений ст. 258 ЦК України. Крім того, позивачем не подано відповідного клопотання з обґрунтуванням наявності поважних причин пропущення такого строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1359 393 грн 00 коп штрафу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, клопотання відповідача від 06.05.2019 б/н про зменшення неустойки про зменшення неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 20.05.2019.

Суддя Ю.А. Джепа