Ухвала суду № 81839467, 17.05.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18378/19

Провадження № 1-кс/761/12903/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Головчак М.М., за участю секретаря Савенко О.І., слідчого Волошко О.С., представника власника майна - адвоката Бебеля О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника власника майна адвоката Бебеля Олексія Олександровича, в інтересах « Садіг Тофік », про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 22018000000000024 від 18 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання адвоката Бебеля Олексія Олександровича, в інтересах « Садіг Тофік », про скасування арешту з майна, накладеного 11 березня 2019 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва.

Клопотання обгрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.03.2019, у справі № 761/9228/19, накладено арешт на нежилу будівлю та споруди за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4А , реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «САДІГ ТОФІК».

Зазначена ухвала мотивована тим, що в рамках розслідування кримінального правопорушення № 22018000000000024 згадане нерухоме майно було визнано речовим доказом як таке, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Разом з тим, заявник у скарзі зазначає, що у вказаній ухвалі не зазначено, які саме матеріали кримінального провадження, здобуті в ході досудового розслідування, послугували підставою для розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину.

Як вбачається з тексту клопотання, ТОВ «САДІГ ТОФІК» набуло право власності на нежилу будівлю та споруди за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4А , загальною площею 11073,7 м2, реєстраційний номер нерухомого майна 233120351101, відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.09.2018. Утім, згідно із договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «САДІГ ТОФІК» та акту приймання-передачі від 24.09.2018 новим власником цього Товариства став громадянин України ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 став власником ТОВ «САДІГ ТОФІК», тобто суб`єкта господарювання, якому належить право власності на вищевказану нежитлову будівлю та споруди.

У зв`язку з тим, що вказане нерухоме майно передано у власність Товариства виключно з волі власника майна, а відтак підстав для подальшого обмеження права володіння майном немає.

Представник власника майна у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання.

Слідчий у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018000000000024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 761/9228/19 накладено арешт на нежилу будівлю та споруди за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4А , реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «САДІГ ТОФІК» (код ЄДРПОУ 42487924).

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58, ЕСНR 1999-ІІ.) Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, Series A №296-А,п.42,та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 та 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50, Series A №98).

Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права, недостатньо одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту. Оскільки, для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт, належного їй майна, має бути дотримано вищенаведені приписи кримінально процесуального законодавства, чітко визначені в ст.ст. 170 - 173 КПК України.

Як вбачається зі змісту вищезазначеної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на нежилу будівлю та споруди за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4 А, послугувала наявність розумних підозр вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та може бути використано як доказ у кримінальному провадженні № 22018000000000024 від 18 січня 2018 року.

Разом із цим, у своїй ухвалі слідчим суддею не зазначено, що саме послугувало підставою для такого висновку та якими матеріалами кримінального провадження, здобутими в ході досудового розслідування, підтверджується факт того, що нежила будівля та споруди за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4А, мають значення речового доказу у кримінальному провадженні № 22018000000000024 від 18 січня 2018 року.

Крім того, слідчий не довів необхідності збереження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаного нерухомого майна.

Слідчий суддя приходить до висновку, що ТОВ «САДІГ ТОФІК» є добросовісним набувачем нежитлової будівлі споруди за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4 А.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що такий обмежувальний захід як арешт зазначеного об`єкта нерухомості не дозволяє власнику ТОВ «САДІГ ТОФІК» мирно володіти своїм майном, що не кореспондується з принципом розумності та співмірності обмеження права власності третіх осіб завданням кримінального провадження.

Зазначені вище обставини дають слідчому судді достатні підстави для висновку про необхідність задоволення клопотання ТОВ «САДІГ ТОФІК» та скасування арешту з нежилої будівлі та споруд за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4А , накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 22018000000000024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 січня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 85, 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката Бебеля Олексія Олександровича, в інтересах « Садіг Тофік », про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 22018000000000024 від 18 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт з нежилої будівлі та споруд за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4А , реєстраційний номер нерухомого майна 233120351101, власником якого на 09.11.2018 є ТОВ «САДІГ ТОФІК» (код ЄДРПОУ 42487924), незалежно від того за ким він зареєстрований, з одночасною забороною розпоряджатися ним, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва Голуба О.А. від 11.03.2019 у справі № 761/9228/19 провадження № 1-кс/761/6631/2019.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Головчак М.М.