Ухвала суду № 81846007, 15.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.05.2019 р.Справа № 910/2334/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗАБЕЗПЕЧ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про визнання договору продовженим

та

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзабезпеч"

про стягнення 2 054 648,18грн. та зобов`язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзабезпеч" звернулось господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання договору продовженим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не визнає Договір оренди № 3124 від 12.05.2006р. продовженим.

Ухвалою від 01.03.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2334/19, ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/2334/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.03.2019 р.

20.03.2019 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзабезпеч" про стягнення 2 054 648,18грн. та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди № 3124 від 12.05.2006р.

Ухвалою від 26.03.2019 р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

У підготовчому засіданні 27.03.2019 р. представник АТ "Українська залізниця" підтримав клопотання від 27.03.2019р. про залишення позову без розгляду.

Представник ТОВ "Укрзабезпеч" заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Протокольною ухвалою від 27.03.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення первісної позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні 27.03.2019 р. представник АТ "Українська залізниця" клопотав про надання часу для підготування заяви про відвід судді Зеленіної Н.І.

Протокольною ухвалою від 27.03.2019 р. відкладено підготовче засідання на 10.04.2019 р.

03.04.2019 р. від АТ "Українська залізниця" надійшла заява про відвід судді.

Підготовче засідання 10.04.2019 р. не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.

Ухвалою від 22.04.2019 р. викликано сторони у підготовче засідання 15.05.2019 р.

У підготовчому засіданні 15.05.2019 р. представник АТ "Українська залізниця" підтримав заяву від 03.04.2019 р. про відвід судді.

Представник ТОВ "Укрзабезпеч" заперечив проти задоволення заяви про відвід судді.

Заслухавши виступи представників сторін та розглянувши заяву про відвід судді Зеленіної Н.І., суд встановив наступне.

Вказана заява обґрунтована тим, що за наявності, на думку АТ "Українська залізниця", підстав для задоволення клопотання від 27.03.2019 р. про залишення позовної заяви без розгляду, таке клопотання було залишено суддею Зеленіною Н.І. без задоволення. Вказане, на думку заявника, свідчить про наявність сумнівів щодо неупередженості та об`єктивності судді Зеленіної Н.І.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з положеннями ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Суд, дослідивши заяву АТ "Українська залізниця" від 03.04.2019 р. про відвід судді Зеленіної Н.І., дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне.

Фактично всі наведені мотиви позивача зводяться до його незгоди з прийнятими судом процесуальними рішеннями та результатом розгляду суддею певних заяв і клопотань.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 198 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку з дотриманням прав учасників судового процесу.

З огляду на вказане, суб`єктивна думка представника щодо розгляду певних заяв та клопотань, не може бути підставою для відводу судді.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Частиною цієї ж статті передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Водночас, суд зазначає, що 25.02.2019 р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзабезпеч" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3124 від 12.05.2006 продовженим на той самий строк, який був раніше встановлений цим договором, а саме на п`ять років до 12.05.2021.

Ухвалою від 27.02.2019 р. у справі №910/2333/19 позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Також, до господарського суду міста Києва надійшла за вх. № 2332/19 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзабезпеч" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання договору оренди №3124 нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2006 продовженим на той самий строк, який був раніше встановлений цим договором, а саме на п`ять років до 12.05.2021.

Ухвалою від 28.02.2019 р. у справі №910/2332/19 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

05.03.2019 р. по справі №910/2332/19 через канцелярію суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзабезпеч" до господарського суду міста Києва були подані позови до акціонерного товариства "Українська залізниця" з тим самим предметом та з однакових підстав, які зареєстровані 25.02.2019 за вх. № 2333/19 та № 2334/19.

У справі №910/2334/19 було встановлено, що підстави та предмет позову у справі № 910/2334/19 є аналогічними у позовній заяві у справі №910/2332/19.

За таких обставин, у справі №910/2332/19 суд встановив, що вже існує спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у справі № 910/2334/19, у зв`язку з чим ухвалою від 14.03.2019 р. відмовлено у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзабезпеч" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання договору оренди продовженим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, станом на час розгляду справи та подання АТ "Українська залізниця" клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у провадженні господарського суду міста Києва відсутній інший спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).

У розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі Bellet v. France зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві".

При цьому, право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та є ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім та може бути порушене, зокрема, існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (Perez deRada Cavanilles проти Іспанії», № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року)

Так, незважаючи на наявність законодавчо встановлених обмежень для прийняття звернень до суду (позов, апеляція, касація), занадто формалізований підхід до їх застосування може створювати підстави для встановлення Судом порушення статті 6 Конвенції. У справі "Воловік проти України", № 15123/03, рішення від 6 грудня 2007 року (пп. 55, 57), заявник скаржився на те, що він був незаконно позбавлений права на доступ до суду у зв`язку з неприйняттям його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у провадженні про виплату грошової компенсації. Встановлюючи порушення частини 1 статті 6 ЄКПЛ, Суд нагадав, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. У цій справі ухвала, якою в передачі апеляційної скарги до вищої інстанції було відмовлено, виглядала занадто формалізованою та не відповідала самій меті розгляду на предмет прийнятності, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку, що застосовані засоби не були пропорційні меті.

Таким чином, суд визнає заяву про відвід судді Зеленіної Н.І. необґрунтованою.

Частиною 3 ст. 39 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи обставини даної справи, суд не вважає доцільним зупиняти провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст. 35, 39 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Визнати відвід судді необґрунтованим.

2. Передати справу № 910/2334/19 для вирішення питання про відвід судді у встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 20.05.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна