Рішення № 81841460, 16.05.2019, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/23/19 провадження № 2/403/55/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Костецькому С.С.,

з участю:

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.04.2011 року в загальному розмірі 47612 грн. 30 коп. станом на 30.11.2018 року, яка складається із заборгованості за: кредитом в сумі 1699,58 грн.; процентами за користування кредитом в сумі 42069,28 грн.; пенею та комісією в сумі 1100,00 грн. та штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина) та 2243,44 грн. (процентна складова). Позов обгрунтовано тим, що відповідно до укладеного з відповідачем договору №б/н від 14.04.2011 року, остання отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за тарифним планом «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою в місяць 3,0% (36,00% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - серпень 2014 року, що відповідає строку дії картки, та підтверджується довідками про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача, а також про видані їй за кредитним договором кредитні картки. Відповідач погодилась з тим, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http:privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

В подальшому, згідно п.1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, яким передбачена можливість односторонньої зміни банком тарифів та інших невід`ємних частин договору за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, позивачем були внесені зміни до тарифів, а саме: 01.01.2013 року банком було переоформлено раніше надану відповідачу кредитну карту на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно тарифів обслуговування якої: 1) базова процентна ставка в місяць складає 2,5% (30,00% на рік), а за тратами, здійсненими, з 01.09.2014 року - 2,9% (34,80% на рік), з 01.04.2015 року - 3,6% (43,20% на рік), що нараховується на залишок заборгованості за кредитом; 2) обов`язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості), а з 01.04.2014 року - 5 % від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості); 3) пеня за несвоєчасне погашення кредиту та(або) процентів у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; або + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Відповідно до п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. При порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Посилаючись на норми ст.ст.526, 527, 530, 1054 ЦК України, згідно яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки, позивач прохав суд стягнути з відповідача по справі заборгованість за кредитним договором та сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 1921,00 грн..

Крім того, у поданій до суду відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що укладений між сторонами договір ніким не оспорений, відсутні належні докази погашення кредитної заборгованості, її розрахунок відповідачем не спростований, в тому числі наданням контррозрахунку чи призначенням по справі судово-економічної експертизи, а тому є всі підстави для стягнення заборгованості з відповідача. З урахуванням того, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг картковий рахунок відкривається на невизначений строк та діє до повного виконання, а строк дії договору пролонгується кожні 12 місяців, кредитний договір є чинним. З приводу застосування судом за заявою представника відповідача строку позовної давності та відмови у зв`язку з його пропуском в позові, представник позивача зазначила про те, що згідно п.1.1.7.31 Умов строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений сторонами до 50 років. Перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Оскільки картка діє до останнього календарного дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки (місяць та рік), а строк перевипущеної відповідачу картки становить до останнього дня 08.2014 року, строк позовної давності при зверненні до суду позивачем було дотримано, враховуючи дату подання ним позовної заяви 28.12.2018 року (а.с.125-130).

В судове засідання по розгляду справи представник позивача не з'явився. Згідно клопотання, направленого на електронну адресу суду 16.05.2019 року, прохав розглянути позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без участі представника позивача (а.с.151).

В судове засідання відповідач по справі ОСОБА_1 не з'явилась. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомила (а.с.150).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не визнав та прохав суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі в зв`язку зі спливом строку позовної давності, про що ним було зазначено безпосередньо у поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.107-108) та заявлено в судовому засіданні 16.05.2019 року. При цьому суду пояснив, що загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік. Доданий позивачем до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, в п.1.1.7.31 яких міститься посилання на строк позовної давності 50 років щодо вимог про повернення кредиту, оплати відсотків за користування кредитом, не може бути доказом укладення з відповідачем договору про збільшення строків позовної давності, оскільки вказані Умови підписані лише представником кредитора, а не відповідачем ОСОБА_1 .. При цьому відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки. Останнім днем місяця дії платіжної картки, виданої відповідачу на підставі договору, є 31.08.2014 року, а тому АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду через чотири роки після спливу строку дії платіжної картки, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що відповідно до анкети-заяви відповідача по справі від 14.04.2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (далі - Умов та правил надання банківських послуг), остання погодилась з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердила факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, наданими їй для ознайомлення в письмовому вигляді, і погодилась з їх умовами. Також відповідач зобов`язувалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с.8 зворот).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву від 14.04.2011 року, вона, як клієнт, приєдналась і зобов`язувалась виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договорі про надання банківських послуг в цілому.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена у заяві. (а.с.81 зворот).

З урахуванням викладеного судом встановлено, що датою укладення договору про надання банківських послуг між сторонами по справі є 14.04.2011 року, що відповідає даті, зазначеній в анкеті-заяві відповідача по справі (а.с.8 зворот).

Відповідно до п.1.1.1.33 Умов та правил надання банківських послуг заява-анкета про надання послуг - звернення клієнта банку про відкриття йому банківського рахунка та/або надання йому інших банківських послуг на умовах цих Умов та Правил (а.с.65 зворот).

Відповідно до п.1.1.1.36 Умов та правил надання банківських послуг картковий рахунок - банківський поточний рахунок, на якому обліковуються операції з використанням платіжних карток (а.с.66).

У відповідності до п.п.1.1.1.45, 1.1.1.46 Умов та правил надання банківських послуг кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - розмір грошових коштів, що надаються банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності. Кредитна картка - платіжна картка зі встановленим кредитним лімітом (а.с.66).

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що згідно інформації, зазначеної в довідках про надані відповідачу кредитні картки та про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача по справі ОСОБА_1 , останній 05.05.2011 року був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 , надана кредитна картка із терміном дії до 08/14 та встановлений кредитний ліміт станом на 05.05.2011 року у розмірі 300,00 грн., який з 06.05.2011 року збільшений до суми 1000,00 грн., з 25.06.2011 року - до суми 1800,00 грн., з 20.08.2011 року - до суми 4400,00 грн., а станом на 04.08.2014 року кредитний ліміт був знижений до суми 1770,00 грн. (а.с.55, 56).

При встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг, відповідно до яких відповідач, як клієнт, надала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і відповідач надає банку право в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с.81 зворот).

Факт укладення з позивачем договору у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також отримання платіжної карти зі встановленим кредитним лімітом, що змінювався протягом строку дії платіжної карти, представником відповідача, з огляду на зміст поданого ним відзиву на позовну заяву та наданих в судовому засідання пояснень, не заперечувався. При цьому представником відповідача було зазначено, що на момент укладення договору ОСОБА_1 була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, викладеними на українській мові та роздрукованими працівником банку на трьох аркушах, а не тими, що були додані до позовної заяви.

Судом по справі також встановлено, що згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з якою відповідач по справі була ознайомлена особисто 05.05.2011 року, про що свідчить її підпис, передбачені наступні фінансові умови надання кредитки, а саме: пільговий період: 30 днів по кожній витраті (нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01% річних); базова % ставка в місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 3,0%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, яка нараховується, виходячи із базової процентної ставки за договором/30 за кожний день прострочення кредиту, та 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення по кредиту або процентах 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн. і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; комісія за зняття власних коштів - 1% від суми операції; комісія за моніторинг неактивної карти - в розмірі залишку коштів на картковому рахунку, але не більше 10 грн. (або еквівалент за курсом НБУ) в місяць (а.с.9).

Факт підписання довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався.

Разом з тим, витягу з Тарифу обслуговування кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» разом з підписом відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення з його фінансовими умовами, позивачем суду надано не було.

У відповідності до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач по справі, як клієнт, зобов`язувався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним договором (а.с.83 зворот).

Відповідно до п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у випадку невиконання зобов`язань по договору на вимогу банку відповідач по справі зобов`язувався виконати зобов`язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку (а.с.83 зворот).

У відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів відповідач, як клієнт, зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картами, відкритими у валюті USD) + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в першу чергу (а.с.84).

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним учасниками судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ч.3 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Представником відповідача по справі ОСОБА_1 не заперечується та не спростований належними доказами факт укладення 14.04.2011 року між нею та позивачем АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, відкриття банком на її ім`я карткового рахунку з встановленням на нього кредитного ліміту, надання банком відповідачу електронного платіжного засобу (кредитної (платіжної) картки)) та користування кредитними коштами в межах встановленого ліміту.

На підставі вище викладеного судом встановлено, що позивач, згідно умов укладеного між сторонами кредитного договору №б/н від 14.04.2011 року, виконав взяті на себе зобов`язання належним чином та в повному обсязі. Натомість відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконувала належним чином, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідача, наданого позивачем по справі, загальна сума заборгованості відповідача станом на 30.11.2018 року складає 47612,30 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 1699,58 грн.;

- заборгованість по процентах за користування кредитом - 42069,28 грн.;

- заборгованість за пенею та комісією - 1100,00 грн.;

- штрафи: фіксована частина - 500,00 грн.; процентна складова - 2243,44 грн..

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, приходить до висновку, що відповідачем по справі не надано жодного належного доказу на спростування розрахунку кредитної заборгованості, наданого позивачем, та її розміру.

Разом з тим, під час судового провадження представником відповідача зазначено у відзиві на позовну заяву про застосування судом строку позовної давності у спорі про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та відмову в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності. Вказану заяву підтримано ним і під час судового засідання по розгляду справи 16.05.2019 року.

Вирішуючи зазначену заяву, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15 та від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14 і відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст.266 ЦК України).

За змістом правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, та постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №686/6697/15-ц, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

З урахуванням викладеного, судом по справі встановлено, що за умовами кредитування, викладеними в Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, зобов`язана була здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Останній періодичний платіж в межах строку дії картки (до 31.08.2014 року)відповідачем був особисто здійснений 08.08.2014 року в терміналі самообслуговування за адресою вул. Леніна , буд.№62 м .Долинська Кіровоградської області , що підтверджується датою операції, зазначеною у виписці по особовому рахунку відповідача.

Разом з тим, перебіг строку позовної давностіщодо повернення кредиту в повному обсязі, з урахуванням положень ст.261 ЦК України, почався з наступного місяця після дати закінчення строку дії картки 08/14, тобто з 01 вересня 2014 року.

Судом також встановлено, що 08.09.2014 року відповідачем ОСОБА_1 в терміналі самообслуговування відділення банку в м.Кропивницький по вул.Велика Перспективна, буд.№8, після закінчення строку дії картки, був здійснений платіж в сумі 200,00 грн., що підтверджується датою операції, зазначеною у виписці по особовому рахунку відповідача (а.с.58 зворот), яка була опрацьована банком 09.09.2014 року, та який свідчить про переривання перебігу позовної давності про стягнення заборгованості в межах строку кредитування, перебіг якої таким чином, з урахуванням положень ч.3 ст.1049 ЦК України (дати зарахування банком грошових коштів на рахунок - 09.09.2014 року) почався заново з 10.09.2014 року та закінчився відповідного числа вересня 2017 року.

Натомість позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом лише 28.12.2018 року (дата здачі позовної заяви з доданими до неї документами для передачі до суду засобами поштової кур`єрської доставки).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», заяви №22083/93, 22095/93; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», заява №14902/04).

За вказаних обставин, з урахуванням спливу на дату звернення позивача до суду 28.12.2018 року з даним позовом як строку позовної давності щодо періодичних щомісячних платежів за укладеним сторонами кредитним договором, так і щодо повернення заборгованості по кредиту в межах строку кредитування, з урахуванням того, що останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем було здійснено 09.09.2014 року, суд приходить до висновку про те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку кредитування, був поданий позивачем поза межами трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у п.54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на викладене, Великою Палатою Верховного Суду були відхилені аргументи позивача про те, що на підставі ст.599 та ч.4 ст.631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом (п.55 Постанови).

Згідно положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що строк кредитування за укладеним сторонами договором закінчувався 31.08.2014 року (строк дії картки 08/14), суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем передбачених договором процентів до повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки після закінчення строку кредитування банк мав право на стягнення заборгованості за кредитним договором, що виникла в межах строку кредитування.

Крім того, згідно правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у п.68 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів позовна давність не може бути застосована, а тому вказана вимога є необґрунтованою.

З урахуванням викладеного, після спливу строку кредитування, тобто після 31.08.2014 року, позивач АТ КБ «ПриватБанк» не мав права нараховувати проценти за кредитом, а тому до вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 01.09.2014 року по 30.11.2018 року (30.11.2018 року - дата, на яку позивачем визначена сума заборгованості за кредитом згідно розрахунку) позовна давність не може бути застосована, оскільки вказана вимога є необгрунтованою.

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Судом встановлений факт пропуску позивачем позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Крім того, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої неустойки за один рік до його звернення до суду.

Вказане узгоджується із висновком Великої Палати Верхового Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та постановах Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №766/4134/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі №204/3294/14 та від 11 липня 2018 року у справі №366/1088/16-ц.

Отже, в даному випадку відсутні правові підстави для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі про стягнення заборгованості за договором після спливу строку кредитування, в тому числі, процентів та неустойки, які входять до предмета позову, оскільки банк не мав права їх нараховувати, а отже, відсутні підстави стверджувати про наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права позивача.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив про те, що укладений між сторонами кредитний договір є чинним, оскільки дія договору пролонгується кожні 12 місяців, а картковий рахунок відкривається на невизначений строк та діє до повного виконання зобов`язань за договором, оскільки позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України доказу на підтвердження видачі відповідачу ОСОБА_1 нової платіжної картки та переукладення договору чи його пролонгації.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21 листопада вересня 2018 року у справі №360/227/17-ц.

Щодо письмових пояснень представника позивача, викладених у відповіді на відзив, про дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду 28.12.2018 року з урахуванням п.1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, яким строк позовної давності був збільшений до 50 років, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п.1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг, доданих позивачем до позовної заяви, строк позовної давності стосовно вимог банку про повернення кредиту, оплату процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку, становить 50 років (а.с.78).

Вказані Умови підпису відповідача ОСОБА_1 не містять. Доказів укладення сторонами окремого договору про збільшення строку позовної давності позивачем суду надано також не було.

Натомість в заяві-анкеті відповідача, як позичальника, про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 14.04.2011 року, та Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 05.05.2011 року, підписаних відповідачем ОСОБА_1 , не міститься умов, що свідчили б про наявність домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності, а надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, які в п.1.1.7.31 містять умову про зміну тривалості позовної давності, позичальником не підписувались.

При цьому судом не встановлено також наявності належних та допустимих доказів по справі на підтвердження того, що Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку не змінювалися, і на дату укладення кредитного договору між сторонами саме з цими Умовами була ознайомлена відповідач, погоджуючись з ними шляхом підписання анкети-заяви від 14.04.2011 року, а також того, що Умови та Правила надання банківських послуг містили збільшений строк позовної давності в момент підписання анкети-заяви відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи, що Умови та Правила надання банківських послуг, надані позивачем, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а в анкеті-заяві, підписаній позичальником відсутнє посилання на збільшення строку позовної давності і договору про збільшення позовної давності сторони не укладали, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що кредитодавець та позичальник дійшли письмової домовленості про збільшення строку позовної давності до 50 років відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №202/26885/13-ц, та постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №187/1115/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №668/9258/15-ц, які відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України мають враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, оцінивши відповідно до вимог ст.89 ЦПК України подані позивачем докази на обгрунтування викладених в позовній заяві вимог та приймаючи до уваги, що строк дії наданої відповідачу ОСОБА_1 платіжної картки закінчився 31.08.2014 року, а сплачений відповідачем останній раз платіж на погашення заборгованості за кредитним договором був опрацьований банком шляхом зарахування на рахунок 09.09.2014 року, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, і інших доказів на підтвердження переукладення договору чи його пролонгації або внесення особисто відповідачем грошових коштів на погашення кредиту після вказаної дати, а також погодження сторонами кредитного договору іншого (збільшеного до 50 років) строку позовної давності позивачем надано не було, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором №б/н від 14.04.2011 року, нарахованої в межах строку кредитування до 31.08.2014 року - у зв`язку з пропуском трирічного строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, про застосування якої було заявлено представником відповідача, як сторони у спорі, та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором №б/н від 14.04.2011 року, нарахованої за період з 01 вересня 2014 року (наступний день після закінчення строку кредитування) до 30.11.2018 року (дата, станом на яку банк прохає стягнути заборгованість за кредитом) - у зв`язку з їх безпідставністю.

Підстав для визнання поважними причини пропущення АТ КБ «ПриватБанк» позовної давності для звернення до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, нарахованої в межах строку кредитування, за відсутності відповідних заяв та поданих позивачем доказів, судом на дату розгляду справи не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» при пред`явлені позову до суду був сплачений судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № РRОМ6В0RXP від 26.12.2018 року (а.с.1).

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого ним судового збору за позовну вимогу майнового характеру в загальному розмірі 1921 грн. 00 коп. відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 не підлягають.

Керуючись ст.ст.3, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.04.2011 року в розмірі 47612 грн.30 коп. (сорок сім тисяч шістсот дванадцять гривень тридцять копійок) - відмовити повністю.

Судові витрати, понесені Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» у виді сплаченого судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) відшкодуванню не підлягають.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул.Грушевського, буд.№1Д м.Київ, поштовий індекс 01001, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, МФО №305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повне рішення суду складено 20 травня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова