Рішення № 81843853, 14.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/711/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Коломаченко Г.П.. - на підставі довіреності №01/2019-ОД;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши справу за позовом позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Одеса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" про стягнення 9 297,91 грн.

-

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 року позивач - Дочірнє підприємство «Автотрейдінг - Одеса» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №729/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвестгруп» про стягнення 9 297,91грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення до розгляду по суті на "16" квітня 2019 р. о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2019р. було відкладено судове засідання на "14" травня 2019 р. о 11:40 год.

14.05.2019р. в судовому засіданні представником позивача було надано довідку за вх.ГСОО№9414/19 від Головного бухгалтеру Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Одеса", відповідно до якої повідомлено суд, що грошових коштів за надані послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" не поступало.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" у судові засідання не з`явився, письмового відзиву не надав, між тим про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень, враховуючи викладене, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

14.05.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

06 серпня 2013 року між Дочірнім підприємством „Автотрейдінг-Одеса" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" (Замовник) було укладено договір №38/2013-ТО на ремонт та/або сервісне обслуговування автомобілів, відповідно до умов якого, Виконавець прийняв на себе зобов`язання по виконанню робіт з ремонту та/або сервісного обслуговування автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" (Замовника) та постачанню запасних частин у строки та на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно до п.2.1.1 Договору від 06.08.2013р. передбачено, що види конкретних робіт, строки їх виконання та специфікація запасних частин, які підлягають заміні чи ремонту, визначаються у наряді-замовленні, який підписується особами, уповноваженими на це згідно п.7.3, та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.2. Договору від 06.08.2013р. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити в повному обсязі Виконавцю виконанні роботи в порядку та в термін, визначені у цьому Договорі.

Пунктом 4.1 Договору від 06.08.2013р. встановлено, що вартість робіт визначається у наряд-замовленні, який складає Виконавець після передачі Замовником автомобіля Виконавцю. Наряд-замовлення є невід"ємною частиною цього Договору після затвердження і підписання його Сторонами.

Відповідно до п. 4.2.1 договору від 06.08.2013р. Замовник сплачує Виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач зазначає, що 22 грудня 2018 року за наряд-замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" № АТО18012403 від 19.12.2018 року ДП „Автотрейдінг-Одеса" були виконані, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" прийнятті роботи (послуги) з ремонту та сервісного обслуговування автомобіля Hyundai Tucson 5d Універсал 2,0 Дизель ТОР 184 л.с. 6АТ 4WD, номерний знак НОМЕР_1 (автомобіль) загальною вартістю 8 573,83грн. з ПДВ. Факт надання вищевказаних послуг у повному обсязі та належної якості, їх вартість підтверджуються актом виконаних робіт №АТО18012403 від 22.12.2018р., підписаним уповноваженою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" без будь-яких зауважень та/або заперечень.

Проте, у порушення п.2.3.2, 4.2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" не оплатило надані послуги з ремонту та сервісного обслуговування автомобіля за рахунком-фактурою №АС-0017212 від 22.12.2018р., в результаті чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" перед Дочірнім підприємством „Автотрейдінг-Одеса" складає 8 573,83 грн.

07.02.2019р. Дочірне підприємство „Автотрейдінг-Одеса" направило до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" лист вих.№42 з проханням сплатити борг.

Пунктом 5.2. Договору від 06.08.2013р. передбачено, що в разі прострочення Замовником платежу він повинен сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 549,66 грн., суму 3% річних у розмірі - 45,81 грн. та суму інфляційне відшкодування у розмірі - 128,61 грн.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" своїх зобов`язань за Договором від 06.08.2013р. перед Дочірнім підприємством "АВТОТРЕЙДІНГ-ОДЕСА" і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 06 серпня 2013 року між Дочірнім підприємством „Автотрейдінг-Одеса" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" (Замовник) було укладено договір №38/2013-ТО на ремонт та/або сервісне обслуговування автомобілів, відповідно до умов якого, Виконавець прийняв на себе зобов`язання по виконанню робіт з ремонту та/або сервісного обслуговування автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" (Замовника) та постачанню запасних частин у строки та на умовах, зазначених у договорі.

Згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.2. Договору від 06.08.2013р. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити в повному обсязі Виконавцю виконанні роботи в порядку та в термін, визначені у цьому Договорі.

Пунктом 4.1 Договору від 06.08.2013р. встановлено, що вартість робіт визначається у наряд-замовленні, який складає Виконавець після передачі Замовником автомобіля Виконавцю. Наряд-замовлення є невід"ємною частиною цього Договору після затвердження і підписання його Сторонами.

Відповідно до п. 4.2.1 договору від 06.08.2013р. Замовник сплачує Виконавцю вартість виконаних робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів тощо на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту закриття наряду-замовлення, що оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт.

22 грудня 2018 року за наряд-замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" № АТО18012403 від 19.12.2018 року ДП „Автотрейдінг-Одеса" були виконані, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" прийнятті роботи (послуги) з ремонту та сервісного обслуговування автомобіля Hyundai Tucson 5d Універсал 2,0 Дизель ТОР 184 л.с. 6АТ 4WD, номерний знак НОМЕР_1 (автомобіль) загальною вартістю 8 573,83грн. з ПДВ. Факт надання вищевказаних послуг у повному обсязі та належної якості, їх вартість підтверджуються актом виконаних робіт №АТО18012403 від 22.12.2018р., підписаним уповноваженою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" без будь-яких зауважень та/або заперечень.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у сумі 8 573,83грн.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. Договору від 06.08.2013р. передбачено, що в разі прострочення Замовником платежу він повинен сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Одеса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" про стягнення 9 297,91 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" (65009, Одеська обл., м. Одеса, Французький бульвар, будинок 66/1, офіс 602 Б; код ЄДРПОУ 35767894) на користь Дочірнього підприємства "Автотрейдінг - Одеса" (65054, м. Одеса, вул. 6-ий км Овідіопольської дороги, будинок 10/2; код ЄДРПОУ 31976605) 8 573 / вісім тисяч п`ятсот сімдесят три/ грн. 83 коп. - суми основного боргу, 549 / п`ятсот сорок дев`ять / грн. 66 коп. - пені, 45 /сорок п`ять / грн. 81 коп. - 3% річних, 128 /сто двадцять вісім/ 61 коп. - інфляційне відшкодування та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна / грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 20 травня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут