Ухвала суду № 81846395, 15.05.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.05.2019 р. Справа № 914/2688/13

місто Львів

За заявою:ОСОБА_1,про:перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 за нововиявленими обставинами,у справі за позовом:Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинахпозивача 1:Міністерства оборони України,позивача 2:концерну "Військторгсервіс",до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи",третя особа 1:Фонд державного майна України,третя особа 2:Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області,третя особа 3:ОСОБА_1 ,третя особа 4:ОСОБА_3 ,про:визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно.

Головуючий суддяРим Т.Я.СуддяМазовіта А.Б.СуддяБерезяк Н.Б.Секретар судового засіданняКушта А.М.Представники:заявника:ОСОБА_4,прокуратури:Шадловська О.В.,позивача 1:не з`явився,позивача 2:Данилишина К.З.,відповідача:не з`явився,третьої особи 1:не з`явився,третьої особи 2:не з`явився,третьої особи 3:не з`явився,третьої особи 4:не з`явився.На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2688/13 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 28.03.2019 заяву про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 за нововиявленими обставинами залишено без руху, заявнику надано строк для усунення виявлених недоліків. У зв`язку з виправленням виявлених недоліків, ухвалою від 15.04.2019 заяву прийнято до розгляду, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, учасникам справи встановлено строк у 15 календарних днів з моменту отримання ухвали для подання власних заперечень, судове засідання призначено на 15.05.2019.

В ході судового засідання 15.05.2019 судом з`ясовувалося, чи мають сторони заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні (стаття 207 Господарського процесуального кодексу України). У сторін таких клопотань не було.

В ході розгляду справи 15.05.2019 прокурором подано усне клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи, яка розглядається Львівським апеляційним судом. Прокурор не зміг чітко пояснити, яка саме справа розглядається судом апеляційної інстанції та яким чином її розгляд перешкоджає розгляду справи № 914/2688/13. З огляду на це судом було відхилено таке клопотання.

Перед розглядом справи по суті суд пересвідчився, що учасники справи завчасно отримали ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.04.2019, а тому їм було забезпечено рівність та змагальність у доведенні своєї правоти.

Аргументи учасників справи.

Подана заява обґрунтована таким:

1) Господарський суд Львівської області у справі № 914/2688/13 ухвалив рішення від 11.12.2017, яким задовольнив частково позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та концерну "Військторгсервіс", зокрема визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 29.12.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" та концерном "Військторгсервіс";

2) постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 вказане рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі концерну "Військторгсервіс" щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишено без змін;

3) рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 встановлено, що позивач 1 не пропустив позовної давності для захисту свого права. З цим висновком погодився й суд апеляційної інстанції. Зокрема, суди дійшли висновку, що концерну "Військторгсервіс" як стороні оспорюваного правочину, про порушення права було відомо з дати вчинення правочину - 29.12.2008. Тому позовна давність щодо позивача 2 станом на дату пред`явлення прокурором позову, закінчилась. Щодо Міністерства оборони України, то таке не було стороною правочину та дізналось про факт порушення своїх прав лише з дати відкриття провадження у кримінальній справі - 21.03.2013. Отже, позовна давність щодо позивача 1 не закінчилась станом на дату пред`явлення прокурором позову;

4) з метою з`ясування факту обізнаності з вчиненням оспорюваного правочину, в інтересах заявника 25.10.2018 було здійснено адвокатський запит до Міністерства оборони України з проханням повідомити чи проводилось Міністерством службові розслідування щодо здійсненої протягом 2008-2009 років господарської діяльності концерну "Військторгсервіс" (зокрема, й щодо фінансової, економічної, господарської діяльності щодо відчуження нерухомого майна);

5) у відповідь на вказаний адвокатський запит, Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України направило фотокопію акта службового розслідування від 23.09.2009 щодо діяльності державного господарського об`єднання концерну "Військторгсервіс";

6) зі змісту вказаного акта вбачається, що в результаті проведеного у вересні 2009 року службового розслідування Міністерство оборони України не виявило жодних порушень щодо перевищення повноважень керівником концерну "Військторгсервіс" за оспорюваним в межах цієї справи договором;

7) вказане свідчить про те, що Міністерство оборони України мало об`єктивну та реальну можливість під час проведення службового розслідування у 2009 році дізнатись про порушення своїх прав у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину. Отже, позовна давність станом на дату пред`явлення прокурором позову щодо позивача 1 також закінчилась;

8) виявлена обставина є істотною для вирішення справи № 914/2688/13.

Заперечення прокурора.

В судовому засіданні 15.05.2019 прокурор усно повністю заперечив проти заяви, зазначивши, що виявлена заявником обставина не є нововиявленою в розумінні процесуального закону.

Заперечення позивача-2.

Позивач-2 надіслав до суду відзив від 11.05.2019 № б/н, який надійшов 14.05.2019 (вх. № 19412/19). При вирішенні можливості врахування цього відзиву суд керувався таким.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Ухвалою від 15.04.2019 судом було встановлено 15-денний строк з часу отримання ухвали для подання заперечень. Такий строк відповідає положенням частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а з урахуванням того, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження - є розумним. Зазначене відповідає частині 1 статті 114 Господарського процесуального кодексу України (суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій). Крім того, позивач-2 не зазначив можливих поважних причин для пропуску встановленого строку, не подав клопотання про продовження встановленого процесуального строку.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, позивач-2 отримав 18.04.2019 ухвалу суду від 15.04.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 211), тобто встановлений судом строк сплив 04.05.2019. З урахуванням наведеного, оскільки судом було забезпечено позивачу-2 рівні з іншими учасниками справи можливості для подання заперечень, на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України суд ухвалив залишити без розгляду поданий позивачем-2 відзив від 11.05.2019 № б/н.

В судовому засіданні представник позивача-2 усно заперечив проти задоволення заяви з підстав, наведених прокурором.

Заперечення інших учасників справи.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом та не подали суду письмових заперечень, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (а.с. 209-216).

Обставини справи.

Щодо вирішення справи № 914/2688/13.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 15.07.2013 порушив провадження у справі № 914/2688/13 за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України та концерну "Військторгсервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно.

Як убачається з матеріалів справи № 914/2688/13 відповідач 20.09.2013 подав до суду заяву про застосування позовної давності (том 1, а.с. 132-137). У цій заяві, серед іншого, відповідач посилався на акт службового розслідування щодо встановлення повноти виконання службових обов`язків генерального директора концерну "Військторгсервіс", в тому числі з приводу реалізації дозволів на відчуження нерухомого майна, затвердженого 24.09.2009 т.в.о. Міністерства оборони України В.В. Іващенко (том 1, а.с. 135-136). Вказаний акт службового розслідування зазначений в додатках до заяви (том 1, а.с. 137), долучений до неї та міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 148-151).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2017 Нога В.П. (заявник) був залучений до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017, серед іншого, позовні вимоги прокурора задоволено частково - визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 29.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" та концерном "Військторгсервіс".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 в частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі концерну "Військторгсервіс" щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного 29.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" та концерном "Військторгсервіс" скасувано і в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишено без змін.

Вказані рішення і постанова не оскаржувалися в касаційному порядку.

Отже, в результаті розгляду справи № 914/2688/13:

- в частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі концерну "Військторгсервіс" - відмовлено;

- позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - задоволено, в результаті чого визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 29.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" та концерном "Військторгсервіс".

В частині задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки договір купівлі-продажу, укладений 29.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні системи" та концерном "Військторгсервіс" без доказів згоди власника такого майна - Міністерства оборони України, Міністерство не було стороною правочину, тому слід вважати, що Міністерство не знало про факт відчуження концерном "Військторгсервіс" нерухомого майна особою без достатніх повноважень з дати його укладання, тобто з 29.12.2008. Матеріали справи містять відомості, що Міністерству стало відомо про укладення такого договору представником із відсутністю повноважень з дати відкриття провадження у кримінальній справі, тобто з 21.03.2013. Тому позовна давність щодо позивача 1 та, відповідно, прокурора в інтересах держави в його особі, не сплила.

Щодо нововиявлених обставин.

В інтересах Ноги В.П. Міністерству оборони України було направлено адвокатський запит (том 8, а.с. 100-101) щодо факту проведення Міністерством оборони України службових розслідувань щодо господарської діяльності концерну "Військторгсервіс", здійсненої протягом 2008-2009 років (в тому числі, але не виключно, щодо фінансової/економічної/господарської діяльності/діяльності щодо відчуження нерухомого майна).

Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України листом від 02.11.2018 надіслало відповідь на адвокатський запит (том 8, а.с. 104), де зазначено, що за результатами опрацювання наявних у Головному управлінні документів, акта службового розслідування з порушених питань не виявлено. З метою надання повної інформації з порушених у запиті питань, Головне управління надіслало відповідні запити до галузевого державного архіву Міністерства оборони України, Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю та концерну "Військторгсервіс". Після надходження до головного управління додаткової інформації, за результатами її опрацювання, заявника буде додатково поінформовано.

Листом Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 11.12.2018 (том 8, а.с. 106) адвокату заявника направлено акт службового розслідування, затверджений т.в.о. Міністра оборони України В.В. Іващенко 24.09.2009 (том 8, а.с. 109-153).

Долучений до заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами акт службового розслідування є тим самим актом, що був поданий 20.09.2013 до суду відповідачем разом із заявою про застосування позовної давності та вже знаходиться в матеріалах справи.

В заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на інформацію, що міститься на сторінках 36-42 акта службового розслідування. З цього приводу, слід зазначити, що такі аркуші та відповідна інформація, міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 148-151), на основі яких були ухвалені рішення від 11.12.2017 та постанова від 22.03.2018.

Оцінка суду.

Відповідно до частин 1 та пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, за правилами наведених норм судове рішення може бути переглянуто за наявності таких умов:

- істотність нововиявлених обставин для вирішення спору,

- наявність їх на час вирішення спору та їх виявлення після прийняття судового рішення зі справи,

- такі обставини не були та не могли бути відомі особі, що звертається із заявою, на час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться і в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17. Так, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Як убачається із матеріалів справи, обставини, які заявник вважає нововиявленими, були відомі відповідачу, який посилався на них у своїх процесуальних заявах, та повинні були бути відомими іншим учасникам справи. Заявник був залучений до участі у справі 22.05.2017. Розгляд справи з дати залучення заявника до участі у справі до дати ухвалення рішення тривав більше 6 місяців. Отже, заявник мав об`єктивну можливість дізнатися про акт службового розслідування та ознайомитись з ним під час судового розгляду справи. Зокрема, відповідно до процесуального законодавства, чинного під час розгляду справи, учасники справи були наділені правом ознайомлюватися з матеріалами справи.

Згідно з положеннями пункту 4.4 постанови Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 910/17944/15 не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Оскільки акт службового розслідування, на який посилається заявник, містився в матеріалах справи, то суду він також був відомий. Більше того, презюмується, що суд, виконуючи вимоги процесуального закону, ухвалив рішення у справі на підставі повного і всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 4 статті 320 господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд звертає увагу, що вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Так, рішення від 11.12.2017 переглядалося в апеляційному порядку, який погодився з висновком суду першої інстанції про те, що стосовно позовних вимог прокуратури в інтересах Міністерства оборони України, позовна давність не закінчилась. Щодо касаційного оскарження, то учасники справи не скористались таким правом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїх численних рішеннях Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (USTIMENKO v. UKRAINE, no. 32053/13, § 46, 29 October 2015; ZHELTYAKOV v. UKRAINE, no. 4994/04, § 42-44, 9 June 2011; BRUMГRESCU v. ROMANIA, no. 28342/95, § 61, 28 October 1999).

У широкому розумінні принцип правової (юридичної) визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового становища. Досягнення стабільності та передбачуваності цивільних правовідносин є одним із основних завдань цього принципу.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (ZHELTYAKOV v. UKRAINE, no. 4994/04, § 42-44, 9 June 2011). Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обстави (RYABYKH v. RUSSIA, no. 52854/99, § 51-52, 24 July 2003).

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновків, що:

- обставини, вказані заявником як нововиявлені, могли бути відомі заявникові під час первісного провадження та ухвалення рішення суду, перегляду рішення в апеляційному порядку, адже відповідні докази були в матеріалах справи;

- у суду відсутні підстави для перегляду рішення з огляду на необхідність переоцінки доказів, що були в матеріалах справи під час прийняття рішення;

- заявник намагається добитися повторного перегляду судової справи, що порушить принцип поваги до остаточного судового рішення (res judicata), а відтак - і принцип правової визначеності та верховенства права.

У зв`язку з наведеним суд не вбачає підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (вх. № 832/19 від 25.03.2019).

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2688/13 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 17.05.2019.

Головуючий суддя Рим Т.Я.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Березяк Н.Є.