Рішення № 81843984, 16.05.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2019 Справа № 920/222/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у прядку спрощеного повного провадження справу № 920/222/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича ( АДРЕСА_1 ; ід. номер НОМЕР_1 )

до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2; ід. код 31931024) в особі Філії «Дорбудсервіс» Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 76; код ЄДРПОУ ВП 24023158)

про стягнення 159146,90 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні, розпочатому 16.05.2019 о 10:39, за згодою сторін оголошувалась перерва до 16.05.2019 до 17:30.

Суть спору: до господарського суду звернулась Фізична особа-підприємець Лещенко Роман Петрович з позовом до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі Філії «Дорбудсервіс» Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за Договором про надання залізничних транспортних послуг № 10 від 01.04.2014 у сумі 159146,90 грн., в тому числі: 58420 грн. основного боргу, 92695,90 грн. пені, 1811 грн. 3% річних, 6220,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 11.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/222/19. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач подав письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує, просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, разом з цим відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Представник позивача за клопотанням від 16.05.2019 подав для долучення до матеріалів справи додаткові докази.

В судове засідання після оголошеної перерви представники сторін не прибули.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

01.04.2014 між ФОП Лещенком Романом Петровичем (позивачем у справі, виконавцем за договором) та Філією «Дорбудсервіс» ДП «Сумський облавтодор» (відповідачем у справі, замовником за договором) був укладений договір № 10 про надання залізничних транспортних послуг.

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 укладеного договору на підставі Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Мін`юсті України 24.11.2000 за № 875/5096, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 № 457, у порядку та на умовах, визначених договором, проводиться експлуатація під`їзного залізничного шляху, який прилягає до залізничної станції «Лебединська» Лебединської південної залізниці через стрілку № 128, що обслуговується локомотивом залізниці. Виконавець зобов`язується надати, а замовник зобов`язується прийняти у строкове платне використання під`їзний залізничний шлях зі стрілочним переводом № 128 включно, загальною довжиною 170м.

Згідно з умовами пунктів 3.1-3.3 договору розмір плати за надані виконавцем транспортні залізничні послуги складає 230,00 грн. за проходження одного вагону через під`їзний залізничний шлях, незалежно від їх типу, виду, кількості та ваги вантажу (пункт 3.1 у редакції додаткової угоди № 2 від 11.07.2016). Загальний розмір плати визначається за результатами місяця, у якому надавались транспортні послуги, згідно сформованих виконавцем рахунків на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг та узгодженим кошторисом між замовником і виконавцем. Оплату вартості послуг виконавця замовник здійснює в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на п/р № НОМЕР_2 у Лебединському відділенні ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ДРФО 2824018811, не пізніше 10-го числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися транспортні залізничні послуги.

Права та обов`язки сторін погоджені у розділі 4 договору № 10 від 01.04.2014. так, пунктом 4.2.1, зокрема, передбачений обов`язок відповідача своєчасно і у повному обсязі проводити оплату провізної плати за транспортне обслуговування.

Пунктами 6.3-6.5 договору визначено, що він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір укладається терміном на 1 (один) рік, з 01.04.2014 по 01.04.2015 включно. Якщо жодна зі сторін не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується (продовжується на тих самих умовах) на строк - один рік.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.03.2018 відповідач звернувся до позивача з листом № 38, у якому зазначив про необхідність переглянути або розірвати договір про надання залізничних транспортних послуг у зв`язку з втратою філією повноважень для заключення договорів і розпорядження фінансовими ресурсами.

Враховуючи умови п. 6.5.укладеного договору, а також положення його п. 6.8 в частині внесення змін у договір виключно за взаємною згодою сторін, суд робить висновок, що строк договору № 10 від 01.04.2014 закінчився 01.04.2018, оскільки відповідачем було заявлено про намір його розірвати і сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни його умов.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Господарського кодексу України функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Таким чином, на момент укладання договору №10 від 01.04.2014 та Додаткової угоди № 2 від 11.07.2016 до договору керівник Філії «Дорбудсервіс» ДП «Сумський облавтодор» діяв на підставі Положення про філію та в межах наданих повноважень.

Зазначене спростовує твердження відповідача щодо того, що даний договір припинив свою дію 01.04.2016.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт надання послуг за укладеним договором посвідчується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг.

Як зазначено у позовній заяві та підтверджено наданими позивачем доказами, у зв`язку з неповерненням відповідачем на адресу позивача направлених йому актів приймання-передачі послуг, актів звіряння розрахунків, позивач 15.11.2018 направив запит до Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про надання інформації, яка кількість вагонів була подана та прибрана в адресу та/або на замовлення філії «Дорбудсервіс» ДП «Сумський облавтодор» по станції Лебединська Південної залізниці у період з липня 2017 року по вересень 2018 року з використанням залізничної колії, що знаходиться за стрілочним переводом №128. Листом Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 30.11.2018 № НЮ-26/405 отримано відповідь з датами прибуття, переліком вагонів та на які під`їзні колії, що знаходяться за стрілочним переводом №128, прибували вагони, адресовані та/або замовлені ДП «Сумський облавтодор».

Так, з даної відповіді залізниці вбачається, що за період з липня 2017 року по лютий 2018 року (враховуючи факт припинення дії договору з 01.04.2018) на станцію Лебединська на адресу отримувача ДП «Сумський облавтодор» прибуло 169 вагонів, відтак розмір плати за користування під`їзною залізничною колією склав 38870,00 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що наявними у справі доказами підтверджений факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті послуг з використання залізничної колії протягом строку дії договору № 10 від 01.04.2014, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 38870,00 грн. плати за експлуатацію під`їзного залізничного шляху правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині суд вважає вимоги позивача такими, що заявлені без належного обґрунтування, відтак відмовляє у їх задоволенні.

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 92695,90 грн. пені, 1811,00 грн. 3% річних та 6220,00 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. 5.4. договору сторони досягли згоди, що за порушення замовником строків внесення оплати, встановлених п.3.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд дійшов висновку, що дані положення укладеного між сторонами договору не узгоджуються з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», порушують межі нарахування, визначені у ст. 3 вказаного Закону.

Суд також приймає до уваги заяву позивача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, викладену у письмових поясненнях № 06/382 від 10.04.2019.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дні, коли зобов`язання мало бути виконане.

Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: встановивши вірну суму простроченого платежу, періоди нарахувань, облікові ставки НБУ, застосувавши за заявою відповідача позовну давність до вимог про стягнення пені (а саме: взявши до уваги, що початком періоду нарахування є 05.03.2018, оскільки позивач звернувся до суду 05.03.2019), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2756,25 грн. пені, 1499,79 грн. 3% річних та 5063,62 грн. інфляційних втрат; в іншій частині вимог суд відмовляє за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 722,84 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2; ід. код 31931024) в особі Філії «Дорбудсервіс» Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, буд. 76; код ЄДРПОУ ВП 24023158) на користь Фізичної особи-підприємця Лещенка Романа Петровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) 38870,00 грн. заборгованості за договором про надання залізничних транспортних послуг № 10 від 01.04.2014, 2756,25 грн. пені, 1499,79 грн. 3% річних, 5063,62 грн. інфляційних втрат; витрати по сплаті судового збору у розмірі 722,84 грн.

В іншому - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 20.05.2019.

Суддя В.Л. Котельницька