Рішення № 81847154, 14.05.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/235/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Рівненського обласного центру зайнятості в особі Здолбунівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості стягнення заборгованості в сумі 52 149 грн. 80 коп.

до відповідача: Рівненського державного гуманітарного університету

про стягнення заборгованості в сумі 52 149 грн. 80 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Федорчук В.Б. (довіреність № 01-156 від 12 січня 2019 року);

від відповідача: Баламут С.М. (довіреність № 01-09/305 від 25 березня 2019 року).

Описова частина:

У квітня 2019 року Рівненський обласний центр зайнятості в особі Здолбунівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Рівненського державного гуманітарного університету", в якому просить, посилаючись на ст. 8, 21, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", стягнути з останнього 52 149 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2019 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 14 травня 2019 року.

26 квітня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Рівненського державного гуманітарного університету надійшла заява про заперечення проти спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 14 травня 2019 року представник відповідача наполягав на задоволенні зазначеної заяви, мотивуючи це тим, що Рівненський державний гуманітарний університет буде позбавлений можливості на касаційне оскарження даної справи, оскільки остання визнана судом, як малозначна.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, які наведені у заяві про заперечення проти спрощеного позовного провадження з огляду на наступне.

Господарський процесуальний кодекс України, чітко передбачає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (ч. 1 ст. 247 ГПК України), для цілей ГПК України малозначними справами, зокрема, є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними (пункти 1, 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України).

При порушенні провадження у справі №918/235/19, судом було досліджено матеріали справи і встановлено, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім того, було враховано обраний позивачем спосіб захисту, ціну позову, категорію та складність справи, кількість сторін у справі.

Отже, з зазначеного слідує, що ГПК України чітко визначає перелік справ, які є малозначимими і дана справа підпадає під такий перелік, тому розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Також, відповідачем не наведено жодних обставин, які б вказували на те, що справа повинна розглядатися в порядку загального позовного провадження, отже, суд відмовляє в задоволенні заяви про заперечення проти спрощеного позовного провадження, як безпідставній та необґрунтованій.

14 травня 2019 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідач подав відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви Здолбунівської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості в повному обсязі, зазначає про те, що позивачем не доведено належними доказами розмір виплаченої допомоги для ОСОБА_1 , також зазначає, що відбудеться подвійне стягнення із відповідача, оскільки рішенням суду, окрім поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнуто з Рівненського державного гуманітарного університету середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Так, враховуючи рішення Рівненського міського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 569/19097 Шимко О.В. було поновлено на роботі. Позивач просить стягнути з відповідача 52 149 грн. 80 коп. виплаченої допомоги по безробіттю та покласти на відповідача судові витрати.

У свою чергу уповноважений представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позов.

Мотивувальна частина:

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

На підставі поданих документів та у відповідності до п.п. 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" останній було надано статус безробітного та На підставі поданих документів та у відповідності до п.п. 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" останній було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 02 січня 2018 року по 27 грудня 2018 року відповідно до наказу від 02 січня 2018 року № НТ180102 ОСОБА_2

призначено виплату допомоги по безробіттю з 02 січня 2018 року по 27 грудня 2018 року відповідно до наказу від 02 січня 2018 року № НТ180102. За період перебування на обліку в службі зайнятості в пошуку роботи гр. ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року по 02 жовтня 2018 року фактично було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 52 149 грн. 80 коп.

Відповідно до рішення Рівненського міського суду від 11 жовтня 2018 року справа № 569/19097 гр. ОСОБА_1 поновлена на роботі з 01 грудня 2017 року (наказ Рівненського державного гуманітарного університету № 211-04-01 від 16 жовтня 2018 року).

На виконання рішення Рівненського міського суду від 11 жовтня 2018 року та у відповідності до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (діючого станом на період реєстрації) абзац 10 п.п. 1. п.37 припинено реєстрацію гр. ОСОБА_1 у зв`язку з поновленням зареєстрованої безробітної на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Державна служба зайнятості припиняє реєстрацію та виплату допомоги по безробіттю зареєстрованому безробітному, який поновлений на роботі за рішенням суду з дня набрання законної сили.

Відтак, сума виплаченого матеріального забезпечення - допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 в сумі 52 149 грн. 80 коп. підлягає відшкодуванню Рівненським державним гуманітарним університетом.

04 березня 2019 року на адресу Рівненського державного гуманітарного університету було надіслано претензію № 29/01-427 про відшкодування 52 149 грн. 80 коп. виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , яку поновлено на роботі.

Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не відшкодував, що стало підставою для звернення з позовом.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Згідно з пп. 2 п. 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 11 жовтня 2018 року рішенням Рівненського міського суду у справі № 569/19097/17 гр. ОСОБА_1 поновлено на роботі.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до пункту 10, пункту 11 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_1 працювала на посаді доцента кафедри менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету та отримувала заробітну плату саме в цій установі.

Так, позивачем виплачено ОСОБА_1 . 52 149 грн. 80 коп. допомоги по безробіттю, що підтверджується розрахунком наданим позивачем. Незаконність звільнення з посади вказаної особи встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, яким і було поновлено на посаді ОСОБА_3 В.

Отже, оскільки Рівненським міським судом визнано наказ про звільнення гр. ОСОБА_1 незаконним та скасовано його, при цьому цей наказ став підставою для втрати ОСОБА_1 заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення безробітній ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 52 149 грн. 80 коп. виплаченої допомоги по безробіттю є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Також, судом було враховано твердження відповідача щодо не підтвердження належними доказами розміру виплаченої допомоги для ОСОБА_1 , суд зазначає, матеріали справи містять належним чином завірену копію службової записки від 26 жовтня 2018 року №14, з підписом уповноваженої особи позивача, згідно якої, для ОСОБА_1 . було виплачено 52 149 грн. 80 коп.

Отже, матеріали справи містять докази на підтвердження понесених позивачем витрат на виплату матеріального забезпечення для ОСОБА_1

Щодо тверджень відповідача про подвійне стягнення, суд зазначає, законодавство України чітко визначає, що у разі поновлення громадянина на роботі за рішенням суду, то понесені витрати центром зайнятості компенсуються за рахунок осіб, які звільнили такого працівника.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст. 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 12; ідентифікаційний код: 25736989) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Княгині Ольги, будинок 10; ідентифікаційний код: 05430879, розрахунковий рахунок 37170032000017, МФО 833017) 52 149 (п`ятдесят дві тисячі сто сорок дев`ять) грн. 80 коп. - повернення виплаченої допомоги по безробіттю.

3. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 12; ідентифікаційний код: 25736989) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (35700, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Княгині Ольги, будинок 10; ідентифікаційний код: 05430879, розрахунковий рахунок 37170032000017, МФО 833017) 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2019 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя В.Г. Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35700, м. Здолбунів, вул. К.Ольги, 10);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 12).