Рішення № 81845771, 15.05.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/154/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та

лікеро-горілчаної промисловості

про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 22.08.2017, стягнення заробітної плати з 16.03.2018 по день фактичного розрахунку в загальній сумі 63 328, 20 гривень, стягнення вихідної допомоги при звільненні з підприємства в сумі середнього місячного заробітку 5 369, 32 гривень, стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 гривень як компенсацію за затримку всіх виплат, врахування підвищення мінімальної заробітної плати та інфляційних процесів,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача: представник в судове засідання не з`явився;

ліквідатор Седлецький О. В.: судове засідання не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

1. Ліквідатор Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Седлецький О. В . в судове засідання не з`явився.

2. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

4. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

5. У лютому 2019 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про: встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 22.08.2017, стягнення заробітної плати з 16.03.2018 по день фактичного розрахунку в загальній сумі 63 328, 20 гривень, стягнення вихідної допомоги при звільненні з підприємства в сумі середнього місячного заробітку 5 369, 32 гривень, стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 гривень як компенсацію за затримку всіх виплат, врахування підвищення мінімальної заробітної плати та інфляційних процесів

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

6. 20.02.2019, за наслідком автоматизованого розподілу справи № 909/154/19 (протокол від 15.02.2019), Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В. відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 19.03.2019. Однак, 19.03.2019 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді Михайлишина В. В.

7. 25.03.2019 підготовче засідання призначено на 09.04.2019.

8. 09.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів (до 22.05.2019) та відкладено підготовче засідання суду на 25.04.2019.

9. 25.04.2019 cуд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.05.2019.

10. На електронну адресу суду 15.05.2019 від ліквідатора Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Седлецького О. В. поступило клопотання за вх. № 8197/19 про проведення підготовчого засідання суду за відсутності представника відповідача. Судом клопотання розглянуто та задоволено.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем норм трудового законодавства, як наслідок просить суд встановити факт перебування у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 22.08.2017. Крім того вказує на те, що їй не виплачено ні заборгованості по заробітній платі з 16.03.2018 по день фактичного розрахунку, що становить 63 328, 20 гривень, ні вихідної допомоги при звільненні з підприємства в сумі середнього місячного заробітку, а саме: 5 369, 32 гривень. Позовні вимоги також мотивує тим, що неправомірні дії відповідача, що полягають у затримці всіх належних виплат, спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду, яку оцінено у 10 000, 00 гривень. Матеріально - правовою підставою позову визначено статті 21, 24, 232 Кодексу законів про працю України, статті 1, 3, 5, 12, 20 Господарського кодексу України.

12. Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 4764/19 від 19.03.2019 та вказує, що ОСОБА_1 в період з 29.06.2017 по 16.03.2018 у трудових відносинах з відповідачем не перебувала, тому відсутні підстави для стягнення заробітної плати за період з 16.03.2018, компенсації при звільненні та моральної шкоди.

13. Відповідач, Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, у клопотанні за вх. № 4770/19 від 19.03.2019 наголошує, що позивачем порушено строк звернення до суду, але при цьому клопотання про поновлення строку суду не подано, тому слід застосувати строк позовної даності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Сторони перебували у трудових відносинах. Як вбачається з наказу Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості № 21 к від 22.08.2017 ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду майстра опрацювання тари тарно-заготівельної дільниці 23.08.2017 з посадовим окладом згідно штатного розпису, про що зроблено відповідний запис у книзі наказів.

15. Трудовий договір з ОСОБА_1 був укладений, у відповідності до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України, т.в.о. генерального директора Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Гаргат З. В. у письмовій формі.

16. 22.08.2017 до державної фіскальної служби ДПІ в м. Івано-Франківську відповідачем подано повідомлення про прийняття позивача на роботу.

17. З 22.08.2017 Гаргат З. В. виведено з реєстру як керівника підприємства, однак, накази про призначення останньої ліквідаційною комісією концерну "Укрспирт" пролонговувались до 25.10.2017.

18. 10.11.2017 наказом по концерну "Укрспирт" на посаду т.в.о. генерального директора Івано-Франківського ОДОСП був призначений Байсицький Л. Л. , який вказував на незаконність прийняття працівників на роботу керівником Гаргат З. В. Позивач зазначає, що Байсицький Л. Л. не допустив позивача та інших працівників до робочого місця.

19. 29.11.2017 працівники Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, у тому числі і позивач, звернулись з колективним зверненням до управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо роз`яснення законності прийому на роботу та укладення трудових договорів.

20. 06.12.2017 управлінням Держпраці в Івано-Франківській області листом № 16-07/15-10/7175 роз`яснено, що якщо трудові договори з працівниками було оформлено належним чином Гаргат З. В. , яка виконувала обов`язки керівника Івано-Франківського ОДОСП відповідно до наказу про призначення (до 25.10.2017), то вони являються законними працівниками та не допускати їх до роботи новий керівник не вправі.

21. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 у справі № 344/9488/17 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, арбітражного керуючого Седлецького О. В. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково:

- поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра опрацювання тари тарно-заготівельної дільниці Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29.06.2017;

- стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 року по 16.03.2018 року у розмірі 51 488, 58 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів;

- стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2016 року по 29.06.2017 у розмірі 36 614, 13 гривень;

- в решті вимог відмовлено.

Крім того, Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2018 у справі № 344/9488/17 стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 11 717, 28 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

22. Позивач зазначає, що з 16.03.2017 по 14.02.2019 знаходилася у вимушеному прогулі. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 63 328, 20 гривень. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5 369, 32 гривень вихідної допомоги при звільненні. Невиплата відповідачем належних коштів спричинила душевні страждання позивачу, які останньою оцінено у 10 000, 00 гривень, які просить стягнути.

23. Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

24. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, згідно з якою суди (загальної юрисдикції) розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин.

25. Проте статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212 від 22.12.2011 з наступними змінами та доповненнями) встановлено особливу підвідомчість, підсудність, підстави для порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначеною статтею встановлено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи.

26. Відповідно до пункту 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

27. Водночас, за правилами пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначенням та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

28. Так, в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. З огляду на вищезазначене, справа підсудна Господарському суду Івано-Франківської області.

Щодо встановлення факту перебування у трудових відносинах.

29. 08.05.2018 суд припинив процедуру розпорядження майном, визнав Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Седлецького О. В. Повідомлення про визнання Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 08.05.2018.

30. 30.07.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційні скарги залишив без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2018 року у справі № Б-11/45-3/270-21/145 - без змін (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018).

31. 20.11.2018 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційні скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України і Заступника прокурора Львівської області залишив без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2018 залишив без змін.

32. Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості знаходиться в процедурі ліквідації. Під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимог кредиторів шляхом продажу майна. Банкрут - це боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом.

33. Статтею 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено наслідки визнання боржника банкрутом, в тому числі і те, що у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

34. Відповідно до статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звільнення працівників боржника може здійснюватися після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до законодавства України про працю та про зайнятість населення. На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені законодавством України про працю та про зайнятість населення.

35. Згідно частини 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення здійснює ряд повноважень, зокрема, з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.

36. Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

37. Так, 08.05.2018 суд припинив процедуру розпорядження майном, визнав Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Седлецького О. В

38. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 у справі № 344/9488/17 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, арбітражного керуючого Седлецького О. В. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково:

- поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра опрацювання тари тарно-заготівельної дільниці Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29.06.2017;

- стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 року по 16.03.2018 року у розмірі 51 488, 58 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів;

- стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2016 року по 29.06.2017 року у розмірі 36 614, 13 гривень; - в решті вимог відмовлено.

Дата набрання законної сили рішення - 06.06.2018.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2018 у справі № 344/9488/17 стягнуто з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 11 717, 28 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Дата набрання законної сили рішення - 06.06.2018.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

39. Відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

40. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу № 21 к т.в.о. генерального директора Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Гаргат З. В. 23.08.2017 позивача прийнято (поновлено) на роботу. Трудовий договір з ОСОБА_1 укладений, у відповідності до частини 1 статті 24 КЗпП України, т.в.о. генерального директора Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Гаргат З. В. у письмовій формі. З 22.08.2017 Гаргат З. В. виведено з реєстру як керівника підприємства, однак, накази про призначення останньої ліквідаційною комісією концерну "Укрспирт" пролонговувались до 25.10.2017, тому остання правомірно виконувала свої обов`язки керівника. 10.11.2017 наказом по концерну "Укрспирт" на посаду т.в.о. генерального директора Івано-Франківського ОДОСП призначений Байсицький Л. Л. Посилаючись на незаконність прийняття працівників на роботу керівником Гаргат З. В. , не допущено позивача та інших працівників до робочих місць. Про дані обставини свідчать акти про недопущення до роботи працівників Івано-Франківського ОДОСП, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

41. Судом взято до уваги лист управління Держпраці в Івано-Франківській області від 06.12.2017 № 16-07/15-10/7175 з якого вбачається, що трудові договори з працівниками було оформлено належним чином Гаргат З. В. , яка виконувала обов`язки керівника Івано-Франківського ОДОСП відповідно до наказу про призначення (до 25.10.2017), і як наслідок працівники являються законними працівниками та не допускати їх до роботи новий керівник Байсицький Л. Л. був не вправі.

42. Більше того, про перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем свідчить і повідомлення відповідача про прийняття працівника на роботу від 22.08.2017 (серед яких наявний і позивач).

43. З урахуванням викладеного судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з Івано-Франківським ОДОСП з 29.06.2017 (день звільнення позивача) по 08.05.2018 (винесення судом постанови про визнання Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом та відкриття щодо останнього ліквідаційної процедури). За таких обставин заявлена позивачем вимога підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення заробітної плати з 16.03.2018 по день фактичного розрахунку в загальній сумі 63 328, 20 гривень, вихідної допомоги при звільненні з підприємства в сумі середнього місячного заробітку - 5 369, 32 гривень у період з 09.05.2018 по 14.02.2019.

44. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

45. Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 Конвенції, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. За змістом статті 4 цієї Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.

46. За таких обставин, аналізуючи норми законодавства, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебувала із відповідачем у трудових відносинах.

47. Водночас, згідно наказу № 18 від 29.06.2017 ліквідатора Івано-Франківського ОДОСП Седлецького О. В., позивач з 29.06.2017 у числі 205 штатних працівників звільнений з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією підприємства.

48. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

49. Станом на 29.06.2017 питання про ліквідацію Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості було не вирішене. Оскільки Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 задоволено апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області і Міністерства аграрної політики та продовольства України, скасовано постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017. Як наслідок, ліквідаційну процедуру щодо Івано-Франківського ОДОСП було припинено. В той же час, у відповідності до Постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2017 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 ухваленої за результатами касаційного перегляду все тієї ж постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017, суд касаційної інстанції скасував постанови судів першої та апеляційної інстанції, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд та стадію розпорядження майном в іншому складі суду.

50. Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 у справі № 344/9488/17 позивача поновлено на роботі з 29.06.2017.

51. Положеннями статей 43, 45 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та встановлено гарантії права на відпочинок, що забезпечується, зокрема, наданням працівнику оплачуваної щорічної відпустки, на період якої за працівником зберігається його місце роботи (посада) та заробітна плата в силу статті 74 КЗпП України.

52. Частиною 1 статті 115 КЗпП України та частиною 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

53. При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100(з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Відповідно до п. 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

54. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2018 по 08.05.2018 у розмірі 9 636, 90 гривень (35 р. д. х 275, 34 гривень). Разом із тим, судом проведено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з 19.03.2018, оскільки 17 і 18 березня 2018 року є вихідним днем тижня. Як вбачається з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

55. Статтею 28 Закон України "Про оплату праці" визначено, у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

56. За таких обставин, з урахуванням встановлення судом факту перебування позивачем у трудових відносинах з відповідачем, період за який слід проводити стягнення виплат буде - з 19.03.2018 по 08.05.2018.

57. Аналізуючи наведені вище правові норми суд приходить до висновку про:

- стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2018 по 08.05.2018 у розмірі 9 636, 90 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів;

- у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної на користь ОСОБА_1 53 691, 30 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

58. Відповідно до статті 44 КзпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

59. Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

60. З урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 369, 32 гривень вихідної допомоги при звільненні з підприємства в сумі середньомісячного заробітку.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 гривень як компенсацію за затримку всіх виплат, врахування підвищення мінімальної заробітної плати та інфляційних процесів.

61. Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

62. Відповідно до вимог пунктів 3, 9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема у тому числі з моральними переживаннями у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

63. Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, беручи до уваги їх тривалість та можливості відновлення, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 гривень, в решті слід відмовити.

64. Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

65. Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо порушення позивачем строку на звернення до суду.

66. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

67. Згідно із пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція), записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

68. Відповідно до пункту 2.27 Інструкції, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

69. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

70. Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

71. Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як: вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Констатувавши загальне правило про те, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило щодо звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

72. Судом надано оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову. Судом взято до уваги те, що позивач звертався до Івано-Франківського міського суду з позовом до Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, арбітражного керуючого Седлецького О. В. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (справа № 344/9488/17). Разом із тим, судом взято до уваги і те, що позивачу не вручено копії наказу про звільнення та не видано трудової книжки (тобто є сукупність обставин).

73. В даному випадку наявні обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами і труднощами, що унеможливили та суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини бути підтверджено належними та допустимими доказами.

74. Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу ні копії наказу про звільнення, ні трудової книжки, суд прийшов до висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного трудового права в межах строків, визначених статтею 233 КЗпП України. За таких обставин, доводи відповідача щодо порушення строку на звернення до суду судом до уваги не беруться.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

75. Аналізуючи зазначені вище норми права, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову:

- встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29.06.2017 по 08.05.2018;

- стягнути з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2018 по 08.05.2018 у розмірі 9 636, 90 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів; 5 369, 32 гривень вихідної допомоги при звільненні з підприємства з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів; 2 000, 00 гривень моральної шкоди;

- у задоволенні позовних вимог: про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості у період з 09.05.2018 по 14.02.2019; про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної на користь ОСОБА_1 53 691, 30 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 8 000, 00 гривень моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати

76. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи часткове задоволення позову та приписи частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 921, 00 гривень слід сягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 126, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Данилюк Лесі Ярославівнидо Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 22.08.2017, стягнення заробітної плати з 16.03.2018 по день фактичного розрахунку, в загальній сумі 63 328, 20 гривень, стягнення вихідної допомоги при звільненні з підприємства в сумі середнього місячного заробітку - 5 369, 32 гривень, стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 гривень як компенсацію за затримку всіх виплат, врахування підвищення мінімальної заробітної плати та інфляційних процесів - задовольнити частково.

2. Встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 29.06.2017 по 08.05.2018.

3. Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (вул. Княгинин, 44, м. Івано-Франківськ, 76003, ідентифікаційний код: 00375409) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ):

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2018 по 08.05.2018 у розмірі 9 636, 90 гривень (дев`ять тисяч шістсот тридцять шість гривень дев`яносто копійок) з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів;

- 5 369, 32 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят дев`ять гривень тридцять дві копійки) вихідної допомоги при звільненні з підприємства з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів;

- 2 000, 00 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок) моральної шкоди.

4. Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (вул. Княгинин, 44, м. Івано-Франківськ, 76003, ідентифікаційний код: 00375409) на користь держави судовий збір в сумі 1 921, 00 гривень (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) (Держава в особі Державної судової адміністрації України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001).

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні позовних вимог: про встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості у період з 09.05.2018 по 14.02.2019; про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної на користь ОСОБА_1 53 691, 30 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 8 000, 00 гривень моральної шкоди - відмовити.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Повний текст рішення складено 21.05.2019.

Суддя В. В. Михайлишин