Ухвала суду № 81845901, 13.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.05.2019Справа № 910/8507/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за скаргою на дії за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Країна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" стягнення 3 663 335,28 грн.

Представники:

від Стягувача: не з`явились;

від Боржника: не з`явились;

від приватного виконавця: не з`явились;

ВСТАНОВИВ

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Країна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" про стягнення 3 663 335,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року по справі №910/8507/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" 2 977 986,00 грн. основного боргу, 148 899,30 грн. штрафу в розмірі 5%, 208 459,02 грн. штрафу в розмірі 7%, 297 798,60 грн. штрафу в розмірі 10%, 126 299,24 грн. пені, 11 014,47 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року по справі №910/8507/18 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

19.11.2018 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року по справі №910/8507/18 видано Наказ.

03.12.2018 року на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року по справі №910/8507/18 видано Наказ.

26.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. по справі №910/8507/18, якою просив суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 20.11.2018 року, визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця про арешт майна боржника від 04.12.2018 року, визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 20.11.2018 року.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 26.122018 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/8507/18 у зв`язку з відпусткою судді Удалової О.Г.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/8507/18 передано до розгляду у складі судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. по справі №910/8507/18 призначено на 09.01.2019 року.

03.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на скаргу.

08.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. надійшли пояснення на скаргу.

08.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Скаржника надійшли додаткові пояснення.

26.12.2018 року до Господарського суду м. Києва надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року.

Листом №01-10/90/19 від 09.01.2019 року матеріали справи №910/8507/18 направлені до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року зупинено провадження у справі № 910/8507/18 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва з суду вищої інстанції.

04.04.2019 року на адресу Господарського суду міста Києва повернуто матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 року поновлено провадження у справі №910/8507/18 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М., розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. по справі №910/8507/18 призначено на 24.04.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 року поновлено провадження у справі №910/8507/18 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М., розгляд скарги призначено на 24.04.2019 року.

24.04.2019 року судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердар М.М. по справі №910/8507/18 призначено на 13.05.2019 року.

В судове засідання 13.05.2019 року представники учасників судового процесу та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 08.05.2019 р. уповноваженим представникам стягувача та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. ухвали суду, відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка в судове засідання представників стягувача, боржника, приватного виконавця не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає закриттю провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" в частині визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. про стягнення з боржника основної винагороди від 20.11.2018 року, а в іншій частині скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. по справі №910/8507/18 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року по справі №910/8507/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" 2 977 986,00 грн. основного боргу, 148 899,30 грн. штрафу в розмірі 5%, 208 459,02 грн. штрафу в розмірі 7%, 297 798,60 грн. штрафу в розмірі 10%, 126 299,24 грн. пені, 11 014,47 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року по справі №910/8507/18 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

19.11.2018 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 року по справі №910/8507/18 видано Наказ.

03.12.2018 року на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року по справі №910/8507/18 видано Наказ.

20.11.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердарем М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/8507/18 виданого 19.11.2018 року Господарським судом міста Києва.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 20.11.2018 року стягнуто з боржника основну винагороду у сумі 382 701 грн. 35 коп.

20.11.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердарем М.М. винесено постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №57744532 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 4210714 грн. 83 коп.

04.12.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердарем М.М. винесено постанову про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження №57744532 в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 4210714 грн. 83 коп.

Що стосується вимог скарги в частині визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. про стягнення з боржника основної винагороди від 20.11.2018 року, Суд зазначає.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону N 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі N 921/16/14-г/15 (провадження N 12-93гс18) та у справі N 127/9870/16-ц (провадження N 14-166цс18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" в частині визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. про стягнення з боржника основної винагороди від 20.11.2018 року не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" в частині визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. про стягнення з боржника основної винагороди від 20.11.2018 року підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" Суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. (ч.ч.1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження")

Судом розглянуті та відхилені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" щодо невірного зазначення у постановах приватного виконавця про арешт коштів боржника від 20.11.2018 року, про арешт майна боржника від 04.12.2018 року загальної суми стягнення з урахуванням основної винагороди, оскільки невірне зазначення загальної суми не може слугувати підставою для визнання незаконними та скасування вказаних постанов.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 02.01.2019 року виправлено помилку у процесуальному документі, а саме у постановах про арешт коштів боржника від 20.11.2018 року, про арешт майна боржника від 04.12.2018 року та зазначено про накладення арешту на грошові кошти в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 4209714 грн. 83 коп.

Що стосується доводів скаржника в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 04.12.2018 року на весь природний газ, що знаходиться у підземному сховищі газу (ПСГ) АТ «Укртрансгаз», то вони є необґрунтованими, оскільки вказаною постановою було накладено арешт на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп", яке знаходиться у підземному сховищі газу (ПСГ) АТ «Укртрансгаз», в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 4209714 грн. 83 коп., а не на весь природний газ.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердарем М.М. винесено постанову про арешт коштів боржника від 20.11.2018 року та постанову про арешт майна боржника від 04.12.2018 року в межах виконавчого провадження №57744532 відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих повноважень, у зв`язку з відсутністю доказів виконання боржником судових рішень.

За таких підстав, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" в частині визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. про арешт коштів боржника від 20.11.2018 року, про арешт майна боржника від 04.12.2018 року та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. звільнити з-під арешту кошти й майно задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини no. 15729/07, від 05.07.2012).

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" в частині визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. про арешт коштів боржника від 20.11.2018 року, про арешт майна боржника від 04.12.2018 року та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. звільнити з-під арешту кошти й майно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 231, 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ

1. Провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" в частині визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. про стягнення з боржника основної винагороди від 20.11.2018 року - закрити.

2. У задоволенні іншої частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. по справі №910/8507/18 - відмовити.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали:17 травня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин