Рішення № 81845778, 14.05.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/126/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд"

про стягнення заборгованості в сумі 61 324 грн 80 к.

за участю:

представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" звернулося до Господарсько суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 61324 грн 80 к.

Ухвалою суду від 07.02.19 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 28.03.19.

Ухвалою суду від 28.03.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.19, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 14.05.19.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак направив суду клопотання вих.№118 від 01.04.19 (вх.№6045/19 від 05.04.19) про долучення до матеріалів справи акта звірки взаємних розрахунків від 01.04.19 та оборотно-сальдової відомості станом на 01.04.19, а також заяву вих.№167 від 24.04.19(вх.№7449/19 від 02.05.19) щодо розгляду справи за своєї відсутності.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, причини неявки в судові засідання не повідомляв, заяв та клопотань, а також відзиву на позов не подавав. Про дату, місце та час судових засідань належним чином повідомлявся, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Зокрема, ухвалу від 07.02.19 вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд" 16.02.19 (вх.номер повідомлення 3384/19 від "19" лютого 2019 р.). Ухвали суду від 05.03.19, 28.03.19, та 16.04.19, направлені відповідачу за адресою, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відповідає місцезнаходженню відповідача, зазначеному у ЄДРЮОФОПГФ (що підтверджується витягом, сформованим на запит суду №1004969162 станом на 07.02.19), повернулися на адресу суду із відмітками органу поштового зв"язку "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язки щодо пересилання поштового відправлення". Крім того, відповідач повідомлявся про судові засідання 28.03.19 та 14.05.19 шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці Господарського суду Івано-Франківської області на офіційному порталі "Судова влада України".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не об`єктивною причиною, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від відповідача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи до суду не надходило.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 07.02.19 відповідач отримав 16.02.19, відтак, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов закінчився 05.03.19.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 та ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.18 між товариством з обмеженою відповідальністю " МТ Трейд"( по справі - відповідач, по договору - замовник ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" (по справі - позивач, по договору - перевізник) укладено договір №53/18-ЛГ про надання послуг перевезення вантажу. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору необмежений(п.9.1 договору).

Предметом даного договору є порядок взаємовідносин, що виникають між Замовником та Перевізником при плануванні, здійсненні, оплаті послуг навантаження, первезення та вивантаження деревини (п.1.1 договору).

Пунктом 2.3 зазначеного договору сторони визначили, що підтвердженням факту надання послуги та підставою для її оплати є оригінал товарно-транспортної накладної із відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу.

Замовник в усній чи письмовій формі інформує перевізника про терміни і об"єми майбутніх перевезень, про кількість і про тип рухомого складу(п.3.1 договору).

Розділом 5 даного договору сторони погодили вартітсь послуг та порядок розрахунків: після виконання перевезення замовнику надаються наступні документи: оригінал акту виконаних робіт перевізника у двох екземплярах, оригінал ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, інші додаткові документи, вказані у транспортному замовленні; якщо на протязі 15-ти днів замвоник не повертає скріплений печаткою підприємства оригінал акта виконаних робіт та не висуває письмової претензії щодо якості виконаної роботи, акт вважається узгодженим, а робота(послуга) прийнятою та такою, що підлягає безумовній оплаті у порядку, визначеному п.5.2,5.3 договору; кожне окреме перевезення вантажів оплачується замовником протягом 7-ми календарних днів з часу фактичного виконання перевезення згідно виставлених рахунків.

На виконання умов договору позивачем у період з 13.09.18 по 28.09.18 по 23.08.17 надано відповідачу послуги перевезення вантажу на загальну суму 70000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, рахунків та актів про надання послуг.

Акти про надання послуг №2499 від 14.09.18, №2500 від 14.09.18, №2510 від 17.09.18, №2511 від 17.09.19 підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень. Що стосується актів про надання послуг від 28.09.18 №2676, від 28.09.18 №2677 та №2678 від 28.09.18, то вони відповідачем не підписані. Водночас, з товарно-транспортних накладних № 18 від 20.09.18, №Р156 від 27.09.18, №Р155 від 19.09.18 та №Р157 від 27.09.18 вбачається, що ці накладні підписані відповідачем та скріплені його печаткою, відтак підтверджують факт надання позивачем послуг перевезення вантажу, зазначених у актах про надання послуг від 28.09.18 №2676, від 28.09.18 №2677 та №2678 від 28.09.18.

В порушення умов договору замовником проведено оплату наданих позивачем послуг частково, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором на момент звернення позивача до суду з даним позовом становила 59000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю станом на 03.01.19.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих.№605 від 19.11.18, відповідь на яку позивачем не отримано. Факт направлення зазначеної претензії позивачем та її отримання відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивачем нараховано 495,80грн. 3%річних та 1829,00грн. інфляційних втрат за період з 21.09.18 по 03.01.19.

Водночас, із клопотання позивача вих.№118 від 01.04.19 (вх.№6045/19 від 05.04.19), на підставі якого судом до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків від 01.04.19 та оборотно-сальдову відомість станом на 01.04.19 вбачається, що станом на 01.04.19 заборгованість відповідача складає 55000,00грн., доказів погашення якої відповідачем суду не подано.

При вирішенні даного спору суд здійснив наступні

ВИСНОВКИ:

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Вказане положення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України.

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору, після виконання перевезення замовнику надаються наступні документи: оригінал акту виконаних робіт перевізника у двох екземплярах, оригінал ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, інші додаткові документи, вказані у транспортному замовленні; якщо на протязі 15-ти днів замовник не повертає скріплений печаткою підприємства оригінал акта виконаних робіт та не висуває письмової претензії щодо якості виконаної роботи, акт вважається узгодженим, а робота(послуга) прийнятою та такою, що підлягає безумовній оплаті у порядку, визначеному п.5.2,5.3 договору; кожне окреме перевезення вантажів оплачується замовником протягом 7-ми календарних днів з часу фактичного виконання перевезення згідно виставлених рахунків.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем надано відповідачу передбачені п.5.1 договору документи, як і не містять доказів зворотнього. Водночас, приймаючи до уваги п.5.1 договору, підписання відповідачем без жодних зауважень та заперечень актів надання послуг, у яких зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають, а також часткова оплата відповідачем вартості наданих позивачем послуг свідчать про виконання позивачем прийнятих на себе зобов"язань у повному обсязі. Наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7750305653726 не є належним та допустимим доказом направлення позивачем на адресу відповідача пакету документів, а саме товарно-транспортних накладних, рахунків та актів про надання послуг, оскільки не дає суду можливості встановити, що саме ці документи було вручено відповідачу.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання(ст.614 Цивільного кодексу України).

Відповідачем тверджень позивача не спростовано.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, відтак позовні вимоги в частині стягнення 55000,00грн. обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають до задоволення. При цьому, суд не приймає до уваги акта звірки взаємних розрахунків від 01.04.19, оскільки цей акт не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.76, 77 ГПК України та не підписаний відповідачем. В частині стягнення з відповідача 4000,00грн. провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки з оборотно-сальдової відомості станом на 01.04.19 вбачається, що вищезазначена сума сплачена відповідачем.

Судом також встановлено, що закриття провадження по даній справі не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Саттею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від ідповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

У зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивачем нараховано 495,80грн. 3%річних та 1829,00грн. інфляційних втрат за період з 21.09.18 по 03.01.19.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що в розрахунку суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, з огляду на заявлений позивачем розмір інфляційних втрат, суд задовільняє їх за розрахунком позивача. Щодо 3% річних, то в розрахунку суду сума 3% річних є меншою, ніж заявлено позивачем до стягнення і становить 479,69грн., відтак до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних, визначена судом.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, та констатує, що позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Щодо судових витрат, то суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як судові витрати позивач визначив судовий збір у розмірі 1921,00грн.

У відповідності до ст.129 ГПК України, у зв"язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 1795,19 слід покласти на відповідача. Судовий збір у розмірі 0,51грн. залишити за позивачем.

Щодо решти судового збору, суд виходить з того, що згідно з п.5ч.1ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на відсутність клопотання позивача про повернення судового збору, у суду відсутні підстави для вчинення відповідної процесуальної дії.

Керуючись ст. ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11, 202, 254, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 626-629, 909 Цивільного кодексу України, ст.173, 193, 307, 311 Господарського кодексу України, ст. ст. 73, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 202, 232-233, 237-238, 240Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 61324 грн 80 к.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд"(Івано-Франківська обл., м.Калуш, вул.Підвальна, буд.9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Захід"(Івано-Франківська обл., м.Долина, вул.Обліски, 139, код 30906034) 55000,00(п"ятдесят п"ять тисяч гривень) основного боргу, 1829,00(одну тисячу вісімсот двадцять дев"ять гривень) інфляційних втрат, 479,69(чотириста сімдесят дев"ять гривень шістдесят дев"ять копійок) 3% річних та 1795,19(одну тисячу сімсот дев"яносто п"ять гривень дев"ятнадцять копійок) судового збору.

В частині стягнення 4000,00грн. основного боргу провадження у справі закрити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.05.2019

Суддя Матуляк П. Я.