Рішення № 81846313, 21.05.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа № 911/744/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради

про стягнення 95 290, 41 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, змінено найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою № 14/4-415 від 18.03.2019 (вх. № 778/19 від 20.03.2019) про стягнення з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (відповідач) заборгованості за договором № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 у розмірі 95 290, 41 грн., з яких: 55 974, 02 грн. – пені, 8 975, 14 грн. – 3 % річних та 30 341, 25 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2019 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за фактично переданий газ, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 55 974, 02 грн. – пені, 8 975, 14 грн. – 3 % річних та 30 341, 25 грн. – інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме 1 921, 00 грн. судового збору.

Відповідач у своєму відзиві № 162 від 17.04.2019 (вх. № 7891/19 від 18.04.2019) проти задоволення позовних вимог заперечує повністю та просить суд зменшити розмір, заявленої до стягнення, пені на 90 %.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11.10.2016 між сторонами укладено договір № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від позивача до відповідача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач зобов`язався подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, позивачу: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між відповідачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта відповідач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою відповідача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно з п. 3.6 договору позивач не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає відповідачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання позивачем акта приймання-передачі природного газу позивач письмово повідомляє відповідача про причини такого непідписання.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється позивачем на суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.

Відповідно до п. 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє відповідача від обов`язку сплатити на користь позивача платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно з п. 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до цього договору, зокрема: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, протоколи нарад, дво- або багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використанні для внесення змін до цього договору, можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 позивач протягом жовтня, листопада та грудня 2016 року передав відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 2 037 976, 03 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 35 137, 62 грн., від 31.10.2016 на суму 88 795, 88 грн., від 31.10.2016 на суму 158 033, 30 грн., від 30.11.2016 на суму 106 314, 28 грн., від 30.11.2016 на суму 540 413, 63 грн., від 30.11.2016 на суму 137 780, 99 грн., від 31.12.2016 на суму 159 023, 68 грн., від 31.12.2016 на суму 128 754, 91 грн., від 31.12.2016 на суму 683 721, 74 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивач зазначає, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та з порушенням строку, встановленого договором, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 55 974, 02 грн. – пені, 8 975, 14 грн. – 3 % річних та 30 341, 25 грн. – інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення даного позову, стверджує про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на зобов`язання, що були погашенні договорами про організацію взаєморозрахунків, а також просить суд зменшити розмір, заявленої до стягнення, пені на 90 %.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується, що розрахунки за договором № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 здійснено з порушенням строків, встановлених вказаним договором.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок за поставлений позивачем природний газ здійснювався двома способами: шляхом перерахування відповідачем позивачу коштів з рахунку з спеціальним режимом використання, а також шляхом підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та укладення договорів про організацію взаєморозрахунків.

Так, 20.07.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», складено та підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3135 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

На підставі вказаного спільного протокольного рішення позивачу 28.08.2017 було перераховано 55 650, 55 грн. за природний газ 2016 року згідно договору № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016.

08.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Фінансовим управлінням Калитянської селищної ради, Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» укладеного договір № 110/332- в про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого позивачу17.11.2017 було перераховано 70 277, 72 грн. за природний газ 2016 року згідно договору № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016.

Крім того, 08.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Управлінням фінансів Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Києво-Святошинською районною державною адміністраціє, Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» укладено договір № 126/332-в про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого позивачу 17.11.2017 було перераховано 140 419, 12 грн. за природний газ 2016 року згідно договору № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016.

Предметом зазначених договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом, передбаченою ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ № 332 від 18.05.2017.

Відповідно до п. 12 зазначених договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов`язались до проведення взаєморозрахунків не вчиняти дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з положеннями ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків та договори про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 13.03.2019 у справі № 921/108/18, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 06.03.2019 у справі № 918/181/18, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18.

Суд завертає увагу, що надавши можливість укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та договорів про організацію взаєморозрахунків, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

За таких обставин, підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених договором та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків та договорами про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Так, судом встановлено, що відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016.

З матеріалів справи вбачається, що часткову оплату за придбаний природний газ, поставлений у жовтні-грудні 2016 року на суму 266 347, 39 грн., відповідач здійснив на підставі вищевказаних спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків та договорів про організацію взаєморозрахунків, підписавши які сторони погодилися із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, які визначені договором, решту оплат відповідач здійснив власними коштами, але частково - з порушенням строків.

Позивач, на підставі 8.2 договору, просить суд стягнути пеню в розмірі 21 % річних, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка за його розрахунком складає 55 974, 02 грн., а також, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 8 975, 14 грн., що нараховані за наступні періоди:

- на прострочені зобов`язання, що виникли у жовтні 2016 року за період з 26.11.2016 по 26.12.2016;

- на прострочені зобов`язання, що виникли у листопаді 2016 року за період з 27.12.2016 по 22.01.2017;

- на прострочені зобов`язання, що виникли у грудні 2016 року за період з 26.01.2017 по 16.11.2017.

Також, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30 341, 25 грн., що нараховані на зобов`язання, що виникли у грудні 2016 року за період з лютого 2017 року по листопад 2017 року.

За результатами перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені та 3 % річних на зобов`язання, що виникли у жовтні та листопаді 2016 року, з урахуванням здійснених часткових оплат з простроченням строку власними коштами відповідача.

Разом з тим, нарахування пені, на зобов`язання, що виникли у грудні 2016 року, здійсненні позивачем без врахування суми коштів, що надійшли на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків та з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на зобов`язання, що виникли у грудні 2016 року, здійсненні позивачем без врахування суми коштів, що надійшли на підставі спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків та договорів про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, здійснивши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми простроченого зобов`язання, що не були предметом регулювання за спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків та договорами про організацію взаєморозрахунків, та були несвоєчасно оплачені відповідачем за рахунок власних коштів, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо пені, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 19 377, 84 грн., 3 % річних у розмірі 2 887, 58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 372, 22 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач у своєму відзиві № 162 від 17.04.2019 (вх. № 7891/19 від 18.04.2019) просить суд зменшити розмір, заявленої до стягнення, пені на 90 %, посилаючись на те, що він є збитковим підприємством, він не є кінцевим споживачем поставленого позивачем природного газу, а надає послуги з теплопостачання іншим споживачам по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Надавши оцінку наявному у матеріалах справи балансу відповідача (звіту про фінансові результати за 2018 рік), вбачається, що Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради знаходиться у важкому фінансово-економічному стані та є збитковим.

Відповідно до статуту відповідач є підприємством, що засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та є комунальним підприємством, яке створене з метою задоволення спільних потреб територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області у тепловій енергії (послугах з теплопостачання).

Таким чином, вбачається, що відповідач займається пріоритетною, соціально-орієнтованою сферою господарської діяльності, спрямованою на забезпечення потреб територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області у тепловій енергії, а тому основним джерелом його доходів є кошти, що надійшли за надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до п. 1.2 договору № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Здійснивши аналіз положень Закону України "Про теплопостачання", Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, а також оцінивши подані відповідачем звіти про фінансові показники діяльності та фінансові результати, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача прямого умислу на порушення зобов`язання за договором № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, з огляду на те, що відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, а оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, не займається будь-якою іншою діяльністю, а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Отже, збиткова господарська діяльність відповідача значною мірою зумовлена невиконанням населенням, юридичними особами та бюджетними організаціями своїх зобов`язань перед відповідачем у частині оплати наданих останнім послуг з теплопостачання, водночас відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг.

Крім того, суд вважає за необхідне врахувати, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем в повному обсязі здійснена оплата отриманого згідно з договором № 1743/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016 природного газу і основна заборгованість відповідача за вказаним договором відсутня.

За таких обставин, з урахуванням наданих відповідачем доказів, ступеню виконання відповідачем зобов`язань за договором, причин несвоєчасного виконання зобов`язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави з огляду на постачання відповідачем теплової енергії саме населенню, враховуючи, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, суд дійшов висновку про винятковість даного випадку та можливість зменшення пені на 50 % (19 377, 84 грн. х 50 % = 9 688, 92 грн.).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі № 904/3458/18, від 19.03.2019 у справі № 921/760/17-г/5 та від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1743/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 14 948, 72 грн., з яких: 9 688, 92 грн. – пені, 2 887, 58 грн. – 3 % річних та 2 372, 22 грн. - інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 46 285, 10 грн. – пені, 6 087, 56 грн. – 3 % річних та 27 969, 03 грн. – інфляційних втрат суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Незалежності, будинок 9, ідентифікаційний код - 23576122) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код - 20077720) 9 688 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 92 коп. – пені, 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 58 коп. – 3 % річних, 2 372 (дві тисячі триста сімдесят дві) грн. 22 коп. - інфляційних втрат та 301 (триста одна) грн. 36 коп. – судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради 46 285, 10 грн. – пені, 6 087, 56 грн. – 3 % річних та 27 969, 03 грн. – інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.2019.

Суддя Т.В. Лутак