Рішення № 81846104, 20.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2019Справа № 910/12358/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"

про стягнення 17 860, 97 грн.

Без виклику представників учасників справи.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (далі - відповідач) про стягнення 17 860, 97 грн., а саме 9 157, 87 грн. основного боргу, 2 685, 34 грн. пені, 496, 81 грн. процентів річних, 5 520, 95 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 1564/15-ТЕ-4 купівлі - продажу природного газу від 31.12.2014 року в частині своєчасної оплати переданого відповідачу природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 року, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/12358/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для надання заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

17.10.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представником відповідача подана заява (клопотання) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін у справі та за перечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в обґрунтування яких відповідач посилається на неотримання копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також факт здійснення сплати на користь позивача грошової суми в розмірі 9 157,87 грн. платіжним дорученням № 1149 від 27.09.2018 року, копія якого додана до вказаної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 у справі № 910/12358/18 відмовлено у задоволенні клопотання Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 № 05-23/496 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/12358/18, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва, за результатами якого справу № 910/12358/18 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 суддею Літвіновою М.Є. прийнято справу № 910/12358/18 до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення ) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позову, позивачу строк для подачі відповіді на відзив.

10.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що основний борг погашений в повному обсязі 27.09.2018, заперечує проти нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, просить застосувати строк позовної давності до нарахування пені.

18.04.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 1149 від 27.09.2018 по сплату 9 157, 87 грн. основного боргу.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частинами 1, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» (продавець) та Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика», Дніпропетровська геофізична експедиція «Дніпрогеофізика» (покупець) було укладено Договір № 1564/15-ТЕ- 4 купівлі - продажу природного газу, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) (п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п.3.1. Договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно з п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091, 00 гри. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість (п. 5.2. Договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Згідно з п.6.1. Договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий Газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що при невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

Відповідно до п. 6.4. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Згідно з п. 6.5 Договору звірка розрахунків здійснюється Сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10 - ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свої прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 до Договору купівлі - продажу природного газу від 31.12.2014 № 1564/15-ТЕ - 4 від 27.03.2015 сторони виклали з 01 квітня 2015 року пункт 5.2. статті 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції : « 5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2 495, 25 грн з урахуванням: збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачаная природного газу за регульованим тарифом та без додавання податку на додану вартість.

Додатковою угодою № 2 до Договору купівлі - продажу природного газу від 31.12.2014 № 1564/15-ТЕ - 4 від 30.07.2015 сторони доповнили п.6.3. Договору статті 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» абзацами в наступній редакції: «За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.»

Додатковою угодою № 3 до Договору купівлі - продажу природного газу від 31.12.2014 № 1564/15-ТЕ - 4 від 31.07.2015 сторони виклали з 01.07.2015 року пункт 5.2. статті 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції: « 5.2 Ціна за. 1.000- куб. м природного газу становить 2 994, 30 грн., в тому числі:

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 281, 10 грн., крім того ПДВ - 20% - 56, 20 грн., всього з ПДВ - 337, 20 грн.

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 382, 50 грн. (в т.ч. вартість газу на виробничо - технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ - 20 % - 76, 50 грн., всього з ПДВ - 459, 00 грн., збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 35, 92 грн., крім того ПДВ - 20 % -7, 18, всього з ПДВ - 43, 10 грн.;

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, як товару, становить 1 795, 83 грн., крім того ПДВ - 20 % - 359, 17 грн., всього з ПДВ - 2 155, 00 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495, 25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499, 05 грн., всього з ПДВ - 2 994, 30 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 30 коп.).»

Додатковою угодою № 4 до Договору купівлі - продажу природного газу від 31.12.2014 № 1564/15-ТЕ - 4 від 21.10.2015 сторони виклали з 01.10.2015 року пункт 5.2. статті 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції: « 5.2 Ціна за. 1.000- куб. м природного газу становить 2 994, 30 грн., в тому числі:

« 5.2 Ціна за. 1.000- куб. м газу становить 1 770, 74 гра. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на експортування і розподіл природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689, 10 грн., крім того ПДВ - 20% - 137, 82 гри., всього з ПДВ - 826, 92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо -технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495, 25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499, 05 грн., всього з ПДВ - 2 994, 30 гри. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 30 коп.).»

Додатковою угодою № 5 до Договору купівлі - продажу природного газу від 31.12.2014 № 1564/15-ТЕ - 4 від 27.11.2015 сторони виклали з 01.12.2015 банківські реквізити Продавця в статті 12. «Адреса та реквізити Сторін» Договору в наступній редакції:

«Поточний рахунок із спеціальним режимом використання для об`єктів, що знаходяться на розподільних мережах ПАТ «Дніпрогаз»: 2603034004921 в АТ «Ощадбанк», м. Київ код банку 300465 Поточний рахунок .для зарахування пені/штрафи: 26009304921 в АТ "Ощадбанк», м. Київ, код банку 300465».

За актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 3 384, 28 грн., від 28.02.2015 на суму 4 091, 26 грн., від 31.03.2015 на суму 1 682, 33 грн. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9 157, 87 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, оплату за переданий газ відповідач не здійснив, чим порушив умови Договору №1564/15-ТЕ- 4 купівлі - продажу природного газу від 31.12.2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позовної заяви до суду 9 157, 87 грн.

Відповідач у відзиву на позовну заяву зазначає, що після відкриття провадження у справі ним погашено заборгованість у розмірі 9 157, 87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1149 від 27.09.2018 року з призначенням платежу «погашення заборгованості згідно Договору № 1564-15/ ТЕ-4 від 31.12.2014, в т.ч. НДС 20 % - 1 526, 31 грн.»

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 157, 87 грн. підлягає закриттю.

Що стосується стягненню з відповідача пені у розмірі 2 685, 34 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказувалось судом вище, представником відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено заяву про застосування строків позовної давності.

Розглянувши вказану заяву, суд вирішив відмовити в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016р. по справі №6-2469цс16.

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч. 2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2.1 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Пунктом 4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з цим, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 зазначеного Кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Одночасно, ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років.

За таких обставин, з огляду на те, що сторонами було збільшено строк позовної давності до 5 років, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строку для звернення до суду з позовом про стягнення пені за Договором № 1564/15-ТЕ- 4 від 31.12.2014.

Згідно з п. 6.1. Договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий Газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому до пені за порушення грошових зобов`язань застосовуються приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вірно визначено періоди нарахування (зокрема, початкову дату для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання), вірно визначено суму пені у розмірі 2 685, 34 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 496, 81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 520, 95 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 3 % річних у сумі 496, 81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 520, 95 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, що полягали у порушенні ним свого зобов`язання за договором, суд покладає на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу частину сплаченого останнім судового збору в розмірі 1 299,20 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» Дніпропетровська геофізична експедиція «Дніпрогеофізика» (03057, м. Київ, вул. Євгенії Мірошниченко, 10; код ЄДРПОУ 01432761) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 2 685 (дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн. 34 коп., 3 % річних у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 520 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 95 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. В частині стягнення 9 157 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 87 коп. основного боргу закрити провадження у справі.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.05.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова