Рішення № 81845479, 14.05.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2019 Справа № 905/493/19

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі виробничого підрозділу “Знам`янська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Одеська залізниця”, м.Знам`янка Кіровоградської області,

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська”, м.Мирноград Донецької області,

про стягнення штрафу в розмірі 72285,00грн.,

без повідомлення (виклику) учасників справи -,

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство “Українська залізниця”, м.Київ, в особі виробничого підрозділу “Знам`янська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Одеська залізниця”, м.Знам`янка Кіровоградської області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська”, м.Мирноград Донецької області, про стягнення штрафу в розмірі 72285,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №60408788 зазначеній у транспортній накладній №52059490 від 29.09.2018р., що підтверджується складеним комерційним актом №410006/242/22 від 19.10.2018р.

Ухвалою суду від 15.03.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/493/19; встановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.04.2019р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив №360 від 28.03.2019р. на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з наступними обставинами:

- вимога, зазначена у позовній заяві (про стягнення з ТОВ “Щебін ЖД”) не стосується ПрАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська”;

- згідно наданих позивачем акту загальної форми №86367 та комерційного акту №410006/242/22 від 19.10.2018р. вагон №60408788 надійшов на станцію Знам`янка за двома різними накладними, що є неможливим;

- наявність відмітки у накладній №52059490 про складання акту про технічну несправність вагону №60408788.

12.04.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення №ДНЮ-3/119 від 09.04.2019р. на відзив, відповідно до яких дійсно 01.10.2018р. станцією Верхівцеве був затриманий вагон №60408788, за результатами переважування виявилася недостача вантажу у розмірі 3500кг, вагон направлений на станцію призначення по досильній накладній №47744214. Відносно різниці маси нетто у акті загальної форми та комерційному акті станції Знам`янка пояснив, що в акті загальної форми відображені дані зважування у динамічних умовах без відчеплення вагону, а в комерційному акті за наслідками зважування на статистичних вагах з розчепленням вагону.

Крім того, посилаючись на технічну помилку у позові, просив суд вважати правильним найменування відповідача – Приватне акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська”. До заперечень позивачем додано копії: актів загальної форми №№1513, 1515, 3386, витягу з книги обліку контрольних зважувань та досильної накладної №47744214.

22.04.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшли уточнення №ДНЮ-3/125 до позовної заяви, в яких просить суд з огляду на технічну помилку вважати правильною заявлену до стягнення суму штрафу у розмірі 72285,00грн.

Суд розглядає справу з урахуванням пояснень відповідача.

Відповідно до ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на 14.05.2019р. клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне:

29.09.2018р. Приватне акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська” (вантажовідправник) зі станції Покровськ Донецької залізниці відправило вантажоодержувачу – ПрАТ “Івано-Франківськцемент” на станцію Ямниця Львівської залізниці за залізничною накладною №52059490 у вагоні №60408788 концентрат вугільний.

При оформленні залізничної накладної №52059490 від 29.09.2018р. відповідачем вказано масу вантажу у вагоні №60408788 - 70000кг.

В накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж насипом, у вологому стані, вологість 12,0%. Вантаж укатаний катком, вантаж маркований смугою вапна повздовж вагона та поперчними борознами по всій довжині вагону, розміщено й закріплено згідно з п.3 гл.14 Додатку 3 до СМГС. Також у накладній відображено, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, на попутній станції Верхівцеве Придніпровської залізниці під час приймання поїзду в парку прибуття та огляду з оглядової вишки у вагоні №60408788 виявлено: навантаження нижче бортів 10-20см, вантаж маркований відповідно до документу, маркування не порушено, течі вантажу немає; вагон зданий під охорону та затриманий для перевірки, про що складений акт загальної форми №3386 від 01.10.2018р.

Відповідно до акту загальної форми №1515 від 01.10.2018р. станції Верхівцеве Придніпровської залізниці вагон №60408788 був затриманий з 01.10.2018р. 13год 30хвил до 01.10.2018р. 15год. 00хвил. у зв`язку з комерційною несправністю.

На підставі, зокрема, акту загальної форми №3386, на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці був здійснений комісійний огляд та контрольне переважування в тому числі вагону №60408788, за результатами чого у вказаному вагоні виявилося: маса брутто 88100кг, нетто 66500кг, що менш 3500кг ніж зазначено відправником при відправленні; течі вантажу немає. Зазначено, що до подачі на комісійний огляд та контрольне переважування вагон знаходився під безперервним спостереженням, вагон слідує на станцію призначення. Вказані обставини засвідчені актом загальної форми станції Верхівцеве Придніпровської залізниці № 1513 від 01.10.2018р.

Матеріали справи містять досильну залізничну накладну №47744214 від 03.10.2018р., згідно якої вагон №60408788 було направлено зі станції Верховцево Придніпровської залізниці на станцію призначення Ямниця Львівської залізниці.

Під час прибуття вагону №60408788 за досильною накладною №47744214 з вантажем на попутну станцію Знам`янка Одеської залізниці був складений акт загальної форми станції №86367 від 19.10.2018р., відповідно до якого ознак втрати, розкрадання вантажу немає, вагон відчеплений на ваги перевірку.

За результатами контрольного переважування вагону №60408788 на станції Знам`янка Одеської залізниці складено комерційний акт №410006/242/22 від 19.10.2018р., відповідно до якого за результатами переважування вагону №60408788 на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 станції Знам`янка (держ. повірка ваг 05.09.2018р.) виявилось: у вагоні №60408788 вага брутто складає 88100кг, тара - 21600кг, вага нетто 66500кг, що менше ваги зазначеної в документі на 3500кг. У вагоні мається захисне маркування вапняковою смугою вздовж вагону та поперечними борознами по усій довжині вагону, не пошкоджене. Каток застосовувався. У вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно зачинені. Слідів розкрадання та втрати вантажу немає.

Суд відзначає, що комерційний акт складений з посиланням на основний перевізний документ - накладну №52059490, яка є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, і саме у вказаній накладній вантажовідправник вказує масу вантажу.

Вказані у комерційному акті результати зважування підтверджуються випискою з протоколу зважування станції Знам`янка.

Згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту вагонних ваг СВ-150000В2 станції Знам`янка Одеської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 28.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 05.09.2018р., ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. В свою чергу, представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Так, на станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акту №410006/242/22 від 19.10.2018р. про те, що при переважуванні вантажу різниця проти цього акту не виявлена.

За приписом ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п`ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складала 14457,00 грн., позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 72285,00грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту. Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажною двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.

Як було зазначено вище, комерційний акт №410006/242/22 від 19.10.2018р. підписаний: начальником станції Мірошниченко А.І., заступником начальника станції Самойленко О.В. та працівником станції Жеребіло Ю.Л.

В світлі приписів ст.73 та ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, в матеріалах справи відсутні докази того, що особи, за підписами яких складений наявний в матеріалах справи комерційний акт, не були призначені відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів ГУ-22 по станції Знам`янка.

Правильність оформлення комерційного акту та його дійсність сторонами не заперечується.

При цьому суд відзначає, що спірний комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району, оскільки відповідно до змісту розділу “Д” актів по станції Знам`янка Одеської залізниці така посада у штатному розписі відсутня.

Згідно з п.9 Правил складання актів особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законом відповідальність. Як вже встановлено судом, наявний в матеріалах справи комерційний акт в тому числі підписаний заступником начальником станції, отже своїм підписом зазначена посадова особа підтвердила викладені у ньому обставини.

Начальник станції та заступник начальника станції мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.

Таким чином, наявний в матеріалах справи комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказам на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі, вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Суд відзначає, що наявними в матеріалах справи актами підтверджується відсутність доступу до вантажу, відсутність виїмок та поглиблень, відсутність течі вантажу та будь-яких слідів розкрадання та втрати вантажу під час слідування вагону на станцію призначення. Зокрема, захисне маркування не порушено і відповідає нанесеному вантажовідправником при відправленні вантажу. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній.

У відзиві відповідач обґрунтовує свої заперечення на позов також тим, що на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці вагон №60408788 був затриманий 01.10.2018р. у зв`язку з комерційною несправністю, однак відповідний акт в матеріалах справи відсутній.

Дійсно, судом встановлено, що графа №49 залізничної накладної №52059490 містить відмітку про складення актів про комерційну несправність, зокрема, вагону №60408788.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Тобто, за приписами вказаного Кодексу суд обмежений у праві збирати докази, навпаки обов`язок доведення обставини, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на саму сторону. Сторони самостійні у наданні доказів у підтвердження їх позиції зі спору.

Разом з цим, ст. 81 ГПК України передбачено право учасника справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

З обґрунтованим клопотанням в порядку ст. 81 ГПК України відповідач до суду не звертався, як і не довів неможливість самостійно надати суду докази у підтвердження своєї позиції зі спору.

Суд приймає до уваги встановлені комерційним актом обставини відсутності слідів розкрадання та втрати вантажу. Вказані обставини не дають підстави вважати, що під час перевезення виникла нестача спірного вантажу з вини перевізника, а отже саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній.

У графі 26 накладної вказано, що маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах. Внесені відомості до накладної щодо маси вантажу підтвердив своїм підписом представник відправника. Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами, що у спірному перевезенні як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу – концентрат вугільний навалом. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.

На станції відправлення жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагоні №60408788 залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагону як комерційному так і технічному відношенні.

За приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Суд приймає до уваги, що в тому числі ні на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції Верхівцево (відстань перевезення близько 300км) жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагоні, що загрожують збереженню вантажу, залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагону як комерційному так і технічному відношенні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №60408788 зазначеній у транспортній накладній №52059490 відбулося саме з причин комерційної несправності вагону. Навпаки, як вбачається з наявних в матеріалах доказів, у вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно закриті, відсутні сліди просипання вантажу.

Суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу у спірному вагоні. В свою чергу відповідач не спростував належними засобами доказування протилежного.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи та вищенаведеною оцінкою обставин справи.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п`ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складала 14457,00 грн., позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 72285,00грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Отже, норма надлишку становить 140кг., виявлений надлишок - 3500кг.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, вимоги позивача до відповідача є обгрунтованими у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

На підставі ст.ст.7, 13, 42, 73, 74, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі виробничого підрозділу “Знам`янська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Одеська залізниця”, м.Знам`янка Кіровоградської області, до Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська”, м.Мирноград Донецької області, про стягнення штрафу в розмірі 72285,00грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська” (85327, Донецька область, м.Мирноград, вул.Шосейна, буд.2; код ЄДРПОУ 24820699) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі виробничого підрозділу “Знам`янська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Одеська залізниця”, (27400, Кіровоградська область, м.Знам`янка, вул. М. Грушевського, 10) штраф у розмірі 72285,00грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1921грн.00коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2019р.

Суддя Ю.В. Макарова