Постанова № 818415, 19.06.2007, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

   ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 червня 2007 року                                                                                м. Київ

        Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддівГусака М.Б.,Маринченка В.Л.,Панталієнка П.В.,Самсіна І.Л.,Терлецького О.О.,Тітова Ю.Г.,-

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва  (далі – ДПІ) справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Дочірнє підприємство “Алюмінпродукт” (далі – ЗАТ) до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

У березні 2004 року ЗАТ звернулося з позовом до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 179/1/23-2/25187933 від 18 березня 2004 року згідно з яким йому визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1266570 грн та застосовано до нього штрафні санкції на суму 1266570 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до  підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон) при оподаткуванні операцій із цінними паперами слід вести окремий податковий облік фінансових результатів цих операцій, які визначаються за кожною закінченою фінансовою операцією (купівлею та продажем цінних паперів). Тому позивач відображав у податковому обліку кінцевий фінансовий результат від здійснення зазначених операцій, а не окремо доходи й витрати, понесені ним у зв’язку з придбанням та продажем акцій.

Господарський суд м. Києва рішенням від 28 липня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 року, позов задовольнив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2006 року  ухвалені у справі рішення залишено без зміни.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2006 року ДПІ посилалась на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.  

Скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 23 лютого 2004 року                           № 27/79/23-2/25187933, в якому міститься висновок про порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону внаслідок невключення ним до складу валового доходу коштів, отриманих від продажу акцій за договорами від 26 вересня 2000 року № К-09-26-04 та від 25 червня 2001 року № 44 та відсутності документів, що підтверджують придбання цих акцій, що вплинуло на визначення фінансових результатів проведених підприємством операцій із цінними паперами.

Сума доходу, одержана позивачем у IVкварталі 2002 року від продажу акцій за вказаними договорами, до складу валового доходу не була включена, оскільки дохід від продажу цих акцій не перевищував суми витрат, понесених у зв’язку з їх придбанням.

Згідно з обставинами справи, позивач придбав акції, відчужені за вказаними договорами, у 1998-1999 роках. Під час попередньої податкової перевірки, результати якої відображені в акті від 17 липня 2001 року № 2842, порушень позивачем при здійсненні операцій із цінними паперами у період з 1998 року по 2000 рік виявлено не було, оскільки на підставі зазначеного акта не винесено жодного податкового-повідомлення рішення.

 Виходячи зі змісту підпункту 7.6.2. пункту 7.6 статті 7 Закону під терміном “торгівля цінними паперами і деривативами” слід розуміти будь-які операції з придбання або продажу: цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок; товарних деривативів членами товарних бірж, чий статус встановлюється законодавством про товарні біржі; цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.

Отже, суди правильно визначили, що порядок оподаткування операцій із цінними паперами не залежить від наявності у платника податку статусу торговця цінними паперами.

Згідно з 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону з метою оподаткування платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій із цінними паперами та деривативами. Якщо протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані (нараховані) від їх продажу (відчуження) в той самий період, балансові збитки переносяться на зменшення доходів від таких операцій майбутніх звітних періодів  протягом строків, визначених статтею 6 Закону. У разі ж коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) ним у зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку з їх придбанням  у цей же період і збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами звітного періоду.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що віднесення платником податку до відповідного звітного періоду сум доходів, отриманих від продажу цінних паперів, залежить від того, чи перевищує дохід від продажу акцій  витрати на їх придбання. Оскільки дохід від продажу акцій, отриманий позивачем, не перевищував витрат на їх придбання, він управі не включати до складу валових витрат суми, одержані у IVкварталі 2002 року за договорами про відчуження цінних паперів від 26 вересня 2000 року № К-09-26-04 та від 25 червня 2001 року № 44 .

Слід погодитись і з висновками судів про те, що відсутність у позивача первинних бухгалтерських і банківських документів, які на підтверджують операції з придбання акцій, не може бути підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, тому що строк зберігання зазначених документів складає три роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства (п. 315 Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 року за № 576/3016) .

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним і відхиляє посилання ДПІ на те, що позивач неправомірно не включив до складу валових доходів звітного періоду суми, отримані від продажу акцій, які не перевищують його витрат на їх придбання. Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що при придбанні акцій ЗАТ було допущено порушення податкового законодавства, а також не довів неправильність визначення фінансового результату здійснених позивачем операцій із цінними паперами.

 За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволенні скарги відповідно до ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, оскільки обставини, які стали підставою для відкриття провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 28 липня 2005 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2005 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2006 року  залишити без зміни.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                В.В. Кривенко

Судді                                                                                  М.Б. Гусак

 В.Л. Маринченко

 П.В. Панталієнко

 І.Л. Самсін

                                                                                                 О.О. Терлецький

                                                                                                 Ю.Г. Тітов