Постанова № 81837586, 20.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/765/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 304070000 Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Гончар Н.І., Пономаренка В.В.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Кондрацької Н.М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, повний текст рішення виготовлений 16 квітня 2019 року -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» пред`явило до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію .

Позов мотивовано тим, що відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» надало послуги з централізованого теплопостачання квартири АДРЕСА_1 . Проте свого обов`язку зі сплати за надані послуги відповідачка належним чином не виконала. В зв`язку з чим станом на 01 лютого 2018 року борг становить з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 15 927 грн. 04 коп., інфляційні збитки 2 881 грн. 31 коп., 3% річних 598 грн. 01 коп., а всього 19 406 грн. 36 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 15 927 грн. 04 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 2 881 грн. 31 коп., 3% у розмірі 598 грн. 01 коп., а всього 19 406 грн. 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» суму судового збору 1 762 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не застосував строк позовної давності, гарячою водою вона не користується, квартира приватизована на 4 осіб і вона може нести відповідальність в межах 1/4 частки.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Черкаське хімволокно» просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

В обгрунтування відзиву вказує на те, що суд правильно не застосував строк позовної давності, поскільки відповідачка частково розраховувалась із заборгованістю, претензій про неякісне надання послуг не пред`являла.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 29 травня 2010 року між ВАТ «Черкаське хімволокно» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води до квартири АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .

У зв`язку із несплатою відповідачкою за послуги централізованого водопостачання та водовідведення квартири станом на 01 лютого 2018 року утворилася заборгованість в розмірі 19 406 грн. 36 коп., із якої заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання 15 927 грн. 04 коп., інфляційні збитки 2 881 грн. 31 коп., 3 % річних - 598 грн. 01 коп.

Судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2015 року стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 7 129 грн. 09 коп.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2015 року судовий наказ від 23 вересня 2015 року скасовано.

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За частинами першою, другою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України 2004 року, перериває перебіг позовної давності.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ухвала про скасування судового наказу постановлена 08 грудня 2015 року.

Позов подано до суду 16 травня 2018 року в межах строку позовної давності.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закону ), який діяв на час виникнення правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, встановлені договором або законом.

Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12, від 30 травня 2013 року у справі № 6-59цс13).

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власниками квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцем цих послуг.

По даній справі договір укладений із власником квартири ОСОБА_1 , яка і повинна нести відповідальність за невиконання договору.

Відповідно до ч.ч., 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасника справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка ОСОБА_1 не надала до суду доказів, що власниками квартир є також інші особи.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном ( ст. 360 ЦК України).

З наведеної норми вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна , участь у чому (управління, утримання, збереження) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ( п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Тобто, відповідач ОСОБА_1 має право на пред`явлення позову до інших співвласників для відшкодування понесених нею витрат за теплопостачання і водовідведення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 -384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: