
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3628/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, місто Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3", місто Харків про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова за участю представників:
позивача - Цуварев О.Ф. довіреність № 12/0/45-19 від 04.01.2019;
третьої особи - не з`явився;
відповідача - Шевченко С.В. довіреність б/н від 28.01.2019;
ВСТАНОВИВ:
Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парковий-3", в редакції, що наведена у прохальній частині позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Парковий-3", як замовником реконструкції нежитлових приміщень 6-го поверху №6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири по проспекту Московському, 118 у м. Харкові, обов`язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та керується ст.ст. 7, 143, 144 Конституції України, п. 7 ст. 27, п. 5 ст. 28, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 11, 14, 257, 509, 526, 549, 610, 611, 625, 628 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 187 ГК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3628/18 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківську міську раду; призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 08.04.2019 підготовче провадження у справі № 922/3628/18 закрито та призначено справу № 922/3628/18 до судового розгляду по суті на 15 квітня 2019 року.
В судовому засіданні 15.04.2019 у справі № 922/3628/18 оголошено перерву до 13 травня 2019 року о 15:00 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу від 15 квітня 2019 року.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 13.05.2019, позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова у редакції Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що ухилення відповідача від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов`язання, прямо передбаченого чинним законодавством; невиконання такого зобов`язання не звільняє відповідача від обов`язку укласти договір про пайову участь, у тому числі при проведенні реконструкції нерухомого майна, а відмовою останній порушує права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Харкова.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2019 проти позову заперечував, зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" не мало наміру забудовувати територію (розміщувати об`єкт будівництва), не подавало заяву про такий намір, не здійснювало реконструкцію будь якої території та не має у власності або у користуванні земельної ділянки. Також заперечує відповідач щодо легітимності Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, прийнятого рішенням виконавчого комітету від 09.11.2011 № 804 на який посилається позивач; щодо ціни зазначеної у пункті 2.2.1 Договору на пайову участь у розвиток інфраструктури м. Харкова та п. 7 Додатку до нього.
Крім того відповідач зазначає, що єдиним органом місцевого самоврядування на території м. Харків та розпорядником коштами місцевого бюджету м. Харкова є Харківська міська рада. Враховуючи той факт що позивач не є органам місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" укладання з ним договору суперечить вимогам ч. 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи по cуті був повідомлений належним чином. В письмових поясненнях, поданих до суду 25.01.2019 за вхідним № 2155, Харківська міська рада позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради підтримувала та просила суд їх задовольнити.
Враховуючи принцип диспозитивності та право сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, в тому числі брати участь в судовому засіданні; з огляду на те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3628/18 за відсутності представника третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 Цивільного кодексу України).
Згідно частини другої та частини третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно із частиною п`ятою статті 40 вказаного Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за № ХК143171150535 26 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" є замовником реконструкції нежитлових приміщень 6-го поверху № 6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири за адресою: пр-т Московський, 118, м. Харків (том 1, арк.с. 76-82).
Дата початку будівництва за вказаною Декларацією - 04 квітня 2017 року; дата закінчення будівництва - 10 квітня 2017 року. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 96,00 тис. гривень.
Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: "Не зазначається у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані (п.4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") - пункт 13 Декларації.
Пунктом 22 Декларації визначено: У зв`язку з реконструкцією приміщень без зміни зовнішньої конфігурації, та як наслідок, відсутності намірів забудови земельної ділянки, зазначити, інформацію щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не потрібно.
Як вказує позивач, відповідач зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" безпідставно ухиляється від укладення з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради обов`язкового, в силу Закону, договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.
Стосовно тверджень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради є неналежним позивачем, суд зазначає, що такі твердження є необґрунтованим, з огляду на п. 4.1.16 Положення про Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 № 7/15, відповідно до якого Департамент економіки та комунального майна в своїй діяльності підзвітний та підконтрольний Харківській міській раді, підпорядкований виконавчому комітету міської ради та є самостійним виконавчим органом міської ради та саме на нього покладені повноваження щодо виконання роботи щодо залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури при будівництві об`єктів на території міста Харкова. Крім того, відповідно до п. 1.4 Порядку пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
За змістом частини першої статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
09 листопада 2011 року виконавчим комітетом Харківської міської ради з метою забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку міста та залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та керуючись статтями 27, 31, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова", яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.
З метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2011 № 804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" та ефективного залучення до бюджету м. Харкова пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, на підставі статей 27, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 вказаного Закону, 22 травня 2013 року виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 319, яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова" шляхом викладення Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у новій редакції (том 1, арк.с. 70-73).
Відповідно до пункту 1.3. Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.
Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4. Порядку).
За приписами пункту 1.5. Порядку, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.
Не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію замовник будівництва зобов`язаний звернутися з заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова (п. 2.5 Порядку).
Відповідно до пункту 5.1. Порядку, у разі встановлення факту будівництва та введення об`єкта до експлуатації без укладення договору про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури м. Харкова Департамент економіки та комунального майна у 10-денний термін з дня встановлення такого факту, надсилає замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням лист-повідомлення про необхідність укладення відповідного договору.
Пунктом 5.3. Порядку передбачено, що у разі ухилення замовника від виконання вимог, вказаних у листі-повідомленні щодо укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова у добровільному порядку, Департамент економіки та комунального майна вчиняє наступні дії: на підставі наявної інформації та у відповідності до цього Порядку проводить розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури; готує два примірники договору пайової участі у розвитку інфраструктури з додатками; надсилає підписані два примірники договору з додатками замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням.
З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2017 року Управлінням соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було направлено на адресу ТОВ "Парковий-3" Лист - повідомлення за вихідним № 1352/0/124-17 про необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень 6-го поверху № 6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири про просп. Московському, 118 (том 1, арк.с. 23-24).
11 листопада 2017 року Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради було направлено на адресу ТОВ "Парковий-3" Пропозицію про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень 6-го поверху № 6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири про просп. Московському, 118 (за вих. № 1719/0/124-17), до якої для розгляду та підписання додано два оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова (том 1, арк.с. 26-29).
Позивач, разом з тим, зазначає, що відповіді на зазначені листи / підписаного договору або протоколу розбіжностей до нього від ТОВ "Парковий-3" ані до Департаменту економіки та комунального майна, ані до Харківської міської ради не надходило.
Пункт 5.10. Порядку визначає, що спори, пов`язані з укладенням договору пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Харкова, обов`язковість яких встановлена законом, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішують в судовому порядку. День набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського спору, якщо рішенням суду не визначено інше (пункт 5.11. Порядку).
Відповідно до статі 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник фізична або юридична особа, що має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому порядку відповідну заяву.
Територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (п. 13 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема реконструкцію існуючої забудови та територій.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавством визначено різні способи будівництва, які відрізняються один від одного певними ознаками та, у свою чергу, можуть породжувати різні права та обов`язки для учасників правовідносин у сфері містобудування.
Частина четверта статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Відповідно також до пункту 3.12 Державних будівельних норм "Склад та зміст проектної документації на будівництво" ДБН А.2.2-3:2014, реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Таким чином, замовником будівництва, з наміром забудови земельної ділянки, може бути власник або користувач земельної ділянки, право на яке здобуто відповідно до вимог законодавства та підтверджується відповідними документами, передбаченими ЗК України.
З огляду на зазначені норми права, вбачаться, що законодавством передбачено обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування коштів пайової участі, лише суб`єктам містобудування, яким притаманні певні ознаки (тобто суб`єкт з чітко визначеними ознакам, які мають суттєве юридичне значення), а саме - власник або користувач земельної ділянки, який, у свою чергу, має намір здійснити забудову території.
Порядок забудови території визначено статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
Відповідно до частини четвертою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень , під час проектування і будівництва об`єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій, відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки, відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 визначено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (чинний на момент здійснення відповідачем реконструкції приміщень).
Зазначеним Порядком визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Таким чином, замовник, який має намір здійснити забудову території, в обов`язковому порядку повинен отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, на підставі яких розробляється проект будівництва.
З аналізу частини першої статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частина земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території, будівництво об`єктів. Отже, для цілей зазначеного Закону реконструкція існуючої забудови нерозривно пов`язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.
Статтею 1 та частиною другою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і саме особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, шляхом здійснення будівництва або зміни об`єкта будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об`єкта будівництва, така особа зобов`язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення обставин відсутності пов`язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об`єкта права власності, який не прив`язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов`язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109 затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (чинний на момент здійснення відповідачем реконструкції приміщень). Пунктом 25 вказаного Наказу визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Пунктом 27 визначено, що зокрема у випадку перепланування приміщень, містобудівні умови та обмеження також не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків як окремих об`єктів забудови.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 922/1641/17, від 15.05.2018 у справі № 922/3079/17 та від 07.12.2018 у справі №924/71/18.
З Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" провело реконструкцію нежитлових приміщень 6-го поверху № 6-1-:-6-9 в літ. "Н-6" під житлові квартири за адресою: пр-т Московський, 118, м. Харків.
Слід зазначити, що проведені відповідачем роботи, які хоч і мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов`язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Отже, враховуючи те, що відповідачем було здійснено будівництво шляхом реконструкції об`єкту в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів і не пов`язано з частиною території, як земної поверхні, що у свою чергу виключає наміри забудови земельної ділянки, то у нього відсутній обов`язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до статей 6, 67 Господарського кодексу України, статей 12 (частина 1), 627 Цивільного кодексу України особи, які в силу прямої вказівки закону не зобов`язані щодо укладення та виконання певних договорів, не можуть бути примушені до їх укладення в судовому порядку.
З огляду на те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов`язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення позову щодо визнання укладеним відповідного договору.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
У рішенні від 10.11.2005 Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов`язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з`являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз`яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 ГПК України, залишається судом за позивачем.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова – відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" травня 2019 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/3628/18
Судове рішення № 81846859, Господарський суд Харківської області було прийнято 13.05.2019. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/3628/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: