Рішення № 81846195, 21.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2019Справа № 910/3470/19

За позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА»

до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОІНС УКРАЇНА»

про стягнення 87 202,69 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (відповідач) про стягнення страхового відшкодування (в порядку регресу) у розмірі 87 202,69 грн.

Безпосередньо у позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також, до позовної заяви позивачем додане клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просить суд:

1) витребувати з Приморського районного суду м. Одеси:

- копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 522/1730/18 відносно ОСОБА_1 , в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 086194, схеми місця ДТП, пояснень;

- копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення №522/22381/17 відносно ОСОБА_1 , а саме: копії протоколу серії БР № 001441, висновку медичного огляду та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2018;

2) витребувати з Моторного (транспортного) страхового бюро України письмову інформацію щодо полісів серії АК № 7921252 та серії АК № 0955683, в тому числі інформацію про: умови полісів (розмір франшизи, ліміт відповідальності); термін дії полісів; страховика; забезпечений транспортний засіб.

Розглянувши подане позивачем клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3470/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/3470/19.

04.04.2019 через електронну пошту Господарського суду міста Києва Приморський районний суд міста Одеси на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/3470/19 направив:

- копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 522/22381/17 відносно ОСОБА_1 , а саме: копії протоколу серії БР № 001441, висновку медичного огляду та постанови Приморського районного суду міста Одеси від 19.03.2018;

- копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 522/1730/18 відносно ОСОБА_1 , в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 086194, схеми місця ДТП, пояснень та постанови Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2018.

08.04.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-09/10805 від 04.04.2019 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісами № АК/7921252 та № АК/0955683.

15.04.2019 через відділ діловодства суду Приморський районний суд міста Одеси на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 про відкриття провадження у справі № 910/3470/19 направив копії матеріалів судових справ № 522/1730/18 та № 522/22381/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

18.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, додані до неї докази, відзив, додані до нього докази, а також документи надіслані Приморським районним судом міста Одеси та докази надані Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилалися учасники справи як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» (позивач, страховик) Дегтяр Катериною Михайлівною (страхувальник) було укладено Договір № 28-1505-17-00031 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (надалі - договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Infiniti QX 70», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 02.03.2017 до 24:00 год. 01.03.2018.

12.11.2017 на вулиці Маразліївській в місті Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Infiniti QX 70», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ALFA ROMEO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Наведене підтверджується Відповіддю від Національної поліції України № 3017320420793936 про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно вказаної відповіді № 3017320420793936, дана ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначене також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 086194, складеним щодо ОСОБА_1 , та іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 522/1730/18.

Приморським районним судом міста Одеси в постанові від 11.04.2018 у справі № 522/1730/18 зазначено, що «згідно протоколу про адміністративне правопорушення БР № 086194, 12.11.2017 року о 21.15 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Alfa Romeo», д/н НОМЕР_3 (bg), в м. Одесі, по вул. Маразлієвська, 28, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, недотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Infinity» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження».

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2018 у справі № 522/1730/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 припинено, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності

Крім того, щодо ОСОБА_1 було також складено протокол серії БР № 001441 від 13.11.2017, з приводу того, що 12.11.2017 о 21 год. 15 хвилин, в порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, у місті Одесі по вул. Маразліївській, він керував автомобілем «Alfa Romeo», д/н НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, що підтверджується висновком медичного огляду № 001701, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 19.03.2018 у справі № 522/22381/17 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрите, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Infiniti QX 70», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ АВТО ЮГ» № ЕА17445 від 16.11.2017, становить 88 202,69 грн. (надалі - рахунок № ЕА17445 від 16.11.2017).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № ПСКА-7580 від 21.12.2017 по договору страхування та розрахунку суми страхового відшкодування до нього було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 88 202,69 грн., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 34655 від 21.12.2017.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 12.11.2017) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АК/7921252. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідно до полісу № АК/7921252, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн., період дії полісу визначений з 24.02.2017 по 23.02.2018.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особами, відповідальність яких застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається законним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем «ALFA ROMEO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АК/7921252, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки щодо осіб, відповідальність яких застрахована, та щодо презумпції правомірності володіння транспортним засобом містяться у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/11424/17.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком № ЕА17445 від 16.11.2017, страховим актом № ПСКА-7580 від 21.12.2017 по договору страхування та розрахунком суми страхового відшкодування до нього, платіжним дорученням № 34655 від 21.12.2017.

Положеннями Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АК/7921252 становить 1000,00 грн.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач тричі звертався до відповідача із заявами № 11/17888 від 04.06.2018, № 11/18262 від 20.08.2018, № 11/18530 від 12.10.2018 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу та просив відповідача сплатити суму в розмірі 88 202,69 грн. (копії заяв та докази їх направлення відповідачу наявні в матеріалах справи).

У відповідь на вказані заяви відповідач у листах № 728 від 28.10.2018 та № 868 від 16.11.2018 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, аргументуючи свою відмову тим, що вина ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.11.2017, не підтверджена жодними доказами.

По матеріалам справи судом встановлено що, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу страхового відшкодування в сумі 88 202,69 грн.

Матеріали справи містять відзив на позов, поданий відповідачем 18.04.2019 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладене твердження про те, що в справі відсутні належні та допустимі докази про протиправність дій ОСОБА_1 та причинний зв`язок таких дій з настанням ДТП. На думку відповідача, не доведеним є сукупність правових підстав, які, відповідно до ст. 1166 ЦК України, є правовими підставами для настання у особи майнової відповідальності за спричинення шкоди.

Відповідач стверджує, що, оскільки постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2018 у справі № 522/1730/18 провадження по адміністративному матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, то в даному випадку цивільно-правова відповідальність останнього не наступила і спірну ДТП не можна кваліфікувати як страховий випадок.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд відхиляє твердження відповідача, викладене у відзиві, поданому 18.04.2019 через відділ діловодства суду, щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні спірної ДТП та відсутності правових підстави для стягнення страхового відшкодування на користь позивача.

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди, (ч. 2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами ст. ст.1187,1188 ЦК України.

Згідно із частинами 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказування, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Положення ч. 6 ст. 75 ГПК України фактично позбавляють особу, вину якої встановлено вироком у кримінальній справі або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростувати наявність такої вини.

Проте, вказана процесуальна норма не дає підстав за будь-яких обставин вважати невинною у ДПТ особу, відносно якої не порушувалось кримінальної справи і не складався протокол про адміністративне правопорушення. У цьому випадку вину такої особи може бути підтверджено чи спростовано іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ГПК України.

Судом досліджено відповідь Національної поліції України № 3017320420793936 про дорожньо-транспортну пригоду , протокол серії БР № 001441, висновок медичного огляду, постанову Приморського районного суду міста Одеси від 19.03.2018 у справі № 522/22381/17, протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 086194, схему місця ДТП, пояснення та постанову Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2018 у справі № 522/1730/18.

Зі змісту відповіді Національної поліції України № 3017320420793936 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що спірна ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначене також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 086194, складеним щодо ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 086194, складеного щодо ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ALFA ROMEO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в місті Одесі по вулиці Маразлієвська, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, недотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Infiniti QX 70», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказане також підтверджується схемою місця ДТП та поясненнями ОСОБА_2

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11.04.2018 у справі № 522/1730/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 припинено, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності

Крім того, щодо ОСОБА_1 було також складено протокол серії БР № 001441 від 13.11.2017, з приводу того, що 12.11.2017 о 21 год. 15 хвилин, в порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, у місті Одесі по вул. Маразліївській, він керував автомобілем «Alfa Romeo», д/н НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, що підтверджується висновком медичного огляду № 001701, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 19.03.2018 у справі № 522/22381/17 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрите, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Огляд та дослідження зазначених доказів в сукупності, а саме характер зіткнення автомобілів та характер їх пошкодження внаслідок ДТП доводить, що спірна ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 Стефчовим Правил дорожнього руху України, а саме не дотримання безпечного бокового інтервалу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що непритягнення особи до адміністравної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху, зокрема, і у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Винність особи у вчиненні ДТП, завданні шкоди повинна бути доведена у загальному порядку на підставі доказів, якими, відповідно до ч. 2 ст. 73 ГПК України, є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.07.2013 у справі № 6-13823св13.

Враховуючи зазначене, дослідивши всі зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу відповідачем страхового відшкодування.

Отже, до виплати із відповідача, як страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 87 202,69 грн. (88 202,69 грн. (сума страхового відшкодування, підтверджена рахунком № ЕА17445 від 16.11.2017, страховим актом № ПСКА-7580 від 21.12.2017 по договору страхування та розрахунком суми страхового відшкодування до нього, платіжним дорученням № 34655 від 21.12.2017) - 1 000,00 грн. (франшиза за полісом № АК/7921252)).

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 87 202,69 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в сумі 87 202,69 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, який складається лише з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А; ідентифікаційний код 30859524) 87 202,69 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті дві гривні 69 коп.) страхового відшкодування та 1 921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.05.2019.

Суддя Гумега О.В.