Ухвала суду № 81844264, 14.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

14 травня 2019 року справа № 927/221/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Менської місцевої прокуратури, вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, 15600 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135

до Фізичної особи-підприємця Дороша Андрія Михайловича, АДРЕСА_1

про стягнення 21 337 грн. 22 коп.

представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Дорош А.М.- особисто, Григорович М.І., адвокат, ордер №069155 від 14.05.2019;

у засіданні прийняв участь прокурор відділу прокуратури у Чернігівській області Костирко П.М., посвідчення №048219 від 10.10.2017;

встановив:

Заступником керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті подано позов до фізичної особи-підприємця Дороша Андрія Михайловича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 21337 грн.22 коп., що еквівалентно 695, 52 євро.

В обґрунтування заявлених позовних вимог заступник керівника Менської місцевої прокуратури посилається на порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу для власних потреб (деревина, с. Обухов-Світловодськ 276 км.) із перевищенням осьових навантажень. Дане порушення виявлене за результатами проведеного Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області 04.07.2018 на автодорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, 207 км. габаритно-вагового контролю автомобіля, про що було складено акт № 0015038 від 04.07.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та проведено розрахунок №0015038 від 04.07.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/221/19. Розгляд справи по суті призначено на 16.04.2019.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.03.2019, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що Державна служба України з безпеки на транспорті як юридична особа має всі законні можливості захищати свої інтереси, зокрема, й шляхом подання позову до суду. Відповідач звертає увагу на те, що прокурор не зазначив причини, з яких позивач не може самостійно звернутися до суду, обмежившись лише посиланням лист Укртрансбезпеки на ім?я прокурора Чернігівської області та невжиття Державною службою України з безпеки на транспорті заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Враховуючи зазначене просить у позові відмовити.

У відповіді на відзив №2316 вих-19 від 15.04.2019 прокурор вказав, що відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів державі в суді у виключних випадках і у порядку, визначеному законом. Зазначив, що позивач хоч і є уповноваженими державою органом у правовідносинах, що зачіпаються, однак заходи до відновленння законних інтересів держави Державною службою України з безпеки на транспорті що стягнення плати не вживалися. Прокурор вказав, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів відповідача ваги відповідали усім вимогам законодавства.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що усі проведені позивачем дії були здійснені відповідно до встановлених норм та чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.04.2019 у зв?язку із перебуванням судді Демидової М.О. 16.04.2019 у відпустці розгляд справи №927/221/19 по суті призначено на 02.05.2019.

У судове засідання 02.05.2019 прибув повноважний представник прокуратури та позивача у даній справі.

Відповідач явку повноважного представника у засідання суду 02.05.2019 не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його юридичною адресою ухвали господарського суду, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення№ 1600000291693 від 05.04.2019.

Електронною поштою на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшли клопотання від 02.05.2019 про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом (ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) - частина перша ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Судом встановлено, що клопотання фізичної особи-підприємця Дороша Андрія Михайловича про відкладення розгляду справи від 02.05.2019 не підписане електронним цифровим підписом, а тому у суду відсутня можливість ідентифікувати особу, що підписала та подала вказані клопотання.

Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі (п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України).

На час проведення судового засідання 02.05.2019 оригінал вказаного клопотання у матеріалах справи №927/221/19 був відсутній.

За таких обставин подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом не може бути розглянуте.

Також від імені відповідача на адресу суду надійшла факсограма від 02.05.2019 про відкладення розгляду справи.

02.05.2019 відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2019.

У судове засідання 14.05.2019 прибули представник прокуратури та відповідача.

Позивач явку повноважного представника у засідання суду не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом заповнення у судовому засіданні 02.05.2019 розписки про голошення перерви у судовому засіданні до 14.05.2019.

Від прокуратури у судовому засіданні поданий лист №05/1-1283-19 від 13.05.2019 з клопотанням про надання доказів проведення вагового контролю транспортного засобу, а саме листа начальника управління Укртрансбезпеки у Полтавській області. У поданому клопотанні прокурор просить суд поновити строк для залучення вказаного доказу до матеріалів справи відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом вищенаведених норм господарського процесу обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи, що матеріали справи №927/221/19 містять докази належного повідомлення прокурора про розгляд справи, а також те, що прокурором не надано суду жодних доказів, які підтверджують наявність поважних причин пропуску процесуального строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про поновлення процесуального строку для надання додаткових доказів у спрваі, однак до розгляду судом приймаються додатні до клопотання якісні копії раніше доданих до справи документів.

Дослідивши матеріали справи, її фактичні обставини, суд вважає за доцільне зазначити таке.

Прокурор, обгрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Державною службою України з безпеки на транспорті жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, які полягають у стягненні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, що свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Посилається на підп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 11.02.2015 №103, вказує на наявність у позивача повноважень на звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно - вагового контролю.

Зважаючи на те, що несплата відповідачем заявленої до стягнення 21337 грн.22 коп.( 695, 52 євро.) призведе до їх ненадходження у спеціальний фонд Державного бюджету України, це, відповідно порушить інтереси держави насамперед в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни. Несплата заявлених платежів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави та покладає на прокурора обов`язок пред`явити позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи підприємця Дороша А.М.

У матеріалах справи наявний лист Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області №2226/32-18 від 19.07.2018 до Прокуратури Чернігівської області про розгляд можливості щодо представництва держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з фізичної особи підприємця Дороша А.М. у сумі 21337 грн. 22 коп. (695,52 євро ). В обґрунтування представництва зазначено, що чинним законодавством Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативно-вагових параметрів.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, суд враховує таке.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З уврахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 26.02.2019 у справі №920/284/18.

Також судом відзначається, що відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Враховуючи положення п.27 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Державна служба України з безпеки на транспорті має повноваження на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Отже органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з безпеки на транспорті. Остання є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Судом враховується і те, що, звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

Як встановлено судом, прокурор, обгрунтовуючи наявність інтересів держави вказує, що несплата відповідачем заявлених до стягнення грошей призведе до їх ненадходження коштів до Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушить економічні інтереси держави.

У позові прокурор зазначив про пасивність поведінки позивача, який маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, не вживае активних дій (підготовки проекту позову, сплати судового збору тощо) щодо захисту інтересів держави.

Саме лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо) (вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові №922/901/17 від 21.12.2018).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Отже, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача без відповідних доказів не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Держслужбою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав держави. При цьому, про наявність відповідних функцій у позивача зазначив сам прокурор.

Матеріали справи свідчать про те, що прокурор прийняв на себе функції альтернативного суб`єкта звернення до суду, який не може замінювати належного суб`єкта владних повноважень (лист прокуратури на адресу Державної служби з безпеки на транспорті №1425 вих19 від 11.03.2019).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в обгрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про відсутність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави та недоведеність нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України позов належить залишити без розгляду.

Згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Питання щодо повернення судового збору судом не розглядається, оскільки відсутнє відповідне клопотання.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пп. 17.5розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2019.

З повним текстом ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.О. Демидова