Рішення № 81846543, 13.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/551/19Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бачур А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/551/19

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Балк Контейнер Сервіс” (вул. Дерибасівська, буд. №5, офіс №520, м. Одеса, 65026)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” (вул. Праці, буд. №8, офіс №32/3, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Балк Контейнер Сервіс” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” 1 008 319,77 грн. – заборгованість, 3 732,69 грн. – 3% річних, 44 792,21 грн. – пені.

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 20.06.2018р. між ТОВ “Балк Контейнер Сервіс” (надалі - позивач) та ТОВ “ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” (надалі - відповідач) було укладено договір транспортного експедирування №БКС-ІОУ/18, відповідно до умов якого позивач зобов`язався за плату та за рахунок відповідача виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом. Так, відповідно до додатку №2 від 22.11.2018р. позивач прийняв на себе зобов`язання надати відповідачу відповідні послуги щодо організації доставки вантажу кукурудзи масою 2800 тн +/- 5% зі ст.Новомиргород на ст. Чорноморськ –порт, розмір плати за послуги встановлюється в розмірі 585,00грн. за 1 тону вантажу.

Як стверджує позивача, згідно до п.3.2. договору відповідачем було здійснено передплату в розмірі 819 000грн. Між тим, позивачем були надані відповідачу відповідні послуги, фактична маса вантажу склала 3026,25грн. тон., що підтверджує актом наданих послуг №2 від 03.01.2019р. та залізничними накладними, відповідно загальна вартість послуг склала 1 770 356,25грн., в тому числі ПДВ 20%.

Так, відповідно до умов договору відповідач в строк до 11.01.2019р. мав сплати позивачу вартість наданих послуг в розмірі 951 356,25грн. (1 770 356,25грн. – 819 000,00грн.)

Також позивач відзначив, що на виконання п.п.3.5., 2.2.12. договору, позивач поніс додаткові витрати на суму 56 963,52грн.

Таким чином, позивач робить висновок, що відповідач мав оплатити вартість наданих згідно акту №2 від 03.01.2019р. послуг в строк до 11.01.2019р. у сумі 9461,04грн., наданих згідно акту №8 від 21.01.2019р. послуг у сумі 56 963,52грн., чого з боку відповідач зроблено не було, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, на яку нараховано пеню та 3% річних.

Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019р., справу розприділено на суддю Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/551/19, ухвалено розглядати справу №916/551/19 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2019р. підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.

Позивач, в судове засідання призначене на 13.05.2019р. не з`явився, причини не явки суд не повідом, був повідомлений належним чином.

Позивач, в судове засідання призначене на 13.05.2019р., не з`явився, причини не явки суд не повідом, був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 13.05.2019р. закінчено розгляд справи по суті оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

20.06.2018р. між ТОВ “Балк Контейнер Сервіс” (надалі - експедитор) та ТОВ “ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” (надалі - клієнт) було укладено договір транспортного експедирування №БКС-ІОУ/18, відповідно до умов експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів клієнта (надалі - вантаж) залізничним транспортом (надалі - послуги).

Для належного виконання умов цього договору експедитор може залучити третіх осіб до надання послуг за цим договором, за умови що відповідальність за невиконання неналежне виконання умов даного договору залишається за експедитором та що вони мають всі необхідні документи та дозволи для роботи з вантажем та надання послуг за цим договором.

Положеннями п.2.1.1., 2.1.16. зокрема, передбачено, що експедитор зобов`язаний здійснювати діяльність, щодо забезпечення залізничного перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх та міжнародних Правил залізничних перевезень, відповідно до чинного законодавства України і інших держав ( у разі міжнародного сполучення) та у відповідності до умов цього договору. Після закінчення відвантажень чи окремих відвантажень експедитор надає клієнту наступні документи: рахунок-фактуру, акт здачі-приймання наданих послуг. До акту здачі-приймання наданих послуг в обов`язковому порядку оформляється додаток – реєстр перевезень, в якому є обов`язковими наступні реквізити: дата, станція відправлення та призначення, номер жд накладної, номер транспортного засобу, вага (з підбитою сумарною вагою по акту), культура зернових вантажів.

Відповідно до п.п.2.2.9., 2.2.10., 2.2.12. договору, передбачено, що оплачувати вартість послуг експедитора на умовах цього договору. Підписати Акт здачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше 5-ти днів з моменту його отримання від експедитора або надіслати/надати експедиторові у вищезазначений термін лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У випадку не виконання клієнтом вищезазначеного обов`язку в узгоджений строк, Акти здачі-приймання наданих послуг вважаються підписаними клієнтом без зауважень і такими, що мають юридичну силу. Вартість послуг, зазначених в таких Актах, підлягає сплаті протягом 3 банківських днів починаючи з дати, з якої такі Акти вважаються підписаними клієнтом. У випадку затримки вагонів на прикордонних станціях і станціях залізниць України, та інших країн через відсутність необхідних для перевезення документів, дозволів, рахунків-фактур, невірного заповнення перевізних документів, на місцях навантаження/вивантаження або з інших причин не з вини експедитора, клієнт додатково до вартості послуг, визначених в відповідному додатку до цього договору, відшкодовує експедитору витрати, пов`язані із такою затримкою (простоєм), в т.ч. але не виключно нараховану залізницями плату за користування вагонами, штрафні санкції, тощо.

Згідно з п.п.3.2., 3.3. договору, передбачено, що клієнт здійснює попередньо оплату послуг, передбачених цим договором у розмірі 50%, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного додатку до нього. Остаточний розрахунок здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з дати підписання відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг обома сторонами. Загальна вартість послуг по цьому договору не є фіксованою, її розмір визначається видом та обсягом наданих експедитором та прийнятих клієнтом (за Актом здачі-приймання наданих послуг) транспортно-експедиторських послуг, протягом строку дії цього договору.

Положеннями п.п.4.5. договору, у разі прострочення строку виконання грошового зобов`язання, сторона що прострочила виконання, зобов`язується сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018р., але в будь-якому випадку – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли відповідно діючого законодавства. Договір не має автоматичної пролонгації та може бути пролонгований тільки шляхом підписання додаткових угод. (п.п.9.1., 9.2.)

Сторонами до договору №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р., укладені додаткові угоди №1 від 28.08.2018р., №2 від 22.11.2018р.

Додатковою угодою №3 від 28.12.2018р. сторони продовжили дію договору №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р. до 31.12.2019р.

20.11.2018р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Балк Контейнер Сервіс” укладено договір про взаємовідносини при виконанні залізничних операцій №73-Пд-1ЛФ-18, на умовах та в порядку, передбаченому цим договором Адміністрація надає Підприємству комплекс послуг з організації залізничних операцій на території Іллічівського морського порту, а Підприємство зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Всі права та обов`язки Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, які передбачені даним договором, виконуються Іллічівською філією державного підприємства “Адміністрація морських портів України”.

На виконання умов Договору №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р., листом від 21.112018р. вих.№11/21-4 ТОВ “ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” направило ТОВ “Балк Контейнер Сервіс” заявки на організацію перевезень вантажів.

На виконання Договору №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р., у листопаді та грудні 2018р. ТОВ “Балк Контейнер Сервіс” здійснювало перевезення вантажу «зерно кукурудзи насипом», що належить ТОВ “ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” за накладними №41925322, №41997156, №42003491, №42301556, №42326538, №42432393, №42937805, №42967257.

03.01.2019р. сторонами договору №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р. підписано Акт надання послуг №2 на суму 1 770 356,25грн.

Так, враховуючи п. 2.2.12. договору, позивачем здійснено розрахунок додаткових витрат, які спричинені, зокрема користуванням вагонами, подачею-прибиранням вагонів, послугами порту, підставою для нарахування чого є договір №73-Пд-1ЛФ-18 від 20.11.2018р., відомість плати користування вагонами №21125498, №13125353, №05125204, накопичувальна картка №29124106.

21.01.2019р. сторонами договору №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р. підписано Акт надання послуг №8 на суму 56 963,52грн.

В порушення умов п.3.2. договору №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р. відповідач здійснив оплату наданих послуг лише частково у розмірі 819 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3431 від 23.11.2018р. на суму 400 000,00грн., №3525 від 28.11.2018р. на суму 309 786,20грн., №3898 від 17.12.2018р. на суму 109 213,80грн.

При цьому, наявна заборгованість відповідача перед позивачем залишається у розмірі 1 008 319,77грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг на суму 1 008 319,77грн. за актами надання послуг №2 від 03.01.2019р., №8 від 21.01.2019р.

Дослідивши наявні матеріали справи та докази, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Так, укладений між сторонами по справі договір транспортного експедирування є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.п.3.2., 3.3. договору, передбачено, що клієнт здійснює попередньо оплату послуг, передбачених цим договором у розмірі 50%, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного додатку до нього. Остаточний розрахунок здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з дати підписання відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг обома сторонами. Загальна вартість послуг по цьому договору не є фіксованою, її розмір визначається видом та обсягом наданих експедитором та прийнятих клієнтом (за Актом здачі-приймання наданих послуг) транспортно-експедиторських послуг, протягом строку дії цього договору.

Згідно акту про виконання робіт (наданих послуг) №2 від 03.01.2019р. на суму 1 770 356,25грн., №8 від 21.01.2019р. на суму 56 963,52грн., які підписані обопільно сторонами, експедитором в повному обсязі надані транспортно - експедиторські послуги та товар було відвантажено одержувачу вантажу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, виходячи із встановленого у договорі від 20.06.2018р. строку виконання зобов`язань в частині оплати послуг, відповідач повинен був сплатити позивачу їх повну вартість до згідно акту №2 до 11.01.2019р., згідно акту №8 до 29.01.2019р.

В свою чергу, відповідач послуги оплатив лише частково на суму 819 000,00грн.

Отже, із наявних у матеріалах справи документів, договорів №БКС-ІОУ/18 від 20.06.2018р., №73-Пд-ІЛФ-18 від 20.11.2018р., первинних документів щодо виконання робіт, поставки вантажу кукурудзи масою 2800 тн +/- 5% зі ст.Новомиргород на ст. Чорноморськ –порт, відсутності доказів проведеної відповідачем повної оплати, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення 1 008 319,77 грн. основного боргу.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 44 792,21грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п.п.4.5. договору, у разі прострочення строку виконання грошового зобов`язання, сторона що прострочила виконання, зобов`язується сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача пені, судом встановлено, що останній здійснено належним чином, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 44 792,21грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 732,69грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Балк Контейнер Сервіс” обґрунтовані повністю, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 1 008 319,77грн. основного боргу, 44 792,21грн. пені, 3 732,69грн. 3% річних.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 15 852,68рн., 20 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 15 852,68грн., які підлягають відшкодуванню платнику у порядку ст.129 ГПК України за рахунок відповідача в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 000,00грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, у разі відмови у позові такі витрати, згідно з ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

За приписами ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату адвоката позивач подав до суду договір від 26.03.2019р. про надання правничої допомоги №19/03/БКС-7/2, укладений між АО «АФ «Собраніє», в особі адвоката Суворової Ю.І. та товариством з обмеженою відповідальністю “Балк Контейнер Сервіс”, в особі директора Шаламай Д.І.

Відповідно п.4 зазначеного договору, розмір гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням даного договору, оформляється додатком до договору, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідні висновки сформульовані Європейським судом з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, можуть бути використані судом в якості джерела права (п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 тощо).

В порушення вимог ст.126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано суду детального опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Крім того, відсутнє платіжне доручення, яке б підтвердило оплату послуг адвоката та у матеріалах справи відсутній додаток до договору про надання правничої допомоги №19/03/БКС-7/2, в якому повинно бути визначено розмір гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням такого договору.

З урахуванням викладеного, за відсутності детального опису виконаних адвокатом робіт в рамках даної справи, відсутнічть додатку до договору, в якому повинно бути визначено розмір гонорару та витрат, суд позбавлений можливості оцінити обґрунтованість заявленої до стягнення суми, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх необхідності), а також критерію розумності їх розміру, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов - повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІСТ ОІЛС УКРАЇНА” (вул. Праці, буд. №8, офіс №32/3, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 37089765) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Балк Контейнер Сервіс” (вул. Дерибасівська, буд. №5, офіс №520, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 41231238) 1 008 319 (один мільйон вісім тисяч триста дев`ятнадцять)грн. 77коп. основного боргу, 44 792 (сорок чотири тисячі сімсот дев`яносто дві)грн. 21коп. пені, 3 732 (три тисячі сімсот тридцять дві)грн. 69коп. 3% річних, 15 852 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві)грн. 68коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 травня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський