Рішення № 81846514, 07.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1041/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від прокурора: Риженко М.Ю. (на підставі посвідчення);

від Кабінету Міністрів України: Полюк М.П. (на підставі довіреності);

від Міністерства оборони України: Добров Ю.І. (на підставі довіреності);

від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси: Поляков О.П. (на підставі посвідчення);

від Молодіжненської сільської ради: Сорокін К.О. (на підставі довіреності);

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Саймон": Шолар О.Ю. (на підставі довіреності);

від ОСОБА_1 : не з`явився;

від Концерну „Військторгсервіс": не з`явився;

від ОСОБА_2 : не з`явився;

від ОСОБА_3 : не з`явився;

від ОСОБА_4 : не з`явився;

від ОСОБА_5 : не з`явився;

від ОСОБА_6 : не з`явився;

від ОСОБА_7 : не з`явився;

від ОСОБА_8 : не з`явився;

від ОСОБА_9 : не з`явився;

\від ОСОБА_10 : не з`явився;

від ОСОБА_11 : не з`явився;

від ОСОБА_12 : не з`явився;

від ОСОБА_13 : не з`явився;

від ОСОБА_14 : не з`явився;

від ОСОБА_15 : не з`явився;

від ОСОБА_16 : не з`явився;

від ОСОБА_17 : не з`явився;

від ОСОБА_18 : не з`явився;

від ОСОБА_19 : не з`явився;

від ОСОБА_20 : не з`явився;

за позовом: Виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до відповідачів: 1) Молодіжненської сільської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Саймон"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Концерну „Військторгсервіс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки

Суть спору: 03.05.2017 виконуючий обов`язки військового прокурора Південного регіону України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та Товариства з обмеженої відповідальністю "Саймон" (далі - ТОВ "Саймон") про: визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 20.03.2008 № 1104-V "Про передачу ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780 га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в с.Молодіжне, вул. Набережна, 6"; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008, укладеного між Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ "Саймон" щодо земельної ділянки площею 8,5780 га, розташованої в с. Молодіжне, вул. Набережна, 6; визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007 № 716-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційної частини Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжне)".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Молодіжненська сільська рада, приймаючи спірні рішення, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що полягають у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони, що, в свою чергу, призвело до порушення права власності держави на вказану земельну ділянку; на земельній ділянці площею 2,1 га дотепер розміщені об`єкти нерухомості, які знаходяться у державній власності в особі Міністерства оборони України та закріплені на праві господарського відання за Концерном "Військторгсервіс"; на підставі спірного рішення № 1104-V, яке є незаконним, укладено договір оренди земельної ділянки від 14.04.2008, що підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з тим, що Молодіжненська сільська рада не мала прав орендодавця.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2017 позовні вимоги виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону України задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008 № 1104-V. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним з моменту укладання договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008, укладеного між Молодіжненською сільською радою та ТОВ "Саймон". Визнано незаконним та скасовано рішення Молодіжненської сільської ради від 25.05.2007 №716-V.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2017 скасовано частково. Викладено п. 3 резолютивної частини рішення в редакції, відповідно до якої у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 25.05.2007 № 716-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України Квартино-експлуатаційної частини Одеського району земельної ділянки, загальною площею 2,1 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради" - відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

В подальшому Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2018 року касаційну скаргу першого заступника військового прокурора Південного регіону України задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2017р. у справі №916/1041/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, ухвалою від 08.01.2019р. справу №916/1041/17 було прийнято до провадження суддею Невінгловською Ю.М. та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги, та зазначає, що у 1986 році виконкомом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області було надано у постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею КЕЧ Одеського району, правонаступником якої є КЕВ м. Одеси. На частині вказаної земельної ділянки, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне , вул. Набережна,6, розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за ДП МОУ „Оздоровчий комплекс „Ювілейний", яке в подальшому відповідно до наказу МОУ №454 від 25.07.2006р. було реорганізовано шляхом його приєднання до ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого на теперішній час є Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі". Звідси, ґрунтуючись на положеннях ст.ст.78 , 84 ЗК України, ст.14 ЗУ „Про збройні сили України", ст.ст.1, 2 ЗУ „Про використання земель оборони", прокурор робить висновок, що вищевказані землі відносяться за формою власності до державної власності, а за цільовим призначенням - до земель оборони. За договором купівлі-продажу від 25.03.2005р.. укладеним між РВ ФДМУ по Одеській області та ТОВ „Саймон", останній придбав 73/5000 частини об`єктів нерухомості (будівель і споруд) „ОК „Ювілейний".

Як вказує прокурор, за результатом прийняття оскаржуваних рішень Молодіжненською сільською радою не було дотримано порядок припинення права користування земельними ділянками площею 8,5780 га та 2,1 га, в зв`язку з чим, на думку прокурора були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень. З урахуванням неправомірного розпорядження сільською радою земельною ділянкою 8,5780га, договір оренди, як вважає прокурор, суперечить вимогам ст. ст. 77, 92, 140, 141 ЗК України, п. 3 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ч. 1 ст. 4 Закону України „Про оренду землі", ст. ст. 1, 4 Закону України „про використання земель оборони" та має бути визнаний недійсним. Щодо заявленого відповідачами застосування строку позовної давності прокурор зазначив, що в даному спорі строк позовної давності не пропущено, оскільки Кабінет Міністрів України не був обізнаний про вибуття земельних ділянок площею 8, 5780га та 2,1 га з державної власності, пропозицій про вилучення земельних ділянок та передачу її у комунальну власність не отримував, погодження та рішення на її вилучення не приймав. Отже, прокурор вважає відсутньою згоду МОУ на вилучення спірних земельних ділянок із державної власності, так як у листі МОУ №220/2826 від 23.12.2004р. йшлося про те, що МОУ не заперечує проти вилучення Овідіопольською райдержадміністрацією земельної ділянки площею 12,5 га, до якої входять спірні земельні ділянки, із земель оборони з метою відведення новому власнику майна, що, на думку прокурора, не викликало би зміни форми власності щодо цих земельних ділянок та не потягло би зміну їх цільового призначення. При цьому, Овідіопольська райдержадміністрація не приймала рішення про зміну цільового призначення та передачу згаданих земельних ділянок Молодіжненській сільській раді. А в силу ст.12 ЗК України (в редакції на момент прийняття спірних рішень) Молодіжненська сільська рада не була наділена повноваженнями розпоряджатись спірними земельними ділянками, які належать до земель державної власності, земель оборони.

Позивач - Кабінет Міністрів України у своїх поясненнях зазначає, що вважає спірні рішення сільської ради та договір такими, що суперечать вимогам законодавства, так як в силу положень ст.1 ЗУ „Про Кабінет Міністрів України", п.5 ст.116 Конституції України, ст.13 ЗК України, ст.ст.9, 14 ЗУ „Про Збройні Сили України", ст.9 ЗУ „Про оборону України", ст.2 ЗУ „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" спірні земельні ділянки належать до державної власності, земель оборони, визначення порядку вилучення і передачі яких є компетенцією КМУ, за дорученням якого управління такими земельними ділянками може здійснювати МОУ, тоді як, Молодіжненська сільська рада як орган місцевого самоврядування, незаконно розпорядилась спірними земельними ділянками, всупереч відсутності у неї відповідної компетенції та за відсутності рішень КМУ щодо припинення права постійного користування МОУ цими земельними ділянками. З цих підстав, КМУ просить суд позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Позивач - Міністерство оборони України позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, та згідно наданих пояснень зазначає, що клопотання відповідачів про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності є безпідставним, оскільки ні Кабінет Міністрів України, ні Міністерство оборони України не знали про порушення своїх прав на земельну ділянку, яку незаконно Молодіжненською радою було передано в оренду ТОВ „Саймон", а отже строк позовної давності у даному спорі є не пропущеним. Як вказує позивач, Молодіжненська сільська рада, приймаючи спірні рішення не мала правових підстав для вилучення земельної ділянки із земель Міністерства оборони України та передачу у довгострокову оренду, а тому вона діяла поза межами та не у спосіб, передбачений законодавством, внаслідок чого незаконно розпорядилася землями державної власності, чим порушила права та охоронювані законом інтереси позивачів - Кабінету міністрів України та Міністерства оборони України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування. Крім того, Міністерство оборони України зазначає, що спірна земельна ділянка під базою відпочинку Оздоровчого комплексу „Ювілейний", що перебуває у державній власності та у сфері управління Міністерства оборони України, згідно ст.ст. 50, 51, Земельного кодексу України відноситься до земель рекреаційного призначення, а тому, відповідно до п. 9 ст. 149 ЗК України, вилучення цієї категорії земель державної власності, які перебувають у користуванні належить виключно Кабінету Міністрів України. А отже, будь-яких підстав у сільської ради для здійснення вилучення не було.

Позивач - КЕВ м.Одеси позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Відповідач - Молодіжненська сільська рада проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та зазначає, що оскаржувані рішення приймались сільрадою у відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.77, п. б) ч.3 ст.84 ЗК України та ст.6 ЗУ „Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції чинній на момент вилучення ділянок та передачі їх у власність), станом на дату винесення радою спірного рішення, до комунальної власності могли бути передані землі оборони під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Отже, оскільки, на земельній ділянці площею 12,5га (до якої входили спірні земельні ділянки площею 8,5780га та 2,10га) були розміщені будівлі та споруди бази відпочинку „Ювілейний", а отже, об`єкт соціально-культурного призначення, у зв`язку з чим законодавча заборона на передачу таких земель до комунальної власності станом на момент вилучення, була відсутня. Окрім цього, відповідач відмічає, що так як спірні земельні ділянки не належали до категорії земель, визначених у ч.9 ст.149 ЗК України, вилучення яких провадиться КМУ, то прийняття останнім рішення про їх вилучення не вимагалось чинним на той час законодавством, а тому прийняті рішення сільради з врахуванням наявної згоди землекористувача, Міноборони України згідно листа від 23.12.2004р. №220/2826, є правомірними. Крім того, відповідач зазначає, що прийняттю рішення від 20.03.2008р. №1104-V відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.124, ч.6 ст.123 ЗК України передувало прийняття радою рішення №1436-ІV від 20.01.2006р. про надання товариству дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду земельної ділянки, який після його розроблення пройшов погодження у відповідних державних установах, Державному агентстві земельних ресурсів України, після усунення встановлених останнім зауважень та недоліків, що підтверджується листом Головного управління земельних ресурсів у Одеській області №2-10-05/609 від 18.03.2008р. При цьому, відповідач зазначає, що на час прийняття спірних рішень землі державної та комунальної власності не були розмежовані, а отже, згідно п. 12 Перехідних положень ЗК України, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради. Отже, оскільки спірні земельні ділянки знаходились в межах населеного пункту - ними правомірно розпорядилась Молодіжненська сільська рада. Крім того, відповідач зазначає, що передача земельної ділянки 8,5780 га ТОВ „Саймон" не є відчуженням військового майна. Нормативно-правовими актами, що регулюють порядок відчуження та вилучення військового майна не передбачено окреме погодження (рішення) Кабінету Міністрів України для даного випадку.

Також, відповідач з огляду на прострочення позивачем строків позовної давності на звернення до суду за даним позовом просив суд застосувати наслідки такого прострочення відповідно до ст.ст.256, 257, 261, ч.4 ст.267 ЦК України.

Відповідач - ТОВ „Саймон" проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що він є власником нерухомого майна, набутого відповідно до договору купівлі-продажу державного майна об`єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні від 25.03.2005р. та нерухомого майна побудованого за наявності усіх необхідних дозволів на орендованій земельній ділянці, у зв`язку з чим та згідно роз`яснення Держземагентства України, оформленого листом від 01.12.2014р. № 28-28-0.17-14045/2-14, за умови набуття товариством у власність об`єктів нерухомості було правомірно передано в оренду земельну ділянку державної форми власності на якій розташовані дані об`єкти. Також, відповідач зазначає, що з врахуванням чинного, на момент прийняття спірного рішення, законодавства, зокрема ч.ч.1, 3 ст.124, ч.1 ст.123, п.12 Перехідних положень ЗК України, у сільради були наявні повноваження по прийняттю рішень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів до розмежування земель державної та комунальної власності. При цьому, при розроблені проекту землеустрою щодо віднесення земельної ділянки в довгострокову оренду, відповідні державні установи та організації його узгодили, а недоліки встановлені державною експертизою землевпорядної документації були підприємством усунуті та не встановлено фактів порушення прав держави при наданні спірної земельної ділянки в оренду ТОВ „Саймон". Прийняття сільрадою спірного рішення від 20.03.08р., за позицією відповідача, не потребувало прийняття окремого рішення КМУ, адже згідно чинного на той час законодавства для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки державної власності у зв`язку з добровільною відмовою землекористувача достатньо була наявність згоди МОУ як суб`єкта управління військовим майном, що і мало місце відповідно до листа МОУ від 23.12.04р. №220/2826, де не заперечувалось проти вилучення земельних ділянок із земель наданих в постійне користування КЕЧ Одеської області згідно листа останнього від 23.11.2006р. за №303/22/1/742.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" у позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, при цьому у своїх поясненнях (вх ГСОО №5218/19 від 18.03.2019р.) зазначає, що рішення Молодіжненської сільської ради прийняті з грубим порушенням норм законодавства, зазначаючи при цьому, що рішення Молдодіжненської сільської ради від 25.05.2007р. №716-V було вилучено земельну ділянку площею 2,10га, яка входить до земель, які закріплені за базою відпочинку та цю земельну ділянку було поділено на окремі ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та передано безоплатно у приватну власність громадянам, незважаючи на те, що на вказаній частині знаходиться нерухоме майно, яке закріплене за базою відпочинку „Ювілейна" згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також підтверджується актами полового обстеження від 15.11.2017р., які додані до матеріалів справи вже під час нового розгляду (т.10 а.с. 215-233).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечує у повному обсязі і зазначає, що із загальної площі спірних земель 2,1 га безоплатно у приватну власність були передані земельні ділянки громадянам із земель житлової та громадської забудови (які перебували в землях запасу), інша ділянка 0,51га залишається в землях запасу рекреаційного призначення. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування такого об`єкту цивільного обігу як земельної ділянки площею 2,1 га. При цьому, третя особа зазначає, що строк позовної давності на день звернення до суду з позовом сплив.

22.02.2019р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 було подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, яке було розглянуто судом та відмовлено у його задоволенні з огляду на те, що учасником не доведено яким чином рішення суду у справі може вплинути на права та обов`язки даної особи.

22.02.2019р. ТОВ „Саймон" та Молодіжненською сільською радою було подано клопотання про залишення позову без розгляду з підстав відсутності у прокурора процесуальної дієздатності, в зв`язку з непідтвердженням наявності підстав для представництва.

За результатом розгляду даного клопотання судом було відмовлено у його задоволенні з підстав його необгрунтованності, та підтвердження судом підстав для представництва на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Як встановив суд, пред`явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України та КЕВ м. Одеси викликано саме захистом інтересів держави у суді, вказаними уповноваженими органами не вжито заходів щодо захисту інтересів держави. Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що інтереси Держави Україна полягають у збереженні та законному використанні земель оброни. Суд вважає, що наведене прокурором у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення ним до суду з позовом у цій справі є сумісним з розумінням «інтереси держави» та було достатнім для відкриття провадження у справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/516/18.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Пунктом 6.4 наказу Генерального прокурора України від 28.05.2015 № 6гн фактично надано право Заступнику військового прокурора Південного регіону як прокурору обласного рівня подавати позови в інтересах КМУ, бо цим пунктом Генеральний Прокурор доручив пред`являти позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України Генеральній прокуратурі України та прокуратурам обласного рівня.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано наявність встановлених законом підстав для представництва при зверненні з позовом у даній справі.

Ухвалою суду від 22.02.2019р., було продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів

В судовому засіданні 07.05.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 17.05.2019р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Як вбачається з матеріалів справи, у 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної Ради народних депутатів видано Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району державний акт на право користування землею серії Б № 032344 , у відповідності до якого для задоволення державних потреб землекористувачу надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку 586,5 га, до складу якої, зокрема, увійшла земельна ділянка, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

На частині вказаної земельної ділянки площею 12,5 га, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул . Набережна, 6, розміщувалися будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за Державним підприємством Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний", яке в подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006р. № 454 було реорганізовано шляхом його приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого на теперішній час є Концерн "Військторгсервіс".

11.07.2003р. Овідіопольською районною державною адміністрацією винесено розпорядження № 459 „Про визнання права власності на будівлі та споруди „ОК „Ювілейний", відповідно до якого визнано за ДП МОУ право власності на будівлі та споруди „ОК „Ювілейний", які перебувають на балансі вказаного підприємства і знаходяться в с. Молодіжному, по вул. Набережній, 6, Овідіопольського району Одеської області, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.07.2003 р.

У зв`язку з реалізацією будівель та споруд Державного підприємства Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний", розташованих по вул. Набережній, 6 в с. Молодіжному Овідіопольського району, міністр оборони України звернувся до голови державної адміністрації Овідіопольського району Одеської області із листом від 23.12.2004р. №220/2826, в якому повідомив, що Міністерство оборони України не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 12,5 га із земель оборони з метою землевідведення новому власнику майна.

25.03.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саймон" (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна об`єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні, відповідно до умов якого товариством придбано у власність 73/5000 частини нежитлової будівлі, будівлі та споруди оздоровчого комплексу "Ювілейний", що знаходяться в Одеській області Овідіопольського району в с. Молодіжному по вул. Набережній, 6.

Право власності ТОВ „Саймон" на придбане за договором купівлі-продажу від 25.03.2005р. майно підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №821149 від 25.03.2005р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7102933 від 26.04.2005р.

20.01.2006р. Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району прийнято рішення №1436-IV, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 9,9101га, розташованої на території сільської ради в с. Молодіжному по вул. Набережній,6, для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення, за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Міністерства оборони України в особі Одеської квартирно-експлуатаційної частини району і використовуються для розміщення та обслуговування оздоровчого комплексу "Ювілейний", за умови письмової згоди землекористувача на вилучення у нього цієї земельної ділянки.

Рішенням виконкому Молодіжненської сільської ради № 38 від 31.03.2006р. надано ТОВ „Саймон" дозвіл на будівництво берегоукріплювальних протизсувних споруд та реконструкцію існуючих об`єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення на земельній ділянці загальною площею 9,9101 га, що знаходиться на території сільської ради в с. Молодіжному по вул. Набережній,6, відповідно до погоджених та затверджених у встановленому порядку проектів будівництва та реконструкції вказаних об`єктів.

02 жовтня 2006 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування» (Сторона 1) та ТОВ «Саймон» (Сторона 2) було укладено Договір № 1/СД про спільну діяльність, згідно п. 1.1. якого Сторони домовились спільно діяти без створення юридичної особи на основі об`єднання вкладів для досягнення спільної господарської мети, зокрема, виконання берегоукріплювальних робіт та будівництва протизсувних споруд на земельній ділянці, яка використовується Стороною 1, та знаходиться на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, по вул. Набережна, 6, в прибережній зоні Чорного моря і зазнає впливу зсувних процесів, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що входить до складу майна Сторони 1.

Після надання сільською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Саймон" в оренду земельної ділянки загальною площею 9,9101га, Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління листом від 23.11.2006р. за №303/22/1/742 погодило вилучення земельних ділянок у меншому розмірі - загальною площею 8,5780 га із земель, наданих в постійне користування Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району на території Молодіжненської сільської ради в межах села Молодіжне по вул. Набережній, 6.

14.12.2007р. Молодіжненською сільрадою прийнято рішення №1018-V, яким затверджено містобудівне обґрунтування ТОВ „Саймон" розміщення та будівництво берегоукріплювальних протизсувних споруд на земельній ділянці загальною площею 8,5780 га, розташованої в с. Молодіжному по вул. Набережній, 6. Відповідно до рішень Молодіжненської сільської ради № 1436-ІV від 20.01.2006р., №38 від 31.03.2006р. за результатами проведення будівництва берегоукріплювальних робіт ТОВ „Саймон" замовлено та отримано акти ГУ промисловості та розвитку інфраструктури інженерно-геологічного обстеження території та узгодження її використання № 63-06, № 92-06 від 14.06.2006р., дозвіл Інспекції ДАБК Овідіопольського району на виконання будівельних робіт № 54 від 26.12.2006р., дозвіл Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря на відновлення робіт щодо проведення будівництва гідротехнічних робіт на морському узбережжі комплексу „Ювілейний" №04/05/1 від 26.04.2007р., акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 29.08.2008р., декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області 21.12.2012р.

В подальшому ТОВ „Саймон", на підставі рішення Молодіжненської сільської ради №212 від 31.10.2012р., отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.12.2012р. на збудовані гідротехнічні споруди, яким за рішенням Молодіжненської сільської ради №266 від 24.12.2012р. присвоєно адресу: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6В.

Відповідно до наказу МОУ № 454 від 25.07.2006р. „Про реорганізацію ДП МОУ „ОК „Ювілейний" припинено діяльність ДП МОУ „ОК „ Ювілейний", шляхом реорганізації його через приєднання до ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування", визначено ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування" правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ДП МОУ „ОК „ Ювілейний", основні фонди та оборотні кошти, інші цінності ДП МОУ „Оздоровчий комплекс „ Ювілейний", що реорганізовується, вирішено закріпити за ДП МОУ „Управління торгівлі Південного оперативного командування" на праві господарського відання згідно із затвердженим передавальним актом як внески до статутного фонду (п.п.1, 2, 3 наказу).

За наказом МОУ № 125 від 06.04.2007р. припинено діяльність ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування», шляхом реорганізації його через приєднання до Концерну «Військторгсервіс», визначено останнього правонаступником всіх майнових прав та обов`язків ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування», основні фонди та оборотні кошти, інші цінності ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування» закріплено за концерном «Військторгсервіс». 19.01.2009 р. МОУ затверджено передавальний акт «Приймання-передачі основних фондів, оборотних активів, власного капіталу та зобов`язань ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування» у зв`язку із його реорганізацією шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс», у т.ч. за вказаним актом було передано нежитлові будівлі, будівлі та споруди «ОК «Ювілейний» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6.

Згідно листа № 303/22/1/762 від 03.11.2006р. Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління повідомило ТОВ «Саймон», що не заперечує проти вилучення земельних ділянок рекреаційного призначення загальною площею 8,5780 га, які розташовані у Одеській області, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6.

Рішенням Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008р. № 1104-V затверджено проект відведення ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780 га, у зв`язку із придбанням ТОВ „Саймон" 73/5000 частин нежитлової будівлі, будівель та споруд „ОК „Ювілейний", на підставі листа-згоди МОУ № 220/2826 від 23.12.2004р., та передано ці земельні ділянки ТОВ „Саймон" у довгострокову оренду.

14.04.2008 р. між Молодіжненською сільською радою (орендодавець) та ТОВ „Саймон" (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення V скликання ХVІІІ сесії Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008р. №1104-V надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельні ділянки загальною площею 8,5780 га (земельну ділянку № 1 - площею 8,4389 га; земельну ділянку №2 - площею 0,1391 га), яка знаходиться на території Молодіжненської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: 67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6.

Згідно п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р. в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 8,5780 га (земельна ділянка № 1 площею 8,4389 га, кадастровий номер земельної ділянки в державному реєстрі земель - 5123782000020043019; земельна ділянка № 2 площею 0,1391 га, кадастровий номер земельної ділянки в державному реєстрі земель - 5123782000020043020), в тому числі: 8,5780 га - забудовані землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі (57 кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпусток) для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення, яка знаходиться на території Молодіжненської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул.. Набережна, 6. На земельній ділянці, яка передається в оренду за цим договором є об`єкти нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу державного майна об`єкта соціальної інфраструктури шляхом продажу на аукціоні, 73/5000 частин не житлової будівлі, будівель і споруд „ОК „Ювілейний", укладеного 25.03.2005р. між РВ ФДМУ по Одеській області та ТОВ „Саймон". Межі земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за цим договором, встановлені в натурі (на місцевості) згідно акту встановлення меж земельної ділянки від 04.04.2008р., що додається до договору.

За положеннями п.3.1. Договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р. договір укладено на 49 років, який починає обчислюватись з дня державної реєстрації договору відповідно до чинного законодавства. Договір за взаємною згодою сторін укладається у простій письмовій формі та не потребує подальшого нотаріального посвідчення у відповідності до приписів Закону України «Про оренду землі».

Крім того, до Договору підписано Акт від 04.04.2008р. про встановлення в натурі меж земельних ділянок, переданих у довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Саймон» для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення за адресою: вул. Набережна, 6, с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області.

Право оренди ТОВ «Саймон» зареєстровано 23.11.2015р., про що свідчать Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 49395301 від 09.12.2015р., № 49394098 від 09.12.2015р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору оренди від 14.04.2008р. ТОВ «Саймон» сплачувало орендну плату, про що свідчать наявні у справі довідка ПАТ «Банк Восток» № 008-05-70 від 27.06.2017р., платіжні доручення за період з 30.01.2013р. по 21.09.2015р.

24.12.2015р. Молодіжненська сільська рада прийняла рішення № 66-VII «Про розроблення детального плану території земельної ділянки, що знаходиться в довгостроковій оренді у ТОВ «Саймон» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6».

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.06.2017р. № № 90582486, 90573625, земельні ділянки площею 8,4389 га, кадастровий номер № 5123782000:02:004:3019, площею 0,1391 га, кадастровий номер №5123782000:02:004:3020, розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6, зареєстровані за територіальною громадою в особі Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району.

Листом № 661 від 23.04.2007 р. КЕВ м. Одеси повідомило Молодіжненську сільську раду про те, що не заперечує проти вилучення земельних ділянок загальною площею 2,10 га із земель наданих у постійне користування КЕЧ Одеського району на території Молодіжненської сільської ради в межах села Молодіжне по вул. Набережній, 6.

Рішенням Молодіжненської сільської ради № 716-V від 25.05.2007р. ухвалено вилучити із земель Міністерства оборони України (КЕЧ Одеського району) земельну ділянку загальною площею 2,1 га, яка використовується КЕЧ Одеського району на підставі Державного акту на право постійного користування землею № Р-6-86 від 1986р. (Б №032344) за згодою Міністерства оборони України (лист КЕВ від 23.04.2007р. № 661) та зарахувати її до земель запасу Молодіжненської сільської ради в т.ч.: земельну ділянку №1, площею 1,59 га, до категорії земель житлової та громадської забудови, земельну ділянку № 2, площею 0,51 га, до категорії земель рекреаційного призначення (в межах с. Молодіжне).

09.09.2008р. Молодіжненською сільською радою прийнято рішення № 1266-V, яким затверджено технічні документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються громадянам України, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) в с. Молодіжне, передано вказані земельні ділянки безкоштовно у власність громадян України, та видано їм відповідні акти на право приватної власності на землю.

Про факт перебування земельних ділянок у власності громадян ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 свідчать Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.04.2017р. №№85910956, 85908359, 85908960, від 22.06.2017р. №90351005, а також державні акти на право власності на земельну ділянку №319445 від 09.10.2009р., №319453 від 30.09.2009р., №319449 від 09.09.2009р., №319455 від 17.07.2009р., №319457 від 17.07.2009р., №319454 від 17.07.2009р., №319458 від 17.07.2009р., №319456 від 17.07.2009р., №319460 від 17.07.2009р., №319459 від 15.12.2008р., №319450 від 15.12.2008р., №319448 від 08.12.2008р., №319447 від 08.12.2008р., №319446 від 08.12.2008р., №319452 від 15.12.2008р., №319444 від 15.12.2008р., №319443 від 15.12.2008р., №319454 від 09.09.2009р.

Згідно акту Філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» від 02.09.2016р., складеного за результатами обстеження земельної ділянки, будівель та споруд бази відпочинку «Ювілейна» (с. Молодіжне , вул. Набережна, 6, Овідіопольського району ), на земельній ділянці бази відпочинку «Ювілейна» загальною площею 58 849 кв. м. розташовані нерухомі об`єкти, частина з яких перебуває у зруйнованому та напівзруйнованому стані.

16.07.2015 р. КП «БТІ» м. Іллічівська було складено Технічний паспорт на будівлі та споруди бази відпочинку «Ювілейна» за адресою: Одеська область , Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6А, з якого вбачається, що частину споруд знесено, а частина знаходиться в аварійному стані.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2015р., постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015р., по справі № 916/4329/14 за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Молодіжненської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Саймон", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, Концерну "Військторгсервіс", відмовлено повністю у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення від 20.03.2008р. № 1104-V «Про передачу ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780 га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в с. Молодіжне, вул. Набережна , 6, Овідіопольського району, Одеської області».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. по справі №916/4329/14 встановлено наступні обставини: «... Згода Міністра оборони України на вилучення земельної ділянки за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне , вул. Набережна, 6 площею 12,5 га з земель оборони з метою землевідведення новому власнику майна була надана в формі листа за № 220/2826 від 23.12.2004 р.»; «... Згідно листа Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23.11.2006 року за № 303/22/1/742, Управління не заперечує проти вилучення земельних ділянок загальною площею 8,5780 га із земель наданих в постійне користування квартирно-експлуатаційній частині Одеського району на території Молодіжненської сільської ради Одеської області в межах села Молодіжне, вул. Набережна, 6»; «…Станом на 2006 - 2008 роки розпорядження землями (прийняття рішень про вилучення, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання (передача) земельних ділянок у власність чи користування) в межах населених пунктів здійснювали виключно відповідні органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради)…Наведене підтверджується роз`ясненням Державного агентства земельних ресурсів України від 06.01.2015 р. № 28-28-0.17-97/2-15»; «…Проведеною експертизою землевпорядної документації не встановлено фактів порушення прав держави при відведенні спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Саймон».

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, преюдиціальним для даної справи є встановлення судом по справі № 916/4329/14 факту належності спірних земель до земель оборони, факту надання згоди на вилучення спірних земель площею 12,5 га з боку Міністерства оборони України у листі № 220/2826 від 23.12.2004р., та на вилучення земельної ділянки площею 8,5780 га з боку Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України у листі № 303/22/1/742 від 23.11.2006 р., а також факту встановлення експертизою землевпорядної документації відсутності порушення прав держави при відведенні спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Саймон».

Правовий режим використання земель оборони станом на дату винесення спірних рішень був врегульований Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про використання земель оборони», Законом України «Про управління об`єктами державної власності», Законом України «Про Збройні Сили України», Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

За змістом ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань.

Частиною 2 ст. 77 Земельного кодексу України унормовано, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності (в редакції, яка діяла до 06.09.12 року).

Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності. При цьому землі для потреб оборони є об`єктом права саме державної власності. Лише в окремих випадках певні земельні ділянки із земель оборони можуть передаватися у комунальну власність.

Згідно з п. б) ч. 3 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень), до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення, утворених відповідно законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2004 року Міністерство оборони України звернулось на адресу голови Державної адміністрації Овідіопольського району Одеської області Левчука В.В. з листом за № 220/2826 за підписом Міністра оборони України Кузьмука О.І., відповідно до якого, в зв`язку з реалізацією будівель та споруд Державного підприємства Міністерства оборони України «Оздоровчий комплекс «Ювілейний», розташованих в с. Молодіжному по вул. Набережній, 6, Овідіопольського району, Міністерство оборони України не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 12,5 га з земель оборони з метою землевідведення новому власнику майна.

Отже, на землях оборони площею 12,5 га, до яких входили земельні ділянки, що стали предметом спірних рішень ради, був розміщений об`єкт соціально-культурного призначення - будівлі та споруди бази відпочинку «Ювілейний».

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вказані землі належали до земель під об`єктом соціально-культурного призначення та могли бути передані до комунальної власності згідно п. б) ч. 3 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішень), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Землі державної та комунальної власності було розмежовано з 01.01.2013 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI.

Враховуючи викладене, у 2007-2008 роках землі державної та комунальної власності не були розмежованими, а розпорядження землями (прийняття рішень про вилучення, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання (передача) земельних ділянок у власність чи користування) в межах населених пунктів здійснювали виключно відповідні органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради).

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки площею 8,5780 га та 2,10 га знаходились в межах населеного пункту - села Молодіжного Овідіопольського району.

За таких обставин, прийняття саме Молодіжненською сільською радою спірних рішень відповідало чинному в той час земельному законодавству, адже до розмежування земель державної та комунальної власності виключно органи місцевого самоврядування були наділені повноваженнями по прийняттю рішень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів. Наведене підтверджується роз`ясненням Державного агентства земельних ресурсів України від 06.01.2015 р. № 28-28-0.17-97/2-15.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачалося, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття рішень) визначався наступний вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Порядок вилучення земельних ділянок закріплено у статті 149 Земельного кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

При цьому, суд зазначає, що на час прийняття відповідних рішень, чинним законодавством не було встановлено форми згоди землекористувача.

Отже, Молодіжненська сільська рада могла розпорядитись спірними земельними ділянками, що перебували у постійному користуванні КЕВ м. Одеси згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 032344 від 1986 року, тільки після вилучення їх за згодою попереднього землекористувача.

Як вбачається з матеріалів справи, така згода була оформлена:

- листом Міністерства оборони України від 23.12.2004 року № 220/2826, згідно якого МОУ надало дозвіл на вилучення земельної ділянки площею 12,5 га з земель оборони (до яких увійшли земельні ділянки площею 8,5780 га та 2,10 га);

- листом Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління МОУ від 23.11.2006 року № 303/22/1/742, згідно якого Управління не заперечувало проти вилучення земельних ділянок загальною площею 8,5780 га із земель наданих в постійне користування КЕЧ Одеського району;

- листом КЕВ м. Одеси від 23.04.2007 року № 661, згідно якого КЕВ м. Одеси, враховуючи рішення Міністра оборони України від 23.12.2004 р. № 220/2826, не заперечувало проти вилучення земельних ділянок загальною площею 2,10 га.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що Міністерство оборони України, а також безпосередньо землекористувач КЕВ м. Одеси та його вищий орган Південне територіальне Квартирно-експлуатаційне управління МОУ виразили свою волю щодо згоди на вилучення земельних ділянок у вищевказаних листах.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивачів про те, що Міністром оборони згода на вилучення земель листом від 23.12.2004 року була направлена до Державної адміністрації Овідіопольського району Одеської області, а не до Молодіжненської сільської ради, оскільки ст. 149 ЗК України не містить чіткої вказівки, якому органу та в якій формі подається така згода.

Щодо необхідності отримання згоди (погодження, рішення) Кабінету Міністрів України на вилучення спірних земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», серед суб`єктів управління об`єктами державної власності нарівні з іншими є міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно абз. 9 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Між тим, існує різниця між поняттями «відчуження військового майна» та «вилучення військового майна».

Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1919.

Згідно Положення № 1919, відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг (далі - виконавці) з метою проведення з ними розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.

Цим же Положенням передбачено, що його дія не поширюється на передачу військового майна до сфери управління інших органів виконавчої влади, а також у власність територіальних громад сіл, селищ та міст.

З вказаного суд дійшов висновку, що вилучення земельних ділянок площею 8,5780 га та 2,10 га за спірними рішеннями не являється відчуженням військового майна у розумінні ч. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 2000 р. № 1919.

Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1282 був затверджений Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, який визначав процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Відповідно п. 2 Порядку № 1282, вилучення військового майна з оперативного управління військових частин - прийняття Міноборони рішення про вилучення майна з оперативного управління військових частин з метою безоплатної передачі його до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Згідно п. 4 Порядку № 1282, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; 2) Міноборони - щодо: іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об`єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Відповідно до пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Таким чином, Міністерство оборони України виступало уповноваженим органом, який мав право розпоряджатись переданою йому в управління земельною ділянкою, в тому числі приймати рішення про згоду на її вилучення.

Поряд з цим, виходячи з аналізу вищевказаних нормативних актів, що регулюють порядок відчуження та вилучення військового майна, вбачається, що рішення Кабінету Міністрів України є обов`язковим лише у випадку передачі у комунальну власність територіальних громад військового майна у вигляді цілісних майнових комплексів. В усіх інших випадках військове майно передається за рішенням Міноборони.

Суд також зауважує, що станом на момент прийняття спірних рішень ради, норма статті 9 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачала повноваження КМУ, серед яких встановлення порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок, а не повноваження щодо розпорядження землями, що закріплені за військовими частинами та установами ЗСУ, тобто цим законом були закріплені інші повноваження КМУ, що не стосувалися розпорядження землями оборони.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вилучення земельних ділянок площею 8,5780 га та 2,10 га спірними рішеннями Молодіжненської сільської ради не потребувало окремого погодження (рішення) Кабінету Міністрів України.

Дійшовши вищезазначених висновків, судом не може бути застосована позиція, наведена Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, від 29.11.2018 у справі № 916/1900/16 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15, оскільки обставини даної справи не є подібними. Зокрема, фактичні обставини у справі № 916/1041/17 мають суттєву відмінність від обставин у справах № 902/538/14, № 916/1900/16 та № 916/3727/15, а саме: щодо вилучення спірних земельних ділянок наявна згода Міністерства оборони України; спірні земельні ділянки належали до земель оборони під об`єктами соціально-культурного призначення, а тому могли бути передані до комунальної власності.

Визнаючи правомірним рішення Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008 р. № 1104-V, суд також враховує таке:

Як встановлено судом, ТОВ «Саймон» за Договором купівлі-продажу державного майна об`єкта соціальної сфери від 25.03.2005 року шляхом купівлі на аукціоні було придбано у власність 73/5000 частини нежитлових будівель, будівель та споруд «Оздоровчого комплексу «Ювілейний», що знаходиться в Одеській області, Овідіопольський район , с . Молодіжне, вул. Набережна, буд. 6 .

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Саймон» на земельній ділянці, яку в подальшому йому було передано в оренду, було проведено берегоукріплювальні роботи та збудовано гідротехнічні протизсувні споруди. Такі роботи були проведені за наявності всіх дозволів, а в подальшому ТОВ «Саймон» було зареєстровано право власності на збудовані гідротехнічні споруди.

Право власності ТОВ «Саймон» на належну йому нерухомість не оскаржувалось, не скасоване, та є чинним на даний час.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Вказана норма кореспондує з ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Враховуючи таке, до ТОВ «Саймон» як набувача об`єкта нерухомості законно перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Відтак, суд доходить висновку, що рішення від 20.03.2008 р. № 1104-V прийнято Молодіжненською сільською радою з дотриманням вимог закону та в межах своїх повноважень.

Надаючи оцінку доводам прокурора щодо неправомірності рішення Молодіжненської сільської ради від 25.05.2007 року № 716-V зважаючи на розташування на вилученій земельній ділянці площею 2,10 га нерухомих об`єктів державної власності - будівель та споруд бази відпочинку «Ювілейна», суд зазначає таке:

В підтвердження своєї позиції, прокурор посилався на наявний в матеріалах справи акт філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» від 02.09.2016 року, складений за результатами обстеження земельної ділянки, будівель та споруд бази відпочинку «Ювілейна» (с. Молодіжне, вул . Набережна , 6 а, Овідіопольського району ), згідно якого на земельній ділянці бази відпочинку «Ювілейна» загальною площею 58 849 кв. м. розташовані нерухомі об`єкти, частина з яких перебуває у зруйнованому та напівзруйнованому стані, що перебувають у державній власності, та Акти польового обстеження земельної ділянки (23 акти), затверджені начальником КЕВ м. Одеси 15 листопада 2017 року, згідно яких на земельних ділянках, на які були видані державні акти фізичним особам, знаходяться напівзруйновані залишки об`єктів «Оздоровчого комплексу «Ювілейний».

Між тим, в матеріалах справи також наявний Акт розбирання будівель та споруд від 18 липня 2008 року за підписами комісії, призначеної наказом від 28 серпня 2006 року за № 23: голови комісії - заступника начальника УТ з ФЕР, членами комісії: помічником начальника з виробництва, провідним інженером з підготовки кадрів та ТБ, завідувачем господарством та затверджений начальником Державного підприємства Міністерства оборони України управління торгівлі ЮОК та скріпленого печаткою, з якого вбачається, що 13 (тринадцять) будівель «Оздоровчого комплексу «Ювілейний» були розібрані на підставі складених Актів списання основних засобів від 22.11.2006 року.

Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи технічним паспортом на будівлі та споруди бази відпочинку «Ювілейний», розробленим комунальним підприємством «Бюро технічної документації» м. Іллічівська 16.07.2015 року, який містить дані про знесені об`єкти нерухомості. Отже, фактично вказана нерухомість була списана та розібрана за погодженням з Міністерством оборони України.

Окрім того, з акту філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс» від 02.09.2016 року не вбачається, що вилучена спірна земельна ділянка площею 2,10 га знаходиться саме в межах площі земель бази відпочинку «Ювілейна» 58 849 кв. м., і що саме на ній розташовані напівзруйновані об`єкти нерухомості, про які йдеться в акті.

Суд також критично оцінює Акти польового обстеження земельної ділянки від 2017 року, оскільки з даних матеріалів не вбачається, що на землях площею 2,10 га, вилучених спірним рішенням ради від 25.05.2007 року № 716-V, розташовані об`єкти нерухомості, які б належали до державної власності. Окрім того, суд враховує, що вказані акти були складені лише за участі працівників філії «ОУВТ» Концерну «Військторгсервіс», без залучення власників земельних ділянок, що обстежувались, або представників Молодіжненської сільської ради.

Крім того, суд зауважує, що дані акти не є належними даказами, на підставі яких можливо зробити висновок про наявність обставин, на які посилаються позивачі та третя особа, оскільки з цих актів неможливо зробити висновок яким чином начальник ПКГ КЕВ міста Одеса, заступник головного бухгалтера філії концерну „Військторгсервіс" та інженера по організації експлуатації, ремонту нерухомого майна філії „ОУВТ" Концерну „Військторгсервіс" провели польове обстеження та встановили розташування земельних ділянок, які передані у власність громадянам, та встановили їх межі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи позовної заяви про те, що на вилученій земельній ділянці площею 2,10 га дотепер розміщені об`єкти нерухомості, які знаходяться у державній власності в особі Міністерства оборони України та закріплені на праві господарського відання за Концерном «Військторгсервіс», не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, позивачами, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не доведено належними доказами, що Молодіжненська сільська рада, приймаючи спірні рішення, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що призвело до порушення права власності держави на вказані земельні ділянки, в зв`язку з чим, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди від 14.04.2008 року, судом зроблено висновок щодо відсутності підстав для її задоволення, враховуючи таке:

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як досліджено судом, договір оренди від 14.04.2008 року укладений у формі, встановленій законом, сторонами, що мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідає вимогам Цивільного кодексу України, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що передбачає виконання вимог дійсності правочину, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Інших підстав для визнання недійсним Договору оренди від 14.04.2008 року, окрім незаконності рішення Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008 р. № 1104-V, прокурором не наведено.

За таких обставин, встановивши, що рішення Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008 р. № 1104-V прийнято у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством на момент його прийняття, суд вважає, що правові підстави для визнання недійсним з моменту укладення Договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008р., укладеного між Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Саймон» - відсутні.

Приймаючи рішення, суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються як джерело права.

Зокрема, ЄСПЛ неодноразово підкреслював у своїх рішеннях, що у відносинах, коли право на майно набувається в результаті дій державних органів, особливої уваги набуває дотримання принципу «належного урядування». Так, в пунктах 70, 71 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) від 20.10.2011р. ЄСПЛ зазначив: 70. Принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38).

За таких обставин, суд доходить висновку про недопустимість порушення принципів належного урядування, правової визначеності, а також з метою недопущення порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції мирного володіння майном та непропорційного втручання у право власності, відмовляє прокурору в задоволенні позову в інтересах держави. Суд вважає, що прокурор не пояснив і не довів суду, яким чином державні інтереси на майно відповідають «інтересам суспільства» і не обґрунтував «інтерес суспільства» у втручанні у права відповідачів на землю, тим більше, що держава Україна в особі повноважних органів та посадових осіб вчинила дії щодо відмови від права на землю, протягом 14 років не вживала жодних заходів на утримання майна та земельної ділянки, більш того, - вчиняла дії, які свідчили про відмову від будь-яких прав на таке майно.

Щодо поданих відповідачами заяв про застосування строків позовної давності суд зазначає :

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому, відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (із змінами і доповненнями), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на вказані обставини справи, враховуючи, що судом не встановлено порушень чинного законодавства України при прийнятті Молодіжненською сільрадою оскаржуваних рішень та укладенні договору оренди, суд дійшов висновку, що підстави для застосування судом позовної давності у даній справі за відповідними заявами відповідача відсутні.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.05.2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська