Рішення № 81842797, 17.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1381/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 220 123,2 грн., пені у розмірі 4 006,25 грн., штрафу у розмірі 6 603,7 грн., інфляційної складової у розмірі 27 146,17 грн., 3% річних у розмірі 8 656,48 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Днеко" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення суми основного боргу у розмірі 220 123,2 грн., пені у розмірі 4 006,25 грн., штрафу у розмірі 6 603,7 грн., інфляційної складової у розмірі 27 146,17 грн., 3% річних у розмірі 8 656,48 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 17255 від 10.10.2017 зі сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 09.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представники сторін вимоги ухвали суду не виконали, витребувані документи не надали.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено договір поставки № 17255 від 10.10.2017 (договір).

Відповідно до п. 14.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 в частині поставок товару, а в частині оплати – до її повного виконання.

Згідно з п. 1.1. договору, у відповідності з цим договором постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Так, на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1. У вказаній специфікації сторони визначили асортимент товару, ціну, кількість, одиниці виміру.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товар, що підтверджується видатковими накладними № ДН-000338 від 17.10.2017 на суму 55 800 грн., № ДН-000343 від 19.10.2017 на суму 64 771,2 грн., № ДН-000369 від 08.11.2017 на суму 99 552 грн. та товарно-транспортними накладними № 171017/2 від 17.10.2017, № 191017 від 19.10.2017, № 191017/1 від 19.10.2017, № 081117 від 08.11.2017.

Відповідно до п. 7.1. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

З урахуванням зазначеного пункту договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлений товар у належному розмірі та належні строки. Внаслідок цього у Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Днеко" у розмірі 220 123,2 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 220 123,2 грн. слід задовольнити.

Пунктом 10.3. договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 3% від несплаченої суми.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 10.3. договору позивач нарахував пеню за загальний період з 28.11.2017 по 20.06.2018 у розмірі 4 006,25 грн.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

А отже, належними періодами нарахування пені є:

- за видатковою накладною № ДН-000338 від 17.10.2017 – з 29.11.2017 по 28.05.2018 (181 календарний день);

- за видатковою накладною № ДН-000343 від 19.10.2017 – з 01.12.2017 по 30.05.2018 (180 календарних днів);

- за видатковою накладною № ДН-000369 від 08.11.2017 – з 21.12.2017 по 20.06.2018 (181 календарний день).

Тому, належний розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, за загальний період з 29.11.2017 по 20.06.2018, складає 3 977,75 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 3 977,75 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 28,5 грн. - слід відмовити.

Також на підставі пункту 10.3. договору позивач нарахував штраф у розмірі 6 603,7 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що він зроблений вірно та відповідає вимогам чинного законодавства. А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6 603,7 грн. слід задовольнити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 8 656,48 грн. за загальний період з 28.11.2017 по 31.03.2019 та інфляційну складову у розмірі 27 146,17 грн. за загальний період з листопада 2017 по лютий 2019.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування 3% річних не було враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

А отже, належними періодами нарахування 3% річних є:

- за видатковою накладною № ДН-000338 від 17.10.2017 – з 29.11.2017 по 31.03.2019 (488 календарних днів);

- за видатковою накладною № ДН-000343 від 19.10.2017 – з 01.12.2017 по 31.03.2019 (486 календарних днів);

- за видатковою накладною № ДН-000369 від 08.11.2017 – з 21.12.2017 по 31.03.2019 (466 календарних днів).

Тому, належний розмір 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача, за загальний період з 29.11.2017 по 31.03.2019, складає 8 638,4 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід задовольнити частково в розмірі 8 638,4 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 18,08 грн. - слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахувань не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

А отже, належними періодами нарахування інфляційної складової є:

- за видатковою накладною № ДН-000338 від 17.10.2017 – з грудня 2017 по лютий 2019;

- за видатковою накладною № ДН-000343 від 19.10.2017 – з грудня 2017 по лютий 2019;

- за видатковою накладною № ДН-000369 від 08.11.2017 – з січня 2018 по лютий 2019.

Тому, належний розмір суми інфляційної складової, що підлягає до стягнення з відповідача, за загальний період з грудня 2017 по лютий 2019, складає 26 501,95 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми інфляційної складової слід задовольнити частково в розмірі 26 501,95 грн. У задоволенні вимоги про стягнення суми інфляційної складової у розмірі 644,22 грн. - слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; код ЄДРПОУ: 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днеко" (місцезнаходження: 61058, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, будівля Г-2, кімната 13; код ЄДРПОУ: 3968112) суму основного боргу у розмірі 220 123,2 грн., пеню у розмірі 3 977,75 грн., штраф у розмірі 6 603,7 грн., інфляційну складову у розмірі 26 501,95 грн., 3% річних у розмірі 8 638,4 грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 3 987,68 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 28,5 грн., інфляційної складової у розмірі 644,22 грн. та 3% річних у розмірі 18,08 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.05.2019.

Суддя Ніколенко М.О.